Постанова

від 16.10.2019 по справі 910/143/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/143/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019

у справі № 910/143/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані - Абіа"

про стягнення 106 810,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Компані - Абіа" 106 810,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2019 у справі №910/143/19 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Компані - Абіа" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 106 810 грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі №910/143/19 (колегія суддів: Мартюк А.І. - головуючий, Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/143/19 змінено, виклав резолютивну частину в такій редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Компані - Абіа" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 53 405,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, 881,00 грн. судового збору. Стягнути з ТОВ "Компані - Абіа" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 1 440,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги . В іншій частині в позові відмовлено.

АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/143/19.

Підставами для скасування оскаржуваної постанови позивач зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи висновки апеляційного суду щодо можливості зменшення суми штрафу, заявленої до стягнення за неправильно зазначену масу вантажу, АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі вказує на те, що при застосуванні ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

При цьому, як стверджує позивач, штраф згідно ст. 122 Статуту залізниць України підпадає не під ч. 1 ст. 232 ГК України, а під п. 2 ч. 2 ст. 232 цього Кодексу та ч. 1 ст. 624 ЦК України, тобто відноситься до штрафної неустойки, яка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим, пославшись на правову позицію, викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах № 910/13414/15, № 905/3461/15 та постановах Верховного Суду № 906/434/17, № 914/2339/17, заявник касаційної скарги наголошує на тому, що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, і можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Крім того, АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір штрафу, не мав право пропорційно зменшувати суму судового збору, оскільки і в такому випадку витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою , яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7).

Згідно з витягом з автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 01.08.2019 для розгляду справи № 910/143/19 за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Огородніка К.М.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №910/143/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 910/143/19; призначено розгляд справи за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) передбачено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. ( ст. 37 Статуту).

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Згідно зі ст. 105 Статуту, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Статтею 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Крім того, згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, у серпні 2018 зі станції Безпалівка Південної залізниці ТОВ "Компані - Абіа" здійснило відправлення вагонів № 95529673 та №95638508 згідно накладної № 44060333 на станцію Миколаїв - Вантажний ( експ. ) Одеської залізниці.

На станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці 01.09.2018 була проведена перевірка маси вантажу, за результатами якої встановлено, що маса вантажу не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений комерційний акт № 450003/198.

Перевіркою виявлено, що в накладній № 44060333 у вагоні № 95529673 маса вантажу складає 59900 кг, натомість, фактично маса вантажу складає 57950 кг, що на 1950 кг менше, ніж вказано у накладній; в накладній № 44060333 у вагоні № 95638508 маса вантажу складає 59900 кг, натомість, фактично маса вантажу складає 56700 кг, що на 3250 кг менше, ніж вказано у накладній.

Предметом даного судового розгляду є вимога АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "Компані - Абіа" 106 810,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено Правила перевезення вантажу та Статут залізниць України, зокрема, щодо внесення відомостей у накладну №44060333 про масу вантажу у вагонах №95529673, №95638508, про що був складений комерційний акт №450003/198 від 01.09.2018.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив наявності визначених ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України підстав для стягнення з відповідача 106 810,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу. При цьому, за висновком суду, штраф, який стягується позивачем, не є договірною штрафною санкцією, а тому відсутні підстави для його зменшення.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, встановивши правомірність заявлених позивачем вимог у частині стягнення 106 810,00 грн. штрафу, дійшов висновку про можливість зменшення його розміру на 50% з посиланням на те, що сума штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення, перевищена; належні докази, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів, відсутні, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, а також те, що не встановлено факту пошкодження у зв`язку із цим вагонів чи залізничного покриття.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з вказаними висновками апеляційного суду, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній № 44060333 масу вантажу у двох вагонах нараховано відповідачу штраф у сумі 106 810,00 грн., що становить 5-ти кратний розмір провізної плати.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу штрафу в сумі 106 810,00 грн. відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

Заперечень щодо правомірності нарахування штрафу в зазначеній сумі у касаційній скарзі позивачем не наведено, а відповідач не скористався правом на подання до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Компані - Абіа" у відзиві на позов зверталось до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій до розміру провізної плати, а саме до 10 681,00 грн.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

У контексті зазначеного, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Однак, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про зменшення на 50% суми штрафу, яка заявлена до стягнення, приписів наведених вище норм не врахував, не встановив, які докази були подані відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання, не надав оцінку доводам сторін, доказам та обставинам справи у їх сукупності, не навів належного обґрунтування наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафу в даному конкретному випадку. При цьому, апеляційний суд не мотивував, чому дійшов висновку про зменшення розміру штрафу саме на 50 %.

Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного суду містить суперечливі висновки щодо суми заявлених позивачем вимог та щодо розміру, до якого суд вважає за можливе її зменшити (а.с. 152 - абз. 5, с.7 постанови).

Крім того, як вбачається з резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції, змінивши рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд одночасно зі зменшенням розміру штрафу на 50% (до 53 405,00 грн.), зменшив на 50% і розмір судового збору, який підлягає до стягнення з відповідача (до 881,00 грн.).

Так, за змістом ч. 1 ст. 129 НПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, колегія суддів зазначає, що у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду даного спору апеляційний суд встановив правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення 106 810,00 грн. штрафу.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про зменшення суми судового збору, який покладається на відповідача, є помилковим.

Крім того, мотивувальна частина оскаржуваної постанови взагалі не містить мотивів з посиланням на норми права, якими керувався суд, приймаючи рішення про пропорційне зменшення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування та ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Окрім наведених вище порушень, суд апеляційної інстанції залишив без будь-якої правової оцінки, доводи і заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 123), відтак, прийняв постанову при неповному з`ясуванні обставин, на які посилаються учасники провадження у справі.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

Відтак, ненадання судом належної оцінки всім обставинам у справі, є таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки при вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про передчасність здійснених висновків стосовно можливості зменшення на 50% заявленої до стягнення суми штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, а також суми судового збору.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно норм ст. 310 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 910/143/19 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, дослідити та встановити наявність/відсутність підстав для зменшення розміру штрафу за неправильно зазначену масу вантажу та в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 910/143/19 скасувати.

Справу № 910/143/19 направити на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.