Рішення

від 01.11.2019 по справі 160/8267/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року Справа № 160/8267/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 07.02.2019 року, зарахувавши при розрахунку пенсії, додатково до визнаного, стаж роботи з 05.05.1989 року по 10.06.1992 рік та 08.09.1992 по 25.12.2001 рік.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком. У призначенні пенсії було відмовлено у зв`язку з тим, що прізвище у паспорті - ОСОБА_1 , а в трудовій книжці російською - ОСОБА_1 . Нікопольським міськрайонним судом було встановлено факт належності трудової книжки ОСОБА_1 02.05.2019 року позивач повторно звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, у призначенні пенсії знову було відмовлено, але вже через недостатність стажу, оскільки відповідачем не зараховано період роботи в Приватній виробничо-торгівельній комерційній фірмі ЕЛІЙ з 08.09.1992 по 25.12.2001 рік, а також період роботи у колгоспі з 05.05.1989 по 10.06.1992 рік. З такими діями відповідача позивач категорично не погоджується, вважає їх неправомірними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, передбачене ст. 46 Конституції України. Позивач зауважив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, навчання, а також архівними установами. Записами трудової книжки належним чином підтверджено роботу позивача на посаді директора в Приватній виробничо-торгівельній комерційній фірмі ЕЛІЙ у період з 08.09.1992 по 25.12.2001 року. Виправлень чи неточностей вказані записи не містять. Відтак, посилання відповідача на довідку, видану за місцем роботи, не може бути підставою для не зарахування періоду роботи на підприємстві. Окрім того, неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для відмови у реалізації законного права на пенсію за віком, оскільки сталось не з вини позивача. Щодо не зарахування періоду роботи у колгоспі, позивач зауважив, що виконував роботу у колгоспі на умовах трудового договору, тому не значився у книгах обліку трудового стажу та заробіток колгоспників. Враховуючи вищезазначене, вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у призначені пенсії є протиправною та незаконною, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

26.09.2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої відповідачем зазначено, що позивач не має необхідного стажу для призначення пенсії за віком, тому позивачу у призначенні пенсії було відмовлено. При перевірці документів, наданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком, було встановлені певні невідповідності. Так, у трудовій книжці ОСОБА_1 присутній запис роботи під порядковим номером №5 з 05.05.1989 р. Принят на работу в колхоз ім. Ча паева Бобринецкого района Кировоградской области в бригаду вениковязов наказ про прийняття на роботу №6 від 31.05.1992 р., звільнений 10.06.1992 року наказ №6 від 30.06.1992 року. Така розбіжність та тривалість в роках виготовлення наказу про прийняття на роботу викликала сумніви. Тому, 15.03.2019 року на під ставі діючого законодавства управлінням зроблено запит до Бобринецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України з проханням надати довідку, що підтверджує факт роботи позивача в колгоспі ім. Чапаєва. 20.05.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дні пропетровській області Нікопольський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) отримало відповідь на запит, а саме архівну довідку від 13.05.2019 року №107, де зазначено, що в документах архівного фонду Колгосп ім. Чапаева Бобринецького району Кіровоградської області в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспників, в книгах обліку праці та розрахунків з колгоспниками за 1989-1992 рр. ОСОБА_1 не значиться. Крім того, слід звернути увагу на те, що в трудовій книжці позивача під записом №9 присутній запис роботи в колгоспі 40 лет Октября Роздільнянського району Одеської області з 01.03.1986 по 01.08.1992 року, що перетинається з вищезазначе ними періодами. Тому зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 05.05.1989 р по 10.06.1992 р. в управління не має законних підстав. Окрім того, разом з іншими документами для призначення пенсії ОСОБА_1 надав до управління довідку №1, видану 01.02.2019 року директором ( ОСОБА_3 ) ПП Приватно виборча торгово-комерційна фірма Елій про факт його роботи з 08.09.1992 року по 08.09.1992 р. Але, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб дане підприє мство припинило діяльність 24.07.2006 року. Враховуючи той факт, що довідка від 01.02.2019 року, видана директором ОСОБА_1 , тобто особисто, після ліквідації підприємства та завірена печаткою, яка мала бути знищеною ще в 2006 році, прийняти та ку довідку управління не має законних підстав. Крім того, 17.07.2019 року управлінням було отримано відповідь з архівного відділу Нікопольської міської ради про те, що документи ПП ПВКТФ Елій на зберігання та обслуговування не надходили. Враховуючи вище викладене, загальний стаж позивача складає 17 років 3 місяць 16 днів (при необхідних 26 р.), що є недостатнім для призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування . Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно абз. 3 ч. 1 ст. 26 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.07.2019 р. № 1352/03-18 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та зазначено, що загальний стаж роботи складає 17 років 3 місяці 16 днів.

В обґрунтування прийнятого рішення у листі від 12.07.2019 р. № 1352/03-18 зазначено, що при розгляді документів було встановлено, що:

- в паспорті зазначено прізвище ОСОБА_1 та в російському варіанті ОСОБА_1 . В свідоцтві про народження, яке заповнено російською мовою, зазначено прізвище ОСОБА_1 . Проте, в документах, що підтверджують стаж, є розбіжності у прізвищі, а саме: в архівних довідках, що підтверджують факт роботи з 1980 по 1982 роки в колгоспі ім. Мічуріна Високопільського району Херсонської області № 544 -545 від 28.05.2019 зазначено прізвище в російському варіанті ОСОБА_1 ;

- період роботи з 08.09.1992 по 25.12.2001 у ПВТКФ ЕЛІЙ згідно довідки №1 від 01.02.2019 зарахувати до страхового стажу немає законних підстав, так як згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРИВАТНА ВИРОБНИЧА ТОРГОВО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ЕЛІЙ (ідентифікаційний код юридичної особи 20253766) припинило діяльність 24.07.2006 р.;

- на запит про підтвердження періодів роботи за 1989-1992 роки в колгоспі ім. Чапаєва Бобринецького району Кіровоградської області надійшла відповідь, що в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспників, в книгах обліку праці та розрахунків з колгоспниками за 1989-1992 роки ОСОБА_1 не значиться.

Не погоджуючись з відмовою відповідача зарахувати до стажу роботи, що надає право на призначення пенсії, періоду роботи з 05.05.1989 року по 10.06.1992 року в колгоспі ім. Чапаєва Бобринецького району Кіровоградської області та з 08.09.1992 року по 25.12.2001 року в Приватному підприємстві Приватна виробнича торгово-комерційна фірма ЕЛІЙ , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).

Закон України Про пенсійне забезпечення відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період:

-з 05.05.1989 по 10.06.1992 року - працював в колгоспі імені Чапаєва Бобринецького району Кіровоградської області по договору в бригаді віников`язів (записи №5-6);

- з 01.03.1986 по 01.08.1992 року - працював в колгоспі 40 лет Октября Раздельнянського району Одеської області по договору в бригаді віников`язів (записи 9-10).

Отже, відомості з трудової книжки позивача щодо періоду роботи з 1986-1992 в дійсно мають суперечливий характер: періоди роботи в різних колгоспах, розташованих територіально в різних областях країни, перетинаються.

При цьому, в трудовій книжці відсутні дані про переривання періодів роботи у вказаних колгоспах.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що період роботи в колгоспі 40 лет Октября Раздельнянського району Одеської області по договору в бригаді віников`язів 01.03.1986 по 01.08.1992 року врахований пенсійним фондом до стажу роботи позивача, який надає право на призначення пенсії, тому спір між сторонами в цій частині відсутній.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідні положення кореспондуються і в Законі України Про пенсійне забезпечення .

Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Судом встановлено, що відповідачем 15.03.2019 року ініційовано запит №498/02-21-53 на адресу Бобринецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо довідки підтверджуючого характеру на ОСОБА_1 щодо періоду його роботи в колгоспі імені Чапаєва Бобринецького району Кіровоградської області з 05.05.1989-10.06.1992 року (довідки про вихододні із зазначенням номерів наказів та заробітної плати щомісячно та в грошових одиницях, в яких вона фактично виплачувалась).

Листом від 14.05.2019 р. за №9786/02-15 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Бобринецький сектор обслуговування громадян) направив архівну довідку Трудового архіву Бобринецького району Комунальної установи Бобринецької районної ради від 13.05.2019 р. №107.

Згідно з архівної довідки Трудового архіву Бобринецького району Комунальної установи Бобринецької районної ради від 13.05.2019 р. №107 в документах архівного фонду Колгосп імені Чапаєва Бобринецького району Кіровоградської області в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспників, в книгах обліку та розрахунків з колгоспниками за 1989-1992 роки ОСОБА_1 не значиться.

Таким чином, суд вважає, що відповідач цілком обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування позивачу до стажу роботи, що надає право на призначення пенсії, періоду роботи в колгоспі імені Чапаєва Бобринецького району Кіровоградської області з 05.05.1989 по 10.06.1992 рр.

Жодних інших належних документів на підтвердження періоду роботи в колгоспі імені Чапаєва Бобринецького району Кіровоградської області позивачем не надано.

Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 08.09.1992 року по 25.12.2001 року в Приватному підприємстві Приватна виробнича торгово-комерційна фірма ЕЛІЙ суд зазначає наступне.

Підставою для відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи, що надає право на призначення пенсії, періоду роботи з 08.09.1992 року по 25.12.2001 року, стало те, до заяви про призначення пенсії за віком позивачем надана довідка №1 від 01.02.2019 р., видана самим позивачем як керівником підприємства, при тому, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство Приватна виробнича торгово-комерційна фірма ЕЛІЙ припинено у 2006 році.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача.

Законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , у період з 08.09.1992 р. (запис №11) по 25.12.2001 р. (запис №11) працював на посаді керівника фірми ПВТКФ ЕЛІЙ (код ЄДРПОУ 20253766).

Виправлень або неточностей, які могли б вказувати на суперечливість даних або мали сумнівний характер, вказані записи не містять.

Окрім того, згідно з відомостями з картки реєстрації платника, код ЄДРПОУ 20253766, Головного управління статистики у Дніпропетровській області, дата реєстрації юридичної особи - 14.06.1993 р., дата ліквідації 01.08.2006 р., керівництво - ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відомостями з трудової книжки позивача належним чином підтверджено стаж його роботи в Приватному підприємстві Приватна виробнича торгово-комерційна фірма ЕЛІЙ у період з 08.09.1992 року по 25.12.2001 року.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було протиправно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 08.09.1992 р. по 25.12.2001 р. в Приватному підприємстві Приватна виробнича торгово-комерційна фірма ЕЛІЙ до страхового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач в позовних вимогах просить визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком, що є неналежним способом захисту з урахуванням чинного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії, викладеного у листі від 12.07.2019 р. №1352/03-18.

Враховуючи викладене, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає доцільним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 , що надає право на призначення пенсії за віком на підставі абз. 3 ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , періоду його роботи з 08.09.1992 р. по 25.12.2001 р. в Приватному підприємстві Приватна виробнича торгово-комерційна фірма ЕЛІЙ , та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.07.2019 р. №1352/03-18 про відмову в призначенні пенсії.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Тобто, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1 .

При цьому, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, суд керуючись ч.2 ст. 9 КАС України вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути, подану ОСОБА_1 , заяву про призначення пенсії за віком на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду, наданих у судовому рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 38739 від 21.08.2019 року.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 384,2 грн. (50%).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), що надає право на призначення пенсії за віком на підставі абз. 3 ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , періоду роботи з 08.09.1992 р. по 25.12.2001 р. в Приватному підприємстві Приватна виробнича торгово-комерційна фірма ЕЛІЙ .

Скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), викладеного у листі № 1352/03-18 від 12.07.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), що надає право на призначення пенсії за віком на підставі абз. 3 ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , періоду роботи з 08.09.1992 р. по 25.12.2001 р. в Приватному підприємстві Приватна виробнича торгово-комерційна фірма ЕЛІЙ .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 02 травня 2019 року відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна