Постанова

від 29.10.2019 по справі 440/1680/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 р.Справа № 440/1680/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Чалої О.Д.; представника відповідача Орлової М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.08.19 року по справі № 440/1680/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2019 позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.04.2019 №0004921403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 22.04.2019 №0004921403 є протиправним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Крім того зазначив, що перевірка проведена з порушенням вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 квітня 2019 року №0004921403.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі наголошує на відсутність найманих працівників у ТОВ Вега Сервайс згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за формою 1-ДФ та їх найм за цивільно - правовими договорами згідно звіту про нарахування єдиного внеску.

На підприємстві ТОВ Вега Сервайс згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за формою 1-ДФ за 3 квартал 2017 року (від 10.10.2017 № 9207908244) з 01.07.2017 працювала одна особа - директор підприємства ОСОБА_1 , згідно звіту про нарахування єдиного внеску за вересень 2017 (від 09.10.2017 № 9206493278) та серпень 2017 (від 14.09.2017 № 9187704269) наймані працівник за договорами цивільно-правового характеру відсутні.

Також позивач зауважує про відсутність у ТОВ Вега Сервайс основних засобів.

Згідно АІС Податковий блок статутний капітал ТОВ Вега Сервайс складає 1500 грн. отже основні засоби не могли бути як внесок в статутний фонд. Підприємство зареєстровано 07.06.2017, згідно аналізу ЄРПН з моменту реєстрації платником ПДВ 01.07.2017 до 01.09.2017 року ТОВ Вега Сервайс за 9 місяців 2017 або 2017 рік не подавав, тому інформація про основні засоби відсутня.

Згідно з п.3.1.5 Договору від 01.08.2017 № 14 виконавець зобов`язується забезпечувати техніку паливом та/або електроенергію, у кількості, достатній для надання послуг за цим Договором. Згідно аналізу ЄРПН з моменту укладання - договору 01.08.2017 № 14 та договір 01.09.17 ТОВ Вега Сервайс будь-які види палива (бензин, газ, дизельне паливо, мазут тощо) чи електроенергію не придбавало.

Також відповідач зауважує про відсутність ТОВ Вега Сервайс за податковою адресою.

До того ж, згідно калькуляцій вартості роботи техніки до договору від 01.08.2017 №14 та актів здачі - приймання наданих послуг від 01.09.2017.

установки для розмивання та відсмоктування грунту гідравлічні попрацювали 4346 маш/год з моменту укладання договору до підписання акту здачі - приймання наданих послуг (1 місяць) що без урахування вихідних складає 140 мащ/год на день, тобто при 8-ми годинному робочому дні установок повинно було бути мінімум 18 штук та осіб, що мають керувати теж 18;

3 водолазні станції працювали 1320 маш/год, 1300 та 1200 відповідно, що без урахування вихідних складає в середньому 41 маш/год на місяць, що є не можливим та й осіб для керування необхідно мінімум 3;

Плавучі площадки збірно розбірні, вантажопідйомністю 13 т, за місяць згідно калькудяції без урахування вихідних працювали 140 маш/год на день.

Отже, на думку відповідача неможливо виконати технікою зазначені послуги з урахуванням проміжку часу.

Позивачем надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача в якій серед іншого зазначено, що станом на початок проведення перевірки копія наказу № 264 з повідомленням про проведення документальної перевірки та повідомлення про запрошення на ознайомлення акту (довідки) документальної позапланової перевірки від 30.01.2019 р. ТОВ Дайвер не отримані.

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ Дайвер та ТОВ Вега сервайс позивач у відзиві вказує, що податковим органом не враховано наявність підтверджених взаємовідносин, які підкріплені належним чином оформленими первинними документами.

На запити контролюючого органу позивачем надані документи, а саме: договори, додатки до договорів, специфікації, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи.

На думку позивача, всі ці документи свідчать про виникнення цивільних прав та обов`язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення господарських операцій.

Всі первинні документи складені з дотриманням позивачем спеціальних - вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Позивач вважає, що висновки відповідача ґрунтуються лише податковій інформації спірного контрагента, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи Позивача і надані ним докази, Відповідачем не надано та не зазначено.

Фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем відповідних сум як до податкового кредиту на підставі первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Отже, спростування щодо порушення по підставах та порядку проведення перевірки апеляційна скарга взагалі не містить.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Дайвер" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30244575, перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ з 04.06.2008 та є платником податку на додану вартість (а.с.146-149).

Зареєстрованим видами діяльності позивача є: Код КВЕД 42.91 Будівництво водних споруд (основний); Код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Код КВЕД 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, статковання та товарів. н. в. і. у.; Код КВЕД 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткованням; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; Код КВЕД 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; Код КВЕД 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування цих сферах; Код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження; Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; Код КВЕД 42.13 Будівництво мостів і тунелів; Код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів; Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

У період з 11.02.2019 по 15.02.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Дайвер" з питань дотримання вимог податкового законодавства у ході фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вега Сервайс" за період з 01.09.2017 по 30.09.2017.

За результатами перевірки складено акт №225/16-31-14-03-14/30244575 від 22.02.2019, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Дайвер" пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 592831,00 грн, в т.ч. за вересень 2017 року - 592831,00 грн (а.с.31-40).

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 22.04.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004921403, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 741038,75 грн, у тому числі 592831,00 грн - основний платіж, 148207,75 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с.62).

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів обізнаності позивача з обставинами та умовами ведення контрагентом господарської діяльності та доказів вчинення позивачем та ТОВ "Вега Сервайс" взаємоузгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Правовий аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що підставою для формування показників податкової звітності є належним чином оформлені первинні документи та інші документи, що пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

За приписами п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки.

У відповідності до вимог пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється з підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У відповідності до вимог п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу згідно приписів п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового видано наказ від 30.01.2019 №264 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дайвер" з 11 лютого 2019 року тривалістю 5 робочих днів (а.с.26).

Копію наказу від 30.01.2019 №264, повідомлення про проведення документальної перевірки від 30.01.2019 №64 та повідомлення про запрошення на ознайомлення акту (довідки) документальної позапланової перевірки від 30.01.2019 №4021/10 направлено засобами поштового зв`язку 01.02.2019, про що свідчить копія конверта (а.с.27-29).

В акті перевірки №225/16-31-14-03-14/30244575 від 22.02.2019 перевіряючим зазначено, що поштове відправлення про отримання рекомендованого поштового відправлення станом на 15.02.2019 до ГУ ДФС у Полтавській області не надходило. Згідно даних ТОВ "Дайвер" копію наказу від 30.01.2019 №264 та повідомлення від 30.01.2019 №64 підприємством отримано 19.02.2019.

Отже, наказ та повідомлення про проведення перевірки на момент проведення перевірки не були вручені та не були отримані позивачем.

Слід зазначити, що незважаючи на проголошену пунктом 79.3 ст.79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, позивач у порушення вимог п.п.17.1.6, п.17.1, ст.17 Податкового кодексу України, був позбавлений свого права бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення і документи з питань предмету перевірки.

Не ознайомлення позивача до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з наказом про її проведення, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки, є порушенням вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

Невиконання відповідачем вимог п.79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії - податкового повідомлення-рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України, у постанові від 27.01.2015 р. по справі № 21-425а14 та Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року по справі №821/371/17 (провадження №К/9901/1970/17).

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту з податку на додану вартість відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилом пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною другою статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо здійснення господарської операції позивача із ТОВ "Вега Сервайс" та правомірності включення позивачем податку на додану вартість у сумі 592831,20 грн до податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2017 між ТОВ "Вега Сервайс" (Виконавець) та ТОВ "Дайвер" (Замовник) укладено договір №14 про надання послуг технікою (а.с.65-68).

Згідно пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами, зазначеними в Додаткових до цього Договору, які є його невід`ємною частиною, з особами, які мають на керування такою Технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності Замовника.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що урахування виконаних робіт (наданих послуг) визначається на підставі калькуляцій механізмів, підписаних представником Замовника.

Основним документом для визначення кількості відпрацьованого Технікою часу є калькуляція, підписана представниками Виконавця і Замовника (п.2.4 Договору).

Акт виконаних робіт (наданих послуг) готує Виконавець і передає під підпис Замовнику.

Згідно додаткової угоди від 01.08.2017 до договору про надання послуг технікою №14 від 01.08.2017 доповнено розділ 8 "Термін дії Договору" договору про надання послуг технікою №14 від 01.08.2017 п. 8.5. та викладено в наступній редакції: "8.5 Сторони домовились про можливість поширення дії договору на відносини, що склалися між сторонами з моменту фактичного надання послуг (ст. 631 Цивільного Кодексу України)." (а.с.69).

Матеріали справи свідчать, що з метою отримання необхідної техніки та відповідно належної її кількості ТОВ "Дайвер" на адресу ТОВ "Вега Сервайс" направлено заявки на надання техніки: №08/06 від 08.06.2017 (а.с.70), №31/07 від 31.07.2017 (а.с.74), №30/06 від 30.06.2017 (а.с.72) та отримано погодження таких заявок з боку виконавця (а.с.71, 73, 75).

В підтвердження господарських операцій сторонами договірних відносин складено наступні документи:

- додаток № 1 до Договору № 14 від 01.08.2017 калькуляція вартості роботи техніки на загальну суму 238633,22 грн, в т.ч. ПДВ 39772,20 грн (а.с.76);

- акт здачі-приймання наданих послуг №9 від 01.09.2017 на загальну суму робіт 238633,22 грн, в т.ч. ПДВ 39772,20 грн (а.с.77);

- рахунок на оплату №090103 від 01.09.2017 (а.с.78);

- податкова накладна №9 від 01.09.2017 на загальну суму 238633,22 грн. в тому числі ПДВ 397720,20 грн (а.с.79);

- додаток № 2 до Договору № 14 від 01.08.2017 калькуляція вартості роботи техніки на загальну суму 579600,00 грн в т.ч. ПДВ 96600,00,20 грн (а.с.81);

- акт здачі-приймання наданих послуг №5 від 01.09.2017 на загальну суму робіт 579600,00 грн. в т.ч. ПДВ 96600,00,20 грн (а.с.82);

- рахунок на оплату №090104 від 01.09.2017 (а.с.83);

- податкова накладна № 5 від 01.09.2017 на загальну суму 579600,00 грн. в т.ч. ПДВ 96600,00,20 грн (а.с.84);

- додаток № 3 до Договору №14 від 01.08.2017 калькуляція вартості роботи техніки на загальну суму 627900,00 грн, в т.ч. ПДВ 104650,00 грн (а.с.86);

- акт здачі-приймання наданих послуг №4 від 01.09.2017 на загальну суму робіт 627900,00 грн, в т.ч. ПДВ 104650,00 грн (а.с.87);

- рахунок на оплату №090105 від 01.09.2017 (а.с.88);

- податкова накладна №4 від 01.09.2017 на загальну суму 627900,00 грн. в тому числі ПДВ 104650,00 грн (а.с.89);

- додаток № 4 до Договору № 14 від 01.08.2017 калькуляція вартості роботи техніки на загальну суму 637560,00 грн, в т.ч. ПДВ 106260,00 грн (а.с.91);

- акт здачі-приймання наданих послуг №8 від 01.09.2017 на загальну суму робіт 637560,00 грн, в т.ч. ПДВ 106260,00 грн (а.с.92);

- рахунок на оплату №090106 від 01.09.2017 (а.с.93);

- податкова накладна № 8 від 01.09.2017 на загальну 637560,00 грн. в тому числі ПДВ 106260,00 грн (а.с.94);

- додаток № 5 до Договору №14 від 01.08.2017 калькуляція вартості роботи техніки на загальну суму 678000,00 грн, в т.ч. ПДВ 113000,00 грн (а.с.96);

- акт здачі-приймання наданих послуг №7 від 01.09.2017 на загальну суму робіт 67800,00 грн, в т.ч. ПДВ 113000,00 грн (а.с.97);

- рахунок на оплату №090107 від 01.09.2017 (а.с.98);

- податкова накладна №7 від 01.09.2017 на загальну 678000,00 грн, в тому числі ПДВ 113000,00 грн (а.с.99);

- додаток №6 до Договору № 14 від 01.08.2017 калькуляція вартості роботи техніки на загальну суму 795294,00 грн, в т.ч. ПДВ 132549,00 грн (а.с.101);

- акт здачі-приймання наданих послуг №6 від 01.09.2017 на загальну суму робіт 795294,00 грн, в т.ч. ПДВ 132549,00 грн (а.с.102);

- рахунок на оплату №090108 від 01.09.2017 (а.с.103);

- податкова накладна №6 від 01.09.2017 на загальну 795294,00 грн. в тому числі ПДВ 132549,00 грн (а.с.104).

Всього отримано послуг по даному договору на загальну суму 3556987,22 грн, в тому числі ПДВ 592831,20 грн.

Частково оплата в розмірі 1018233,22 грн за отримані послуги відбулася на адресу ТОВ "Вега Сервайс" згідно платіжних доручень № 395 від 25.10.2017 на суму 818233,22 грн. та №345 від 25.09.2017 на суму 200000,00 грн (а.с.107-108).

Залишок суми в розмірі 2815426,00 грн оплачено ТОВ "Ксістос" згідно платіжних доручень: №425 від 20.11.2017, №443 від 27.11.2017, №453 від 01.12.2017, №470 від 11.12.2017, №469 від 11.12.2017, №473 від 14.12.2017, №475 від 18.12.2017, №486 від 22.12.2017 (а.с.110-117) на виконання договору про відступлення права вимоги №20/1 від 20.11.2017, що укладений між ТОВ "Вега Сервайс", ТОВ "Ксістос" та ТОВ "Дайвер" (а.с.109).

Оборотно-сальдова відомість по рахунку № 631 за 2017 рік свідчить про відображення спірних господарських операцій в бухгалтерському обліку (а.с.118).

Зауважень до оформлення та порядку реєстрації податкових накладних ТОВ "Вега Сервайс" в акті перевірки не зазначено.

З пояснень представника позивача, судом першої інстанції встановлено, що всі послуги техніки виконані при виконанні робіт з ремонту кабельної лінії зв`язку систем управління та зв`язку магістрального газопроводу Союз та Крменчук-Богородчани (русло п. Дніпро).

Підтвердженням використання отриманих вищеописаних послуг є договір підряду №1607000500/3 від 08.11.2016, що укладений між ТОВ "Дайвер" (Підрядник) та ТОВ Науково-промислова компанія" Хоум-нет" (Замовник) (а.с.119-123).

Згідно п. 1.1 даного договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик та власними силами повністю виконати роботи по об`єкту "Ремонт кабельної лінії зв`язку систем управління та зв`язку магістрального газопроводу Союз та Кременчук-Богородчани (русло р. Дніпро) (Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач)" відповідно до чинних нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації, а замовник зобов`язується на умовах Договору прийняти та оплатити їх вартість.

У відповідності до п.4.2 договору, здавання-приймання виконаних робіт (частини робіт) після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і щомісячно оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), який готує Підрядник та надає на підпис Замовнику.

В підтвердження виконання таких робіт сторонами договірних відносин складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за вересень 2017 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2017 року (а.с.124-128).

За наслідками вказаної господарської операції складена та направлена на реєстрацію податкова накладна №1 від 01.09.2017 (а.с.129).

Оплата підтверджується платіжними дорученнями №404 від 02.07.2018, №167 від 28.02.2017, №166 від 28.02.2017, №430 від 26.07.2018, №385 від 30.05.2018, №373 від 18.05.2018, №79 від 11.10.2017, №60 від 04.10.2017, №24 від 01.09.2017 (а.с.131-139).

Оборотно-сальдова відомість по рахунку №361 за 2017 рік свідчить про відображення спірних господарських операцій в бухгалтерському обліку (а.с.140).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт отримання позивачем товарів чи послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Щодо доводів ГУ ДФС у Полтавській області про те, що ТОВ "Вега Сервайс" проводило фінансово-господарські операції з суб`єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, а тому як наслідок господарські операції між ТОВ "Дайвер" та вказаним контрагентом фактично не відбувались, колегія суддів зазначає наступне.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані суб`єктами підприємницької діяльності та платниками податків, а їх правосуб`єктність на укладення вищевказаних договорів не була обмежена діючим законодавством чи судовими рішеннями.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або ж подання податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вказаний висновок податкового органу сформований на припущеннях, оскільки підставою для такого слугував лише лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області №2/04-36-12-02/41380381 від 01.11.2017 про результати опрацювання зібраної податкової операції щодо ТОВ "Вега Сервайс" за звітний період декларування ПДВ: липень-жовтень 2017 з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Фольссельт" (а.с.166-179).

З матеріалів справи вбачається, що вказана податкова інформація складена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ "ВЕГА СЕРВАЙС", у зв`язку з відсутністю за місцезнаходження платника фактичному місцезнаходженню.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентом дійсно були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Отже, суд першої інстанції дійшо вірного висновку, що позиція податкового органу сформована на припущеннях, оскільки підставою для такого слугував лише лист про неможливість проведення зустрічної звірки.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Так, вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.04.2019 №0004921403 Головне управління ДФС у Полтавській області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі № 440/1680/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі № 440/1680/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 01.11.2019 року