Рішення

від 29.10.2019 по справі 201/5081/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5081/19

Провадження № 2/201/2344/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-сучасні технології до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2019 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач посилався на те, що 28 листопада 2018 року о 11 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем Форд , н/з НОМЕР_3 ОСОБА_1 (ОСОБА_1) рухалась в районі буд. № 2 по вул. Академіка Чекмарьова в м. Дніпрі, де, не обравши безпечної швидкості, не дотрималась безпечної дистанції, скоїла зіткнення з автомобілем Фольксваген , д/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ Дельта - сучасні технології (код ЄДРПОУ 36276130). Винуватцем цієї ДТП у судовому порядку була визнана ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). Розмір матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Фольксваген , д/н НОМЕР_2 - позивачу, визначений експертним дослідженням у сумі 95 117,94 грн. Тому, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 95 117,94 грн. і судові витрати по справі.

Представником позивача до суду надана заява про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові, проти заочного порядку вирішення справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Під час розгляду даної справи судом були встановлені наступні факти.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) 28 листопада 2018 року о 11 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем Форд , н/з НОМЕР_3 , рухалась в районі буд. № 2 по вул. Академіка Чекмарьова в м. Дніпрі, де, не обравши безпечної швидкості, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем Фольксваген , д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Своїми діями ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) порушила п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2018 року по справі №201/13524/18 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) була визнаний винною у скоєнні зазначеної ДТП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 УПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За викладених обставин зазначена постанова Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська має преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , власником автомобіля марки Фольксваген , д/н НОМЕР_2 , є ТОВ Дельта - сучасні технології (КОД ЄДРПОУ 36276130).

Висновком №232/18А 03.01.2019р. експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, складеного 03.01.2019 року експертом-автотоварознавцем Пилипенком Олександром Степановичем , розмір матеріального збитку, нанесеного власнику Фольксваген , д/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 95 117,94 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сто сімнадцять гривень дев`яносто чотири копійки).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Положеннями п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Крім того, 04 липня 2018 року за результатами розгляду справи

№ 755/18006/15-ц Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в якій містяться висновки, щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Великою Палатою Верховного Суду було надано такі роз`яснення:

у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (п. 56, 57, 69, 72, 73 постанови ВП ВС).

Беручи до уваги той факт, що позивачем було здійснено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України на предмет наявності договору внутрішнього або міжнародного ( зелена картка ) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників, а саме наявності полісу на автомобіль Форд , н/з НОМЕР_3 , на якому Відповідач вчинила дорожньо-транспортну пригоду станом на 28.11.2018р. За результатами запиту, відсутня будь-яка інформація наявності договору внутрішнього або міжнародного ( зелена картка ) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників на момент скоєння ДТП (28.11.2018р.), що підтверджується відповідними скриншотами з сайту Централізованої бази даних МТСБУ.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) та її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами не була застрахована у період вчинення дорожньо - транспортної пригоди, суд приходить до висновку про необхідність стягнення в повному обсязі з відповідача на користь позивача суми спричиненої матеріальної шкоди, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу позивача в розмірі, визначеному експертним дослідженням, а саме 95 117,94 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сто сімнадцять гривень дев`яносто чотири копійки).

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ Дельта - сучасні технології (код ЄДРПОУ 36276130) судових витрат, а саме витрат на послуги правової допомоги у розмірі 10 000 грн. та судового збору суд 1921,00 грн. зазначає наступне.

Згідно зі ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно зі ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем разом з позовом було надано суду Договір про надання правової допомоги, Акт про надання послуг, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю та ордер на представництво. Окремо, в підтвердження фактичного понесення позивачем відповідних витрат на послуги правової допомоги, було долучено до матеріалів справи відповідні банківські квитанції.

Частинами 2 4 статті 137ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 1 ст.30 Закону України Про адвокатурута адвокатськудіяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 Закону).

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "ОСОБА_1 проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з вищенаведеного, а також беручи до уваги, що позивачем надано усі необхідні підтверджуючі документи надання йому послуг правової допомоги та понесення ним відповідних витрат, суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн. можуть бути задоволені у повному обсязі та стягнені з відповідача.

Інші судові витрати, а саме судовий збір розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України та стягнути з відповідача.

Керуючись ст. 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-сучасні технології до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта - сучасні технології (КОД ЄДРПОУ 36276130) матеріальну шкоду в розмірі розмірі 95 117,94 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сто сімнадцять гривень дев`яносто чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта - сучасні технології (КОД ЄДРПОУ 362761300029) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень нуль копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта - сучасні технології (КОД ЄДРПОУ 36276130) в рахунок повернення витрат зі сплати судового збору 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев