Рішення

від 30.10.2019 по справі 826/15704/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2019 року № 826/15704/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю САС ІНСТІТЬЮТ ЕЛ.ЕЛ.СІ доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю САС ІНСТІТЬЮТ ЕЛ.ЕЛ.СІ (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11 червня 2018 року №0340631208 та №0340641208.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача стверджує, що після виявлення недоліків, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Товариством з обмеженою відповідальністю САС ІНСТІТЬЮТ ЕЛ.ЕЛ.СІ вжито всіх необхідних заходів у відповідності до вимог чинного законодавства щодо їх усунення. Зокрема, 25 травня 2018 року позивачем подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за І квартал 2018 року, внаслідок чого порушення, виявлене в акті перевірки, було усунуто.

Також, представник позивача зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов`язань та, відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнення, яким усуваються зазначені недоліки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточненні та прийнятті уточнення до уваги при прийнятті податкових повідомлень-рішень.

Крім того, представник позивача просив врахувати, що на виконання вимог податкового законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю САС ІНСТІТЬЮТ ЕЛ.ЕЛ.СІ здійснило оплату штрафу в розмірі 3 % від суми зменшення від`ємного значення показника. Тобто, станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкові зобов`язання з податку на прибуток були узгодженими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року адміністративну справу №826/15704/18 прийнято до провадження суддею Кузьменко А.І. та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими з урахуванням всіх обставин справи, оскільки перевіркою було встановлено розбіжність між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в р.02 - 2 190 979 грн. згідно податкової декларації з податку на прибуток (від 10 травня 2018 року №9088726878) та р.2290 - 2 160 900 грн. згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за І квартал 2018 року, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування у сумі 30 079,00 грн.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що обмеження щодо подання уточнюючого розрахунку не поширюється на камеральні перевірки як окремий вид податкових перевірок, а стосується виключно документальних планових та позапланових перевірок. Відтак, на думку представника позивача, не врахування Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві відповідних відомостей щодо подання уточнюючого розрахунку Товариством з обмеженою відповідальністю САС ІНТІТЬЮТ ЕЛ.ЕЛ.СІ є таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2018 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 15 травня 2018 року №790/26-15-12-08-20/36186524.

Перевіркою встановлено, що платником занижено податок на прибуток на 1 097 323,00 грн., який було задекларовано до зменшення; платником завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 30 079,00 грн.

Вказані порушення ґрунтуються на тому, що податковим органом встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування р.02 - 2 190 979,00 грн. згідно податкової декларації з податку на прибуток (від 10 березня 2018 року №9088726878) та р.2290 - 2 160 900,00 грн. згідно фінансового звіту суб`єкта підприємництва за І квартал 2018 року (від 25 квітня 2018 року №9077793132), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування у сумі 30 079,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 11 червня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0340631208, яким Товариству з обмеженою відповідальністю САС ІНСТІТЬЮТ ЕЛ.ЕЛ.СІ зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податковим на прибуток у розмірі 30 079,00 грн.

Також, 11 червня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0340641208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 371 654,00 грн., в т.ч. за основним зобов`язанням у розмірі 1 097 323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 274 331,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Вимогами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому, податкова декларація розраховується наростаючим підсумком (пункт 137.4 статті 137 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Вимогами пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Наявними матеріалами справи підтверджується та не заперечується самим позивачем, що уточнюючий розрахунок подано Товариством з обмеженою відповідальністю САС ІНСТІТЬЮТ ЕЛ.ЕЛ.СІ внаслідок виявлених перевіркою порушень.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Аналіз наведеного свідчить, що, зокрема, саме дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, є предметом камеральної перевірки.

Відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так, позивачем підтверджено факт наявності невірного відображення даних у податковій звітності, внаслідок помилкового зазначення даних у фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва у рядку 2290, однак вказаний недолік усунуто шляхом подання 25 травня 2018 року уточнюючого розрахунку.

Як уже зазначалось вище, обов`язок виправлення помилок з урахуванням строків давності, самостійно виявлених платником податку у поданій у минулих податкових періодах податковій декларації, встановлено пунктом 50.1 статті 50 Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Ця норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України також визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто, подією, з настанням якої пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України пов`язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є проведення саме документальної планової або позапланової перевірки.

Отже, у випадках отримання акту камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Праву платника податку подати уточнюючу податкову декларацію кореспондує обов`язок контролюючого органу прийняти таку декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 813/1977/14.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04 жовтня 2017 року по справі № К/800/29534/16 (ЄДРСРУ №69388265) визначив, що якщо платника податку не було повідомлено про проведення податковим управлінням камеральної перевірки підприємства, тобто, на момент подання уточнюючої декларацій позивачу не було відомо про проведення такої, то відповідно не володіючи відомостями щодо проведення камеральної перевірки, позивач не міг застосувати пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, а тому його дії з подання уточнюючої декларації не можуть вважатись протиправними, та повинні враховуватися відповідачем в порядку та спосіб, передбачений законодавством.

Враховуючи, що позивач виправив розбіжності у спосіб, передбачений статтею 50 Податкового кодексу України, шляхом подання уточнюючої податкової декларації після отримання акту перевірки, за відсутності обмежень щодо права подання уточнень до задекларованих відомостей до перевіряємих за звітний період відомостей, у випадку додержання строків, передбачених статті 50 Податкового кодексу України та до моменту отримання ним спірних податкових повідомлень-рішень, такі рішення є протиправними, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю САС ІНСТІТЬЮТ ЕЛ.ЕЛ.СІ задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11 червня 2018 року №0340631208 та №0340641208.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САС ІНСТІТЬЮТ ЕЛ.ЕЛ.СІ (місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44, код ЄДРПОУ 36186524) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 876 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень 97 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко