Постанова

від 31.10.2019 по справі 640/7996/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7996/19 Головуючий у І інстанції - Катющенко В.П.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленс Форт" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленс Форт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 27.03.2019 року № 1121139/41889692, від 27.03.2019 року № 1121138/41889692, від 27.03.2019 року № 1121137/41889692, від 27.03.2019 року № 1121136/41889692, від 27.03.2019 року № 1121135/41889692, від 27.03.2019 року № 1121134/41889692, від 27.03.2019 року № 1121133/41889692, від 27.03.2019 року № 1121132/41889692, від 27.03.2019 року № 1121131/41889692, від 27.03.2019 року № 1121130/41889692;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 12103 від 21.03.2019 року, № 22103 від 21.03.2019 року, № 21803 від 18.03.2019 року, № 21903 від 19.03.2019 року, № 11803 від 18.03.2019 року, № 12003 від 20.03.2019 року, № 22003 від 20.03.2019 року, № 11903 від 19.03.2019 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленс Форт", датою їх фактичного надходження - 21.03.2019 року; № 12203 від 22.03.2019 року, № 22203 від 22.03.2019 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленс Форт", датою їх фактичного надходження - 22.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідачами взагалі не мотивовано причини застосування до платника податку підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв. Незважаючи на це, Позивачем після зупинення реєстрації податкових накладних було надано контролюючому органу весь обсяг необхідних документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції. Також, Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом з формальних підстав, так як Позивач не може нести відповідальність за функціонування електронної системи, що обслуговується Позивачем, та коректне відображення документів у цій системі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 27.03.2019 року: № 1121139/41889692; № 1121138/41889692; № 1121137/41889692; № 1121136/41889692; № 1121135/41889692; № 1121134/41889692; № 1121133/41889692; № 1121132/41889692; № 1121131/41889692; № 1121130/41889692.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленс Форт" (04111, м. Київ, вул. Д. Щербаківського, 45-А, ідентифікаційний код 41889692), а саме: від 18.03.2019 року № 21803 датою фактичного надходження - 21.03.2019 року; від 18.03.2019 року № 11803 датою фактичного надходження - 21.03.2019 року; від 19.03.2019 року № 21903 датою фактичного надходження - 21.03.2019 року; від 19.03.2019 роу № 11903 датою фактичного надходження - 21.03.2019 року; від 20.03.2019 року № 12003 датою фактичного надходження - 21.03.2019 року; від 20.03.2019 року № 22003 датою фактичного надходження - 21.03.2019 року; від 21.03.2019 року № 12103 датою фактичного надходження - 21.03.2019 року; від 21.03.2019 року № 22103 датою фактичного надходження - 21.03.2019 року; від 22.03.2019 року № 12203 датою фактичного надходження - 22.03.2019 року; від 22.03.2019 року № 22203 датою фактичного надходження - 22.03.2019 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, Відповідач зазначає, що комісією ГУ ДФС у м. Києві було прийнято правомірно рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2018 року між ТОВ "Віта Верітас" (Замовник) та ТОВ "Ленс Форт" (Виконавець) укладено договір № ГТХ/А/0119, за умовами якого Виконавець зобов`язується за допомогою власних матеріалів та засобів, надавати послуги з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання, що включають але не виключно: - очищення повітроводів систем місцевого відсосу; - очищення приточно-витяжних повітроводів з антибактеріальною обробкою; - очищення застельового простору громадських і службових зон з антибактеріальною обробкою. Замовник зобов`язується прийняти та сплатити результати наданих послуг.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору послуги з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання виконуються щомісячно на об`єкті замовника: нежилий будинок соціально-культурного призначення, з комерційним найменуванням ТРЦ "Dream Town" 1 частина, який розташований за адресою м. Київ, проспект Оболонський, 1Б.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість, перелік та обсяг послуг, в кожному окремому випадку, узгоджуються Сторонами в "Протоколах погодження договірної вартості", що формується на підставі відповідного Додатку 1 "Перелік та вартість послуг" (том 1 а.с. 209-211).

Згідно з пунктом 2.4 договору № ГТХ-А-0119 оплата по даному Договору здійснюється замовником протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного Акта наданих послуг на поточний рахунок Виконавця, який вказано у рахунку-фактурі, що надає Виконавець.

Відповідно до затвердженого сторонами Переліку та вартості послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання на об`єкті Замовника, ТОВ "Ленс Форт" визначено перелік та вартість щомісячних послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання, а саме: - очищення повітроводів систем місцевого відсосу загальною площею 2130 кв.м, що складає 300330,00 грн. без ПДВ; - очищення приточно-витяжних повітроводів з антибактеріальною обробкою загальною площею 33200 кв.м. на суму без ПДВ 1909000,00 грн.; - очищення застельового простору громадських і службових зон з антибактеріальною обробкою загальною площею 66150 кв.м на суму без ПДВ 1187392,50 грн. (том 1 а.с. 212).

Розмір договірної вартості, перелік та обсягу послуг фактично наданих ТОВ "Ленс Форт" для ТОВ "Віта Верітас" погоджено сторонами протоколами узгодження договірної вартості до Договору № ГТХ-А-0119 від 11.12.2018 року з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання на об`єкті Замовника від 28.02.2019 року № 1-03, від 28.02.2019 року № 2-03, від 28.02.2019 року № 3-03, від 28.02.2019 року № 4-03, від 28.02.2019 року № 5-03, копії яких додані до матеріалів справи (том 1 а.с. 241-243, 248, 250).

Протягом березня 2019 року ТОВ "Ленс Форт" на підставі договору від 11.12.2018 року № ГТХ-А-0119 виконало ряд робіт на об`єкті ТОВ "Віта Верітас" - ТРЦ "Dream Town" 1 частина, який розташований за адресою м. Київ, проспект Оболонський, 1Б, що зафіксовано наступними актами: від 18.03.2019 року № 2-18-03, 19.03.2019 року № 2-19-03, від 20.03.2019 року № 2-20-03, від 21.03.2019 року № 2-21-03, від 22.03.2019 року № 2-22-03 (том 1 а.с. 232-236).

Також, 11.12.2018 року між ТОВ "Віта Верітас" (Замовник) та ТОВ "Ленс Форт" (Виконавець) укладено договір № ГТХ-Б-0119, за умовами якого Виконавець зобов`язується за допомогою власних матеріалів та засобів, надавати послуги з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання, що включають але не виключно: - очищення повітроводів систем місцевого відсосу; - очищення приточно-витяжних повітроводів з антибактеріальною обробкою; - очищення застельового простору громадських і службових зон з антибактеріальною обробкою, а Замовник зобов`язується прийняти та сплатити результати наданих послуг (том 1 а.с. 213-215).

Відповідно до пункту 1.2 договору послуги з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання виконуються щомісячно на об`єкті замовника: нежилий будинок, соціально-культурного призначення - Блок Б, з комерційним найменуванням ТРЦ "Dream Town" 2 частина, який розташований за адресою м. Київ, проспект Оболонський, 21Б.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору вартість, перелік та обсяг послуг, в кожному окремому випадку, узгоджуються Сторонами в "Протоколах погодження договірної вартості", що формується на підставі відповідного Додатку "Перелік та вартість послуг".

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата по даному договору здійснюється замовником протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного Акта наданих послуг на поточний рахунок Виконавця, який вказано у рахунку-фактурі, що надає Виконавець.

Відповідно до Переліку та вартості послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання на об`єкті Замовника, ТОВ "Ленс Форт" визначено перелік та вартість щомісячних послуг з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання, а саме:

- очищення повітроводів систем місцевого відсосу загальною площею 1970 кв.м, що складає 277770,00 грн. без ПДВ;

- очищення приточно-витяжних повітроводів з антибактеріальною обробкою загальною площею 31100 кв.м на суму без ПДВ 1788250,00 грн.;

- очищення застельового простору громадських і службових зон з антибактеріальною обробкою загальною площею 73210 кв.м на суму без ПДВ 1314119,50 грн. (том 1 а.с. 216).

Розмір договірної вартості, перелік та обсягу послуг фактично наданих ТОВ "Ленс Форт" для ТОВ "Віта Верітас" погоджено сторонами у протоколах узгодження договірної вартості до Договору № ГТХ-Б-0119 від 11.12.2018 року з технічного обслуговування систем вентиляції та кондиціювання на об`єкті Замовника від 28.02.2019 року № 1-03, від 28.02.2019 року № 2-03, від 28.02.2019 року № 3-03, від 28.02.2019 року № 4-03, від 28.02.2019 року № 5-03 (том 1 а.с. 244-247, 249).

Протягом березня 2019 року ТОВ "Ленс Форт" на підставі договору від 11.12.2018 № ГТХ-Б-0119 виконало ряд робіт на об`єкті ТОВ "Віта Верітас" - ТРЦ "Dream Town" 2 частина, який розташований за адресою м. Київ, проспект Оболонський, 21Б, що зафіксовано наступними актами від 18.03.2019 року № 1-18-03, 19.03.2019 року № 1-19-03, від 20.03.2019 року № 1-20-03, від 21.03.2019 року № 1-21-03, від 22.03.2019 року № 1-22-03 (том 1 а.с. 227-231).

За результатами виконання робіт на об`єктах замовника, які оформлені переліченими вище актами ТОВ "Ленс Форт" було складено податкові накладні від 18.03.2019 року № 21803; від 18.03.2019 року № 11803; від 19.03.2019 року № 21903; від 19.03.2019 року № 11903; від 20.03.2019 року № 12003; від 20.03.2019 року № 22003; від 21.03.2019 року № 12103; від 21.03.2019 року № 22103; від 22.03.2019 року № 12203; від 22.03.2019 року № 22203 (том 1 а.с. 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53), які 21.03.2019 року та 22.03.2019 року було направлено до Єдиного реєстру податкових накладних.

З квитанцій № 1 вбачається, що реєстрацію перелічених податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. Податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 а.с. 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54).

22.03.2019 року ТОВ "Ленс Форт" скерувало до Головного управління ДФС у м. Києві пояснення щодо зупинених податкових накладних, у яких останнім акцентовано увагу на документальному підтвердженні господарських операцій, за наслідками яких складено зупинені податкові накладні та відповідності останніх виду діяльності платника. Також, повідомлено контролюючому органу про наявність матеріально-технічної бази, штату працівників. Указані пояснення та підтверджені документи були скеровані контролюючому органу, що останнім не заперечується (том 1 а.с. 55-108).

27.03.2019 року Комісією Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних: № 1121139/41889692; № 1121138/41889692; № 1121137/41889692; № 1121136/41889692; № 1121135/41889692; № 1121134/41889692; № 1121133/41889692; № 1121132/41889692; № 1121131/41889692; № 1121130/41889692 (том 1 а.с. 15-34).

Мотивуючи прийняті рішення, відповідач зазначив про ненадання платником податку:

- договорів, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

27.03.2019 року Позивач оскаржив рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві в адміністративному порядку. До скарг останнім було додано пакет документів, що подавався після зупинення реєстрації податкових накладних та платіжні доручення, що підтверджують оплату ТОВ "Віта Верітас" послуг (том 1 а.с. 109-117, 119-127, 129-137, 139-147, 149-157, 159-167, 169-177, 179-187, 189-197, 199-207).

Рішеннями Комісії з питань розгляду скарг від 15.04.2019 року № 21419/41889692/2, № 21420/41889692/2, № 21421/41889692/2, № 21417/41889692/2, № 22076/41889692/2, № 22075/41889692/2, № 22074/41889692/2, № 22073/41889692/2, № 22072/41889692/2 скарги ТОВ "Ленс Форт" залишено без задоволення, а оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних - без змін (том 1 а.с. 118, 128, 138, 148, 158, 168, 178, 188, 198).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого Позивача внесено до переліку ризикових платників. Відповідачем також не надано суду першої інстанції ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку. Підставою для складання податкових накладних була перша подія - надання послуг, а не надходження коштів, тому суд першої вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу про те, що відсутність розрахункового документа є підставою для відмови у реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003 року, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувало, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200 1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

За приписами пункту 3 Порядку № 117 податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,03, P < P м х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; P м - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування.

Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Також, пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку (далі - Критерії № 959).

З даного приводу суд першої інстанції правильно зазначав, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми пункту 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

Такий висновок суду першої інстанції базується на тому, що Головним управлінням ДФС у м. Києві у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і пункт 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі Головного управління ДФС у м. Києві також не містить будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку.

Відповідно, контролюючий орган ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не пояснив обставини, на підставі яких останній дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Тобто, Відповідач був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Також, Відповідачем не надано ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Таким чином, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в квитанції, через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Таким чином, Відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку - Позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

В той же час, згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/ розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, Позивачем у спосіб, визначений Порядком № 117, було направлено Відповідачу пояснення та копії документів до зазначеної господарської операції та податкових накладних.

В оспорюваних рішеннях відповідач зазначає про ненадання платником податків розрахункових документів.

Також, спірні рішення не містять конкретизації первинних документів, які, на думку Відповідача, не надані Позивачем.

Крім того, Позивачем до скарг на рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві були додані платіжні доручення, зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Поряд з цим, ГУ ДФС у м. Києві не пояснив неприйняття до уваги платіжних доручень.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для складання податкових накладних від 18.03.2019 року № 21803; від 18.03.2019 року № 11803; від 19.03.2019 року № 21903; від 19.03.2019 року № 11903; від 20.03.2019 року № 12003; від 20.03.2019 року № 22003; від 21.03.2019 року № 12103; від 21.03.2019 року № 22103; від 22.03.2019 року № 12203; від 22.03.2019 року № 22203 стало надання ТОВ "Ленс Форт" послуг ТОВ "Віта Верітас", що засвідчено відповідними актами.

Також, господарські операції між ТОВ "Ленс Форт" та ТОВ "Віта Верітас" оформлені з чітким дотримання умов, визначених договорами від 11.12.2018 року № ГТХ-А-0119 та № ГТХ-Б-0119.

При прийнятті спірних рішень у розпорядженні контролюючого органу були первинні документи, що підтверджують виконання умов договорів від 11.12.2018 року № ГТХ-А-0119 та № ГТХ-Б-0119, а також документи, що підтверджують наявність у Позивача трудових ресурсів та обладнання, необхідних для виконання умов договорів, проте, останнім не надана правова оцінка указаним документам.

Враховуючи, що підставою для складання податкових накладних була перша подія - надання послуг, а не надходження коштів, суд першої інстанції вважав необґрунтованим висновок контролюючого органу про те, що відсутність розрахункового документа є підставою для відмови у реєстрації податкових накладних, з чим також погоджується колегія суддів.

Встановлені у сукупності обставини свідчать про реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віта Верітас".

Крім того, факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (надання послуг/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який правомірно дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Віта Верітас" та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови Позивачу у реєстрації податкових накладних.

Отже, оскаржувані рішення від 27.03.2019 року: № 1121139/41889692; № 1121138/41889692; № 1121137/41889692; № 1121136/41889692; № 1121135/41889692; № 1121134/41889692; № 1121133/41889692; № 1121132/41889692; № 1121131/41889692; № 1121130/41889692 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

В той же час, оскаржувані рішення Головного управління ДФС у м. Києві у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України - є індивідуальними актами.

Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У даному випадку, суд вважає, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Пунктом 20 Порядку № 1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи відсутність у ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних шляхом прийняття відповідних рішень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРНП податкові накладні від 18.03.2019 року № 21803; від 18.03.2019 оку № 11803; від 19.03.2019 року № 21903; від 19.03.2019 року № 11903; від 20.03.2019 року № 12003; від 20.03.2019 року № 22003; від 21.03.2019 року № 12103; від 21.03.2019 року № 22103; від 22.03.2019 року № 12203; від 22.03.2019 року № 22203 датами їх фактичного надходження до контролюючого органу, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 31.10.2019 року.