Рішення

від 01.11.2019 по справі 497/1470/19

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.11.2019

Справа № 497/1470/19

Провадження № 2/497/896/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.19 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Болград за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просить визнати за ним, як за спадкоємцем за законом, земельну частку (пай) в землі розміром 0.15 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 його батькові - спадкодавцю ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, позивач просить визнати за ним, як за спадкоємцем за законом, право власності на земельну частку (пай) в землі загальним розміром 0.45 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей , з яких 0.30 умовних кадастрових гектарів належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„– 0169592 його матері - спадкодавцю ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та 0.15 умовних кадастрових гектарів, які вона - спадкодавець успадкувала після смерті свого чоловіка та батька позивача ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що його батьки в результаті паювання земель с.Кубей (раніше - с.Червоноармійське) отримали сертифікати на земельну частку (пай), кожен з яких складався з земель ріллі та земель під зеленими насадженнями, але оформили право власності лише на частину свого паю - лише під ріллею, оскільки земельні насадження не були на той час розпайовані - було визначено лише загальна їх маса в умовних кадастрових одиницях. Він є спадкоємцем за законом своїх батьків, але не може оформити належним чином свої спадкові права в частині права на вищевказані на частини їхніх земельних паїв у виді багаторічних насаджень, оскільки за життя його батьки - спадкодавці - не реалізували право на оформлення цих часток паю, але які їм належали. Тепер нотаріус не може видати на ці частки свідоцтво про право на спадщину, оскільки за життя спадкодавці його не оформили, і тому він змушений звернутися до суду за захистом свого права на спадщину.

Позивач у судове засідання не з`явився, своєю заявою просив задовольнити його позовні вимоги та розглянути справу за його відсутністю.

Голова Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, надіслав суду заяву про те, що копію позовної заяви відповідач отримав, вимоги позиву визнає, просить розглянути справу без його участі..

Відповідно до ст.200ч.3 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідачі визнають позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі ухвалюється у підготовчому судовому засіданні.

Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна, оскільки відповідно до ч.2ст.182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачаються наступні факти та відповідні ним правовідносини, що були встановлені судом на підставі наданих суду доказів:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 виданий повторно 02.12.2011 року ВК Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області , а/з 65, а.с.9), після його смерті відкрилася спадщина;

- згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Болградської державної нотаріальної контори від 25.10.2002 року та зареєстрованого в реєстрі за №3662, спадкоємцем майна ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_3 , а спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з сертифікату на право на земельну частку(пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВК Кубей розміром в 2,0 в умовних кадастрових гектарах (а.с.15);

- згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу (№00009793737 від 02.12.2011року, а.с.10) спадкодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є чоловіком та дружною;

- ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданий 08.10.2011 року ВК Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області , а/з 73, а.с.8), після її смерті відкрилася спадщина;

- згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 (серії НОМЕР_6 від 11.12.1980 року, а/з 65, а.с.7) його батьками є спадкодавці - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

- згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 13.09.2012 року та зареєстрованого в реєстрі за №1039, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син - позивач ОСОБА_1 , а спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з земельної ділянки площею 2,67 гектари земель угіддями: рілля - 2,67 гектари, кадастровий номер земельної ділянки - 5121487000:01:004:0219 (а.с.16);

- з сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ОД №0169592 ,серії ОД №0169593 та серії ОД №0169591 вбачається, що батьки позивача - спадкоємці, а також сам позивач, як мешканці с.Кубей (на час паювання - назва була с.Червоноармійське), - отримали право кожний на 2,0 умовних кадастрових одиниць землі, але реалізували лише частину цього свого права, спадкодавці - на 2, 67га та на 2,59 га (а.с.13-14);

- з відповіді начальника відділу у Болградському районі головного управління держгеокадастру в Одеській області, позивачу відмовлено в реєстрації прав власності на земельну частку (пай) розміром 0.30га, що під багаторічними насадженнями, та зазначено, що громадяни села Кубей дійсно при паюванні отримали право на земельні паї розміром 2,0га, з яких складався з 2,59 у.к.га (умовних кадастрових гектарів) орних земель та 0,31га зелених насаджень, з яких: 0,0574у.к.га садів і 0,2526у.к.га виноградників (а.с.17);

- відповідно до заяви відповідачів - Кубейської сільської ради та представника відповідача Болградської районної державної адміністрації Одеської області - відповідачі вимоги позивача визнають повністю.

Мешканці місцевої громади села Кубей (колишнє Червоноармійське), як члени КСП Кубей , у тому числі і позивач (як спадкоємець) реалізували своє право власності на земельні ділянки лише під ріллею, проте в них залишилося не реалізованим право на земельну частку (пай) під багаторічними насадженнями в розмірі 0.30 умовних кадастрових га - згідно особистих сертифікатів, - що не заперечують відповідачі. Під час виділення в натурі на місцевості земельних ділянок державні акти були видані пайщикам лише на земельні ділянки під ріллею, право на землю під багаторічними насадженнями (сади та виноградники) громадянами реалізовано не було. Оскільки право на земельні частки (паї) визначалося в умовних кадастрових гектарах, то число, яким зазначалася відповідна площа, завжди округлювалася до десятих (одна цифра після коми), то в усіх документах, які складалися з цього приводу, завжди зазначалася площа 0.3у.к.га.

Правовідносини з приводу спадщини регулюються відповідними нормами ЦК України.

Положеннями ст.ст.1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України). В силу перелічених правових норм, позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який скористався своїм правом прийняття та оформлення спадщини, що відкрилася після смерті його батька.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування, права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності в 2002 році передбачено, що відповідно до формулювань Указу Президента України від 08 серпня 1993 року № 720/95 слід розуміти, що сертифікат на право на земельну частку (пай) має не правовстановлююче, а правопосвідчувальне значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку (пай) та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-VІ (надалі Закон) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Статтею 1 Закону визначено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай):

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємства, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариства, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємства, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; та громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом… Також ч 3 ст.1 цього ж Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку. Згідно ст.2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Частиною другою цієї статті визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну час тку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Стаття 3 Закону визначає підстави для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), яка належить їм по праву, подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). В разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, судом встановлено на підставі належних і допустимих доказів, що батьки позивача - спадкодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та позивач - мали право на земельні частки (паї) розміром 2 умовних кадастрових гектарів кожний, на яку, на підставі сертифікатів, були отримані два державних акт на право власності на земельні ділянки зі складом сільськогосподарських угідь у виді ріллі загальним розміром 2,67 га та 2,59 при цьому оригінали сертифікатів був вилучений, оскільки замість нього видані державні акти. Проте, за життя спадкодавці та позивач не реалізували своє право на земельну частку (паї) зі складом сільськогосподарських угідь у виді багаторічних насаджень, та не отримали відповідного державного акт. З огляду на зазначене, позивач, згідно вимог чинного законодавства, успадкував дане право, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Згідно ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст.152 Земельного Кодексу України. Частиною 2 ст.373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування на двох земельних ділянок розміром 0,15га та 0,45 га у виді багаторічних насаджень, які він успадкував, є обґрунтованими та підлягають задоволенню; порушення цим прав третіх осіб не вбачається з наданих суду матеріалів і доказів.

На підставі ст.ст.81, 152 Земельного Кодексу України, ст.ст.328, 373, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України (в новій редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як за спадкоємцем за законом, - право на земельну частку (пай) розміром 0.15 в умовних кадастрових гектарах у землі, що перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0169593 його батькові - спакодавцю ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як за спадкоємцем за законом, - право на земельну частку (пай) розміром 0.45 в умовних кадастрових гектарах у землі, що перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0169592 його матері - спакодавцю ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання ним повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлено 01.11.2019 року.

Суддя А.В. Кравцова