Рішення

від 04.11.2019 по справі 200/9299/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 р. Справа№200/9299/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ: 37803258) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2019 року на адресу суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з позовними вимогами до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 37 від 31 травня 2019 року, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ;

- зобов`язання Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2019 року про призначення ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із зарахуванням до страхового стажу та спеціального стажу періодів роботи, визначених в копії трудової книжки, дублікаті трудової книжки та довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній 3 348/3 та № 566/3 від 30.04.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. Рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою стало те, що надані ОСОБА_1 довідки за період роботи, що дають право на пільговий стаж за списком № 1, видані на непідконтрольній Україні території, а також у зв`язку з відсутністю оригіналу трудової книжки не зараховано до загального стажу періоди, що містяться в копії трудової книжки.

Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування стажу роботи протиправними та такими, що порушують його конституційні права, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 29.03.2091 року П`ятий воєнізований гірничорятувальний загін, 5 ВГРЗ переєструвалось в м. Лисичанськ, але довідки для підтвердження пільгового стажу за період роботи на вищезазначеному підприємстві надано з непідконтрольної Україні території, тому надані довідки не приймаються до уваги та стаж за Списком № 1 не зараховується, також спеціальний трудовий стаж не зараховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Не зараховано до загального стажу періоди роботи згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 , у зв`язку з неможливістю надати оригінал трудової книжки. Тому, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, позивачу відмовлено в призначені пенсії.

У зв`язку з чим, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04 жовтня 2019 року. Витребувано документи по справі.

04 жовтня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04 листопада 2019 року.

Представники сторін до засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Позивач 19 вересня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, суд перейшов до розглянути справи в порядку письмового провадження 04 листопада 2019 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , 21 березня 2019 року звернувся до управління відповідача з завою № 2837 для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області № 37 від 31 травня 2019 року позивачу відмовлено в призначені пенсії, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 не мав необхідного страхового та пільгового стажу.

До пільгового стажу не зараховано період роботи в П`ятому воєнізованому гірничорятувальному загоні, оскільки підприємство переєструвалось в м. Лисичанськ, а довідки за період роботи на цьому підприємстві надано з непідконтрольній Україні території, тому надані довідки до уваги не були прийняті, також спеціальний трудовий стаж не зараховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також не зараховано до загального стажу періоди роботи по копії трудової книжки НОМЕР_2 , у зв`язку з неможливістю надати оригінал трудової книжки.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 24.01.1991 року по 11.10.2002 року працював на посаді складача проб в шахті в П`ятому воєнізованому гірничорятувальному загоні.

Відповідно до даних дублікату трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 :

- з 01.06.2009 року по 15.07.2010 року працював гірником 1 розряду підземним з повним робочим днем під землею, з 23.06.2009 року гірником 3 розряду підземним з повним робочим днем під землею на відокремленому підрозділі Шахта Міусинстка державного підприємства Донантрацит ;

- з 13.07.2011 року по 30.04.2015 року працював на посаді складача проб в шахті другого взводу в П`ятому воєнізованому гірничорятувальному загоні.

Суд зазначає, що аналогічні записи про періоди роботи позивача вказані в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 .

В матеріалах справи також наявні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 566/3 від 30.04.2015 року та № 348/3 на підтвердження пільгового характеру роботи позивача; додаток № 1 до наказу № 99 від 27.04.2000 року про перелік робочих місць підземних працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1; накази від 30 березня 1995 року № 153 та від 27 квітня 2000 року № 99 про підсумки атестації робочих місць за умовами праці; довідку про заробіток для призначення пенсії № 955/2.

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно не зарахування стажу для призначення пенсії позивачу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 N 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд не приймає посилання відповідача щодо неврахування періодів стажу позивача, зазначених в дублікаті трудової книжці НОМЕР_3 , оскільки вказані періоди належним чином вказані в наданій суду трудовій книжці НОМЕР_2 .

Щодо посилання відповідача на те, що довідки на підтвердження пільгового стажу роботи надані з непідконтрольній українській владі території, суд зазначає наступне.

П`ятий воєнізований гірничорятувальний загін, зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00159396, місцезнаходження: 93100, Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 197, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених в безкоштовному доступі на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Довідки, надані підприємством підписані уповноваженими особами підприємства та закріплені печаткою підприємства, тобто, довідки видані відповідно до вимог чинного законодавства. Суд не приймає посилання відповідача на те, що довідки видані на тимчасово непідконтрольній Україні території, адже вони ґрунтуються на припущеннях.

Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 N 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. При цьому, "ДНР" та "ЛНР" є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених "республік", а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками так званих "ДНР" та "ЛНР" інформації.

Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб`єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях. Так, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При цьому згідно ч. 2 ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої "Донецької народної республіки", згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Таким чином, позивачу зараховується стаж його роботи на П`ятому воєнізованому гірничорятувальнму загіні як пільговий в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку с Згідно з пунктом 4 частин 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 названої статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовних вимог в повному обсязі є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, суд прийшов до висновку про зарахування стажу позивача до страхового стажу та спеціального стажу періодів роботи, визначених в копії трудової книжки, дублікаті трудової книжки та довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній 3 348/3 та № 566/3 від 30.04.2015 року.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1921 грн. 00коп.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з управління відповідача судового збору у розмірі 768,40 грн. на користь позивача, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ: 37803258) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 37 від 31 травня 2019 року, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2019 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із зарахуванням до страхового стажу та спеціального стажу періодів роботи, визначених в копії трудової книжки, дублікаті трудової книжки та довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній 3 348/3 та № 566/3 від 30.04.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 листопада 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова