Постанова

від 31.10.2019 по справі 0440/6608/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №0440/6608/18

адміністративне провадження №К/9901/10068/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Індустріясервіс на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 (суддя - Рябчук О.С.) та постановуТретього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 (колегія у складі суддів: Білак С.В., Шальєва В.А., Малиш Н.І.) у справі № 0440/6608/18 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Індустріясервіс доГоловного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області провизнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Індустріясервіс звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Флеш-Сток за період з 01.11.2015 по 31.12.2015, яка оформлена актом перевірки від 25.09.2017 №13062/04-36-14-20/31551274.

Обґрунтовуючи позов вказується, що наказ про проведення перевірки від 07.09.2017 №4880-п та повідомлення про проведення позапланової перевірки від 07.09.2017 №2205 надійшли, коли перевірка фактично відбулась, у зв`язку з чим відповідачем вчинено протиправні дії щодо проведення такої перевірки, оскільки платник має бути обізнаний, що стосовно нього за наявності відповідних обставин у певний час та у певному місці здійснюватиметься невиїзна перевірка.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 у задоволені позову відмовлено.

Мотивами вказаних рішень стало те, що на момент розгляду справи правові наслідки оскаржуваних дій податкового органу по проведенню перевірки є вичерпаними, з огляду на обставини визнання законними у судовому порядку наказу про призначення перевірки та винесених за наслідками її проведення податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати задовольнивши позов. На обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на практику Верховного Суду, Верховного Суду України та Вищого адміністративного судочинства України, згідно із якою процедурні порушення допущенні під час проведення документальної перевірки є наслідком визнання протиправними дії контролюючого органу та рішень, що були прийняті за наслідком таких перевірок.

Відзиву від позивача на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2017 ДФС видано наказ № 4880-п про Проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Індустріясервіс , згідно якого призначено перевірку з 12.09.2017 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Флеш-Сток за період листопад-грудень 2015 року, тривалістю 5 робочих днів.

На підставі наказу від 07.09.2017 №4880-п ДФС видано повідомлення на перевірку від 07.09.2017 р. №2202.

У період з 12.09.2017 по 18.09.2017 на підставі наказу від 07.09.2017 №4880-п та повідомлення на перевірку від 07.09.2017 №2202 податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ Індустріясервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ Флеш-Сток за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.09.2017 № 13062/04-36-14-20/31551274.

З акту встановлено, що копії наказу від 07.09.2017 №4880-п та повідомлення на перевірку від 07.09.2017 №2202 направлені поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з листом Укрпошти від 08.06.2018 №39-Ю-01-19206(1429) рекомендований лист з повідомленням про вручення №4900055791932, надійшов до відділення поштового зв`язку № 51 м. Кривий Ріг на адресу ТОВ Індустріясервіс , вул. Криворізька, 10 м. Кривий Ріг, 50051, та вручений 19.09.2017 директору ТОВ Індустріясервіс Петренко В.П. (а.с. 14).

Судами також встановлено, що 30.10.2017 на підставі висновків акта перевірки від 25.09.2017 № 13062/04-36-14-20/31551274 ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення № 0017491420 на суму 83653,00 грн., та № 0017501420 на суму 116175,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 16.11.2017 звернувся до суду із адміністративним позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 у справі № 804/7585/17, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 року, у задоволенні позову було відмовлено.

16.04.2018 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати наказ ДФС про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства від 07.09.2017 року № 4880-п; та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2017 року № 0017501420 та № 0017491420.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі № 804/2767/18 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З урахуванням встановлених обставин, суди попередніх інстанцій розглядаючи позов Товариства, в якому воно просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, вчиненої на підставі наказу від 07.09.2017 року № 4880-п, відмовили в його задоволені, з чим не погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 06.02.2018 (справа №802/1241/17-а), від 21.02.2018 (справа №821/371/17) та від 15.08.2018 (справа №806/831/16).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували вказані позиції.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій задля можливості твердження про вичерпаність права Товариства на звернення до суду із вказаним позовом про визнання дій відповідача протиправними щодо проведення перевірки з урахуванням встановлення фактів законності наказу про призначення такої перевірки та податкових повідомлень-рішень прийнятих за наслідком проведеної перевірки, зобов`язані дослідити зміст таких судових актів на предмет наявності в них висновків щодо законності саме дій контролюючих органів по проведення перевірки, які є предметом даного судового оскарження.

Зазначення таких рішень судів, без належної оцінки їх змісту вказує про недотримання судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи завдання адміністративного судочинства.

Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржуване судове рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріясервіс задовольнити частково.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду