Постанова

від 30.10.2019 по справі 340/1118/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 340/1118/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника позивача - Шаповалова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу

Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року в адміністративній справі №340/1118/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Момонт Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп"

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №00000011404 від 17.01.2019 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4230057,00грн., у тому числі 2820038,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1410019,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №00000021404 від 17.01.2019 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2707734,00 грн., у тому числі 1805156,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 902 578,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №00000031404 від 17.01.2019 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 805989,00 грн., у тому числі за грудень 2017 року 413314,00 грн. та за травень 2018 року 392675,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з акту перевірки, на підставі якого винесено спірні рішення, не вбачається в чому полягають порушення податкового законодавства саме ТОВ «Спецсталь-Груп» , а є посилання лише на контрагентів позивача, в той час як позивачем надано до перевірки вичерпний перелік первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ЄЛД Трейд» , ТОВ «Лігрол» , ТОВ «Капрос Плюс» та ТОВ «Відень Плюс» . Позивач вказує, що висновки відповідача про завищення ТОВ «Спецсталь-Груп» суми податкових зобов`язань, податкового кредиту та витрат на підставі припущення про відсутність реальної можливості поставок товарів іншою юридичною особою, є протиправними. Також позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, в тому числі не нарахування і не сплата податкових зобов`язань останніми, порушує право платника податків мирно володіти своїм майном, яке міститься у Першому протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00000011404 від 17 січня 2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4230057,00грн., у тому числі 2820038,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1410019,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00000021404 від 17 січня 2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2707734,00грн., у тому числі 1805156,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 902578,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00000031404 від 17 січня 2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 805 989,00 грн., у тому числі за грудень 2017 року 413314,00 грн. та за травень 2018 року 392 675,00 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначалося, що за результатами перевірки позивача не підтверджено можливість здійснення ТОВ «ЄЛД Трейд» , ТОВ «Лігрол» , ТОВ «Відень Плюс» , ТОВ «Капрос Плюс» господарських операцій щодо поставки позивачу товарів, оскільки вказані підприємства відсутні за юридичною адресою та у них відсутня достатня кількість працівників для здійснення придбання та реалізації різноманітних товарів та виконання робіт, послуг, без залучення стороннього персоналу, відсутнє отримання супутніх послуг для здійснення господарської діяльності. Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2018 року у справі №757/52803/18-к, зокрема, встановлено, що поставка товарів від вказаних підприємств не відбувалася, оскільки первині документи щодо придбання товарів не опосередковувалися реальним рухом активів.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 19.12.2018 р. по 26.12.2018 р. посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі направлень №1944, №1945 від 19.12.2018 р. та відповідно до наказу №1931 від 19.12.2018 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спецсталь-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Єлд Трейд» за серпень - грудень 2017 року, ТОВ «Лігрол» за вересень - листопад 2017 року, ТОВ «Капрос Плюс» та «Відень Плюс» за травень 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік та півріччя 2018 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт №2/11-28-14-04/38693422 від 03.01.2019 р., яким встановлені наступні порушення:

- пп.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 805 156,00 грн., в тому числі: за вересень 2017 року на суму 539930,00 грн., за жовтень 2017 року на суму 267799,00 грн., за листопад 2017 року на суму 119044,00 грн., за грудень 2017 року на суму 96436,00 грн., за травень 2018 року на суму 781 947,00 грн.;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в загальному розмірі 805 989,00 грн., у тому числі: за грудень 2017 року на суму 413314,00 грн., за травень 2018 року на суму 392675,00 грн.;

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 820 038,00 грн, в тому числі: за 2017 рік на суму 1551446,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2017 року на суму 774137,00 грн., за ІV квартал 2017 року на суму 777309,00 грн., за І півріччя 2018 року у сумі 1268 592,00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00000011404 від 17.01.2019 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4 230057,00 грн., у тому числі 2820038,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 410 019,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №00000021404 від 17.01.2019 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2707734,00 грн., у тому числі 1805156,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 902 578,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №00000031404 від 17.01.2019 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсталь-Груп» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 805989,00 грн., у тому числі за грудень 2017 року 413314,00 грн. та за травень 2018 року 392675,00 грн.

В адміністративному порядку вказані рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ЄЛД Трейд» , ТОВ «Лігрол» , ТОВ «Відень Плюс» , ТОВ «Капрос Плюс» .

Так, за договором поставки №01082017-1 від 01.08.2017 р. та специфікаціями ТОВ «Спецсталь-Груп» у період з серпня по грудень 2017 року придбало у ТОВ «ЄЛД Трейд» феромарганець ФМнД-78, феросилікомарганець МС17, феросиліцій ФС-45, феросиліцій ФС-65, біг-бег, клапан, фартук, європіддони дерев`яні на загальну суму 7649961,18 грн. в тому числі ПДВ - 1274993,53 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Оплату вартості товару придбаного у ТОВ «ЄЛД Трейд» здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується реєстром платежів, а також на підставі платіжних доручень.

Транспортування придбаного товару здійснювалося ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

З огляду на вказані господарські операції позивачем задекларовано фінансові результати за 3 квартали 2017 року та 2017 рік, а також податковий кредит за вересень - грудень 2017 року на суму 1274993,00 грн.

Відповідно до договору поставки №180917-1 від 18.09.2017 р. та специфікацій ТОВ «Спецсталь-Груп» у період з вересня по листопад 2017 року придбало у ТОВ «Лігрол» феромарганець ФМнД-78, феромарганець ФМН-88, чавун перероблений ПЛ1-ПЛ2 на загальну суму 969180,00 грн. в тому числі ПДВ - 161530,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Оплату вартості товару придбаного у ТОВ «Лігрол» здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується реєстром платежів, а також на підставі платіжних доручень.

Транспортування придбаного товару здійснювалося ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

За вказаною господарською операцію позивачем за 3 квартали 2017 року та 2017 рік задекларовано фінансові результати, а також податковий кредит за грудень 2017 року - 161530,00 грн.

Згідно з договором поставки 04052018-1 від 04.05.2018 р. та специфікацій ТОВ «Спецсталь-Груп» у травні 2018 року придбало у ТОВ «Відень Плюс» феромарганець ФМнД-78, феросилікомарганець МнС17, феромарганець ФМЕ-88, чавун ливарний Л-6, ферохром ФХ-850 на загальну суму 3 353 400,00 грн. в тому числі ПДВ - 558 900,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Оплату вартості товару придбаного у ТОВ «Відень Плюс» в сумі 1353 400,00 грн. здійснено позивачем у безготівковому порядку, що на підставі платіжних доручень встановлено перевіркою та відображено в акті №2/11-28-14-04/38693422 від 03.01.2019 р. Також перевіркою встановлено, що позивачем відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 631 кредиторську заборгованість з ТОВ «Відень Плюс» в сумі 2000000,00 грн.

Транспортування придбаного товару здійснювалося ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

За вказаною господарською операцію позивачем у 1 півріччі 2018 року задекларовано фінансові результати, а також податковий кредит за травень 2018 року - 558900,00 грн.

Також за договором поставки №30042018-1 від 30.04.2015 р. та специфікацій ТОВ «Спецсталь-Груп» у травні 2018 року придбало у ТОВ «Капрос Плюс» феромарганець ФМнД-78, феросилікомарганець МнС17, ферохром ФХ-850, ферохром ФХ-025, феросиліцій ФС-45, марганець металевий Мн-95 на загальну суму 3694334,40 грн. в тому числі ПДВ - 615722,40 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Оплату вартості товару придбаного у ТОВ «Капрос Плюс» в сумі 3691334,40 грн. здійснено позивачем у безготівковому порядку, що на підставі платіжних доручень встановлено перевіркою та відображено в акті №2/11-28-14-04/38693422 від 03.01.2019 р. Також перевіркою встановлено, що позивачем відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 631 кредиторську заборгованість з ТОВ «Капрос Плюс» в сумі 3000,00 грн.

Транспортування придбаного товару здійснювалося ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

За вказаною господарською операцію позивачем у 1 півріччі 2018 року задекларовано фінансові результати, а також податковий кредит за травень 2018 року - 615722,00 грн.

Згідно з пп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

З огляду на п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (далі за текстом - П(с)БО 16 «Витрати» ) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На підставі п.7 П(с)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

В силу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Так, факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ «ЄЛД Трейд» , ТОВ «Лігрол» , ТОВ «Відень Плюс» , ТОВ «Капрос Плюс» договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Щодо посилань відповідача на відсутність у контрагентів позивача основних фондів для здійснення господарських операцій, не подання останніми податкової звітності, не підтвердження ланцюгу поставленого позивачу товару, а також, що аналізом даних ЄРПН та декларацій з ПДВ не встановлено декларування ТОВ «ЄЛД Трейд» , ТОВ «Лігрол» , ТОВ «Відень Плюс» , ТОВ «Капрос Плюс» отриманих послуг оренди/суборенди складських приміщень, транспортування, зберігання товарів, водопостачання, зв`язку, Інтернету, придбання канцелярських засобів тощо, слід зазначити наступне.

Так, не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Таким чином, факти відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, земельних ділянок тощо самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс.

У частині першій статті 23 КПК України встановлено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №32018100060000023 не можуть бути враховані як доказ фіктивності контрагентів позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18.

Вироку за кримінальним провадженням №32018100060000023 відповідачем не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено порушення ТОВ «Спецсталь-Груп» вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00000011404, №00000021404, №00000031404 від 17.01.2019 р. підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року в адміністративній справі №340/1118/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року в адміністративній справі №340/1118/19 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 30.10.2019 року, в повному обсязі постанова складена 04.11.2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш

суддя В.А. Шальєва