Ухвала

від 04.11.2019 по справі 902/895/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"04" листопада 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/895/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Р.В., розглянувши матеріали

за позовом: Споживчого товариства "Продторг-К", вул. Центральна, 98, (вул. Жовтнева, 92) с. Козятин, Козятинський район, Вінницька область, 22109, код - 36022411

до: Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області, вул. Центральна, 96, с. Козятин, Козятинський район, Вінницька область, 22109, код - 04328275

про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та зобов2язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

28.10.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Споживчого товариства "Продторг-К" до Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення Козятинської сільської ради Козятинського району, Вінницької області 22 сесії 7 скликання від 06.06.2019 року про відмову СТ "Продторг-К" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною площею 129, 5 кв. м. по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Також останній просить суд зобов`язати Козятинську сільську раду повторно протягом місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили розглянути заяву від 22.02.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення шляхом викупу земельної ділянки орієнтованою площею 129, 5 кв. м. по АДРЕСА_1 та прийняти відповідне вмотивоване рішення з урахуванням висновків.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути відповідача сплачений судовий збір в розмірі 3 842,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у господарській справі з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на те що, 15.02.2013 року Споживче товариство "Продторг-К", в особі голови Куценка Дениса Володимировича на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2013 та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 527242 від 15.02.2013 року набуло у власність будівлю кафе-бару загальною площею 129,5 кв. м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ) відповідно до рішення Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області 3 сесії 7 скликання від 16.06.2016 року.

07.11.2018 року СТ "Продторг-К" звернулось до Козятинської сільської ради із заявою № 7 про купівлю-продаж земельної ділянки від 07.11.2018 року з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки, а також надати дозвіл на продаж земельної ділянки з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою АДРЕСА_3 область, АДРЕСА_4 район, с. Козятин, вул. Жовтнева, 92 (вул АДРЕСА_5 Центральна, 98), орієнтованою площею 129,5 кв. м.

Як зазначає позивач, 21.06.2019 року відповідачем надіслано лист № 240/02-11 від 21.06.2019 року, в якості додатків до якого додано копію виписки з рішення Козятинської сільської ради 22 сесії 7 скликання року від 06.06.2019 року, в якому зазначалось про те, що Козятинською сільською радою розглянуто заяву директора СТ "Продторг-К" та прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки з цільовим призначенням 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки орієнтовною площею 129, 5 кв. м. по вул АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_7 ) в с АДРЕСА_5 Козятині, Козятинського району, Вінницької області.

Як вбачається рішення, підставами для відмови Козятинською сільською радою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки стало ухиляння позивача від підписання договору оренди відповідно до вимог рішення 16 сесії Козятинської сільської ради 6 скликання від 24.06.2014 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" та невідшкодування останнім збитків у вигляді недоотриманої орендної плати в сумі 81 510,08 грн згідно акту від 02.08.2018 року комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам.

За твердженням позивача, вказане рішення порушує права позивача та є незаконним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду. При цьому зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 р. № 9-зп слідує, що не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб`єктний склад правовідносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На підставі частини сьомої цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання щодо передачі земельної ділянки у власність, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня, 30 травня та 28 листопада 2018 року у справах № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), № 127/16433/17 (провадження № 11-461апп18) та № 820/4219/17 (провадження № 11-1029апп18) відповідно.

При цьому згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (Постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження 11-986апп18)).

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18)).

Аналогічні висновки стосовно віднесення розгляду вказаного спору до компетенції судів адміністративної юрисдикції висловлено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в рамках справи № 308/10112/16-а.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на вказане, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Про відмову у відкритті провадження у справі, не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви, постановлюється ухвала. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановляння в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу (ч. 3 ст. 175 ГПК України).

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 ГПК України).

Враховуючи наведене, вказаний спір віднесений до юрисдикції адміністративних судів, в даному випадку до юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду.

Дійшовши висновку про відмову у прийнятті позовної заяви суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно із ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом при розгляді справ як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

У п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини" зазначено, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права.

Слід також звернути увагу на іншу складову закріпленого у статті 6 Конвенції права - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 р. у справі № 820/5586/16).

З огляду на вказане, відмова господарського суду в прийнятті даної позовної заяви не суперечить ч.3 ст. 124 Конституції України, оскільки це не позбавляє позивача права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб і в порядку встановленому Конституцією України та законами України, зокрема подання відповідної позовної заяви до суду іншої юрисдикції в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, за відсутності відповідного клопотання позивача, суд не вирішує питання щодо повернення йому судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 232, 233, 234, 235, 240, 242, 243, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 902/895/19 за позовом Споживчого товариства "Продторг-К" до Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення Козятинської сільської ради Козятинського району, Вінницької області 22 сесії 7 скликання від 06.06.2019 року та про зобов`язання Козятинської сільської ради повторно протягом місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили розглянути заяву від 22.02.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення шляхом викупу земельної ділянки орієнтованою площею 129, 5 кв. м. по АДРЕСА_1 , в АДРЕСА_4 Вінницької АДРЕСА_8 . та прийняти відповідне вмотивоване рішення.

2. Роз`яснити Споживчому товариству "Продторг-К", що розгляд справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.

3. Позовну заяву б/н від 01.08.2019 року (вх. № 929/19 від 28.10.2019 року) на 10-ти аркушах разом з доданими матеріалами повернути позивачу.

4. Копію позовної заяви б/н від 01.08.2019 року (вх. № 929/19 від 28.10.2019 року) долучити до примірника ухвали, яка залишається в справі.

5. Примірник ухвали надіслати позивачу, представнику позивача адвокату Шевчуку А.А. та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 04.11.2019 року.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Ухвалу складено - 04.11.2019 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Центральна, 98, с. Козятин, Козятинський район, Вінницька область, 22109)

3 - представнику позивача адвокату Шевчуку А.А. (вул. Соборна, 52, оф. 4, м. Вінниця, 21050)

4 - відповідачу (вул. Центральна, 96, с. Козятин, Козятинський район, Вінницька область, 22109)