Рішення

від 04.11.2019 по справі 910/11722/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/11722/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нортон-Україна

до Приватного акціонерного товариства Європейський страховий союз

про стягнення 59.413.97 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

28.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Нортон-Україна до Приватного акціонерного товариства Європейський страховий союз про стягнення 59.413,97 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.09.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу марки Citroen Berlingo , д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки Chevrolet Aveo , д.н. НОМЕР_2 , який належав позивачу. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва № 752/15121/16-п від 11.11.2016 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ Європейський страховий союз . Відповідно до полісу АЕ/7481314 розмір страхового відшкодування становить 50.000,00 грн та 1.000,00 грн франшиза. 17.11.2016 позивачем подано відповідачу заяву про страхове відшкодування № 01/164 та та 26.07.2016 подано доповнення № 01/49. Оскільки відповідачем не було здійснено виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 59.413,97 грн, з яких 49.000,00 грн становить сума страхового відшкодування, 2.597,67 грн 3% річних та 7.816,30 грн інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11722/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.09.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103051237319 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 18 В , офіс 4 , яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02.09.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 02.09.2019 (номер відправлення 0103051237319) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 05.10.2019 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2016 приблизно о 23 годині 35 хвилин в м. Києві на перехресті вул. Деміївська та пр. Лобановського, за участю транспортного засобу Citroen Berlingo , д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортним засобом Chevrolet Aveo , д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2016 у справі № 752/15053/16-п провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2017 постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2016 у справі № 752/15053/16-п залишено без змін.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2016 у справі № 752/15121/16-п ОСОБА_1 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19.06.2017 постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2016 у справі № 752/15121/16-п залишено без змін.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України Про страхування страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Chevrolet Aveo , д.н. НОМЕР_2 , власником якого на момент ДТП було Товариство з обмеженою відповідальністю Нортон-Україна .

Згідно звіту № 1620/15 від 06.12.2017 вартість збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу власнику автомобіля Chevrolet Aveo , д.н. НОМЕР_2 складає 60.907,11 грн.

Цивільна відповідальність транспортного засобу марки Citroen Berlingo , д.н. НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства Європейський страховий союз згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7480314.

Відповідно до умов договору (полісу) № АЕ/7480314 страховик зобов`язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля Citroen Berlingo , д.н. НОМЕР_1 .

Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50.000,00 грн та франшиза становить - 1.000,00 грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Citroen Berlingo , д.н. НОМЕР_1 застрахована у Приватного акціонерного товариства Європейський страховий союз згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7480314, то відповідно до положень Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Citroen Berlingo , д.н. НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про страхування франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки, умовами полісу № АЕ/7480314 розмір франшизи встановлено в розмірі 1.000,00 грн, тому страхове відшкодування позивачем при зверненні до суду зменшеного на його розмір.

Позивач звернувся 17.11.2016 до ПАТ Європейський страховий союз із заявою про виплату страхового відшкодування.

В подальшому позивачем 26.07.2017 подано ПАТ Європейський страховий союз копій постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2016 та постанови Апеляційного суду м. Києва від 19.06.2017 у справі № 752/15121/16-п.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач суми страхового відшкодування у визначений термін не виплатив.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п`ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Chevrolet Aveo , д.н. НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із фактичного розміру шкоди, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди підлягають задоволенню в розмірі 49.000,00 грн.

В зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по виплаті страхового відшкодування позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 7.816,30 грн інфляційних втрат (нараховані у період листопад 2017 року - червень 2019 року) та 2.597,67 грн - 3% річних (нараховані у період з 25.10.2017 по 31.07.2019).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Оскільки, у відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України зобов`язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим.

Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже між сторонами у справі існує грошове зобов`язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов`язання у деліктних правовідносинах не є окремим видом зобов`язання, а є способом виконання зобов`язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явленням вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити страхове відшкодування та відповідач виплату коштів не перерахував, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7.816,30 грн інфляційних втрат та 2.597,67 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нортон-Україна обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Європейський страховий союз (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 18В, офіс 4, код ЄДРПОУ 33552636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нортон-Україна (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код ЄДРПОУ 32108271) 49.000 (сорок дев`ять тисяч) грн 00 коп. страхового відшкодування, 7.816 (сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн 30 коп. інфляційних втрат, 2.597 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 67 коп. - 3% річних, 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова