Рішення

від 01.11.2019 по справі 1.380.2019.004202

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004202

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача Бабій І.М., відповідача Гарасиміва В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.03.2019 №UA209000/2019/000167/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що декларантом фізичною особою ОСОБА_3 в інтересах позивача подано митну декларацію від 26.03.2019 №UA209190/2019/030167 до Львівської митниці ДФС для здійснення митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу марки Skoda, моделі Octavia Combi RS 2.0 TSI PS DSG NEUES MOD , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 см кубічних, із зазначенням ціни у розмірі 13 436 євро, що відповідає контракту та рахунку. Під час здійснення митного оформлення позивачем подано усі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують митну вартість товару. Натомість Львівська митниця ДФС в порушення норм Митного кодексу України безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості автомобіля, імпортованого позивачем.

Львівська митниця ДФС щодо задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Суть заперечень полягає у такому. Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації у Львівської митниці ДФС виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару. Оскільки заявлена митна вартість не підтверджена позивачем документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована в системі АСАУР, Львівська митниця ДФС 25.03.2019 відмовила у митному оформленні (випуску) транспортного засобу, про що прийняла картку відмови №UA209190/2019/00485 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000167/2, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 23 668 євро. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою від 19.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.

Львівською митницею ДФС 09.09.2019 (вх.№32176) подано відзив на позовну заяву .

Ухвалою суду від 09.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 01.11.2019 позивачу повернуто надмірно сплачений судовий збір.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 на підставі укладеного 15.03.2019 договору №V-1003777 придбав 25.03.2019 у нерезидента фірми Bayerwald-Leasing GmbH (Німеччина) транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки Skoda, моделі Octavia Combi RS 2.0 TSI PS DSG NEUES MOD, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 см кубічних .

Відповідно до рахунку від 15.03.2019 №R-190459 автомобіль придбано за готівку ціною 13 436 євро.

Декларантом фізичною особою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС подано митну декларацію від 26.03.2019 №UA209190/2019/030167 для здійснення митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу. Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість за ціною рахунку у розмірі 13 436 євро.

Для проведення митного оформлення транспортного засобу та на підтвердження ціни товару декларантом надано наступні документи: контракт від 15.03.2019 № V - 1003777; рахунок від 15.03.2019 №R-190459; рахунок від 15.03.2019 №R-190459 з відміткою про сплату готівкою авансового внеску у розмірі 500 євро; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.11.2017 № НОМЕР_2 ; довіреність від 21.03.2019; договір про надання послуг митного брокера від 18.03.2019; фото імпортованого автомобіля; закордонний паспорт громадянина України від 20.02.2014 НОМЕР_3 ; паспорт громадянина України від 26.04.2017 НОМЕР_5.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості автомобіля відповідачем 25.03.2019 винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000167/2, відповідно до якого митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом визначено у розмірі 23 668 євро та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00485 .

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.03 . 2019 №UA209000/2019/000167/2 та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00485 причинами прийняття рішення вказано те, що заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 23 668 євро. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Митний орган зазначив, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становить 23 668 євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

Вважаючи протиправним рішення відповідача від 25.03.2019 № UA209000/2019/000167/2 про коригування митної вартості товарів , позивач звернувся з даним позовом в суд.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері визначення митної вартості товару при митному оформленні, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Відповідно до статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу;

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною третьої статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, пунктом 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм зумовлює висновок про те, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо .

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Саме така правова позиція в подібних правовідносинах сформована Верховним Судом в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 МК України).

Щодо тверджень відповідача, що вартість імпортованого позивачем транспортного засобу не підтверджена документально та згенерована АСАУР ДФС і складає 23 668 євро, то такі, на переконання суду, є абсолютно безпідставним і не ґрунтуються на жодному з методів визначення митної вартості, оскільки спрацювання системи управління ризиками, згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а та від 02.04.2019 у справі №809/784/16, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в поданому позивачем рахунку від 15.03.2019 №R-190459, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

При цьому, відповідач не надав суду жодних доказів того, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.03.2019), а саме: пошкоджена передня права фара та задня права фара, розбите переднє бокове та вітрове скло, присутні сліди вибоїн від граду на кузові автомобіля.

Слід зазначити, що в Львівської митниці ДФС була реальна можливість перевірити задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок від 15.03.2019 №R-190459 містить відомості про юридичну особу продавця, її адресу та номер телефону, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару не були вжиті.

Доводи відповідача про те, що у рахунку від 15.03.2019 №R-190459 вказано про наявність авансового платежу 15.03.2019 у сумі 12 936 євро, однак касових або товарних чеків про сплату авансового платежу та про сплату повної вартості автомобіля не надано, не відповідають фактичним обставинам справи і судом до уваги не беруться з огляду на їх помилковість.

Так, рахунок від 15.03.2019 №R-190459 містить напис про отримання готівкою 500 євро авансового платежу, а 12 936 євро є доплатою до повної вартості автомобіля (500+12 936=13 436).

Отримання коштів від ОСОБА_2 підтверджується даними рахунку, внесеними в тому числі вручну, в яких зазначено відповідні суми з проставлення підпису довіреної особи продавця, дати та печатки фірми.

Додатковим доказом на підтвердження митної вартості автомобіля за ціною 13 436 євро є отримання ОСОБА_2 20.03.2019 готівкою повернутого йому забезпечувального завдатку суми ПДВ 2554 євро, що становить 19% від 13 436 євро.

Наведене дозволяє дійти висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.

При цьому судом враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17 у аналогічних правовідносинах.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.03.2019 № UA209000/2019/000167/2.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку рішенню відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2019 № UA209000/2019/000167/2 не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушує право позивача на митне оформлення транспортного засобу, тому його слід визнати незаконним та скасувати, задовольнивши позов повністю.

Позивач також просить вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача понесені ним витрати на переклад в розмірі 685 грн .

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 136 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження оплати наданих Бюро перекладів АЗБУКА послуг з перекладу позивачем долучено копію квитанції від 19.04.2019 та копії документів з відміткою Бюро перекладів АЗБУКА про виконання перекладу, а саме: контракт від 15.03.2019 H.23006; рахунок від 15.03.2019 №R-190459 на суму 13 436 євро з відміткою про сплату готівкою авансового внеску у розмірі 500 євро; рахунок від 15.03.2019 №R-190459 на суму 2 554 євро.

В квитанції від 19.04.2019 зазначено про отримання для перекладу трьох оригіналів документів від ОСОБА_2 для здійснення перекладу з німецької мови на українську мову, вартість перекладу 685 грн, сплачено 685 грн, дата видачі 24.04.2019.

В матеріалах справи наявні копії трьох документів , перекладених з німецької мови на українську мову, а саме: контракт від 15.03.2019 H.23006; рахунок від 15.03.2019 №R-190459 на суму 13 436 євро з відміткою про сплату готівкою авансового внеску у розмірі 500 євро; рахунок від 15.03.2019 №R-190459 на суму 2 554 євро.

Вищенаведені докази є належними, допустимими та відносяться до предмету доказування в даній справі.

З огляду на те що, такі витрати для здійснення перекладу пов`язані з розглядом справи, а їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, вони підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 685 грн , сплачених за квитанцією від 19.04.2019.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на суму 768 грн 40 коп., сплаченого за квитанцією від 12.06.2019 №19.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000 код ЄДРПОУ 39420875) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000 код ЄДРПОУ 39420875) від 25.03.2019 № UA209000/2019/000167/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000 код ЄДРПОУ 39420875) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 685 (шістсот вісімдесят п`ять) грн судових витрат у вигляді витрат на переклад письмових доказів.

Стягнути з Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000 код ЄДРПОУ 39420875) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 768 грн (сімсот шістдесят вісім) грн 40 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2019 року.

Суддя О.П. Хома