Постанова

від 31.10.2019 по справі 200/11359/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №200/11359/18-а

адміністративне провадження №К/9901/25957/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року (головуючий суддя Міронова Г.М., судді Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі №200/11359/18-а за позовом Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Дочірнє підприємство Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі по тексту - позивач, ДП Донецький облавтодор ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2018 року №0005541414, №0005541414, №0005551414, №0005561414.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005531414 від 12 липня 2018 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в частині збільшення грошового зобов`язання на 3405360,77 грн., у тому числі за основним платежем - 2724288,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 681072,15 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005541414 від 12 липня 2018 року про зменшення від`ємного значення з податку на прибуток на 21499457,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005551414 від 12 липня 2018 року про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на 3273 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005561414 від 12 липня 2018 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 301948,50 грн., з яких 201299,00 грн. - за основним платежем, 100649,50 грн. - штрафні санкції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року апеляційну скаргу ДП Донецький облавтодор задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 р. у справі № 200/11359/18-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги ДП Донецький облавтодор задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 липня 2018 року №0005531414, яким донараховано підприємству податок на прибуток в розмірі 30002,72 грн. та штрафні санкції на суму 7500,69 грн.

17 липня 2019 року на адресу Першого апеляційного адміністративного суду від представника ДП Донецький облавтодор надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №200/11359/18-а.

Додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року заяву ДП Донецький облавтодор про розподіл судових витрат у справі № 200/11359/18-а задоволено частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ДП Донецький облавтодор судові витрати у розмірі 2643, 00 грн. (дві тисячі шістсот сорок три).

Задовольняючи частково вимоги заяви про ухвалення додаткового судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що судові витрати, сплачені за подання апеляційної скарги, мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень .

Не погодившись з додатковою постановою апеляційного суду, Головне управління ДФС у Донецькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

На переконання скаржника, питання про розподіл судових витрат відповідно до положень статті 143 КАС України може бути вирішено не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Враховуючи, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду винесена 1 липня 2019 року, заява про ухвалення додаткового судового рішення надана позивачем 17 липня, зазначений строк пропущений, а тому у апеляційного суду були відсутні підстави для задоволення заяви ДП Донецький облавтодор .

Позивач відзив на касаційну скаргу до суду не надав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина четверта статті 143 КАС України).

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Питання, пов`язані з прийняттям судами додаткових рішень на час звернення заявника із відповідною заявою врегульовано статтею 252 КАС України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 2, 3 зазначеної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що судове рішення.

Отже, додаткове судове рішення є невід`ємною складовою частиною судового рішення, прийняття якого залежить від закінчення строку на виконання судового рішення. При цьому процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє у визначених законом випадках виправляти помилки, спричинені недотриманням судом відповідного обов`язку, зокрема, у разі, коли суд відповідної інстанції повинен був вирішити питання розподілу судових витрат і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення.

Слід зауважити, що позивач, який поніс витрати на подання адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги, вимоги яких судом було задоволено, має гарантоване законом право на присудження йому відповідно до задоволених вимог документально підтверджених судових витрат, зокрема сплаченого судового збору.

У межах даної справи, суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та приймаючи у цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог, не вирішив питання про розподіл судових витрат. В подальшому, 17 липня 2019 року позивачем було подано відповідну заяву про винесення додаткового судового рішення у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги. Після витребування справи із суду першої інстанції апеляційним судом було призначено до судового розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України та частково задоволено вимоги позивача.

Підстави вважати, що апеляційним судом були порушені норми процесуального права під час розгляду поданої позивачем заяви відсутні, оскільки після надходження справи з суду першої інстанції питання про ухвалення додаткового судового рішення було ухвалено в межах строку, встановленого частиною третьою статті 252 КАС України.

Закон гарантує для учасників справи можливість відшкодування понесених ними судових витрат протягом строку на виконання судового рішення шляхом подання такою особою відповідної заяви.

Посилання скаржника на порушення судом приписів частини четвертої статті 143 КАС України щодо призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки з аналізу наведених вище правових положень слідує, що строк, визначений частиною четвертою статті 143 КАС України, підлягає застосуванню у разі вирішення питання про розподіл судових витрат судом виключно у випадках, які наведені у частині третій статті 143 КАС України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове судове рішення про розподіл судових витрат ухвалено апеляційним судом відповідно до положень статей 139, 143, 252 КАС України в межах наданих йому процесуальних прав.

В обсязі аргументів касаційної скарги та встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, правильність висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі №200/11359/18-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

І.А. Васильєва

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду