Рішення

від 31.10.2019 по справі 640/290/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2019 року № 640/290/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича (надалі - відповідач або Уповноважена особа Фонду) з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П. щодо нікчемності правочину, вчиненого 18 вересня 2014 року щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ "Банк Камбіо" з рахунку ТОВ "Укрспецолива" № НОМЕР_1 на рахунок позивача № НОМЕР_2 в сумі 200 000, 00 грн. з призначенням платежу "Переказ грошових коштів згідно з договором позики №35 від 18 вересня 2014 року без ПДВ", відповідно до п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також щодо застосування наслідків нікчемності правочину, оформлене Актом від 06 червня 2018 року Комісії з перевірки правочинів на предмет відповідності таких операцій рішенню Виконавчої дирекції Фонду №111/17 від 13 липня 2017 року;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відносно позивача за Договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 у національній валюті.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що дії та рішення відповідача щодо віднесення операції перерахування грошових коштів до нікчемного правочину та застосування наслідків нікчемності правочинів є незаконним та порушують законні інтереси та права позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження в даній адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2019 суддею Пащенком К.С. прийнято до провадження адміністративну справу № 640/290/19 та призначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову, вказавши що діяв в межах повноважень визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також звернула увагу суду на те, що правочин щодо перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ "Укрспецолива" на рахунок ОСОБА_2 є нікчемним в силу закону; незаконність перерахування грошових коштів підтверджується і тим, що операція була проведена під час дії Постанови Правління Національного банку України № 510/БТ від 19.08.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", якою було заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.09.2014 між позивачем (Клієнт) та ПАТ "Банк Камбіо" (Банк) було укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 у національній валюті (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок протягом одного робочого дня після надання всіх необхідних документів, передбачених відповідним нормативно-правовим документом Національного банку України з питань відкриття та режиму функціонування рахунків в національній та іноземній валюті в Україні та іншими нормативними актами Національного банку України.

Згідно п. 5.1.1. Договору Банк зобов`язується здійснювати обслуговування Клієнта при наявності належним чином оформлених розрахункових документів, поданих до Банку.

Відсотки на залишки коштів на рахунку нараховуються в кінці місяця згідно з тарифами (п. 3.1. Договору).

18.09.2014 на поточний рахунок позивача в ПАТ "Банк Камбіо" від ТОВ "Укрспецолива" надійшли кошти у розмірі 200 000,00 грн., як позика фізичній особі згідно Договору позики № 35 від 18.09.2014, що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача за 18.09.2014.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 "Про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією 04.12.2014 прийнято рішення №140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 №144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" виконавчою дирекцією Фонду 02.03.2015 прийнято рішення №46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно якого призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 22.02.2016 № 212 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" на два роки до 01.03.2018 включно, а також продовжено повноваження Додусенка Володимира Івановича на два роки до 01.03.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 29.03.2018 змінено уповноважену особу Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Камбіо".

Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Камбіо"визначені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Северину Юрію Петровичу на строк з 30.03.2018 до 01.03.2019 включно.

У зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією 02.03.2015 рішення №46 про початок ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" Фонд з 06.03.2015 розпочав виплати коштів вкладникам даного банку.

Для отримання коштів вкладники ПАТ "Банк Камбіо" з 06.03.2015 по 17.04.2015 включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Укрінбанк".

Позивач звернувся до банку-агента, однак йому було повідомлено, що його ідентифікаційні дані та вклад відсутні в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку за рахунок Фонду.

Згодом позивач отримав від відповідача повідомлення про нікчемність правочину відповідно до якого юридичній особі повідомлено проте що правочин вчинений 18.09.2014 щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ "БАНК КАМБІО" з рахунку ТОВ "Укрспецодива" (код ЄДРПОУ 33264625) № НОМЕР_1 на рахунок позивача № НОМЕР_2 в сумі 200 000, 00 грн. з призначенням платежу "Переказ грошових коштів згідно з договором позики №35 від 18 вересня 2014 року без ПДВ", відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також щодо застосування наслідків нікчемності правочину.

Не погоджуючись з вказаним діями відповідача та вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI, тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон або Закон №4452).

Так, згідно з положеннями статті 2 Закону №4452, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

При цьому, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

У силу статті 44 Закону №4452, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону №4452.

Так, Уповноважена особа фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно з підпунктом 1 пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Положення №14), Уповноважена особа фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення.

Пунктом 2 розділу IІІ Положення №14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою (надалі -Перелік), наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

У свою чергу, як було встановлено під час судового розгляду справи, позивача не було включено Уповноваженою особою фонду до вказаного Переліку.

Водночас, частиною 2 статті 38 Закону №4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №4452-VI Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Таким чином, перелік законодавчо обумовлених підстав для не відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є вичерпним.

Судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду було визнано нікчемною операцію 18.09.2014 щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ "БАНК КАМБІО" з рахунку ТОВ "Укрспецолива" № НОМЕР_1 на рахунок позивача № НОМЕР_2 в сумі 200 000, 00 грн. з призначенням платежу "Переказ грошових коштів згідно з договором позики №35 від 18 вересня 2014 року без ПДВ", відповідно до п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав якщо банк уклав правочин (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що:

- правочин щодо перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ "Укрспецолива" на рахунок ОСОБА_2 є нікчемним в силу закону;

- незаконність перерахування грошових коштів підтверджується і тим, що операція була проведена під час дії Постанови Правління Національного банку України № 510/БТ від 19.08.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", якою було заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч. 1-3 статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов`язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов`язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов`язків.

Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

З огляду на вищенаведені норми, положення Постанови Правління Національного банку України № 510/БТ від 19.08.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" є банківською таємницею, банк має вживати всіх передбачених заходів для її збереження, а коло осіб, яким можливе надання такої інформації, обмежене, і клієнти банку не входять до кола таких осіб. Тобто, вказана постанова стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Також, відповідач наголошує, що щодо перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ "Укрспецолива" на рахунок позивача є нікчемним в силу закону, а саме п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452: правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав якщо банк уклав правочин (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Проте, будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання Банком, за результатами укладення Договору банківського рахунку з позивачем, переваг третім особам перед іншими кредиторами Банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач всупереч вимог ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. КАС України суду не подав та про причини відсутності таких не повідомив.

Відповідачем не надано до суду документальні докази, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту).

Суд вважає, що Уповноважена особа Фонду, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону №4452, має право не включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами посилаючись на нікчемність договору (правочину). Натомість, вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського вкладу або із договору рахунка, шляхом пред`явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи фонду, вчинених у зв`язку з визнанням відповідного правочину нікчемним.

У такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.

Такий же підхід до вирішення адміністративних спорів, пов`язаних із застосуванням наслідків нікчемності правочину, викладений у постанові Верховного Суду України від 19.08.2008 (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 2182152).

Суд зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону №4452 Закону України перевірка правочинів банку і виданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку. (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15).

Суд звертає увагу на те, що наказом №81 від 07.06.2018 Уповноважена особа визнала нікчемною операцію з перерахування коштів на поточний рахунок позивача, оформленого повідомленням про нікчемність правочин та застосування наслідків правочину № 22/785 від 14.06.2018, що суперечить вимогам закону.

Перевіряючи правомірність дій Уповноваженої особи фонду щодо проведення перевірки на наявність ознак, передбачених ст. 38 Закону №4452, саме операцій з перерахування коштів на поточний рахунок позивача, а також обґрунтованість висновку про нікчемність такої операції, суд виходить із наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зазначена норма права визначає коло правочинів, які Уповноважена особа фонду зобов`язана перевірити на предмет наявності ознак нікчемності. Обов`язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним у ч. 3 ст. 38 Закону №4452, є їх укладення або вчинення саме банком.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає про те, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Тому, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що операція по перерахуванню коштів на рахунок позивача від 18.09.2014 року в сумі 200 000,00 грн. не належить до правочинів та не підлягав перевірці на предмет нікчемності відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону.

Наявність зазначених коштів на вказаному рахунку позивача не заперечується Уповноваженою особою фонду.

Також, в матеріалах справи відсутні докази визнання зазначеного договору недійсним у встановленому законом порядку чи застосування наслідків нікчемності такого договору в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що підстави, з яких Уповноважена особа фонду не включила інформацію щодо позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - є необґрунтованими.

Разом з тим, суд зауважує, що оскільки рішення про нікчемність правочинів (у будь якій його формі) є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа повідомлення (акта, наказу) про нікчемність унеможливлює здійснення розгляду у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах) вимог про визнання протиправними дій та рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та банком, його скасування, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2019 (справа № 826/4060/16).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П. щодо нікчемності правочину, вчиненого 18 вересня 2014 року щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ "Банк Камбіо" з рахунку ТОВ "Укрспецолива" № НОМЕР_1 на рахунок позивача № НОМЕР_2 в сумі 200 000, 00 грн. з призначенням платежу "Переказ грошових коштів згідно з договором позики №35 від 18 вересня 2014 року без ПДВ", відповідно до п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також щодо застосування наслідків нікчемності правочину, оформлене Актом від 06 червня 2018 року Комісії з перевірки правочинів на предмет відповідності таких операцій рішенню Виконавчої дирекції Фонду №111/17 від 13 липня 2017 року, суд дійшов висновку про закриття провадження у вказаній частині у даній справі.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника ПАТ "Банк Камбіо", якому необхідно здійснити виплату відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Тобто, в даному випадку, відповідач наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладам, вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Камбіо" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 200 000,00 грн.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України.

Згідно з п. 6.8 ч. 6 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду, в тому числі, витрат на сплату судового збору.

З огляду на викладене, за обставин часткового задоволення позову до Уповноваженої особи фонду, судові витрати у відповідній частині покладаються на ПАТ "Банк Камбіо".

Отже, стягненню на користь ОСОБА_2 з ПАТ "Банк Камбіо" підлягає 704 грн. 80 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за Договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 у національній валюті.

3. В частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П. щодо нікчемності правочину, вчиненого 18 вересня 2014 року щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ "Банк Камбіо" з рахунку ТОВ "Укрспецолива" № НОМЕР_1 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу "Переказ грошових коштів згідно з договором позики №35 від 18 вересня 2014 року без ПДВ", відповідно до п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також щодо застосування наслідків нікчемності правочину, оформлене Актом від 06 червня 2018 року Комісії з перевірки правочинів на предмет відповідності таких операцій рішенню Виконавчої дирекції Фонду №111/17 від 13 липня 2017 року, провадження у справі закрити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"(ідентифікаційний код 26549700, адреса: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, буд. 13-о) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені останньою витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко