Ухвала

від 01.11.2019 по справі 640/221/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2019 року

Київ

справа №640/221/19

адміністративне провадження №К/9901/30062/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року

у справі №640/221/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ СП

до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ СП задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04 квітня 2018 року №632494/39179326, №632501/39179326, №632493/39179326, №632498/39179326, №632503/39179326, №632495/39179326, №632499/39179326, №632497/39179326 про відмову у реєстрації податкових накладних №61-65 від 20 квітня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал СП ; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 16 листопада 2017 року №225, №227, №228, від 20 листопада 2017 року №231, від 21 листопада 2017 року №232, від 28 листопада 2017 року №240, від 29 листопада 2017 року №241, від 30 листопада 2017 року №242 датою їх фактичного надходження до Головного управління ДФС у м. Києві.

Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №640/221/19, у якій, посилаючись на неправильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 23 січня 2019 року відкрив провадження в цій адміністративній справі та призначив розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04 квітня 2018 року №632494/39179326, №632501/39179326, №632493/39179326, №632498/39179326, №632503/39179326, №632495/39179326, №632499/39179326, №632497/39179326 про відмову у реєстрації податкових накладних №61-65 від 20 квітня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 16 листопада 2017 року №225, №227, №228, від 20 листопада 2017 року №231, від 21 листопада 2017 року №232, від 28 листопада 2017 року №240, від 29 листопада 2017 року №241, від 30 листопада 2017 року №242 датою їх фактичного надходження до Головного управління ДФС у м. Києві.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з детального аналізу прийнятих комісією ДФС рішень вбачається, що вони не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а містять лише загальну фразу про те, що причиною його прийняття є ненадання платником податку копій документів. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Обґрунтовуючи довід про невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального і процесуального права, скаржник не наводить доводів на спростування правильності висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки.

Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, не встановлені. В касаційній скарзі доводи щодо наявності таких обставин не наведені.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статями 12, 248, частиною п`ятою статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №640/221/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ СП до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

С.С. Пасічник

В.П. Юрченко