Ухвала

від 23.10.2019 по справі 209/2554/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1338/19 Справа № 209/2554/19 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представника ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019040790000550 за апеляційною скаргою прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 вересня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника СВ Дніпровського ВП Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 вересня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника СВ Дніпровського ВП Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 внесене в кримінальному провадженні № 12019040790000550 про арешт земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,17 га має кадастровий номер 1210400000:01:004:0242 та знаходиться у комунальній власності, шляхом позбавлення права на її відчуження, використання, а також заборони будівництва на ній будь-яких споруд - відмовлено.

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя посилався на те, що клопотання непідлягає задоволенню,оскільки відчуженняземельної ділянкина данийчас забороненозаконом,оскільки перебуваєу власностітериторіальної громади,щодо заборонивикористання,а такожзаборони будівництвана нійбудь-якихспоруд,слідчий суддявважав,що цебуде перешкоджатита обмежуватиправа правомірноїпідприємницької діяльності ОСОБА_9 ,який наданий часна законнихпідставах користуєтьсяданою земельноюділянкою.Щодо вказівокпрокурора,що можебути спотворенота прихованонаявність абовідсутність будівельна вказанійземельній ділянці,слідчий суддявважав,що вонине заслуговуютьна увагуоскільки даніфакти вжезафіксовані протоколамиогляду ділянкита протоколамидопиту свідків.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Дослідивши зміст клопотання, додані до нього документи та пояснення учасників судового засідання, слідчий суддя прийшов, на думку апелянта помилкового висновку, що арешт вказаної земельної ділянки буде перешкоджати та обмежувати права підприємницької діяльності ОСОБА_9 який на данний час на законних підставах користується данною земельною ділянкою.

Зазначає, що в ході досудового розслідування отриманні данні, які вказують на недостовірність даних зазначених в договорі купівлі-продажу №11/15, виданого 07.12.2002 ТБ «Дніпродзержинська» та договорі купівлі-продажу №11/17, виданого 12.12.2002 ТБ «Дніпродзержинська», оскільки факт відсутності на земельних ділянках споруд, суперечить змісту договорів та вказую на те, що вказані земельні ділянки зберігають на собі сліди кримінального правопорушення та на них з метою збереження, необхідно накласти арешт.

Крім того. договори №11/15, №11/17 стали підставою для надання ОСОБА_9 в користування на умовах оренди земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 та проспект Перемоги, 39 м. Кам`янське.

Апелянт, вказує, що земельні ділянки АДРЕСА_2 площею 0,2615 га має кадастровий номер 1210400000:01:004:0243, АДРЕСА_1 площею 0,17 га мас кадастровий номер 1210400000:01:004:0242 відповідають критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме являються предметом, що є об`єктом кримінально протиправних дій, а відсутність на них будь-яких капітальних споруд, всупереч договорам купівлі-продажу №11/15, №1 1/17 вказую на те. що вказані земельні ділянки зберігають на собі сліди кримінального правопорушення. В зв`язку з викладеним, 28 серпня 2019 року вказані земельні ділянки визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.

Заслухавши суддю-доповідача,думку прокурора,який підтримавапеляційну скаргута просивїї задовольнити, думку представниката адвоката,які заперечувалипроти задоволенняапеляційної скаргипрокурора, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданихматеріалів вбачається,що в провадженні Дніпровського ВП Кам`янського ВП ГУНП Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12019040790000550 за ст. 358 ч.1 КК України, згідно якого, 13.04.2019 року до Дніпровського ВП Кам`янського ВП ГУНП Дніпропетровській області від ОСОБА_10 надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення. У своїй заяві ОСОБА_10 повідомив про підроблення документів про набуття права власності на об`єкти нерухомого майна розташовані за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

В ході досудового розслідування встановлено, що рішенням Кам`янської міської ради № 1316-31/VII від 01.03.2019, ОСОБА_9 , надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за адресами: АДРЕСА_3 . ОСОБА_9 надав до виконкому документи, які підтверджують його право власності на споруди, які розташовані за вказаними вище адресами, зокрема ОСОБА_9 18.02.2019 на підставі договору купівлі продажу №11/17. виданого 12.12.2002 ТБ «Дніпродзержинська» та зареєстрованого 14.12.2002 в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», зареєстрував за собою право власності на сторожку 8.6 кв.м., два навіси, ворота, огорожу та замощення, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; та 18.02.2019 на підставі договору купівлі продажу №11/15, виданого 07.12.2002 ТБ «Дніпродзержинська» та зареєстрованого 08.12.2002 в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», зареєстрував за собою право власності на сторожку 8.6 кв.м., сторожку 8.6 кв.м., два навіси, ворота, огорожу та замощення. які розташовані за адресою АДРЕСА_2 , проте як встановлено протоколами огляду та допитами свідків жодних споруд за вказаними адресами немає та ніколи не було, окрім переносних будиночків сторожів. Згідно наданих ОСОБА_9 пояснень неможливо встановити обставини укладання ним договорів купівлі продажу №11/15, №11/17 та придбання об`єктів нерухомості, оскільки він їх не пам`ятає. Товарна біржа «Дніпродзержинська», якою зареєстровані вказані договори припинена.

Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Слідчий суддя,розглядаючи клопотанняслідчого,на думкуколегії суддів,обґрунтовано дійшоввисновку про відмову узадоволенні клопотанняслідчого проарешт вказаногомайна зогляду нате,що відчуженняземельної ділянкина данийчас забороненозаконом,оскільки перебуваєу власностітериторіальної громади,щодо заборонивикористання,а такожзаборони будівництвана нійбудь-якихспоруд,слідчий суддявважає,що цебуде перешкоджатита обмежуватиправа правомірноїпідприємницької діяльності ОСОБА_9 ,який наданий часна законнихпідставах користуєтьсяданою земельноюділянкою.Щодо вказівокпрокурора,що можебути спотворенотаприховано наявністьабо відсутністьбудівель навказаній земельнійділянці,слідчий суддявважає,що вонине заслуговуютьна увагуоскільки даніфакти вжезафіксовані протоколамиогляду ділянкита протоколамидопиту свідків.

Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що відмова від накладення арешту на вищезазначене майно була постанволена з належним дотриманням вимог закону.

Апеляційним переглядом встановлено, що ак, ч.ч. 2, 4 ст. 173 КПК України визначає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Перевіряючи оскаржуване судове рішення, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді що застосування арешту у кримінальному провадженні не є виправданим.

Наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги щодо наявності правової підстави накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно.

Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді є непереконливими, суперечать наявним даним в матеріалах справи, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, належно дослідженими судом.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встновлено.

Ухвала за змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.

Отже ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 вересня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника СВ Дніпровського ВП Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 про арешт майна залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: