Постанова

від 21.10.2019 по справі 460/1968/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/10085/19

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу члена релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження (головуючий суддя Комшелюк Т.О., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом члена релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів,-

В С Т А Н О В И В :

член релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича в яком просив визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1) щодо проведення реєстрації змін до Статуту релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жилин Костопільського району Рівненської області шляхом реєстрації Статуту вказаної релігійної організації в новій редакції; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 26 березня 2019 року № 255 Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції стосовно реєстрації Статуту релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жилин Костопільського району Рівненської області в новій редакції з новою юридичною назвою; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича (далі - відповідач 2) про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жилин Костопільського району Рівненської області , на підставі якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені записи від 2 квітня 2019 року №№ 15981050003000747, 15981070004000747; визнати протиправними та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 2 квітня 2019 року №№ 15981050003000747, 15981070004000747 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жилин Костопільського району Рівненської області , які були внесенні відповідачем 2.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 170 КАС України.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції член релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено процесуальні вимоги та не досліджено всіх обставин, які мають значення для справи, а тому просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає, що обгрунтовуючи підстави для відмови у відкритті провадження у справі суд посилається на те, що підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації статуту, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві, а тому, з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Однак, зі змісту позовної заяви від 20 серпня 2019 року вбачається, що головою Рівненської обласної державної адміністрації за результатами розгляду заяви уповноваженого представника релігійної громади, керуючись статтею 6 і пунктом восьмим статті 25 Закону України Про місцеві державні адміністрації , статтями 8,14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та у зв`язку із зміною підлеглості, прийнято Розпорядження Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції № 255 від 26.03.2019 в частині реєстрації статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області (ідентифікаційний код: 22574109, адреса: 35022, Рівненська область, Костопільський район, с. Жалин, вул. Набережна, 84а) в новій редакції з новою юридичною назвою.

При цьому позивач, зазначає, що членами Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області у відповідності до положень Закону України Про свободу совісті та релігійні організації не проводились загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області , та відповідні рішення - не приймалися. Тому розпорядження, яким і було зареєстровано Статут релігійної громади в новій редакції, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині державної реєстрації змін до Статуту.

Апелянт звернув увагу, що оскарженим розпорядженням зареєстровано статут Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області з іншою юридичною назвою, тобто, фактично у протиправний спосіб було змінено найменування позивача.

Отже, предметом спору є саме порушення відповідачами положень Законів України якими регулюється порядок внесення змін і доповнень до Статутних документів юридичної особи - Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області , на підставі яких прийняті оскаржуване розпорядження та рішення державного реєстратора.

Такі обставини належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб`єктів владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства України.

Фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії суб`єктів владних повноважень, що полягають у державній реєстрації змін до статуту, чим фактично ліквідовано юридичну особу.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована в Україні Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції передбачає, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.

Відповідно до частини першої ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом сьомим ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Статтею 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Відповідно до положень статті 6 вказаного закону, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, с обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з положеннями пункту першого ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Отже, зі змісту положень вказаних нормативно-правових актів вбачається, що місцеві державні адміністрації при вирішенні питань реєстрації статуту Релігійних громад, діють як суб`єкти владних повноважень, що виконують владні управлінські функції.

Відповідно до пункту першого ч. 4 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори - фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За таких обставин вказаний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому апелянт зазначає, що аналізуючи зміст оскаржуваної ухвали, судом невірно дано аналіз аргументів позовної заяви і співставлення обставин цієї справи та справи, що було попередньо розглянуто Верховним Судом та на яку було здійснено посилання - №806/3462/14.

Так, у зазначеній постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №806/3462/14 позовні вимоги позивача були обґрунтовані тим, що:

- всупереч чинному законодавству, яким урегульовано порядок внесення змін до статуту релігійної громади, відбулось захоплення релігійної громади. Цим було порушено права віруючих, які утворили релігійну громаду;

- змінено підлеглість релігійної громади, яка при створенні відносилась до Московського патріархату, а внаслідок оскаржуваного розпорядження перейшла до Київського патріархату;

-при ухваленні оскаржуваного розпорядження було порушено ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ;

- особи, які прийняли рішення про внесення змін і доповнень до статуту, не є засновниками даної релігійної громади, не мають жодного відношення до неї. У заяві про реєстрацію від 05.10.2013 вказано, що зміни до статуту прийнято на парафіяльних зборах 05.10.2013, однак, до компетенції парафіяльних зборів не віднесено питання ухвалення змін і доповнень до статуту;

- відповідачем не було перевірено порядок скликання парафіяльних зборів, визначений п. 9 статуту.

В той же час, у даній справі № 460/1968/19 позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачем-1, Рівненською обласною державною адміністрацією, не були та не могли бути отримані документи, імперативно передбачені Законом України Про свободу совісті та релігійні організації , які є безпосередньою підставою для винесення спірного розпорядження; а також для вчинення відповідних реєстраційних дій державним реєстратором - як це передбачено положеннями Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , внаслідок чого були допущені грубі порушення нормативно-правових вимог у цій сфері правовідносин.

У позовній заяві відсутні будь-які твердження та посилання на спір між керівником (членом) Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування.

Разом з тим, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду винесено постанову від 16.10.2018 у справі №807/3565/14, правова позиція якого повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в позовній заяві Апелянта.

Наведена справа розглядалась Верховним Судом у порядку адміністративного судочинства. А тому повинна бути врахована при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, зокрема, Верховним Судом при постановленні остаточної постанови по справі при аналогічних обставинах справи було вказано на таке:

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідач здійснюючи реєстрацію змін до спірного статуту порушив чинне законодавства щодо порядку прийняття, затвердження та внесення на розгляд органів державної влади для реєстрації змін до статуту релігійної організації. До того ж, відповідач, зареєструвавши вказаний статут в новій редакції, порушив права громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги .

Крім цього, апелянт звертає увагу на Окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О.Б. у справі №825/642/18, відповідно до якої суддя Великої Палати Верховного Суду зазначає: Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Таким чином, державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень - публічно- правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

Видається, що вимога про оскарження реєстраційної дії може бути похідною вимогою, якщо вона заявлена разом із основною вимогою, наприклад такою, як вимога про визнання правочину недійним чи витребування майна із чужого незаконного володіння.

Отже, на його думку, якщо позивач обґрунтовує незаконність відповідної реєстраційної дії саме порушенням з боку державного реєстратора під час її здійснення, то така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною вимогою і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Діяльність з державної реєстрації речових прав має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, здійснюється державним органом або суб`єктом з делегованими державою повноваженнями, тому має всі ознаки діяльності з державного управління. Суб`єкт такої діяльності здійснює від імені і за дорученням держави функції з контролю у сфері державної реєстрації (зокрема перевіряє подані документи), приймає обов`язкові для заявника управлінські рішення, тому має всі ознаки суб`єкта владних повноважень. Такі управлінські відносини за участю суб`єкта владних повноважень, що врегульовані нормами саме адміністративного законодавства, є адміністративними правовідносинами.

Державна реєстрація по суті є інститутом превентивного правосуддя, оскільки запобігає порушенню прав та законних інтересів власників, заставодержателів тощо від порушень внаслідок незаконних реєстраційних дій, тим самим зменшуючи кількість звернень до суду з вимогами про визнання реєстраційних дій незаконними.

Враховуючи викладене, вважає неправильною позицію про те, що рішення державного реєстратора не можуть бути предметом судового контролю окремо від вимог, заявлених у цивільному чи господарському спорі, навіть у разі наявності порушень законодавства з боку державного реєстратора під час виконання ним своїх повноважень.

Позивач наголошував на недотриманні державними реєстраторами порядку здійснення реєстрації нерухомого майна і, що здійснення таких реєстраційних дій є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів .

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Крім того, апелянт зазначає, що він не звертався до суду із вимогами про вирішення спору, який стосується внутрішньої діяльності релігійної громади, а лише зазначав про невідповідність прийнятих відповідачами рішень та вчинених дій вимогам чинного законодавства України.

У зв`язку з цим в адміністративних судів відсутній обов`язок із дослідження та вирішення будь-якого внутрішнього конфлікту релігійної організації, а вирішення заявлених позивачем вимог не є наслідком надання оцінки та дослідження обставин будь-якого внутрішнього конфлікту релігійної організації, а натомість виключно встановлення наявності або відсутності юридичних фактів порушення відповідачами положень чинного законодавства України.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Вирішуючи питання щодо підсудності вказаного позову адміністративному суду, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз фактичних обставин справи та доводів позивача дає підстави суду вважати, що предметом спору в даній справі є правомірність рішення органу виконавчої влади - Рівненської обласної державної адміністрації, щодо реєстрації статуту релігійної організації (членом якої є позивач) у новій редакції. Проте, оскаржується таке рішення саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада. Позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту власне з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачам. Тобто, фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачам.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

З огляду на вказане, суд першої інстанції вважав, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки, зокрема, відповідач 1, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владні управлінські повноваження щодо реєстрації або відмови у реєстрації змін до статуту релігійної громади, проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює порядок та спосіб скликання парафіяльної ради, парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту.

Отже, наданню правової оцінки спірному розпорядженню відповідача 1 передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації. Окрім того, оскаржувані рішення, записи та дії зачіпають не лише права та інтереси позивача як члена релігійної громади, а й самої релігійної організації.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку спір виник саме між членами релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жилин Костопільського району Рівненської області та Релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

У зв`язку з цим суд вважав, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 19 грудня 2018 року в справі № 806/3462/14 (адміністративне провадження № К/9901/4706/18).

Оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то суд першої інстанції з урахуванням вимог п.1 ч.1 ст. 170 КАС України вважав, що є наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження в даній справі. А зважаючи на характер спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства, тому, з врахуванням правил територіальної підсудності, встановлених статтями 27-30 Господарського процесуального кодексу України, вказана справа віднесена до юрисдикції Господарського суду Рівненської області.

Однак суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Згідно з положеннями пункту першого ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Отже, зі змісту положень вказаних нормативно-правових актів вбачається, що місцеві державні адміністрації при вирішенні питань реєстрації статуту Релігійних громад, діють як суб`єкти владних повноважень, що виконують владні управлінські функції.

Із змісту позовної заяви від 20 серпня 2019 року вбачається, що головою Рівненської обласної державної адміністрації за результатами розгляду заяви уповноваженого представника релігійної громади, керуючись статтею 6 і пунктом восьмим статті 25 Закону України Про місцеві державні адміністрації , статтями 8,14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та у зв`язку із зміною підлеглості, прийнято Розпорядження Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції № 255 від 26.03.2019 в частині реєстрації статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області (ідентифікаційний код: 22574109, адреса: 35022, Рівненська область, Костопільський район, с. Жалин, вул. Набережна, 84а) в новій редакції з новою юридичною назвою.

При цьому, позивач, зазначає, що членами Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області у відповідності до положень Закону України Про свободу совісті та релігійні організації не проводились загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області , та відповідні рішення - не приймалися. Тому розпорядження, яким і було зареєстровано Статут релігійної громади в новій редакції, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині державної реєстрації змін до Статуту.

У даній спірній ситуації предметом спору є саме, на думку позивача, порушення відповідачами положень Законів України якими регулюється порядок внесення змін і доповнень до Статутних документів юридичної особи - Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області , на підставі яких прийняті оскаржуване розпорядження та рішення державного реєстратора.

Фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії суб`єктів владних повноважень, що полягають у державній реєстрації змін до статуту, чим фактично ліквідовано юридичну особу.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що з аналізу змісту оскаржуваної ухвали, судом невірно дано аналіз аргументів позовної заяви і співставлення обставин цієї справи та справи, що було попередньо розглянуто Верховним Судом та на яку було здійснено посилання - №806/3462/14.

Так, у зазначеній постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №806/3462/14 позовні вимоги позивача були обґрунтовані тим, що:

- всупереч чинному законодавству, яким урегульовано порядок внесення змін до статуту релігійної громади, відбулось захоплення релігійної громади. Цим було порушено права віруючих, які утворили релігійну громаду;

- змінено підлеглість релігійної громади, яка при створенні відносилась до Московського патріархату, а внаслідок оскаржуваного розпорядження перейшла до Київського патріархату;

-при ухваленні оскаржуваного розпорядження було порушено ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ;

- особи, які прийняли рішення про внесення змін і доповнень до статуту, не є засновниками даної релігійної громади, не мають жодного відношення до неї. У заяві про реєстрацію від 05.10.2013 вказано, що зміни до статуту прийнято на парафіяльних зборах 05.10.2013, однак, до компетенції парафіяльних зборів не віднесено питання ухвалення змін і доповнень до статуту;

- відповідачем не було перевірено порядок скликання парафіяльних зборів, визначений п. 9 статуту.

У даній же справі № 460/1968/19 позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачем-1, Рівненською обласною державною адміністрацією, не були та не могли бути отримані документи, імперативно передбачені Законом України Про свободу совісті та релігійні організації , які є безпосередньою підставою для винесення спірного розпорядження; а також для вчинення відповідних реєстраційних дій державним реєстратором - як це передбачено положеннями Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , внаслідок чого були допущені грубі порушення нормативно-правових вимог у цій сфері правовідносин.

У позовній заяві відсутні будь-які твердження та посилання на спір між керівником (членом) Релігійної організації Релігійна громада Свято - Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування.

Крім того, слід звернути на увагу, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду винесено постанову від 16.10.2018 у справі №807/3565/14, правова позиція якого повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в позовній заяві. Вказана справа розглядалась Верховним Судом у порядку адміністративного судочинства, а тому враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, зокрема, Верховним Судом при постановленні остаточної постанови по справі при аналогічних обставинах справи зазначено:

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідач здійснюючи реєстрацію змін до спірного статуту порушив чинне законодавства щодо порядку прийняття, затвердження та внесення на розгляд органів державної влади для реєстрації змін до статуту релігійної організації. До того ж, відповідач, зареєструвавши вказаний статут в новій редакції, порушив права громади Української православної церкви Святих Рівноапостольних князя Володимира Великого і княгині Ольги .

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Оскільки, позивач не звертався до суду із вимогами про вирішення спору, який стосується внутрішньої діяльності релігійної громади, а лише зазначав про невідповідність прийнятих відповідачами рішень та вчинених дій вимогам чинного законодавства України. У зв`язку з цим у суду першої інстанції відсутній обов`язок щодо дослідження та вирішення будь-якого внутрішнього конфлікту релігійної організації, а вирішення заявлених позивачем вимог не є наслідком надання оцінки та дослідження обставин будь-якого внутрішнього конфлікту релігійної організації, а натомість виключно встановлення наявності або відсутності юридичних фактів порушення відповідачами положень чинного законодавства України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства є помилковими.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що з урахуванням суб?єктного складу, наявність фізичної особи, він не може розглядатись за правилами господарського судочинства, як то вказав суд першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинами справи, судом порушено норми процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу члена релігійної організації Релігійна громада Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Жалин Костопільського району Рівненської області ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження по справі № 460/1968/19 скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

повний текст складено 31.10.2019