Рішення

від 29.10.2019 по справі 909/955/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/955/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз

України", вул. Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601;

до відповідача: Комунального підприємства "Комунальник-Т",

вул. Галицька, буд.41, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400;

про стягнення 7 648,03грн, з яких: 5 048,45грн - пеня, 1 012,24грн - 3% річних, 1 587,34грн - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: Старчик А.А. - адвокат, (довіреність №14-195 від 17.05.2019; свідоцтво серія КС №5810/10 від 30.08.2016);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Комунальник-Т" 7 648,03 грн, з яких: 5 048,45грн - пеня, 1 012,24грн - 3% річних, 1 587,34грн - інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання за договором постачання природного газу №6132/1718-БО-15 від 21.09.2017.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема цивільного характеру. Одночасно реалізація "права на суд" передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010, «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов"язання обумовленого пунктом 6.1. договору постачання природного газу №6132/1718-БО-15 від 21.09.2017, у зв"язку з чим, на підставі пункту 8.2. договору та приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 5 048,45грн - пені, 1 012,24грн - 3% річних, 1 587,34грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивує приписами статей 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 175, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання не з"явився. Ухвали суду від 09.09.2019, від 10.10.2019 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлені Комунальному підприємству "Комунальник-Т" рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.10.2019 - вул.Галицька, буд.41, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400, повернулась на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "інші причини". Повідомлення про зміну місцезнаходження КП "Комунальник-Т" суду не подано.

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Крім того, як вказує частина 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та КП "Комунальник-Т" (споживач/відповідач) укладено договір постачання природного газу №6132/1718-БО-15 від 21.09.2017 з додатковими угодами №1 від 15.01.2018, №2 від 06.04.2018, згідно умов якого, постачальник постачає у 2017-2018 роках споживачу природний газ, а споживач приймає, оплачує цей природний газ та використовує його виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункти 1.1., 1.2. договору).

У відповідності до пункту 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з актів приймання - передачі від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 101 139,42грн.

Матеріали справи містять виписку АТ "НАК "Нафтогаз України" по операціях з КП "Комунальник-Т" в період з 01.10.2017 по 31.05.2019 (а.с.77) з якої вбачається, що відповідачем 07.12.2018 в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ в сумі 101 139,42грн, проте з порушенням строку проведення оплати обумовленого пунктом 6.1. договору.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності обумовленої пунктом 8.2. договору у вигляді пені в сумі 5 048,45грн та наслідків порушення грошового зобов`язання обумовлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 1 012,24грн - 3% річних, 1 587,34грн - інфляційних втрат.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір постачання природного газу №6132/1718-БО-15 від 21.09.2017 з додатковими угодами №1 від 15.01.2018, №2 від 06.04.2018 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018 сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов"язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За таких обставин позивачем правомірно нараховано відповідачу за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання 5 048,45грн - пені, 1 012,24грн - 3% річних, 1 587,34грн - інфляційних втрат, за період вказаний у розрахунку (а.с.15-18), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахування вище сказаного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610, 611, 612, 625-629, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення 7 648,03грн - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Комунальник-Т", вул. Галицька, буд.41, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400 (ідентифікаційний код 37467733) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код 20077720) 5 048,45грн (п"ять тисяч сорок вісім грн 45коп.) - пені, 1 012,24грн (одну тисячу дванадцять грн 24коп.) - 3% річних, 1 587, 34грн (одну тисячу п"ятсот вісімдесят сім грн 34коп.) - інфляційних втрат, 1 921,00грн (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну грн 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 04.11.2019

Суддя С.Кобецька