Рішення

від 24.10.2019 по справі 1.380.2019.003724

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.003724

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представників позивача Тищук Н.І.,

представника відповідача Стецьків Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкер-Україна" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейкер-Україна" (надалі - ТОВ "Бейкер-Україна", позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенняГУ ДФС у Львівській області № 0010221414 від 11.07.2019, яким ТОВ "Бейкер-Україна"збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 183052,50 грн., з яких 146442,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 36610,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою від 23.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

12.08.2019 до суду від ГУ ДФС у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (арк. справи 138-142), згідно з яким просить відмовити ТОВ "Бейкер-Україна" в задоволенні позовних вимог.

19.08.2019 представник позивача у справі подала відповідь на відзив (арк. справи 144).

03.09.2019 представник ГУ ДФС у Львівській області подала заперечення на відповідь на відзив (арк. справи 158-161).

Ухвалою суду від 19.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.10.2019 задоволено клопотання відповідача про заміну відповідача з Головного управління ДФС у Львівській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області.

При обґрунтуванні позовних вимог Позивач зазначає, що не погоджується з висновками податкового органу за результатами перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Наголошує, що станом на 31.12.2017 балансова вартість активів ТзОВ "Бейкер - Україна" за 2017 рік становила менше 4 млн. євро (3534738,46 євро), а чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2017 рік був менше 8 млн. євро (3602828,93 євро), відтак у 2018 році ТзОВ "Бейкер - Україна" відносилося до суб`єктів малого підприємництва. Таким чином, оскільки Позивач у 2018 належав до суб`єктів малого підприємництва, то до фінансових витрат підприємства, а саме нарахованих відсотків по кредитних договорах, підстав застосовувати капіталізацію не було. На підставі вказаного, вважає висновок податкового органу щодо заниження Позивачем фінансового результату за 9 місяців 2018 року на суму 544124,00 грн. необґрунтованим. Щодо висновку Відповідача про протиправне віднесення до складу витрат коштів за придбання обладнання, Позивач зазначив, що таке обладнання придбавалося за власні кошти, а не за кредитні, що підтверджується відповідними документами, зокрема, виписками по банківському валютному рахунку, доказами придбання валюти, платіжними дорученнями та листом АТ "ПроКредит Банк". Підсумовуючи наведене, вважає висновки податкового органу про неправомірне віднесення Позивачем до витрат відсотків по кредитних договорах необґрунтованим. У зв`язку з цим, просить оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнати протиправним та скасувати.

Відповідач позову не визнав. Подав відзив на позовну заяву (арк. справи 138-142), в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ "Бейкер-Україна". Наголосив, що в ході перевірки було встановлено заниження фінансового результату по оподаткуванню (прибуток на збиток). Крім того, перевіркою встановлено придбання позивачем основних фондів за рахунок отриманих кредитних коштів, згідно укладених кредитних угод з ПАТ "ПроКредит Банк". Відповідач наголосив, що сума банківських відсотків за кредитним договором на придбання та монтаж обладнання підлягає капіталізації в порядку та за правилами, встановленими П(С) 31 та нормами Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2010 №1300. Враховуючи наведене, вважає обґрунтованими висновки акта перевірки про порушення Позивачем норм П(С) 31 та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України в результаті чого завищено фінансові витрати на суму 813567,00 грн. за рахунок відображення в складі витрат відсотків по отриманих кредитах, які підлягають включенню до собівартості кваліфікаційних активів.

Позивач подав відповідь на відзив (арк. справи 144), у якому заперечив доводи відповідача з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, долучив до матеріалів справи копії кредитних договорів (арк. справи 145-155).

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (арк. справи 158-161). Наголосив, що відповідно до пункту 2 кредитних договорів, цільове використання кредиту є придбання основних засобів. Перевіркою встановлено, що Позивач згідно кредитних договорів нарахував та відніс до складу витрат відсотки за користування кредитом на придбання основних фондів. Відповідно до норм П (С) 31 "Фінансові витрати" витрати на створення кваліфікаційного активу підлягають капіталізації. Крім того, згідно пункту 2.2 Методичних рекомендацій, капіталізація фінансових витрат здійснюється тільки протягом періоду створення кваліфікаційного активу. До собівартості кваліфікаційного активу включається сума фінансових витрат підприємства, обчислена з урахуванням витрат на створення кваліфікаційного активу та процентних ставок за позиками. Таким чином, сума банківських відсотків за користування кредитом на придбання та монтаж обладнання підлягає капіталізації в порядку та за правилами, установленими П (С) БО 31 та нормами Методичних рекомендацій. Отже, враховуючи усе вищенаведене, відповідач вважає висновки перевірки щодо порушення Позивачем норм П (С) 31 "Фінансові витрати" та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України обґрунтованими, а винесене на їх підставі податкове повідомлення - рішення правомірним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечила. Просила відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейкер - Україна" (код ЄДРПОУ 32296918), знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул. Шевченка, 22.

Суд встановив, що у період з 12.02.2019 по 12.03.2019 (із продовженням перевірки на 10 робочих днів з 13.03.2019) службові особи Головного управління ДФС у Львівській області проводили документальну планову виїзну перевірку ТзОВ "Бейкер - Україна" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 02.04.2019 №507/14.14/32296918.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України, П (С) БО 31, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток на збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності всього на 2442319,00 грн., в тому числі за 2016 рік на 649228,00 грн., за 2017 рік на 949594,00 грн., та за 9 місяців 2018 на 843497,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на 439617,00 грн., в тому числі за 2016 рік 116861,00 грн., за 2017 рік на 170927,00 грн., за 2018 рік 151829,00 грн.

18.04.2019 Позивач на адресу ГУ ДФС у Львівській області подав заперечення до акта перевірки від 02.04.2019 №507/14.14/32296918.

Згідно відповіді на заперечення від 24.04.2019 №22824/10/14.14-13, ГУ ДФС у Львівській області дійшло висновку вважати висновки перевірки правомірними, а заперечення ТзОВ "Бейкер - Україна" залишити без задоволення.

На підставі акта перевірки, ГУ ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення -рішенняГУ ДФС у Львівській області № 0006221414 від 24.04.2019.

Позивач не погоджуючись із результатами розгляду заперечень до акта перевірки та винесеним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до ДФС України із скаргою на податкове повідомлення - рішенняГУ ДФС у Львівській області № 0006221414 від 24.04.2019.

ДФС України винесла рішення про результати розгляду скарги від 08.07.2019 №31159/6/99-99-11-04-01-25, згідно якого, скаргу Позивача задовольнила частково, скасувала оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині 293175,00 грн. податку на прибуток та 73293,50 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення - рішення залишила без змін.

Враховуючи рішення ДФС України за результатами розгляду скарги, ГУ ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення - рішення № 0010221414 від 11.07.2019, яким ТОВ "Бейкер-Україна"збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 183052,50 грн., з яких 146442,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 36610,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 87).

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду з позовом в якому просить таке скасувати.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 ПК України з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Так, відповідно до цієї статті затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.

Відповідно до пункту 1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого, це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності.

У пункті 3 цього Положення, надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну "Капіталізація фінансових витрат" - це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Цим же пунктом надано визначення терміну "кваліфікаційний актив" під яким розуміється актив, який обов`язково потребує суттєвого часу для його створення.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу. Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов`язання з нарахуванням відсотків.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" у разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов`язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Судом встановлено, що між ТзОВ "Бейкер - Україна" та ПАТ "ПроКредит Банк" за період, що перевірявся, укладено кредитні договори №302.46045/FW 302.1236 від 20.12.2017, № №302.45659/FW 302.1160 від 10.03.2017 та №302.45661/FW 302.1161 від 10.03.2017.

Згідно акта перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що Позивачем було віднесено до суми витрат грошові кошти, а саме відсотки за кредитом, які в свою чергу підлягають капіталізації, чим було занижено фінансовий результат до оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не заперечує укладення кредитних договорів з ПАТ "ПроКредит Банк".

Водночас, при обґрунтуванні позовних вимог наголошував, що фінансові витрати, відcотки, нараховані та сплачені Позивачем за користування цим кредитом, підлягають капіталізації.

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями.

Згідно з пунктом 4 цього Положення, фінансові витрати визнаються:

- юридичними особами, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визнані мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності - витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями);

- іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Виходячи з наведеного, банківські відcотки або відображаються у складі фінансових витрат звітного періоду, або капіталізуються, тобто включають до собівартості кваліфікаційних активів.

Отже, вибір потрібного варіанту обліку фінансових витрат залежить від виду підприємства. Якщо підприємство належить до суб`єктів малого підприємництва, його фінансові витрати не підлягають капіталізації.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів - до 4 мільйонів євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 8 мільйонів євро; середня кількість працівників - до 50 осіб.

Як вбачається із звіту балансу (Звіт про фінансовий стан) ТзОВ "Бейкер - Україна" за 2017 рік (арк. справи 93-94) чистий дохід підприємства за вказаний період становив 108100000,00 грн.

Середній курс гривні до євро за 2017 рік, розрахований на підставі курсу Національного Банку України, становив 30,0042 грн. за 1 євро.

Таким чином, балансова вартість активів ТзОВ "Бейкер - Україна" в євро станом на дату складання річної фінансової звітності за 2017 рік становила 3534738,46 євро, а чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 3602828,93 євро.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що оскільки станом на 31.12.2017 балансова вартість ТзОВ "Бейкер - Україна" за 2017 рік становила менше 4 мільйонів євро (3534738,46 євро), та чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2017 рік був менше 8 мільйонів євро (3602828,93 євро), то у 2018 році ТзОВ "Бейкер - Україна" відносилося до суб`єктів малого підприємництва.

Виходячи з наведеного, у ТзОВ "Бейкер - Україна" підстав для капіталізації нарахованих відсотків по кредитних договорах у 2018 році не було.

Отже, висновок податкового органу щодо заниження ТзОВ "Бейкер - Україна" фінансового результату до оподаткування за 2018 рік на суму 544124,00 грн. спростовується матеріалами справи.

Аналогічна позиція викладена у листі Ради бізнес - омбудсмена від 06.06.2019 вих. № 19357 (арк. справи 72-77).

Щодо висновків податкового органу про придбання основних фондів за рахунок отриманих кредитних коштів у ПАТ "ПроКредит Банк", суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, Позивач за отримані кредитні кошти згідно кредитних договорів №302.45659/FW 302.1160 від 10.03.2017 та №302.45661/FW 302.1161 від 10.03.2017 придбав обладнання, а саме: обертові вали - форми - 4 шт., діаметром - 260 мм, шириною - 1030 мм, виготовлені з нержавіючої сталі з бронзовими вставками і пластиковими синіми формами, призначені для формування тіста у прямокутні форми - Limo/Лімо, RUD/Рудь, Laska/Ласка, круглі форми Laska/Ласка вартістю 20000 євро.

Позивач в заперечення вказаних висновків податкового органу зазначив, що обертові вали, про які зазначено в акті перевірки, Позивач придбав за власні кошти.

На підтвердження вказаного, Позивач долучив до матеріалів справи копію контракту купівлі - продажу № 30/01/2017 від 30.01.2017 (арк. справи 95-99).

Так, відповідно до вказаного контракту ТзОВ "Бейкер - Україна" придбало у компанії Errebi Technjlogy SRL (місто Бадія Полезіне, Італія) чотири роторних формовочних вали для виготовлення печива, що передбачені в специфікаціях до контракту (арк. справи 100-103).

Відповідно до пункту 4.1 вказаного контракту, оплата за товар згідно специфікації № 1 мала проводитися у 100 % розмірі від суми, зазначеної у специфікації на рахунок продавця протягом 10 днів з моменту підписання специфікації, на підставі інвойсу, виставленого покупцем, на умовах попередньої оплати.

В матеріалах справи містяться дві специфікації № 1 та № 2, оплата по яких на загальну суму 10000,00 євро повинна здійснюватися на умовах 100 % авансових платежів.

На виконання пункту 4.1 контракту, 10.02.2017 Позивач перерахував компанії Errebi Technjlogy SRL (Італія) грошові кошти за 2 вали в сумі 10000,00 євро.

Вказане підтверджується долученою до матеріалів справи випискою по рахунку ПАТ "КРЕДОБАНК" від 10.02.2017 (арк. справи 104).

Крім того, з вказаної виписки вбачається, що 08.02.2017 ТзОВ "Бейкер - Україна" звернулося до банку із заявкою № 9 на придбання валюти в сумі 10000,00 євро. Вказана заявка була виконана банком 10.02.2017.

Цього ж дня кошти в сумі 10000,00 грн. були перераховані компанії Errebi Technjlogy SRL (Італія).

Вказане спростовує доводи відповідача про придбання обертових валів з нержавіючої сталі за кредитні кошти згідно кредитних договорів №302.45659/FW 302.1160 від 10.03.2017 та №302.45661/FW 302.1161 від 10.03.2017, оскільки придбання валюти та оплата за частину обладнання були здійснені Позивачем значно раніше, ніж були укладені кредитні договори.

З матеріалів справи видно, що аналогічним чином проводилася оплата за решту обладнання згідно специфікації № 3 від 07.02.2017 та специфікації № 4 від 08.02.2017. 09.03.2017 (до укладення кредитних договорів від 10.03.2017) ТзОВ "Бейкер - Україна" подало до банку заявку № 15 на придбання іноземної валюти в сумі 10000,00 євро. Вказана заявка була виконана банком 13.03.2017 і цього ж дня кошти в сумі 10000,00 євро були перераховані компанії Errebi Technjlogy SRL (Італія) (арк. справи 105-106).

Підсумовуючи наведене, суд погоджується з доводами представника позивача що обладнання, яке вказане в акті перевірки як таке, що придбане за кредитні кошти, придбавалося Позивачем за власні кошти до укладення кредитних договорів.

Крім того, суд враховує те, що кредитні договори №302.45659/FW 302.1160 від 10.03.2017 та №302.45661/FW 302.1161 від 10.03.2017 укладалися ТзОВ "Бейкер - Україна" із ПАТ "ПроКредит Банк" в порядку рефінансування (перекредитування) для погашення заборгованості по кредитних договорах із ПАТ "КРЕДРБАНК" у 2012 та 2016 роках.

Кредитні кошти, отримані Позивачем згідно вищевказаних кредитних договорів були використані ТзОВ "Бейкер - Україна" для погашення кредитної заборгованості перед ПАТ "КРЕДОБАНК" як рефінансування (перекредитування) у АТ "ПроКредит Банк".

Так, для погашення кредитної заборгованості перед ПАТ "КРЕДОБАНК" Позивачем 13.03.2017 було перераховано 99283,70 євро, отриманих по кредитному договору №302.45659/FW302/1160 від 10.03.2017 (арк. справи 107).

Для погашення кредитної заборгованості перед ПАТ "КРЕДОБАНК" Позивачем 13.03.2017 було перераховано 125000,00 євро, отриманих по кредитному договору №302.45661/FW302/1161 від 10.03.2017 (арк. справи 108).

Вказане підтверджується банківською випискою по банківському валютному рахунку ТзОВ "Бейкер - Україна" за 10.03.2017 (арк. справи 110) та за 13.03.2017 (арк. справи 111), платіжними дорученнями (арк. справи 107-108), а також листом АТ "ПроКредит Банк" вих. №114-2/19/124 від 17.04.2019 (арк. справи. 112).

Підсумовуючи усе наведене, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи докази спростовують висновки податкового органу про порушення Позивачем норм Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що висновок ГУ ДФС у Львівській області щодо заниження фінансового результату до оподаткування та придбання Позивачем кваліфікаційних активів за кредитні кошти не підтверджено матеріалами справи.

Отже, Відповідачем не доведено порушень, викладених в акті перевірки від 02.04.2019 №507/14.14/32296918.

Таким чином, винесене на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення від 11.07.2019 № 0010221414 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.07.2019 №0010221414, винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкер-Україна" (місцезнаходження: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 32296918) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2745 (дві тисячі сімсот сорок п`ять) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Мричко Н.І.