Рішення

від 10.10.2019 по справі 160/7632/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Справа № 160/7632/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

08 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просив:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0040713-5353-0408 від 11.03.2019 року винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019 року № 0040713-5353-0408, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, код 18010300, на загальну суму 33 957 грн. 48 коп. за 2018 рік. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, яке є будівлею промисловості (заводоуправління) та яке не є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7632/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12 вересня 2019 року та 13 вересня 2019 року представником відповідача надано до суду відзив, в якому зазначив, що не погоджується з вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майна, позивач є власником нежитлового приміщення загальною площею 1 824, 2 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності - договір про поділ нерухомого майна від 25.09.2017 року, серія та номер 425. На підставі вищевикладеного, позивачу, як власнику об`єкта нежитлової нерухомості, у відповідності до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ, винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019 року № 0040713-5353-04-08 на загальну суму 33 957 грн. 48 коп. за 2018 рік. При цьому, позивач, як фізична особа, у відповідності до норм законодавства не звільняється від оподаткування податком на нерухоме майно на підставі пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, адже цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка перебуває у власності фізичної особи і використовується у власній господарській діяльності.

04 жовтня 2019 року від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій зазначено, зокрема, що позивач на щось розраховував, перш ніж вчинити дії з купівлі-продажу, натомість його змушують примусово переоформити право власності на будь-яку підконтрольну юридичну особу аби не сплачувати податок, при цьому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відзив відповідача не відповідає вимогам Конституції України, нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Договору про поділ нерухомого майна від 25.09.2017 року, ОСОБА_1 належить частка у праві власності на нерухоме майно - споруда заводоуправління з тамбуром, навіси, огорода, ворота, які приєднані до цієї споруди, що складає 48/100 (сорок вісім сотих) - на підставі Договору купівлі-продажу, 03.08.2017 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліш Ю.О. за р. № 514. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліш Ю.О. 03.08.2017 року № 21705700, реєстраційний номер об`єкта 1317803312119.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 чотири г ) з кадастровим номером 1211900000:02:001:0227, площею 0, 4943 га, знаходиться у комунальній власності у Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.09.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1360669712119; об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення; опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 1824, 2, Опис: поз. 101-112 площею - 590, 8 кв.м.; поз. 201-2019 площею - 617, 7 кв.м.; поз. 301-322 площею - 615, 7 кв.м.; а2- навіс. Адреса: АДРЕСА_2

11 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0040713-5353-0408, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, код 18010300, на загальну суму 33 957 грн. 48 коп. за 2018 рік.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з:

265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

265.1.2. транспортного податку;

265.1.3. плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктом 12.4 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:

12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;

12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача послався на пункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, яким визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Представник позивача послався на те, що безпосередньо позивач є власником нежитлового приміщення, яке є будівлею промисловості у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1251.

Підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ), тощо).

Буквальний аналіз пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості , 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно паперової промисловості , 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Говорячи про промислове виробництво, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Тобто, застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних правовідносин наявна лише одна з обов`язкових умов виробничі будівлі.

Відтак, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовуються фізичною особою у власній господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17 (адміністративне провадження № К/9901/27759/18, реєстраційний номер рішення 74028769).

У відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо тверджень представника позивача на те, що виробничі будівлі фізичної особи відносяться до об`єктів промислового призначення, суд зауважує, що в даному випадку Податковим кодексом України визначено перелік об`єктів нежитлової нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та умови, які дозволяють віднести конкретний об`єкт нерухомості до цього переліку, і в даному випадку такою умовою є саме належність об`єкту нерухомості промисловому підприємству.

З огляду на наведене, об`єкт нерухомості, належний позивачу, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп.266.7.1 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Так, загальна площа об`єкта оподаткування - 1824,2 кв.м.

Ставка податку за 1 кв.метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) відповідно до рішення Новомосковської ради від 06.07.2018 р. №642 -0,500%.

Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018 р. - 3723,00 грн.

Розрахунок податкового зобов`язання: 3723,00*0,500%=18,615 (за 1 кв.м)

1824,2 кв.м.*18,615 грн. = 33 957,48 грн.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2019 року №0040713-5353-0480 є необґрунтованими, оскільки відповідач під час винесення податкового повідомлення-рішення діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко