Рішення

від 21.10.2019 по справі 607/10266/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2019 Справа №607/10266/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Дзюбича В.Л.

за участю секретаря Нюня Н.А.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , виробничого кооперативу Стріла , за участю третьої особи Служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа виробничий кооператив Стріла (надалі-ВК Стріла ) про визнання майна спільною власністю подружжя. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 08.04.2008 року перебував у шлюбі із відповідачкою, який розірвано рішенням суду від 18.02.2016 року. Від даного шлюбу у них є двоє малолітніх дітей: син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12.01.2006 року між відповідачкою та ВК Стріла був укладений договір №18 предметом якого була організація та проведення будівництва 2-х кімнатної квартири у багатоквартирному житловому будинку в АДРЕСА_1 . Окрім цього, між відповідачкою та ВК Стріла був укладений договір №18а предметом якого була організація та проведення будівництва гаража № НОМЕР_1 у вказаному житловому будинку. Після одруження він здійснював щомісячну оплату коштів, що складали вартість будівництва квартири та гаражу, відповідач після народження сина перебувала у декретній відпустці, а тому дохід їхньої сім`ї становили кошти, які заробляв він та з яких безпосередньо і сплачувалась вартість будівництва. Так тривало до повної виплати вартості квартири та гаражу у 2012 році. 29.05.2012 року відповідачі переоформила договір з будівництва двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Враховуючи те, що виплата вартості будівництва вказаної квартири та гаража здійснювались у період перебування його у шлюбі із відповідачкою за спільні кошти, тому дане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя. А тому в силу вимог ч.3 ст.368 ЦК України, ч.1 ст.60 СК України він має право на відповідну частку у власності на вказане нерухоме майно. Після розірвання шлюбі він дізнався про те, що право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване у рівних частках за ОСОБА_6 -матір`ю відповідачки та їхньою донькою ОСОБА_5 . Із врахуванням наведеного просить визнати квартиру АДРЕСА_4 . та АДРЕСА_5 спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою суду від 16.09.2016 року відкрито провадження у цивільній справі №607/1026616-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа-виробничий кооператив Стріла про визнання майна спільною власністю подружжя.

27.09.2016 року за клопотанням позивача постановлено ухвалу про витребування у Тернопільській районній державній адміністрації та ВК Стріла доказів у справі.

Ухвалою суду від 21.04.2017 року провадження у цивільній справі №607/10266/16-ц зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №607/3640/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , котра діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ВК Стріла , третя особа-Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору та свідоцтва про право власності, яка знаходиться у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

06.09.2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення у цивільній справі №607/3640/17, яке набрало законної сили 10.12.2018 року, у зв`язку із чим відновлено провадження у цивільній справі №607/10266/16-ц.

05.02.2019 року позивач ОСОБА_3 подав уточнену позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ВК Стріла . В уточненій позовній заяві ОСОБА_3 вказав, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.09.2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 10.12.2018 року, у задоволенні його позовних вимог про визнання недійсним договору дольової участі у будівництві квартири та свідоцтва про право власності на квартиру відмовлено у повному обсязі. Позивач зазначив, що за заявою його колишньої дружини кошти, які були сплачені ВК Стріла за двохкімнатну квартиру АДРЕСА_6 , були зараховані кооперативом в рахунок вартості трьохкімнатної квартири АДРЕСА_7 у даному АДРЕСА_8 , право власності на яку зареєстроване за матір`ю відповідачки ОСОБА_6 та їх донькою ОСОБА_5 . У зарахованих коштах були і частково спільні кошти подружжя, які вносились ним та відповідачкою за час перебування у шлюбі в період з 2008 по 2012 рік. Вартість трьохкімнатної квартири АДРЕСА_7 згідно договору №18 від 29.05.2012 року становила 316670 грн., що на момент укладення договору в еквіваленті становило 39620,89 доларів США. Вартість двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 складала 36066 доларів США, з яких відповідачкою до одруження було сплачено 25246 доларів США. Вартість гаража становила 7215 доларів США, з яких відповідач до одруження сплатила 9930 грн., що в еквіваленті станом на 19.02.2007 року складало 1966 доларів США. Таким чином, до одруження відповідач сплатила за вказані об`єкти нерухомості грошові кошти на загальну суму 27212 доларів США. За час подружнього життя на виконання договорів дольової участі у будівництві ними з відповідачкою було сплачено кошти в сумі 16604,35 доларів США, а саме: 24.06.2008 року 14 000 грн. -2886,8 доларів США; 06.08.2008 року 38 000 грн. -7843,95 доларів США; 23.06.2009 року 10 000 грн. -1314 доларів США; 23.09.2011 року 8988 грн. -1127,2 долари США; 23.09.2011 року 15393 грн. -1930,5 доларів США; 25.11.2011 року 12000 грн. 1501,9 доларів США. Відтак половина вказаних коштів, тобто 8302,175 доларів США, які були без його відома та згоди зараховані у вартість трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 належать йому на праві власності, як частка у спільному майні подружжя. За таких обставин, враховуючи те, що виплата вартості будівництва двохкімнатної квартири та гаража здійснювалась як до шлюбу, так і в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, він має право на відповідну частку у власності на вказане майно, або на отримання частини вкладених коштів за рахунок відповідачів, які своїми спільними діями завдали йому матеріальну шкоду. Із врахуванням наведеного просить визнати грошові кошти в сумі 16604,35 доларів США, які були зараховані у вартість трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ВК Стріла на його користь грошові кошти в національній валюті у сумі, що еквівалентна 8302,175 доларів США по курсу НБУ на день стягнення.

10.05.2019 року судом залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ВК Стріла , а також третю особу- Службу у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації.

Відповідач ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 , 28.05.2019 року подала відзив на позов в якому вказала, що позов не визнає та просить у його задоволенні відмовити у повному обсязі, оскільки в період шлюбу ними з позивачем не було відкладено жодних коштів та не вкладено їх у будь-яке спільне майно. Зазначила, що відповідно до укладеного між нею та ВК Стріла договору №18 від 12.01.2006 року на участь у будівництві двохкімнатної квартири по АДРЕСА_1 , загальна вартість об`єкта будівництва складала 36066 доларів США. В момент укладення договору вона внесла 70 відсотків вартості квартири, тобто 25246 доларів США, а тому їй залишилось доплатити 10820 доларів США. В лютому 2007 року нею було оплачено 54640 гривень, що по курсу НБУ на момент оплати становило 10819,8 доларів США, а тому станом на лютий 2007 року нею було повністю виплачено вартість квартири, зазначеної у договорі від 12.01.2006 року. Кошти, які вона вкладала у це будівництво їй надавала її мати ОСОБА_6 , яка працювала за кордоном. На момент укладення договору від 12.01.20016 року та виплати повної вартості квартири вона не перебувала у шлюбі із позивачем, а тому дане майно в силу вимог ст.57 СК України є її особистою приватною власністю. Крім цього вказала, що в січні 2007 року між нею та ВК Стріла був укладений договір №18а на будівництво гаража № НОМЕР_1 у тому ж будинку плановою вартістю 7215 доларів США, з яких 19.02.2007 року нею було сплачено 9930 грн., що в еквіваленті становило 1966 доларів США. В подальшому нею, було здійснено оплату за вказаними договорами: лютий 2007 року 1000 грн. (198 доларів США), березень 2007 року 12524 (2480 доларів США), березень 2007 року 30450 грн. (6029 доларів США), квітень 2007 року 29872 (5915 доларів США). Тобто, в період, що передував укладенню шлюбу із позивачем, нею було додатково сплачено на виконання договорів №18 та №18а грошові кошти в сумі 14622 долари США. Отже, суми зазначені у вказаних договорах були сплачені нею повністю до укладення шлюбу із позивачем. Всього на виконання умов договорів №18 та №18а нею було внесено грошові кошти в сумі 52654 долари США, що становило 265903 грн. Всі ці кошти були надані її матір`ю і в подальшому саме вони були зараховані у вартість трьохкімнатної квартири згідно договору від 29.05.2012 року, укладеного між ВК Стріла та ОСОБА_6 . Відповідно до цього договору повна вартість трьохкімнатної квартири становила 316670 грн., а тому її мати доплатила в день укладення договору кошти в сумі 83541 грн. Позивач в обґрунтування свої вимог посилається на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.09.2018 року встановлено, що за період їхнього шлюбу з 2008 року по 2011 рік ними сплачувались кошти в рахунок вартості квартири, що підтверджується наданими квитанціями на загальну суму 98381 грн. Однак в ході розгляду вказаної справи суд не досліджував ні режим даного майна, ні те чи були зараховані ці кошти у вартість будівництва. Зокрема у квитанції від 23.09.2011 року на суму 8988 грн. вказано, що кошти сплачено на придбання лічильників, вікон та дверей. Також зазначила, що всі ці кошти сплачувались нею у національній валюті гривні, оскільки не були пов`язані із будівництвом, а вносились на оплату технічної документації, у зв`язку зі здачею будинку в експлуатацію та облаштування комунікацій, а тому позивач необґрунтовано та неправомірно переводить ці суми у долари США. Також, просить врахувати, що в період шлюбу вона перебувала у декретній відпустці, а тому сім`ю фактично мав утримувати позивач, однак згідно довідки форми ОК-5 його заробіток у 2008 році склав 8670 грн., в той час як сплачені внески за будівництво у цей рік склали 52000 грн., в 2009 році позивач заробив за рік лише 3589,61 грн., а кошти внесені за цей період часу на будівництво становлять 15314 грн., при цьому будь-яких інших доходів окрім заробітної плати у позивача в цей час не було. Наведене підтверджує її доводи про те, що всі кошти на будівництво квартири та гаража надавала її мати ОСОБА_6 , а тому ці кошти не можуть бути визнані спільною сумісною власністю подружжя. Також, вказала, що відповідач зазначив солідарним відповідачем у справі їх малолітню доньку ОСОБА_5 , яка таким чином повинна виконати свій обов`язок щодо сплати на користь позивача грошових коштів у сумі 4151 доларів США, однак в прохальній частині своєї уточненої позовної заяви ОСОБА_3 жодних вимог до доньки не заявляє.

У своїй відповіді на відзив ОСОБА_1 , поданій 06.06.2019 року позивач зазначив, що в момент реєстрації шлюбу із відповідачем право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_9 АДРЕСА_5 набуте не було, оскільки не було сплачено їх остаточну вартість. У зв`язку із народженням двох дітей, їх сім`я прийняла рішення переукласти із ВК Стріла договір на будівництво трьохкімнатної квартири. 10.11.2011 року ОСОБА_1 зверталася до голови кооперативу із заявою про переоформлення договору дольової участі із зарахуванням в рахунок оплати за трьохкімнатну квартиру коштів, внесених за двохкімнатну квартиру та гараж, анулювавши договір на участь у будівництві гаража. Саме при вчиненні вказаних дій позивача він був присутній та давав свою згоду на їх вчинення, однак укладення цього договору не відбулося. Як з`ясувалося пізніше, 20.05.2012 року його колишня дружина, вчиняючи дії не в інтересах сім`ї та без його відома, повторно звернулась до голови ВК Стріла із заявою на переоформлення договору №18 від 12.01.2006 року на її матір ОСОБА_6 , однак про ці дії відповідача він не знав та згоди на відчуження майнових прав на користь ОСОБА_6 не надавав. Оскільки кошти, сплачені за будівництво двохкімнатної квартири та гараж, частина яких сплачена під час його шлюбу із відповідачкою у період з 2008 року по 2011 рік, були зараховані у вартість будівництва трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 , то у цих коштах є частково спільні кошти подружжя у сумі 16604,35 доларів США, Ѕ частина яких у сумі 8302,175 доларів США підлягає стягненню на його користь. Також, зауважив, що відповідач не вказує про те, що все рухоме майно, придбане ними під час шлюбу, а саме: пральну машину, духову шафу, ванну, порохотяг, холодильник, вартістю близько 3000 доларів США він залишив їй та не вимагає його поділу.

ВК Стріла 08.07.2019 року подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому вказав, що предметом даного позову є грошові кошти в сумі 98381 грн., які були зараховані у вартість трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 , право власності на яку набули ОСОБА_6 та малолітня ОСОБА_5 Відповідач зазначив, що 12.01.2006 року між ВК Стріла та ОСОБА_9 був укладений договір №18 на будівництво двохкімнатної квартири загальною площею 60,11 кв.м. загальною вартістю 36068 доларів, що еквівалентно 182113,30 грн. та договір №18а на будівництво гаража у цьому будинку загальною вартістю 7215 доларів США, що еквівалентно 36435,75 грн. Оскільки кооператив не мав валютного рахунку всі платежі за договорами вносились у національній валюті -гривні. В період з 19.02.2007 року по 04.04.2007 року ОСОБА_9 на виконання зазначених договорів внесла кошти у сумі 138420 грн., а в період з 24.06.2008 року по 23.09.2011 року оплатила 98381 грн. Всі платежі вносила особисто ОСОБА_9 , або її брат. Під час будівництва ОСОБА_9 двічі зверталась до кооперативу із проханням переоформити договір. Оскільки до здачі будинку в експлуатацію замовник є власником майнових прав, він вправі змінювати договір, обирати іншу квартиру, або розірвати договір. Зміна замовника у договорі також являється його правом, а тому кооператив не вправі був відмовити у переоформленні договору на ОСОБА_6 та включення у договір малолітньої ОСОБА_5 Будь-яких порушень прав позивача зі сторони ВК Стріла допущено не було, а тому його вимоги до кооперативу є безпідставними. Незрозумілим є також бажання позивача стягнути грошові кошти у доларовому еквіваленті, оскільки всі оплати за договорами, зокрема в період шлюбу сторін, здійснювались у гривні.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі із врахуванням поданої заяви про уточнення вимог.

Відповідач ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_2 позов не визнали та просять у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених у відзиві на позов.

Представник відповідача ВК Стріла у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляду справи у його відсутності. У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 та представник третьої особи Служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився,не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи належно повідомлявся.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.04.2008 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.02.2016 року та мають спільних дітей-доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До реєстрації шлюбу, 12.01.2006 року між ОСОБА_9 ( ОСОБА_1 ) та ВК Стріла був укладений договір №18 відповідно до п.1.1. якого, виробничий кооператив Стріла зобов`язувався від власного імені за дорученням ОСОБА_9 та за її рахунок вчинити дії із організації з проведення будівництва двохкімнатної квартири АДРЕСА_10 . Планова вартість об`єкту на момент укладення договору становила 36 066 доларів США.

На виконання вимог п. 3.3 договору відповідач при укладенні договору сплатила грошові кошти у сумі 25246 доларів США, що ставило 70 відсотків вартості будівництва.

Крім цього, у січні 2006 року між ОСОБА_9 ( ОСОБА_1 ) та ВК Стріла був укладений договір №18а відповідно до п.1.1. якого, ВК Стріла зобов`язувався від власного імені за дорученням ОСОБА_9 та за її рахунок вчинити дії із організації та проведення будівництва гаражу №2, 17,18 кв.м. загальної площі багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 . Планова вартість об`єкту на момент укладення договору становила 7215 доларів США.

На виконання вимог п.3.3 договору відповідач при укладенні договору сплатила грошові кошти у сумі 10930 грн., що становило 30 відсотків вартості будівництва.

20.11.2011 року ОСОБА_1 подала на ім`я до голови ВК Стріла письмову заяву в якій просила переоформити договір дольової участі №18 двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_11 . із зарахуванням оплачених сум за двохкімнатну квартиру та гараж. Договір на гараж просила анулювати.

20.05.2012 року відповідач ОСОБА_1 повторно звернулася до голови ВК Стріла із письмовою заявою, відповідно до якої просила переоформити договір №18 на її матір ОСОБА_6 , яка є фактичним платником дольової участі. Одночасно вказала, що в подальшому всі розрахунки за вказаним договором будуть здійснюватись ОСОБА_6 .

Як вбачається із письмових пояснень ВК Стріла за вих.. №29 від 17.10.2016 року у відповідності до договору №18 дольової участі у будівництві двохкімнатної квартири АДРЕСА_10 вартістю 36066 доларів США( згідно курсу 1 долар США-5,05 грн.) ОСОБА_9 ( ОСОБА_1 ) сплатила: лютий 2007 року-54640 грн.; лютий 2007 року-10930 грн.; березень 2007 року-12524 грн.; березень 2007 року-30450 грн.; квітень 2007 року-29872 грн.; червень 2008 року-14000 грн.; серпень 2008 року-38000 грн.; червень 2009 року-10000 грн.; серпень 2009 року-5314 грн.; вересень 2011 року-15393 грн.

20.11.2011 року ОСОБА_1 звернулася з листом з проханням переоформити договір №18 з двохкімнатної квартири АДРЕСА_12 квартиру АДРЕСА_7 85,5 АДРЕСА_13 . і 25.11.2011 року договір №18 був переоформлений на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_7 85,5 АДРЕСА_13 . на ОСОБА_11 ОСОБА_12 вартістю 315670 грн ОСОБА_13 із зарахуванням коштів, сплачених за двохкімнатну квартиру і гараж(договір на гараж був анульований). 25.11.2011 року ОСОБА_1 оплатила 12000 грн. 20.05.2012 року ОСОБА_1 звернулася із заявою з проханням у зв`язку з фінансовими труднощами, переоформити договір №18 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_7 85,5 АДРЕСА_13 . на свою матір ОСОБА_6 29.05.2012 року договір №18 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_7 85,5 АДРЕСА_13 . був переоформлений на ОСОБА_6 і на прохання останньої у договір була включена донька ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в рівних частках дольової участі. 29.05.2012 року ОСОБА_6 сплатила залишкову вартість квартири в сумі 83541 грн. В подальшому ВК Стріла видав ОСОБА_6 необхідні документи для реєстрації права власності.

У відповідності до рішення державного реєстратора реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області індексний номер:14377013 від 11.07.2014 року квартира АДРЕСА_3 загальною площею 88,7 кв.м., житловою площею 50,7 кв.м. зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у рівних частках по Ѕ частині, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №24133935 від 11.07.2014 року та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 11.07.2014 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.09.2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 10.12.2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , відділу з питань Державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, виробничого кооперативу Стріла , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору №18 від 29.05.2012 року дольової участі у будівництві трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 та свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 , виданого державним реєстратором Тернопільського районного управління юстиції 11.07.2014 року.

Вказаним рішенням, встановлено, що у період з 2008 року по 2011 рік ОСОБА_1 було внесено на будівництво двохкімнатної квартири згідно укладеного договору із ВК Стріла від 12.01.2006 наступні кошти: -24.06.2008 року 14 000 грн. згідно квитанції №155446;-06.08.2008 року 38 000 грн. згідно квитанції №155446;-23.06.2009 року 10 000 грн. згідно квитанції №1524099;-25.11.2011 року 12000 грн. згідно квитанції б/н;-23.09.2011 року 15393 грн. згідно квитанції б/н;-23.09.2011 року - 8988 грн. згідно квитанції б/н.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не підлягає доказуванню той факт, що відповідачем ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі із позивачем було сплачено ВК Стріла на виконання умов договору №18 від 12.01.2006 року участі у будівництві двохкімнатної квартири АДРЕСА_10 грошові кошти на загальну суму 98381 грн.

Як встановлено судом, в подальшому ці кошти були зараховані ВК Стріла згідно договору №18 від 29.05.2012 року в рахунок оплати вартості трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 загальною площею 88,7 кв.м., житловою площею 50,7 кв.м., власниками якої є відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дана стаття СК України кореспондується з ч.3 ст. 368 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої майно набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 61 Сімейного кодексу об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери.

У відповідності до ст..192 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Особливим різновидом рухомого майна є грошові кошти.

Частиною першою ст.63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України-ст.68 СК України.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Таке ж положення міститься у ч.2 ст. 372 ЦК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга ст.364 ЦК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення-ч.1 ст.71 СК України.

Із роз`яснень викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України, Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11 від 21.12.2007 року вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному

кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

У правовій позиції від 16.12.2015 року у справі №6-2641цс15 Верховний Суд України вказав, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 98381 грн., сплачені відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов договору №18 від 12.01.2006 року, укладеного із ВК Стріла ,в період з 24.06.2008 року по 23.09.2011 року, тобто під час шлюбу із позивачем, в силу вимог ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.

Із врахуванням того, що зазначені кошти були зараховані ВК Стріла в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_3 право власності на яку набули відповідач ОСОБА_6 та малолітня донька сторін у справі ОСОБА_5 , суд приходить до переконання, що Ѕ частка вказаних грошових коштів у сумі 49190,50 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в порядку поділу спільного майна подружжя, в якості компенсаційної вартості його частки у спільному майні.

Твердження відповідача про відсутність у неї та позивача за час перебування у шлюбі доходів необхідного розміру для участі у будівництві, а також її посилання на те, що грошові кошти у будівництво двохкімнатної квартири згідно договору №18 від 12.01.2006 року вкладалися виключно її матір`ю ОСОБА_6 суд до уваги не бере, оскільки вони є голослівними та не підтверджені належними і достатніми доказами.

Вимогу позивача про стягнення на його користь грошових коштів у іноземній валюті-доларах США, суд вважає безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне.

У відповідності до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути визначене у грошовій одиниці України-гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума. Що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається із рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.09.2018 року, яке набрало законної сили, грошові кошти в сумі 98381 грн. вносились відповідачем ОСОБА_1 на рахунок ВК Стріла виключно у національній валюті-гривні і даний факт голова ВК Стріла підтвердив у відзиві на позов, вказавши, що всі платежі під час будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 виконувались у національній валюті, оскільки на той час у ВК Стріла не було відкритого валютного рахунку в банку.

Будь-яких підстав для стягнення на користь позивача доларового еквіваленту зазначених коштів судом не встановлено.

У відповідності до ст.. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування- ч.2 ст.78 ЦПК України.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст..263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України , № 4909/04, п. 58, від 10.02. 2010 року).

За вказаних обставин суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення шляхом визнання грошових коштів у сумі 98381 грн., внесених відповідачем ОСОБА_1 у період з 24.06.2008 року по 23.09.2011 року на виконання договору №18 укладеного із ВК Стріла 12.01.2006 року на будівництво двохкімнатної квартири АДРЕСА_10 спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_1 в користь позивача Ѕ частки вказаних коштів у сумі 49190,50 грн. в порядку поділу спільного майна подружжя. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про солідарне стягнення його частки у спільному майні подружжя з ОСОБА_6 , малолітньої ОСОБА_5 та ВК Стріла слід відмовити, оскільки останні є неналежними відповідачами.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути в користь позивача 551,21 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України , ст.ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11 від 21.12.2007 року, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 -задовольнити частково.

Визнати грошові кошти у сумі 98381(дев`яносто вісім тисяч триста вісімдесят одна) гривня, внесені ОСОБА_14 у період з 24 червня 2008 року по 23 вересня 2011 року згідно договору №18 укладеного із виробничим кооперативом Стріла 12 січня 2006 року на будівництво двохкімнатної квартири(дольова участь) № АДРЕСА_2 на АДРЕСА_14 поверсі АДРЕСА_15 , 60,11 кв.м. загальної площі багатоквартирного житлового АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_16 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) в користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_17 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ) грошові кошти в сумі 49190(сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто) гривень 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_16 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) в користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_17 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ) 551(п`ятсот п`ятдесят одну) гривню 21 коп. сплаченого судового збору.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_17 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_16 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_16 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає: АДРЕСА_18 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 .

Відповідач: Виробничий кооператив Стріла , код ЄДРПОУ 35009269, місце знаходження: 49009, вул. Стуса, 1 м. Тернопіль.

Третя особа: Служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 04058284, місце знаходження: 46009, майдан Перемоги,1 м. Тернопіль.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич