Ухвала

від 01.11.2019 по справі 440/2719/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 листопада 2019 р.Справа № 440/2719/19

Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Русанова В.Б. , розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року по справі № 440/2719/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГНІС ЮА"

до Головного управління ДФС у Полтавській області , Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року задоволено позов ТОВ "ІГНІС ЮА" до ГУ ДФС у Полтавській області , ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

На рішення суду ДФС України подано апеляційну скаргу, в якій заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі. В обґрунтування клопотання з посиланням на ч.1 ст.133 КАС України, положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людина (зокрема, рішення від 19.03.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), зазначено, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Вказано, що при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язанні з судовими витратами у чіткій відповідності до ст. 133 КАС України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при ньому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду. Зазначено, що таким чином, вищезазначена причина є об`єктивною (незалежною від відповідача) та поважною для відстрочення сплати судового збору.

Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, у розумінні ст.133 КАС України єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).

Крім того, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено вичерпний перелік умов за яких можливо відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати.

Виходячи з наведеного, клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору по справі жодним чином не обґрунтовано, жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану відповідача матеріали справи не містять та доказів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору по справі, що спричиняє неможливість сплати судового збору, не надано.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Рівність усіх учасників справи перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

За таких обставин, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору по справі необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам п.1 ч.5 ст.296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 1921,00 грн.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції заявлено вимогу немайнового характеру.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду першої інстанції з однією вимогою немайнового характеру, заявленою юридичною особою, становить 1921 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене та дату подання апеляційної скарги, розмір ставки судового збору за подання даної апеляційної скарги на рішення суду складає 2881 грн. 50 коп. (150% від 1921 грн.).

З огляду на викладене, заявнику апеляційної скарги необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 2881 грн. 50 коп.

Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору на реквізити: Отримувач УДКСУ в Основ`янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999628, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку - UA088999980000034318206081004, код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди.

Згідно із ч. 2 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неусунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги остання буде повернута апелянту.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 169, п. 1 ч. 5 ст. 296, ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі № 440/2719/19 - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року по справі № 440/2719/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГНІС ЮА" до Головного управління ДФС у Полтавській області , Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху .

Надати Державній фіскальній службі України строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз`яснити Державній фіскальній службі України, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.Б. Русанова