Рішення

від 24.10.2019 по справі 1.380.2019.000279

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000279

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулик А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника позивача Вовчака А. В.,

представника відповідача Стецьків Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

до суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач код ЄДРПОУ 30568491, місцезнаходження: 81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул.Привокзальна, 6 (далі - позивач; ТзОВ Будпостач ) до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд.35, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018 №0021401406 та №0021411406.

Ухвалою від 22.01.2019 суддя відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.02.2019 суд відмовив позивачу в зупиненні провадження у справі.

Ухвалою від 13.02.2019 суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про об`єднання справ в одне провадження.

Ухвалами від 27.03.2019, 17.04.2019 суд вирішив допитати у судовому засіданні свідків.

Ухвалою від 13.05.2019 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 25.09.2019 суд допустив заміну відповідача у справі Головного управління ДФС у Львівській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд.35 (далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх безпідставними та прийнятими всупереч встановленій законом процедурі. Позивач зазначає, що не допустив інспекторів до перевірки з підстав незаконності наказу, тому акт про результати перевірки №2761/13-01-14-06/30568491 та податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018 №0021401406 та № 0021411406, прийняті на його основі, не можуть вважатися такими, що прийняті за результатами перевірки. Виїзна документальна перевірка може бути проведена лише за умови реального виїзду посадових осіб контролюючого органу на підприємство та ознайомлення з бухгалтерською документацією товариства, на підставі чого контролюючий орган і міг зробити висновок про наявність чи відсутність порушень законодавства. Відповідач передчасно прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення, оскільки вони прийняті за результатами Акта про результати перевірки за умови не допуску перевіряючих до перевірки, тому такі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Крім цього, щодо взаємовідносин позивача з контрагентами зазначив, що підпис є самостійним реквізитом, якого достатньо для того, щоб ідентифікувати особу, а з цих підстав висновки відповідача про те, що особа, яка вчиняла підпис не є ідентифікованою на накладних є хибним та помилковим. Відсутність товарно-транспортних накладних не дає підстав для висновку про безтоварність господарських операцій позивача, оскільки такі підтверджені іншими первинними документами.

13.02.2019 представник відповідача подала до суду відзив, в якому зазначила, що 14.11.2019 директору ТзОВ Будпостач ОСОБА_2 вручено направлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Будпостач тривалістю 5 робочих днів. Тому, твердження позивача щодо відмови у допуску контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки з підстав незаконності наказу №6598 від 14.11.2018 не відповідає, на його думку дійсності.

Також представник відповідача щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ Промеко-буд вказала, що первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки містять недоліки. До того ж, позивач в ході проведення перевірки не підтвердив факту відвантаження товарів ТзОВ Промеко-буд . Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів зазначила, що первинні документи також не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки містять недоліки. До того ж, позивач в ході проведення перевірки не підтвердив факту відвантаження товарів ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів . Також посилається на те, що вироком Сихівського районного суду м. Львова керівника ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ Вест Торг Груп , то до перевірки не надано договорів купівлі-продажу, довіреностей, виписаних ТзОВ Вест Торг Груп на осіб, яким доручено отримувати товар, заявок-замовлень, інформації щодо умов поставки тощо. До того ж, видаткові накладні містять недоліки. Відсутні також і будь-які відомості та первинні документи щодо операцій з перевезення товарів. Відсутня інформація щодо наявності у ТзОВ Вест Торг Груп основних фондів та земельних ресурсів.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказав, що позивач правомірно відмовив в допуску до перевірки представників контролюючого органу, оскільки наказ на проведення перевірки містив ряд невідповідностей вимогам податкового законодавства, а саме: п.8.1. ст.81 Податкового кодексу України. Зокрема, в наказі були відсутні такі обов`язкові реквізити, як мета і період діяльності, який буде перевірятися. В той час наявність підпису директора ТзОВ Будпостач лише підтверджує факт отримання відповідних документів, проте не спростовує незгоди позивача з допуском відповідача до перевірки. Вказав, що вирок суду, на який посилається відповідач, немає жодного доказового значення для вирішення справи, оскільки кожну справу треба розглядати більш широко та комплексно, із з`ясуванням всіх обставин. Також зазначив, що реальність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, а саме: договором, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

Представник відповідач подала заперечення на відзив, в яких вказала, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Будпостач , виданий на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.5 п. 78.1 ст.78, п.82.2. Податкового кодексу України. Наявність підпису директора на наказі про проведення перевірки підтверджує факт отримання відповідних документів, що не заперечується позивачем, та в свою чергу - допуск до перевірки. Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019, ТзОВ Будпостач відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу №6598 від 14.11.2018 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Будпостач". Вказала також, що перевіркою первинних документів встановлено відсутність підпису матеріально-відповідальних осіб (зав.складом, комірника тощо), які відпускали товар, у графі здав на накладних, крім того, відсутня ідентифікація підписів у графах директор , головний бухгалтер , прийняв . В ході проведення перевірки не встановлено, яким транспортом перевозилися товари, відсутні доручення на матеріально відповідальних осіб, які отримували товари. На всіх накладних не зазначено місце складання документа.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20ст. 20 розділу І, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) групою уповноважених ревізорів-інспекторів відповідача проведено документальну виїзну планову перевірку ТзОВ Будпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складено Акт №2459/13-01-14-06/30568491 від 05.10.2018 Про результати документальної виїзної перевірки ТзОВ Будпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 (далі - акт перевірки від 05.10.2018).

ТзОВ Будпостач подало заперечення №98 від 25.10.2018 на акт перевірки від 05.10.2018, в яких з висновками акта не погодилось, просило не використовувати їх при вирішенні питання про складення податкового повідомлення-рішення.

Комісія Головного управління ДФС у Львівській області прийняла рішення щодо проведення перевірки на підставі пп.78.1.5. п.78.1 ст.78 ПК України, про що прийнято наказ від 14.11.2018 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Будпостач тривалістю 5 робочих днів з питань, що стали предметом оскарження висновків акта документальної планової виїзної перевірки від 05.10.2018 № 2459/13-01-14-06/30568491.

Проте, позивач відмовив у допуску посадових осіб фіскальної служби до проведення документальної позапланової перевірки з підстав невідповідності наказу про проведення перевірки нормам чинного податкового законодавства як такого, що прийнятий всупереч пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, а саме, в ньому не визначено мети перевірки, не вказано предмету перевірки, періоду діяльності, за який повинна проводитися перевірка.

27.11.2018 відповідач склав акт № 2761/13-01-14-06/30568491 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Будпостач з питань, що стали предметом оскарження акта перевірки від 05.10.2018 № 2459/13-01/14-06/30568491 (далі - акт перевірки від 27.11.2018), в якому встановлено наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 ''Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153. в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 3069137,00 грн., у тому числі за 3 кв. 2016 року у сумі 63360,00 грн., за 4 кв.2016 року в сумі 27180,00 грн., за 2 кв.2017 року у сумі 719712,00 грн., за 3 кв. 2017 року у сумі 2 031761,00 грн. та за 4 кв.2017 року у сумі 227124,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 179028,00 грн., в тому числі за листопад 2017 року в сумі 179028,00 грн.

На підставі вказаного акта відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018 № 0021401406 та № 0021411406 (далі - оскаржені податкові повідомлення-рішення).

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Щодо правомірності проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 вказаного Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Як встановив суд, ТзОВ Будпостач у запереченнях № 98 від 25.10.2018 вказало, що не погоджується з висновками акта № 2459/13-01-14-06/30568491.

З огляду на це, комісія Головного управління ДФС у Львівській області прийняла рішення щодо проведення перевірки на підставі пп.78.1.5. п.78.1 ст.78 ПК України, про що прийнято наказ №6598 від 14.11.2018 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Будпостач тривалістю 5 робочих днів з питань, що стали предметом оскарження висновків акта документальної планової виїзної перевірки від 05.10.2018 №2459/13-01-14-06/30568491.

Проте, позивач відмовив у допуску посадових осіб фіскальної служби до проведення документальної позапланової перевірки з підстав невідповідності наказу про проведення перевірки нормам чинного податкового законодавства як такого, що прийнятий всупереч пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, а саме, в ньому не визначено мети перевірки, не вказано предмету перевірки, періоду діяльності, за який повинна проводитися перевірка.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених вказаним Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених вказаним Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені вказаним Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

В абзаці 5 п.81.1 ст.81 ПК України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених вказаних Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених вказаним пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З аналізу наведеної норми вбачається, що у платника податку виникає право недопустити контролюючий орган до перевірки виключно з підстави непред`явлення або не надіслання документів, зазначених у п.81.1 ст.81 ПК України.

Суд встановив, що 14.11.2018 директору позивача ОСОБА_2 вручено направлення від 14.11.2018 №10865 на перевірку, в якому вказано, що ГУДФС у Львівській області на підставі наказу від 14.11.2018 проводиться документальна позапланова виїзна перевірка тривалістю 5 робочих днів на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78. п.82.2 ст.82 ПК України.

Допитана в судовому засіданні свідок ревізор ОСОБА_4 пояснила, що документальна виїзна позапланова перевірка проводилася в межах питань, які зазначив позивач в запереченні на Акт № 2459/13-01-14-06/30568491 від 05.10.2018 Про результати документальної виїзної перевірки ТзОВ Будпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 , зокрема, щодо взаємовідносин з контрагентами, ТзОВ Промеко-буд , ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів та ТзОВ Вест Торг Груп .

При виході на перевірку 14.11.2018 директору позивача ОСОБА_2 пред`являлось службове посвідчення та направлення на перевірку, вручено копію наказу про проведення перевірки.

Проте, жодних додаткових документів в ході проведення позапланової перевірки позивач не надав. Більше того, 15.11.2019 надійшов лист від позивача, в якому вказувалось про недопуск до проведення перевірки. Після отримання вказаного листа, свідок для проведення перевірки більше не виїзджала.

Вказані обставини, крім показів свідка ОСОБА_4 , підтверджується підписом директора позивача ОСОБА_2 в направленні на перевірку №10865 від 14.11.2018.

Допитаний в судовому засіданні як свідок директор ТзОВ Будпостач ОСОБА_2 , пояснив, що отримав копію наказу № 6598 від 14.11.2018 Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТзОВ Будпостач від ОСОБА_4 , про що розписався в направленні на перевірку, при цьому не заявляв про недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки.

Проте, 15.11.2018 позивач направив відповідачу лист щодо не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач допустив відповідача для проведення перевірки відповідно до наказу №6598 від 14.11.2018 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Будпостач .

Таким чином, суд не встановив будь-яких порушень при проведенні перевірки відповідно до наказу Головного управління ДФС у Львівській області №6598 від 14.11.2018 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Будпостач .

Суд також зазначає, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених відповідачем при призначенні перевірки, оскільки саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 17.04.2018 у справі № 826/12612/17.

Суд, з врахуванням положень ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відхиляє аргументи позивача щодо невідповідності наказу про проведення перевірки нормам пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, оскільки в ньому не визначено мети перевірки, не вказано предмету перевірки, періоду діяльності, за який повинна проводитися перевірка, виходячи з того, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі № 1340/5514/18, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019, в задоволенні позову ТзОВ Будпостач до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу № 6598 від 14.11.2018 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Будпостач" відмовлено повністю.

Щодо аргументів позивача про те, що перевірка не проведена, оскільки в журналі реєстрації перевірок ТзОВ Будпостач внесено запис від 17.09.2018 під №5, то суд зазначає, що допитана в судовому засіданні свідок ревізор ОСОБА_4 пояснила, що такий запис є опискою. Виходячи із змісту акта в цілому, суд вважає, що це є опискою та не може впливати на законність проведеної перевірки.

Із врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно провів документальну виїзну позапланову перевірку та склав за її результатами акт перевірки від 27.11.2018.

Надаючи оцінку правомірності оскарженим податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу. Базою оподаткування цим податком відповідно до пункту 135.1. статті 135 ПК України є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 вказаного Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення № 290).

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 вказаної статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 вказаного Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ Промеко-буд код ЄДРПОУ 40584530 суд встановив наступні обставини.

26.09.2016 позивач уклав з ТзОВ Промеко-буд договір купівлі-продажу № 136, згідно з умовами якого Продавець (ТзОВ Будпостач ) зобов`язується передати у власність Покупця (ТзОВ Промеко-буд ) товар - будівельні матеріали (цемент ПЦ ІІ/Б-К-400 тара 50 кг), а Покупець зобов`язується товар прийняти і оплатити на умовах договору (а.с. 147-148 Т.3).

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ Промеко-буд позивач надав податкові накладні (а.с. 157-166 Т.3). Вказані податкові накладні не мають жодних недоліків, порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податкове зобов`язання відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації, що сторонами не заперечується.

Позивач надав суду також видаткові накладні, згідно з якими ТзОВ Будпостач передало ТзОВ Промеко-буд товар на склад (а.с. 154-156 Т.3).

Факт оплати вартості товару підтверджується виписками за рахунком № НОМЕР_1 за 26.09.2016, 30.09.2016, 03.10.2016, 05.10.2016 (а.с. 149-153 Т.3).

Проте, за результатом дослідження видаткових накладних суд встановив відсутність підписів осіб, які відпускали товар, у графі здав , а також відсутня ідентифікація підписів у графах директор , гол.бухгалтер , прийняв . Крім цього, на всіх видаткових накладних відсутня інформація в графах через кого , за довіреністю .

Допитаний в судовому засіданні свідок директор ТзОВ Будпостач ОСОБА_2 пояснив, що як такої посади матеріально відповідальної особи на підприємстві не ведеться, оскільки попередній комірник звільнений у зв`язку з розтратою майна підприємства. Фактичний відпуск товару забезпечується водієм автонавантажувача.

Також пояснив, що обставини щодо відвантаження товару йому не відомі, на підтвердження фактичного відпуску товару жодних документів немає.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав будь-яких документів, які б підтверджували факт відвантаження товарів ТзОВ Промеко-буд .

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ст. 9 Закону України №996 -XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій, первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: зву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого укладено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її (оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до, власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на неможливість встановити посадових осіб, які підписували та складали первинні документи, суд вважає, що такі не можуть вважатися первинними документами в розумінні норм Закону України № 996-XIV.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 25.09.2018 у справі №К/9901/7345/18 та від 02.10.2018 у справі №К/9901/54401/18, які враховуються при прийнятті рішення у справі.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТзОВ Промеко-буд не підтверджені належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, а тому такі не спрямовані на настання реальних наслідків.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів код ЄДРПОУ 40583427 суд встановив наступні обставини.

20.09.2016 позивач уклав з ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів договір купівлі-продажу № 137, згідно з умовами якого Продавець (ТзОВ Будпостач ) зобов`язується передати у власність Покупця (ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів ) товар - будівельні матеріали (цемент ПЦ ІІ/Б-К-400 тара 50 кг), а Покупець зобов`язується товар прийняти і оплатити на умовах договору (а.с. 112-112а Т.3).

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів позивач надав податкові накладні (а.с. 141-146 Т.3).

Вказані податкові накладні не мають жодних недоліків, порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податкове зобов`язання відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації, що сторонами не заперечується.

Позивач надав суду також видаткові накладні, згідно з якими ТзОВ Будпостач передало ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів товар на склад (138-140 Т.3).

Факт оплати вартості поставленого товару підтверджується виписками за рахунком № НОМЕР_1 за 26.09.2016, 30.09.2016, 03.10.2016, 05.10.2016 (а.с. 149-153 Т.3).

За результатом дослідження зазначених видаткових накладних, суд встановив, що такі не містять підпису матеріально - відповідальних осіб які відпускали товар, у графі здав . Крім того, відсутня ідентифікація підписів у графах "директор", "гол.бухгалтер", "прийняв". До того ж, не встановлено яким транспортом перевозились товари, відсутня інформація в графах через кого , за довіреністю .

Допитаний в судовому засіданні свідок - директор ТзОВ Будпостач ОСОБА_2 , пояснив, що як такої посади матеріально відповідальної особи на підприємстві не ведеться, оскільки попередній комірник був звільнений в зв`язку з розтратою майна підприємства. Фактичний відпуск товару забезпечується водієм автонавантажувача. В цьому контексті суд повторно зауважує, що в графі здав видаткових накладних відсутній підпис.

Також пояснив, що обставини щодо відвантаження товару йому не відомі, на підтвердження фактичного відпуску товару жодних документів немає.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав будь-яких документів, які б підтверджували факт відвантаження товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій, первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: зву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого укладено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її (оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до, власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на неможливість встановити посадових осіб, які підписували та складали первинні документи, суд вважає, що такі не можуть вважатися первинними документами в розумінні норм Закону України № 996-XIV.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 25.09.2018 у справі №К/9901/7345/18 та від 02.10.2018 у справі №К/9901/54401/18, які враховуються при прийнятті рішення у справі.

Суд також встановив, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 28.03.2018 у кримінальній справі № 464/1365/18 визнано винним ОСОБА_5 , керівника ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

У вказаному вироку встановлено, що ОСОБА_5 з листопада 2014 року по липень 2017 року з корисливих мотивів, з метою приховування злочинної діяльності, направлену на здійснення імітації фінансово-господарської діяльності, незаконного обороту готівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) організував групу осіб, а також особисто зареєстрував ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів код ЄДРПОУ 40583427. ОСОБА_5 фактично володіючи реквізитами підприємства, маючи в розпорядженні установчі документи та печатку, виготовляв документи із використанням даних СПД, які в подальшому використовував для прикриття незаконної діяльності, достовірно знаючи, що створює видимість здійснення фінансово - господарської діяльності та діє в порушення вимог чинного законодавства, яке регулює здійснення підприємницької діяльності , ведення бухгалтерського та податкового обліків.

Також у вироку суду встановлено, що в період з листопада 2014 року по червень 2017 року на рахунку ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів надходили кошти від суб`єктів господарської діяльності в якості оплати послуг, товарів, робіт, які в подальшому перераховувались на карткові рахунки фізичних осіб для їх зняття. Такі дії ОСОБА_5 надавали можливість лише документально оформляти нібито проведення господарських операцій для відображення фіктивних господарських операцій у податковому обліку та конвертації безготівкових коштів у готівкові.

Поряд з цим встановлено, що у ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької (економічної) діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, тобто здійснення операційної діяльності без реальної мети настання правових наслідків. Що свідчить про нікчемність укладених ним угод.

Отже, під прикриттям, зокрема, ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів здійснювалась діяльність по наданню податкової вигоди третім особам, які не виконували своїх податкових зобов`язань, не звітували до податкових органів та здійснювали господарські операції через фіктивних посередників.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, оскільки він будучи організатором, вчинив у співучасті фіктивне підприємництво, тобто створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою осіб.

Щодо посилання представника позивача на те, що договір купівлі-продажу №137 від 20.09.2016 підписаний не ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 , суд зазначає таке.

В акті перевірки від 27.11.2018 зазначено, що договір №137 від 20.09.2016 підписаний від імені ТзОВ Будпостач ОСОБА_5 . Натомість з долученого позивачем договору вбачається, що такий від імені ТзОВ Будпостач підписаний ОСОБА_6 .

Суд зауважує, що в доданому представником відповідача договорі №137 від 20.09.2016 (а.с.177, Т.3) зазначено, що від ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів діє на підставі статуту саме ОСОБА_5 , який і підписав такий договір, а тому суд розцінює такі дії позивача як уникнення відповідальності.

Суд вважає, що оскільки ОСОБА_5 визнано винним за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України Фіктивне підприємцнитво , зокрема, він зареєстрував ТОВ Концерн Екобіопаливо Львів (ЄДРПОУ 40583427) з метою прикриття незаконної діяльності, а також враховуючи те, що видаткові накладні складені від імені ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів , то такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують господарські операції між позивачем та ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів .

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, що міститься у постанові від 11.12.2018 № 2а-13519/11/2670, який враховується при прийнятті рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів не підтверджені належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, а тому такі не спрямовані на настання реальних господарських наслідків.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ Вест торг груп код ЄДРПОУ 41135466 суд встановив наступні обставини.

08.06.2017 позивач уклав з ТзОВ Вест торг груп договір купівлі-продажу № 47, згідно з умовами якого Продавець (ТзОВ Будпостач ) зобов`язується передати у власність Покупця (ТзОВ Вест торг груп ) товар - будівельні матеріали (цемент ПЦ ІІ/Б-К-400 тара 50 кг), а Покупець зобов`язується товар прийняти і оплатити на умовах договору (а.с. 47-50, Т.2).

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ Вест торг груп позивач надав податкові накладні (а.с. 248-278, Т.3, а.с. 1-132, Т.3).

Вказані податкові накладні не мають жодних недоліків, порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податкове зобов`язання відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації, що сторонами не заперечується.

Згідно з даними бухгалтерського обліку відображено реалізацію цементу ПЦ ІІ/Б-К-400 тара 50 кг/25кг в кількості 8353,95 тон на загальну суму 16547660,00 грн, в тому числі ПДВ 2757943,33 грн. Відтак, податок на додану вартість згідно з виданими податковими накладними включено ТзОВ Будпостач до складу податкових зобов`язань декларації з податку на додану вартість всього на загальну суму 2757960,00 грн. Перевіркою встановлено, що ТзОВ Будпостач отримано від ТзОВ Вест Торг Груп в 2017 році коштів на загальну суму 16547760,00 грн.

Позивач надав суду також видаткові накладні, згідно з якими ТзОВ Будпостач передало ТзОВ Вест торг груп товар на склад (а.с. 77-247 Т.2).

Факт оплати вартості поставленого товару підтверджується виписками за рахунком № НОМЕР_1 за 26.09.2016, 30.09.2016, 03.10.2016, 05.10.2016 (а.с. 149-153 Т.3).

Суд за результатом дослідження вказаних видаткових накладних встановив, що в них відсутня ідентифікація підписів осіб, які відпускали та приймали товар, незважаючи на те, що на підприємстві згідно із штатним розкладом в 2017 році працювали начальник відділу збуту, завскладом, майстер та інші працівники. Крім цього, відсутня інформація в графах через кого , за довіреністю .

Допитаний в судовому засіданні свідок директор ТзОВ Будпостач ОСОБА_2 , пояснив, що як такої посади матеріально відповідальної особи на підприємстві не ведеться, оскільки попередній комірник звільнений у зв`язку з розтратою майна підприємства. Фактичний відпуск товару забезпечується водієм автонавантажувача.

Також пояснив, що обставини щодо відвантаження товару йому не відомі, на підтвердження фактичного відпуску товару жодних документів немає.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій, первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: зву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого укладено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її (оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до, власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на неможливість встановити посадових осіб, які підписували та складали первинні документи, суд вважає, що такі не можуть вважатися первинними документами в розумінні норм Закону України № 996-XIV.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 25.09.2018 у справі №К/9901/7345/18 та від 02.10.2018 у справі №К/9901/54401/18, які враховуються при прийнятті рішення у справі.

Суд зауважує, що позивач не надав будь-яких документів, які б підтверджували транспортування товару зі складу позивача до ТзОВ Вест торг груп .

Виходячи з того, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТзОВ Вест торг груп не підтверджені належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, а тому такі не спрямовані на настання реальних наслідків.

Суд також встановив, що передбачена Статутом ТзОВ Будпостач господарська діяльність передбачає, серед іншого, виготовлення, тарування, пакетування, в тому числі, у власну тару, та реалізація будівельних матеріалів, виготовлення будівельних конструкцій; гуртово-роздрібну торгівлю будівельними матеріалами. В рамках статутної діяльності позивачем з ПАТ Миколаївцемент укладено договір поставки цементу №МИК_КК_15 від 02.03.2015, відповідно до якого ПАТ Миколаївцемент як Продавець зобов`язався поставити, а ТзОВ Будпостач як Покупець прийняти і оплатити цемент на умовах самовивозу та післяплати впродовж тридцяти днів з дати відвантаження. Ціна товару узгоджувалася сторонами та зазначалася в специфікації на товар із зазначенням періоду її дії.

Суд дослідив правовстановлюючі документи на нежитлові будівлі, належні ТзОВ Будпостач на праві власності, розташовані за адресою Львівська обл., м.Миколаїв, вул.Привокзальна, 6,а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.10.2005 № 160875, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.10.2005 № 8683289, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.09.2007 № 16002213, технічний паспорт на склад від 22.06.2011, технічний паспорт від 19.06.2012 на нежитлові будівлі і споруди, з яких вбачається, що позивачу такі належать на праві власності серед іншого складські приміщення.

Суд дослідив також інші докази, а саме: свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу - автонавантажувач ДВ - 1792.45.20, відповідно до якого власником автонавантажувача є ТзОВ Будпостач . Згідно з долученими до матеріалів справи наказами № 6-к від 11.07.2016 та № 37-к від 01.08.2018 з 11.07.20-16 по 01.08.2018 водієм автонавантажувача працював ОСОБА_1 .

Проте, позивач ні під час проведення перевірки, ні в ході розгляду справи не надав доказів ведення складського обліку, оскільки належним доказом такого є книга складського обліку запасів, в якій мали б відображатись факти придбання товарів в контрагента ПАТ Миколаївцемент та подальше списання товарів в зв`язку з реалізацією їх контрагентам ТзОВ Промеко-буд , ТзОВ Концерн Екобіопаливо Львів та ТзОВ Вест Торг Груп .

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що комірник ТзОВ Будпостач звільнений згідно з наказом від 30.12.201 № 29-К. Відповідно до штатного розпису підприємства посад матеріально відповідальних осіб на підприємстві не передбачено, що унеможливлює ведення товариством складського обліку з формальних причин.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ТзОВ "Будпостач" порушив п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 ''Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153. в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 3 069 137,00 грн.

Щодо інших аргументів відповідача суд зазначає наступне.

Відповідач, обґрунтовуючи нереальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ Вест торг груп , посилається на те, що у ТзОВ Вест торг груп відсутні основні фонди, земельні ресурси, відсутні матеріально-технічні і технологічні можливості здійснювати відповідні послуги (роботи), тимчасово зберігати відповідний обсягів товару та транспортування ТМЦ, відсутні дані щодо підтвердження придбання послуг з транспортування чи зберігання ТМЦ, відсутні можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а, відповідно до якої твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Щодо відсутності фактів подальшої реалізації придбаних товарів ТзОВ Вест торг груп по ланцюгу постачання, залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту шляхом формування його по операціях з контрагентами, суд зазначає таке.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, оскільки відповідач не навів доказів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо такої можливої неправомірної поведінки ТзОВ Вест торг груп та злагодженість дій між ними, то такі доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а.

Щодо податку на додану вартість в частині завищення податкового кредиту ТзОВ Будпостач за взаємовідносинами з ТзОВ Вест Торг Груп , суд зазначає наступне.

В акті перевірки від 27.11.2018 зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено отримання товарів, а саме: прокату плоского з вуглецевої сталі в кількості 25,707 т на загальну суму 1 074 167,28 грн. (в т.ч. ПДВ) від ТОВ „Вест торг груп". Відповідно до ЄДР ТОВ „Вест торг груп" - нова назва ТОВ „Емсіс" (код 41135466) записано на користь ТзОВ "Будпостач" ПН з номенклатурою, відображеною в таблиці на сторінці 35 акту перевірки.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені наступними проведеннями: Д-т28 Кт 631 - оприбутковано ТМЦ на загальну суму 895 139,4 грн.;

Д-т 6442 К-т 631 Д-т 6412 К-т 6442 - відображено ПДВ в сумі 179 027,88 грн. по стриманих товарах.

Оплата не проведена. Станом на 30.06.2018 рахується кредитове сальдо в сумі 1 074 167,28 грн.

Суд підкреслює, що ні в ході проведення перевірки, ні під час розгляду справи позивач не надав документів, які підтверджують оприбуткування товарів на склад ТОВ "Вест Торг Груп". Зокрема, відсутні звіти руху товарів на складі, до перевірки не надано журналів реєстрації вїзду/виїзду автотранспорту, який ведеться службою охорони, яка відповідальна за пересування автотранспорту по території підприємства.

В періоді, що перевірявся, згідно з даними ЄР ПН, прокат плоский з вуглецевої сталі в кількості 25,707 т на загальну суму 1 074 167,28 грн. (в т.ч. ПДВ) ТОВ „Вест торг груп" не реалізовувався.

До того ж, згідно з умовами Договору № ДГ0000040 від 01.06.2017, ТОВ "Вест Торг Груп", в особі ОСОБА_10, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію (у подальшому іменоване "Постачальник"), з однієї сторони, та ТзОВ "Будпостач", в особі директора ОСОБА_9 , що діє на підставі Статуту (у подальшому іменоване "Покупець"), з другої сторони, а разом надалі "Сторони", уклали договір, згідно з яким Постачальник зобов`язується постачати (передавати у власність Покупця) прокат плоский з вуглецевої сталі (у подальшому Товар), а Покупець зобов`язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати за нього оплату на умовах даного Договору.

В акті перевірки також зазначено, що аналізом копій видаткових накладних встановлено, що від постачальника підписував директор ОСОБА_10 , у відмітці "отримав" є лише підпис, який не ідентифіковано, в накладних не зазначено місце їх складання. Крім того, не надано ні до перевірки ні до заперечень на акт перевірки специфікації, подорожні документи, які підтверджують процес транспортування 25,707 т сталі на склад покупця.

Суд зауважує, що позивач не надав ні договору від 01.06.2017 укладеного між ним та ТОВ "Вест Торг Груп", ні видаткових накладних.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що проведення операцій між ТОВ „Вест Торг Груп" та ТзОВ "Будпостач" не підтверджене, а тому вони не мали реального характеру, а лише зафіксували документування операцій в регістрах бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання, яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 1-93 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Про необґрунтованість податкової вигоди свідчать підтверджені доказами доводи про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для, виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Суд звертає увагу, що позивач не підтвердив факт передачі товарів від продавця до покупця, не надав довіреностей на отримання товару, актів приймання- передачі товару, та інших документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, тощо.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ТзОВ "Будпостач" в порушення п.198.1, п.198.3, 1 ст.198 ПК України завищило податковий кредит за безтоварними операціями з ТОВ „Вест торг груп" на суму 179 028,00 грн., в тому числі за листопад 2017 року на суму 179 028,00 гривень.

З урахуванням встановлених обставин та доказів, поданих на їх обґрунтування, суд вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідають критеріям правомірності, викладеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Будпостач код ЄДРПОУ 30568491, місцезнаходження: 81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул.Привокзальна, 6 до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд.35 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2018 №0021401406 та 0021411406 відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене і підписане 04.11.2019.

Суддя А.Г. Гулик