Рішення

від 31.10.2019 по справі 640/20902/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2019 року № 640/20902/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Аксарія до проГоловного управління ДФС у місті Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.11.2018р., О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аксарія (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.11.2018р. №0057351404 та №0057361404.

Ухвалою суду від 12.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки відносно директора контрагента ТОВ Бліц Профіт не приймалось жодних вироків за статтею 205 КК України, а тому первинні документи підтверджують реальність укладених з останнім угод.

03 січня 2019 року відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до п.п. 20.1.4 статті 20, п. 75.1 статті 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 статті 78, статті 79 ПК України та на підставі наказу №14950 від 08.10.2018р. проведено перевірку ТОВ Аксарія за результатами якої 23.10.2018р. складено акт №1038/26-15-14-04-05/38870325 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Аксарія з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Бліц Профіт (код ЄДРПОУ 39661983) за листопад 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року та березень 2016 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.1 статті 201 ПК України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за березень 2016 року на суму 66504грн. та заниження суми ПДВ в періоді, що перевірявся на суму 187 262грн., в тому числі: за лютий 2016 року на суму 52451грн. та березень 2016 року на суму 134 811грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 12.11.2018р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0057351404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 187 262грн. та застосовано штрафні санкції на суму 46816,00грн. та №0057361404, яким до позивача застосовано штрафні санкції з ПДВ за березень 2016 року у розмірі 66 504,00грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ Бліц Профіт (Продавець) 10.11.2015р. укладено Договір постачання №1/1011, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товари, зазначені в рахунках-фактурах, що виставляються на кожну партію окремо, та є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за ціною та у термін, що визначений цим Договором.

На виконання умов вказаного договору сторонами виписані видаткові накладні №723 від 30.11.2015р., №11 від 14.01.2016р., №36 від 22.01.2016р., №37 від 22.01.2016р., №47 від 26.01.2016р., №73 від 05.02.2016р., №94 від 10.02.2016р., №96 від 10.02.2016р., №95 від 10.02.2016р., №97 від 15.02.2016р., №109 від 23.02.2016р., №190 від 18.03.2016р., №189 від 21.03.2016р., №200 від 21.03.2016р., №201 від 21.03.2016р., №199 від 21.03.2016р., №225 від 23.03.2016р., рахунки на оплату №3011/022 від 30.11.2015р., №1401/001 від 14.01.2016р., №2201/003 від 22.01.2016р., №2201/004 від 22.01.2016р., №2601/001 від 26.01.2016р., №0502/001 від 05.02.2016р., №1002/003 від 10.02.2016р., №1002/005 від 10.02.2016р., №1002/004 від 10.02.2016р., №1502/001 від 15.02.2016р., №2302/001 від 23.02.2016р., №1803/001 від 18.03.2016р., №2103/001 від 21.03.2016р., №2103/003 від 21.03.2016р., №2103/004 від 21.03.2016р., №2103/002 від 21.03.2016р., №2303/001 від 23.03.2016р.

Оплата наданих ТОВ Бліц Профіт послуг підтверджується платіжними дорученнями №109 від 15.12.2015р., №45 від 28.03.2016р., №49 від 30.03.2016р., №73 від 27.04.2016р., №104 від 09.06.2016р., а також оборотно-сальдовими відомостями, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, учасниками справи не заперечується, що між сторонами вказаного вище Договору були складені та підписані податкові накладні: №106 від 30.11.2015р., №11 від 14.01.2016р., №35 від 22.01.2016р., №36 від 22.01.2016р., №46 від 26.01.2016р., №9 від 05.02.2016р., №27 від 10.02.2016р., №27 від 10.02.2016р., №29 від 10.02.2016р., №28 від 10.02.2016р., №30 від 15.02.2016р., №42 від 23.03.2016р., №54 від 18.03.2016р., №53 від 21.03.2016р., №64 від 21.03.2016р., №65 від 21.03.2016р., №63 від 21.03.2016р., №89 від 23.03.2016р.

На підставі вказаних вище податкових накладних позивачем задекларовано податковий кредит.

Як зазначено в Акті перевірки, платіжні доручення та бухгалтерські регістри до перевірки позивачем надано не було, що зафіксовано актом ненадання документів від 16.10.2018р. №1573/26-15-14-04-05.

Однак, вказані доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Так, позивачем до матеріалів справи додано копію листа ТОВ Аксарія від 16.10.2018р. №213, згідно якого позивач на запит ГУ ДФС у м. Києві від 08.10.2018р. №77676/10/26-15-14-04-05-12, надав відповідачу первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Бліц Профіт , зокрема: платіжні доручення оборонтно-сальдові відомості.

Вказаний лист ТОВ Аксарія отримано відповідачем 17.10.2018р., що підтверджується матеріалами справи.

У відзиві на позов відповідачем не спростовано вказаних фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Бліц Профіт дійшов висновку з тих підстав, що директор вказаного підприємства ОСОБА_1 повідомив, що підприємство зареєстрував за грошову винагороду та підприємницькою діяльністю не займався, договори з ТОВ Аксарія не підписував.

За вказаним фактом порушено кримінальне провадження №42017000000002367 від 24.07.2017р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Однак, суд з висновками контролюючого органу, які викладені в Акті перевірки не погоджується, з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії вказаного договору від 10.11.2015р. №1/1011; видаткові накладні №723 від 30.11.2015р., №11 від 14.01.2016р., №36 від 22.01.2016р., №37 від 22.01.2016р., №47 від 26.01.2016р., №73 від 05.02.2016р., №94 від 10.02.2016р., №96 від 10.02.2016р., №95 від 10.02.2016р., №97 від 15.02.2016р., №109 від 23.02.2016р., №190 від 18.03.2016р., №189 від 21.03.2016р., №200 від 21.03.2016р., №201 від 21.03.2016р., №199 від 21.03.2016р., №225 від 23.03.2016р., рахунки на оплату №3011/022 від 30.11.2015р., №1401/001 від 14.01.2016р., №2201/003 від 22.01.2016р., №2201/004 від 22.01.2016р., №2601/001 від 26.01.2016р., №0502/001 від 05.02.2016р., №1002/003 від 10.02.2016р., №1002/005 від 10.02.2016р., №1002/004 від 10.02.2016р., №1502/001 від 15.02.2016р., №2302/001 від 23.02.2016р., №1803/001 від 18.03.2016р., №2103/001 від 21.03.2016р., №2103/003 від 21.03.2016р., №2103/004 від 21.03.2016р., №2103/002 від 21.03.2016р., №2303/001 від 23.03.2016р.; платіжні доручення №109 від 15.12.2015р., №45 від 28.03.2016р., №49 від 30.03.2016р., №73 від 27.04.2016р., №104 від 09.06.2016р., а також оборотно-сальдові відомості.

Згідно з наданою відповідачем копією ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2018р. у справі №757/76592/17-к, ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України на підставі ст. 49 КК України звільнено, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017000000002367 від 24.07.2017р. - закрито.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, КВЕД ТОВ Бліц Профіт , зокрема є: Код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; Код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (основний); Код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Бліц Профіт було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як зазначає Верховний Суд в постановах від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 та від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що посилання відповідача на зазначене вище кримінальне провадження, як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентом, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироку по зазначеному кримінальному провадженні.

Отже, висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Бліц Профіт є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 12.11.2018р. №0057351404 та №0057361404 є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Аксарія .

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4508,73грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

В частині клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 8016,67грн., суд зазначає наступне.

Між позивачем та Адвокатським бюро Валько Ігор та партнери 22.08.2017р. укладено Договір №37/17 про надання правової допомоги, відповідно до якого Замовник замовляє та доручає Виконавцю надавати йому правову допомогу шляхом представництва, захисту, надання будь-якої правової допомоги та дій, що мають юридичне значення, згідно законодавства про види адвокатської діяльності та/або отриманих від Замовника окремих доручень (завдань), а Виконавець зобов`язується виконувати отримані від Замовника доручення від імені та за рахунок Замовника в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість послуг (гонорар) та порядок їх оплати визначені у додатку до Договору, який є конфіденційним.

Згідно акту-рахунку №5 від 30.11.2018р. прийому-передачі послуг, Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги: 30.11.2018р. підготовка адміністративного позову у розмірі 5200,00грн.

Згідно акту-рахунку №6 від 30.12.2018р. прийому-передачі послуг, Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги: підготовка заяви про відсутність спорів на виконання ухвали від 12.12.2018р. у справі №640/20902/18 у розмірі 216,67грн.

Згідно акту-рахунку №7 від 14.01.2019р. прийому-передачі послуг, Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги: вивчення відзиву на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив ГУ ДФС у м. Києві по справі №640/20902/18 у розмірі 2600,00грн.

Оплата вказаних послуг частково підтверджується платіжними дорученнями №316 від 04.12.2018р. на суму 7153,50грн. та №2 від 08.01.2019р. на суму 2426,67грн., всього на суму 5200,00грн. та 216,67грн.

Доказів оплати позивачем послуги: вивчення відзиву на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив ГУ ДФС у м. Києві по справі №640/20902/18 у розмірі 2600,00грн., ні позивач ні адвокат до суду не надали.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частинами 1 - 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, з відповідача на користь ТОВ Аксарія слід стягнути 5416,67грн. понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи №640/20902/18 в суді.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аксарія (м. Київ, 02121, вул. Вірменська, 6, офіс 548 , код ЄДРПОУ 41444099) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.11.2018р. №0057351404 та №0057361404.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аксарія (м. Київ, 02121, вул. Вірменська, 6, офіс 548 , код ЄДРПОУ 41444099) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4508,73грн. (чотири тисячі п`ятсот вісім гривень, 73 копійки) з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аксарія (м. Київ, 02121, вул. Вірменська, 6, офіс 548 , код ЄДРПОУ 41444099) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5416,67грн. (п`ять тисяч чотириста шістнадцять гривень, 67 копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін