Рішення

від 04.11.2019 по справі 300/1879/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. справа № 300/1879/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області Дубинського В.Б. до Добринівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області Дубинський В.Б. (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Добринівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Добринівської сільської ради Рогатинського району щодо невжиття заходів по оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що використовується для обслуговування Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів загальною площею 0,7000 га та яка знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 15, с. Добринів, Рогатинський район, Івано-Франківська область, та про зобов'язання Добринівської сільської ради Рогатинського району вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що використовується для обслуговування вищезазначеного закладу.

Позов мотивовано тим, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону. Однак, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку використовує Добринівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено. Відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористування. Також позивач вказує на те, що упродовж останніх років, Добринівською сільською радою як органом місцевого самоврядування, що виконує функції власника приміщень Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів до Рогатинської районної ради листи з пропозиціями для проекту районного бюджету про виділення коштів спрямованих на належне оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Добринівська загальноосвітня школи І-ІІ ступенів не надсилались. Таким чином, наведене свідчить, що Добринівською сільською радою Рогатинського району будь-яка робота по виготовленню правовстановлюючих документів на вищезазначену земельну ділянку, не проводиться, що у свою чергу створює передумови для зловживань щодо розпорядження такою земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та навчального виховного процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушень прав дітей.

13.09.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Однак, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В даному випадку відповідач - Добринівська сільська рада Рогатинського району Івано-Франківської області в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який не скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов, як наслідок, суд кваліфікує це як визнання позову.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Під час вивчення стану законності з питань дотримання земельного законодавства України у сфері охорони дитинства Тисменицькою місцевою прокуратурою виявлено ряд недоліків щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які перебувають в користуванні навчальних та виховних закладів Рогатинського району, зокрема Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.

Так, відповідно до листа Добринівської сільської ради Рогатинського району від 25.07.2019 за №208/02-33, 25.07.2019, правовстановлюючі документи на земельну ділянку для обслуговування приміщень Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів відсутні (а.с. 14).

Згідно рішення 25 сесії Добринівської сільської ради Рогатинського району від 26.07.2010, сесія сільської ради вирішила надати дозвіл на проведення земельно-кадастрової інвентаризації для обслуговування приміщень Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, що знаходиться в межах населеного пункту с. Добринів по вул. Шкільна, 15 Добринівської сільської ради (а.с. 17).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.06.2011, приміщення Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів в с.Добринів, по вул. Шкільна, 15, Рогатинського району, відноситься до комунальної форми власності територіальної громади с. Добринів в особі Добринівської сільської ради (а.с. 20). При цьому, до вказаного об'єкту комунальної власності входять: основний корпус, А, загальна площа 472,2 кв.м.; навчальний корпус, Б, загальна площа 182,0 кв.м.; стайня, В, загальна площа 29,5 кв.м.; вбиральня, Г, загальна площа 11,5 кв.м.; ворота, 1, загальна площа 5,2 кв.м.

Згідно змісту листа відділу у Рогатинському районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 19.07.2019 за №0-9-0.26-95/107-19, за Добринівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів закріплена земельна ділянка загальною площею 0,7000 га. Державна реєстрація земельної ділянки Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів не проведена (а.с. 21).

Крім цього, відповідно до листа Рогатинської районної ради №01-19/195 від 24.07.2019, листів від Добринівської сільської ради Рогатинського району щодо виділення коштів на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка використовується для обслуговування Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів в районну раду не надходило (а.с. 23).

Отже, в порушення вимог земельного законодавства, положень Закону України Про освіту , правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку використовує Добринівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України Про освіту (далі - Закон №2145), освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України (стаття 3 Закону №2145).

Частиною 2 статті 5 Закону №2145 визначено, що державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2145, для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій. Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи. Право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти.

До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону №2145).

Згідно частини 3 статті 66 Закону №2145, сільські, селищні ради:

- відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти;

- мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечують їх діяльність та розвиток;

- оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти;

- здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

Статтею 80 Закону №2145 визначено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону України Про загальну середню освіту (далі - Закон №651-XIV), загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Державні та комунальні загальноосвітні навчальні заклади створюються відповідно центральними, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і мовних потреб за наявності необхідної кількості учнів (вихованців) відповідно до встановлених нормативів наповнюваності класів, необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 11 Закону №651-XIV).

Відповідно до статті 38 Закону №651-XIV до повноважень загальноосвітнього навчального закладу віднесено реалізацію положенні Конституції України, Закону України Про освіту , інших нормативно-правових актів у галузі освіти та збереження матеріально-технічної бази.

Згідно статті 44 Закону №651-XIV, матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України.

Вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно частин 1-2 статті 16 Закону №280/97-ВР, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження щодо управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин, а саме: власні - 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; та делеговані - 1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель; 8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; 10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Приписами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Положеннями частин 1, 5 статті 60 Закону №280/97-ВР встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуженняє. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини 2 статті 78 Закону України Про освіту , фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно частини 1 статті 61 Про місцеве самоврядування , органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Таким чином, на виконання вказаних норм, земельна ділянка, що використовується для обслуговування Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів загальною площею 0,7000 га та яка знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 15, с. Добринів, Рогатинський район, Івано-Франківська область, має перебувати на праві постійного користування у відповідному органі місцевого самоврядування.

Статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначені повноваження сільських, селищних міських рад у галузі земельних відносин, до яких віднесено розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності та інші.

У відповідності до приписів частин 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для усіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування визначений ст. 123 Земельного кодексу України.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом надання їх у користування.

Згідно положень статей 124, 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частинами 1, 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до вимог цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону. При цьому, відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористуванням.

Як вже встановлено судом, на момент розгляду вказаної справи, правовстановлюючі документи на будівлі, споруди та земельну ділянку, якою користується Добринівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, не оформлені, державна реєстрація не проведена.

Зі змісту частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні слідує, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.

Управління Добринівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів здійснюється його засновником, тобто Добринівською сільською радою Рогатинського району Івано-Франківської області та саме до її обов'язку належить вжиття заходів до оформлення правовстановлюючих документів, зокрема, на земельні ділянки.

Вищевказане свідчить про бездіяльність Добринівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області щодо вжиття заходів по оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку, якою користується Добринівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.

Таким чином, Добринівська сільською рада Рогатинського району Івано-Франківської області, будучи суб'єктом, який здійснює управління Добринівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів, відповідає за його матеріальне-технічне забезпечення, виконує повноваження у земельній сфері щодо надання земельних ділянок у користування, не виконала покладені на неї законодавством повноваження, не вжила необхідних дій для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться навчальний заклад, допускаючи протиправну бездіяльність.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частинами 1-2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги докази, надані позивачем та відсутність відзиву на позов, а отже - визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності.

Враховуючи те, що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, для ефективного захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вжити заходи, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що використовується для обслуговування Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Так, суд зазначає, що заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області Дубинський В.Б. у даному випадку, звертаючись до суду з вимогами, діяв як посадова особа органу державної влади, виступаючи в інтересах держави через відсутність суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Отже, у даному випадку прокурор є суб'єктом владних повноважень, оскільки виступає в інтересах держави, у зв'язку з відсутністю суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З викладеного слідує, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб'єкту владних повноважень, за рахунок відповідача не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача. правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області Дубинського В.Б. (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 03530483) до Добринівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області (пл. Мартовича, 11Б, с. Добринів, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77025, код ЄДРПОУ 04354858) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Добринівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області (пл. Мартовича, 11Б, с. Добринів, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77025, код ЄДРПОУ 04354858) щодо невжиття заходів по оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що використовується для обслуговування Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів загальною площею 0,7000 га та яка знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 15, с. Добринів, Рогатинський район, Івано-Франківська область.

Зобов'язати Добринівську сільську раду Рогатинського району Івано-Франківської області (пл. Мартовича, 11Б, с. Добринів, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77025, код ЄДРПОУ 04354858) вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що використовується для обслуговування Добринівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів загальною площею 0,7000 га та яка знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 15, с. Добринів, Рогатинський район, Івано-Франківська область.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.