Рішення

від 04.11.2019 по справі 640/16000/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2019 року № 640/16000/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ерахім доДержавної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Ерахім (далі - позивач або ТОВ Ерахім або Товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 1 або ДФС України), Головного управління ДФС у м. Києві (нижче - відповідач 2 або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган), у якому Товариство просить:

1) визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а саме:

- від 05.07.2018 № 829643/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 23.05.2018 № 3;

- від 22.04.2019 № 1146879/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 20.03.2019 № 13;

- від 26.04.2019 № 1151223/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 10.04.2019 № 5;

- від 11.06.2019 № 1189871/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 20.05.2019 № 17;

- від 29.07.2019 № 1238745/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 20.07.2018 № 20;

2) визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань розгляду скарг, а саме:

- від 15.05.2019 № 27943/41988470/2 щодо оскарження рішення від 26.04.2019 № 1151223/41988470 про залишення скарг без задоволення, а рішення комісії без змін;

- від 15.05.2019 № 27967/41988470/2 щодо оскарження рішення від 22.04.2019 № 1146879/41988470 про залишення скарг без задоволення, а рішення комісії без змін;

- від 26.06.2019 № 31882/41988470/2 щодо оскарження рішення від 11.06.2019 № 1189871/41988470 про залишення скарг без задоволення, а рішення комісії без змін;

3) зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за датою їх подання до реєстрації, а саме: ПН від 23.05.2018 № 3, від 20.07.2018 № 20, від 20.03.2019 № 13, від 10.04.2019 № 5 та від 20.05.2019 № 17.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; повідомлено відповідача, що ним можуть бути подані до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Відповідач 1 подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому з позовними вимогами не погоджується та вважає, що для задоволення позову немає підстав. Повідомляє, що скарги позивача розглянуті в порядку і строки, визначені законодавством, а отже відсутні підстави для скасування рішень, прийнятих за результатами такого розгляду.

Відповідач 2 у поданому відзиві на адміністративний позов наголошує на безпідставності позовних вимог, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Повідомляє, що при прийнятті оскаржуваних рішень ГУ ДФС у м. Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується із позицією відповідача 2, зазначаючи при цьому, що останнім не спростовано доводи Товариства та аргументи стосовно суті позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ Ерахім складено податкові накладні від 23.05.2018 № 3, від 20.03.2019 № 13, від 10.04.2019 № 5, від 20.05.2019 № 17 та від 20.07.2018 № 20.

Вказані податкові накладні позивачем подано до ДФС України для проведення реєстрації.

Перелічені податкові накладні прийнято відповідачем 1, реєстрацію зупинено. Підстави для зупинення реєстрації податкових накладних: ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Позивачем були подані до Контролюючого органу пояснення та первинні документи фінансово-господарської діяльності щодо податкових накладних від 23.05.2018 № 3, від 20.03.2019 № 13, від 10.04.2019 № 5, від 20.05.2019 № 17 та від 20.07.2018 № 20.

В подальшому відповідачем 2 прийняті рішення від 26.04.2019 № 1151223/41988470, від 22.04.2019 № 1146879/41988470, від 05.07.2018 № 829643/41988470, від 11.06.2019 № 1189871/41988470 та від 29.07.2019 № 1238745/41988470.

Відповідно до вказаних рішень підставою для відмови в реєстрації податкових накладних є ненадання платником первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

За результатами оскарження в адміністративному порядку рішення від 26.04.2019 № 1151223/41988470, від 22.04.2019 № 1146879/41988470, від 11.06.2019 № 1189871/41988470 залишено без змін, скаргу - без задоволення (рішення Комісії від 15.05.2019 № 27943/41988470/2, від 15.05.2019 № 27967/41988470/2, від 26.06.2019 № 31882/41988470/2).

Позивач, не погоджуючись з рішеннями відповідачів, звернувся до суду із відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України).

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 Кодексу реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджений Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до пунктів 19, 20 якого рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі приймають комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

При цьому, згідно із пунктом 27 Порядку рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із приписами підпунктів 56.23.1-56.23.4 пункту 56.23 статті 56 ПК України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей: скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим; якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Як передбачено статтею 5 КАС України до адміністративного суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи інтерес, охоронюваний законом, порушено чи оспорюється.

Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність факту порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Водночас, рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги платника податків не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні наведеного пункту і не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору.

Отже, мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення в процесі адміністративного оскарження, визначеного нормами податкового законодавства, є досудовим порядком вирішення спору, а тому не підлягає оцінці судом, відтак у суду відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання неправомірними та скасування рішень відповідача 1 від 15.05.2019 № 27943/41988470/2, від 15.05.2019 № 27967/41988470/2, від 26.06.2019 № 31882/41988470/2 щодо оскарження рішень від 26.04.2019 № 1151223/41988470, від 22.04.2019 № 1146879/41988470, від 11.06.2019 № 1189871/41988470 про залишення скарг без задоволення, а рішень комісії - без змін.

Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі альтернативно - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (скорочено - Порядок № 1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1 11 .3 і 200 1 .9 статті 200 -1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (в подальшому - квитанція).

Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 Кодексу реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (нижче - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

В даному випадку порушений не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми пункту 13 Порядку № 117, оскільки у квитанціях не зазначений конкретний та чіткий критерій ризиковості платника податку, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

Відповідний висновок базується на тому, що у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 листа ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку (далі - Критерії № 959).

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і пункт 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Водночас, не вбачається за можливе встановити обставини, на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959 містить визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків, зокрема, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, якщо: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

У квитанціях, що містяться в матеріалах справи, відсутні посилання на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Окрім того, відповідачами також не надано ані самого протоколу засідання комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм видно, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих платником податкових накладних зупинена, як зазначено в квитанціях, через відповідність вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Відповідачами застосовано критерії ризиковості здійснення операцій платника податку до податкових накладних, а не до платника податку, що свідчить про те, що реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

В той же час, згідно з підпунктами 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У спосіб, визначений Порядком № 117, платником направлено контролюючому органу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

При цьому, господарські операції, за результатами яких видані податкові накладні, мають реальний характер, що підтверджується наступним.

Так, у квітні 2019 року позивачем на виконання зобов`язань за договором поставки від 11.01.2019 № ЕР-001/19 було відвантажено Приватному підприємству Беллона емаль КО-828, емаль ПС-160 зелену та емаль ПС-160 сріблясту.

Зазначені товари були отримані директором Приватного підприємства Беллона за довіреністю від 10.04.2019 № 25 згідно із видатковою накладною від 10.04.2019 № 85.

Відповідно до пункту 3.3 розділу 3 договору поставки від 11.01.2019 № ЕР-001/19 позивачем виставлений рахунок на оплату від 10.04.2019 № 110 на загальну суму 75894,00 грн., в тому числі ПДВ - 12649,00 грн.

Вартість поставлених позивачем товарів сплачено покупцем, що підтверджується платіжним дорученням від 26.04.2019 № 109, випискою по рахунку № НОМЕР_1 за 26.04.2019.

При цьому, важливо зауважити на тій обставині, що реалізовані Приватному підприємству Беллона товари (емаль КО-828, емаль ПС-160 зелена та емаль ПС-160 срібляста) були придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Сіопласт за договором поставки від 01.02.2019 № СТ-02/2019, що підтверджується рахунком на оплату від 09.04.2019 № 279, платіжним дорученням від 18.04.2019 № 482, видатковою накладною від 09.04.2019 № 224, сертифікатами якості на партії № 1686, № 1077, № 1642.

Відомості щодо доставки товарів та оплати транспортних послуг містяться в товарно-транспортних накладних від 10.04.2019 № 041001, від 09.04.2019 № Р224, акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.04.2019 № М-00000036, платіжному дорученні від 18.04.2019 № 483, з урахуванням умов, погоджених договором на транспортне обслуговування від 01.04.2018 № 012-М, замовлення на транспортно-експедиторські послуги від 09.04.2019 № 41.

Також, у березні 2019 року позивачем на виконання зобов`язань за договором поставки від 01.03.2019 № ЕР-004/19 було відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт грунт ФЛ-03К, розчинник та емаль ХВ-124 червоно-коричневу.

Зазначені товари були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт згідно із видатковою накладною від 20.03.2019 № 72.

Відповідно до пункту 3.3 розділу 3 договору поставки від 01.03.2019 № ЕР-004/19 позивачем виставлений рахунок на оплату від 18.03.2019 № 80 на загальну суму 35380,00 грн., в тому числі ПДВ - 5896,80 грн.

Вартість поставлених позивачем товарів сплачено покупцем, що підтверджується платіжним дорученням від 20.03.2019 № 371, випискою по рахунку № НОМЕР_1 за 20.03.2019.

При цьому, важливо зауважити на тій обставині, що реалізовані Товариству з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт товари (грунт ФЛ-03К, розчинник та емаль ХВ-124 червоно-коричнева) були придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Сіопласт , Товариства з обмеженою відповідальністю Смартхім , що підтверджується рахунками на оплату від 20.03.2019 № 215, від 05.03.2019 № 50307, платіжними дорученнями від 12.04.2019 № 461, від 05.03.2019 № 416, видатковими накладними від 20.03.2019 № 154, від 06.03.2019 № 6030004, довіреностями від 20.03.2019 № 27, від 05.03.2019 № 22, сертифікатами якості на партії № 060000072855, № 0378, № 0211.

Відомості щодо доставки товарів та оплати транспортних послуг містяться в експрес-накладній від 20.03.2019 № 20450125706903, товарно-транспортних накладних від 06.03.2019 № Р19, від 20.03.2019 № Р42, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № М-0000030, від 20.03.2019 № М-0000032, платіжних дорученнях від 29.03.2019 № 457, № 456, з урахуванням умов, погоджених договорів-замовлень на транспортно-експедиторські послуги від 06.03.2019 № 39, від 20.03.2019 № 44.

Окрім того, у травні 2018 року позивачем на виконання зобов`язань за договором поставки від 25.04.2018 № ЕР-002/18 було відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю Центр гідроізоляції і покрівлі анкер 8207199000, смолу ін`єкційну комп. А 3907, смолу ін`єкційну комп. В 3909.

Зазначені товари були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю Центр гідроізоляції і покрівлі згідно із видатковою накладною від 23.05.2018 № 2.

Вартість поставлених позивачем товарів сплачено покупцем, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.07.2018 № 1141, № 1143, № 1144.

При цьому, важливо зауважити на тій обставині, що реалізовані Товариству з обмеженою відповідальністю Центр гідроізоляції і покрівлі товари (анкер 8207199000, смола ін`єкційна комп.А 3907, смола ін`єкційна комп.В 3909) були придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Хімпрод , Товариства з обмеженою відповідальністю Сіопласт за договорами поставки від 16.04.2018 № 1604/2018, від 23.04.2018 № СП-02/2018.12, що підтверджується видатковими накладними від 26.04.2018 № 54, від 26.04.2018 № 55, від 03.05.2018 № 56, від 17.05.2018 № 311, платіжними дорученнями від 06.07.2018 № 83.

Також, у травні 2019 року позивачем на виконання зобов`язань за договорами про закупівлю товарів (з доставкою) від 17.05.2019 № 16, № 17 було відвантажено Дочірньому підприємству Львівський дорсервіс Відкритого акціонерного товариства Державного акціонерного товариства Автомобільні дороги України фарбу АК-511 спринтер білу для горизонтальної розмітки автомобільних доріг.

Зазначений товар був отриманий Дочірнім підприємством згідно із видатковими накладними від 20.05.2019 № 123, № 130.

Позивачем виставлений рахунок на оплату від 17.05.2019 № 149 на загальну суму 1016893,80 грн., в тому числі ПДВ - 169482,30 грн.

Вартість поставленого позивачем товару сплачено покупцем, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 за 06.06.2019.

При цьому, важливо зауважити на тій обставині, що реалізований Дочірньому підприємству товар (фарба АК-511 спринтер білу для горизонтальної розмітки автомобільних доріг) був придбаний позивачем у Іноземного підприємства Стім Україна, що підтверджується рахунком-фактурою від 16.05.2019 № СФ-0000032, видатковою накладною від 20.05.2019 № РН-0000025, довіреністю від 17.05.2019 № 35, платіжними дорученнями від 17.05.2019 № 538, від 20.05.2019 № 539, сертифікатом відповідності від 14.06.2018 RR № 000331.

Відомості щодо доставки товару та оплати транспортних послуг містяться в товарно-транспортній накладній від 20.05.2019 № Р121, рахунку від 20.05.2019 № 10, акті наданих послуг від 20.05.2019 № 10, платіжному дорученні від 21.05.2019 № 541, з урахуванням умов, погоджених договором-замовленням на перевезення вантажу від 20.05.2019 б/н.

Окрім того, у липні 2018 року позивачем на виконання зобов`язань на підставі замовлення від 20.07.2018 № 42 було відвантажено Приватному підприємству Беллона фарбу АК-511 спринтер емаль ПС-160 сріблясту та емаль ПС-160 зелену.

Зазначені товари були отримані директором Приватного підприємства Беллона за довіреністю від 20.07.2018 № 65 згідно із видатковою накладною від 20.07.2018 № 42.

Позивачем виставлений рахунок на оплату від 20.07.2018 № 45 на загальну суму 19644,00 грн., в тому числі ПДВ - 3274,00 грн.

Вартість поставлених позивачем товарів сплачено покупцем, що підтверджується платіжним дорученням від 29.08.2018 № 179, випискою по рахунку № НОМЕР_1 за 29.08.2018.

При цьому, важливо зауважити на тій обставині, що реалізовані Приватному підприємству Беллона товари (емаль ПС-160 срібляста та емаль ПС-160 зелена) були придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Сіопласт , що підтверджується рахунком на оплату від 20.07.2018 № 335, платіжним дорученням від 21.07.2018 № 82, видатковою накладною від 20.07.2018 № 262, випискою по рахунку № НОМЕР_1 за 21.07.2018, сертифікатами якості на партії № 3698, № 895, технічними умовами ТУ У 20.3-35848260-001:2016, сертифікатами ISO 9001:2015 від 06.02.2018 № UA228717, від 01.05.2018 № 015/18.

Відомості щодо доставки товарів та оплати транспортних послуг містяться в товарно-транспортній накладній від 20.07.2018 № Р42.

При цьому, факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (надання послуг), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які були надані відповідачу 2, останній не мав правових підстав для відмови платнику у реєстрації податкових накладних.

З огляду на викладене, вбачається висновок, що рішення від 26.04.2019 № 1151223/41988470, від 22.04.2019 № 1146879/41988470, від 05.07.2018 № 829643/41988470, від 11.06.2019 № 1189871/41988470 та від 29.07.2019 № 1238745/41988470 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Водночас, важливо наголосити, що вказані рішення, у відповідності до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, є індивідуальними актами.

При цьому, такі акти, видані суб`єктом владних повноважень як документи, прийняті з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містять загальнообов`язкових правил поведінки та стосуються прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому вони адресовані.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуальних актів, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З системного аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається висновок, що законодавством передбачено право суду у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача 1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 23.05.2018 № 3, від 20.03.2019 № 13, від 10.04.2019 № 5, від 20.05.2019 № 17 та від 20.07.2018 № 20 датою їх фактичного подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем 2 не надано суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стосовно зобов`язання відповідачів подати до суду звіт, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми видно, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, тобто дискреційними (виключними) повноваженнями.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати відповідачів подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідачі ухилятимуться від виконання рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача 2 у справі підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 9 605,00 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ерахім - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а саме: від 05.07.2018 № 829643/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 23.05.2018 № 3; від 22.04.2019 № 1146879/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 20.03.2019 № 13; від 26.04.2019 № 1151223/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 10.04.2019 № 5; від 11.06.2019 № 1189871/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 20.05.2019 № 17; від 29.07.2019 № 1238745/41988470 про відмову в реєстрації ПН від 20.07.2018 № 20.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю Ерахім (03190, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 16/30, офіс 3; код ЄДРПОУ 41988470) податкові накладні від 23.05.2018 № 3, від 20.03.2019 № 13, від 10.04.2019 № 5, від 20.05.2019 № 17 та від 20.07.2018 № 20.

4. У позові про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг, а саме: від 15.05.2019 № 27943/41988470/2 щодо оскарження рішення від 26.04.2019 № 1151223/41988470 про залишення скарг без задоволення, а рішення комісії без змін; від 15.05.2019 № 27967/41988470/2 щодо оскарження рішення від 22.04.2019 № 1146879/41988470 про залишення скарг без задоволення, а рішення комісії без змін; від 26.06.2019 № 31882/41988470/2 щодо оскарження рішення від 11.06.2019 № 1189871/41988470 про залишення скарг без задоволення, а Рішення комісії без змін - відмовити.

5. Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ерахім (03190, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 16/30, офіс 3, код ЄДРПОУ 41988470), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Ерахім витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко