Рішення

від 29.10.2019 по справі 547/474/19

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №547/474/19

Провадження №2/547/299/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2019 року смт.Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Совєтовій І.І.,

з участю:

позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою до Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання за ними в порядку спадкування за законом спільного сумісного права на земельну частку (пай). Позовна вимога обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх баба ОСОБА_4 після смерті якого залишилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 5,2 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та яке належало померлій відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 . Батько позивачів по справі ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином позивачі є спадкоємцями за законом після смерті баби, як її онуки, оскільки на час відкриття спадщини не було в живих їх батька, який був би спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_4 .. Позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті баби шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном та надав згоду на прийняття спадщини своєму брату, який на час відкриття спадщини був неповнолітнім. Разом з тим, при зверненні до нотаріуса позивачу ОСОБА_1 було роз`яснено про неможливість вчинення нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа, який підтверджує право померлої ОСОБА_4 на спадкове майно. За вказаних обставин позивачі змушені звернутись до суду з позовом про визнання за ними в порядку спадкування права на земельну частку (пай), від якого залежить реалізація їх прав, як спадкоємців за законом.

В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, прохали суд їх задоволити. Додатково суду пояснили, що позивач ОСОБА_2 після смерті баби ОСОБА_4 здійснював догляд за будинком, в якому остання проживала до дня смерті та подвір'ям, що знаходиться в с.Строкачі Семенівського району Полтавської області, а саме: білив стіни будинку, косив бур'ян, а тому фактично вступив у володіння спадковим майном. На даний час вже разом з братом - позивачем ОСОБА_1 продовжують підтримувати домогосподарство в належному стані.

Представник відповідача Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області в судове засідання не з'явився. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Згідно письмової заяви прохав суд розглянути цивільну справу без його участі. Зазначив про відсутність заперечень щодо позову (а.с.61).

Заслухавши пояснення позивачів, їх представника, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі та показання свідків, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_2 ), виданого виконавчим комітетом Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавській області, гр-нка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Строкачі Семенівського району Полтавської області у віці 74 років (а.с.8).

Згідно листа відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11.03.2019 року за №16/145-19, гр-нці ОСОБА_4 за життя був виданий сертифікат серії НОМЕР_1 за реєстраційним №438 від 15.01.1997 року на право на земельну частку (пай) площею 5,2 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Пузирівської сільської ради Семенівського району (а.с.16).

Відповідно до свідоцтва про народження (серія НОМЕР_3 ) позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Хорол Полтавської області. У відомостях про батька зазначено ОСОБА_5 (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про народження (серія НОМЕР_4 ) позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Хорол Полтавської області. У відомостях про батька зазначено ОСОБА_5 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачів ОСОБА_5 помер у віці 44 років (а.с.9).

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 була матір'ю батька позивачів по справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була спадкодавець ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 27.07.2018 року (а.с.14).

Згідно довідки Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області №241 від 16.05.2018 року, гр-нка ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала до дня смерті в с.Строкачі Семенівського району Полтавської області (а.с.15).

Відповідно до роз'яснень приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу від 01.04.2019 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 у зв'язку з ненаданням нотаріусу документів, які б підтверджували належність вказаного майна спадкодавцю (а.с.12).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру №55681443 від 01.04.2019 року, відомості про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 у Реєстрі відсутні (а.с.13).

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст.ст.91, 229, 230 ЦПК України, в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які дали суду показання про відомі їм обставини справи.

Свідок ОСОБА_6 суду дала показання про те, що позивачі по справі є її рідними племінниками. Баба позивачів ОСОБА_4 померла у березні 1997 року і після цього позивач ОСОБА_2 неодноразово їздив до її хати в с.Строкачі Семенівського району, звідки забрав деякі речі та по мірі можливості підтримував в порядку подвір'я та хату. По дорозі в с.Строкачі часто заїжджав до неї додому та розповідав про свої поїздки (а.с.67-68).

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що позивачі по справі є її рідними синами. Спадкодавець ОСОБА_4 була їх бабою, оскільки її син - ОСОБА_5 був їх батьком. Спочатку ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , а 10.03.1997 року і його мати - спадкодавець ОСОБА_4 .. Після смерті баби її син ОСОБА_8 навідувався до будинку в с.Строкачі АДРЕСА_1 району, звідки забрав деякі речі домашнього вжитку (стіл, подушки) та підтримував подвір'я в належному стані шляхом косіння бур'янів (а.с.68).

Виконуючи приписи ч.4 ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним позивачем щодо наявності підстав для задоволення заявлених ним вимог, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, крім інших, є визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України). Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. За змістом ч.ч.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами цього Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що спадкодавець ОСОБА_4 померла до набрання чинності ЦК України 01.01.2004 року, до правовідносин щодо спадкування земельної частки (паю) слід застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти. Онуки і правники спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом ст.550 ЦК УРСР спадщина може бути прийнята після закінчення строку, зазначеного в ст.549 цього Кодексу, при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно були прийняте іншими спадкоємцями, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі.

Відповідно до ст.553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

З огляду на викладене, судом на підставі безпосередньо досліджених доказів встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом (ст.529 ЦК УРСР), прийняв спадщину протягом шести місяців з дня смерті баби ОСОБА_4 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном та надав згоду на прийняття спадщини у виді земельної частки (паю) іншим позивачем - своїм братом ОСОБА_1 , який згідно положень ст.550 ЦК УРСР також вважається таким, що прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_4 ..

Відповідно до ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Відповідно до п.17 Розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ; спадкодавець ОСОБА_4 за життя набула право на земельну частку (пай) та отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), який згодом було втрачено; нормами чинного законодавства не передбачено порядку видачі нового сертифікату позивачам, як спадкоємцям, а за відсутності оригіналу сертифікату, як правовстановлюючого документа, позивачі позбавлені у позасудовому порядку реалізувати своє право на оформлення спадщини, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та визнання за ними в порядку спадкування права на земельну частку (пай).

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із необхідності застосування виняткового способу захисту інтересів позивачів, як спадкоємців, з урахуванням існуючих перешкод для оформлення ними спадкових прав у нотаріальному порядку, та відсутності при цьому порушень прав, свобод та інтересів інших осіб.

Щодо стягнення з відповідача по справі Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області на користь позивачів судових витрат у вигляді сплаченого ними судового збору при поданні позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачами в поданій до суду позовній заяві не зазначено про стягнення з відповідача на їх користь судових витрат у виді сплаченого ними судового збору.

З огляду на викладене, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, судом не здійснюється розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України в частині стягнення з відповідача на користь позивачів судового збору, що становить 1664 грн. 040 коп..

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом спільне сумісне право на земельну частку (пай) площею 5,2 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Пузирівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , зареєстрованого 15 січня 1997 року за №438 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Колективного сільськогосподарського підприємства Прогрес .

Судові витрати, понесені позивачами у виді сплаченого ними судового збору в сумі 1664 грн. 04 коп. відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 поштовий АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: Пузирівська сільська рада Семенівського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Центральна, буд.№42 с.Пузирі Семенівського району Полтавської області, поштовий індекс 38213, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22547489.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.

Повне рішення суду складено 04 листопада 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова