Рішення

від 31.10.2019 по справі 640/10993/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2019 року № 640/10993/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомПриватного підприємства Монада доДержавної фіскальної служби України провизнання протиправним та скасування рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Монада" (далі - ПП Монада , позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 08.05.2019 року про результатами розгляду скарги ПП "Монада" від 29.03.2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що ПП "Монада" було оскаржено до Державної фіскальної служби України податкову вимогу від 12.03.2019 року № 1115-17 та рішення про опис майна в податкову заставу від 12.03.2019 року, за результатами розгляду яких відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

Позивач вважає рішення Державної фіскальної служби України від 08.05.2019 року про результатами розгляду скарги ПП "Монада" протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його було прийнято без врахування норм чинного законодавства та з`ясування всіх наявних обставин, що мають значення для задоволення його скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Дану ухвалу суду відповідачем отримано 25.07.2019 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, втім станом на час вирішення справи, останнім відзиву подано не було, так само, як і заяв про визнання позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2019 року ГУ ДПІ у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято податкову вимогу № 1115-17, відповідно до якої у ПП Монада станом на 11.03.2019 року сума податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб становить 13 416, 29 грн.

Одночасно, 12 березня 2019 року ГУ ДПІ у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення № 1115-17 про опис майна у податкову заставу.

29 березня 2019 року позивачем подано до ДФС України скаргу на вказану вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Рішенням ДФС України від 04.04.2019 року за № 15901/6/99-9-17-05-15 продовжено термін розгляду скарги по 31.05.2019 року включно.

08 травня 2019 року ДФС України рішенням за № 21191/6/99-99-17-05-15 податкову вимогу ГУ ДПІ у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.03.2019 року № 1115-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2019 року № 1115-17 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення.

Незгода з вказаним рішенням ДФС України, обумовило ПП "Монада" на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У свою чергу, у відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Згідно з пунктом 57.3 пункту 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим, підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

У відповідності до пунктів 89.2 та 89.3 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно з абзацами 1 та 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Суд зазначає, що процедура оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження регулюється Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органам, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 року № 916 (далі - Порядок № 916).

Відповідно до п. 2 Порядку № 916 процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно п. 1 розділу VIII Порядку № 916 за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.

Відповідно до п. 1, 2 розділу IX Порядку № 916 контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень:

1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін;

4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Рішення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, прийняте в результаті розгляду скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 3 розділу IІ Порядку № 916).

Як було встановлено вище, рішенням ДФС України від 08 травня 2019 року № 21191/6/99-99-17-05-15 за результатами адміністративного оскарження позивачем податкової вимоги ГУ ДПІ у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.03.2019 року № 1115-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2019 року № 1115-17, останні залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні даної справи, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

За приписами пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Державною фіскальною службою України залишено без змін податкову вимогу ГУ ДПІ у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.03.2019 року № 1115-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2019 року № 1115-17.

У той же час, суд звертає увагу, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

За таких обставин, вказане рішення, прийняте відповідачем за наслідками розгляду його скарги, саме по собі не є юридично значимим для позивача, адже не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 11.06.2019 року по справі № 826/24656/15 (адміністративне провадження № К/9901/11997/19).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ДФС України безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що в даному випадку, рішенням, що порушує права та інтереси позивача є податкова вимога ГУ ДПІ у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.03.2019 року № 1115-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.03.2019 року № 1115-17.

Втім, відповідних вимог позивачем у даній справі не заявлялося.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства Монада , через неналежно обраний позивачем спосіб захисту.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України Про судовий збір від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Монада (код ЄДРПОУ 31006458, 04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58, оф. 111 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко