Рішення

від 24.10.2019 по справі 460/5207/16-ц

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/5207/16-ц

Провадження №2/460/254/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2019 рокум.Яворів

Яворівський районний сул Львівської області у складі:

головуючого судді - Кондратьєвої Н.А.

при секретарі - Юрчишині В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІАС-УКРАЇНА про стягнення суми індексації та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

встановив :

15.11.2016 року позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІАС-УКРАЇНА з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 56061, 99 грн та індексації за час затримки виплати заробітної плати в сумі 12013,11 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.02.2012 року він був прийнятий на роботу у ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА на посаду менеджера зі збуту і відпуску готової продукції. 27.05.2014 року він був звільнений з роботи. На момент його звільнення утворилася заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 16212,03 грн. В день звільнення розрахунок з ним проведений не був, а був проведений в повному обсязі лише 15.09.2016 року. На вимогу про розрахунок ТОВ повідомляло, що у них немає коштів. Таким чином, було порушено його законне право на одержання винагороди за працю, тому просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, а також суму індексації.

Справа поступила в провадження судді Яворівського районного суду Львівської області Гоцка В.І. 15.11.2016. Ухвалою від 17.11.2016 у справі відкрито провадження.

23.01.2017 року представник відповідача подав заперечення на позов, в обґрунтування яких зазначив, що позивача ОСОБА_1 було звільнено в зв`язку з ліквідацією підприємства. 21.08.2013 року до господарського суду Львівської області було подано заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА . Вважає, що стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати є санкцією, яка не повинна застосовуватись до відповідача в період визнання його банкрутом чи відкриття ліквідаційної процедури, а затримка з виплати заробітної плати була виправданою, оскільки вина ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА - відсутня. Заборгованість на момент звільнення позивача дійсно становила 16212,03 грн, однак він не зазначив, що 23.10.2014 року позивачу було виплачено 1658,54 грн, що відповідно зменшило суму заборгованості до 14553,49 грн. Також позивач невірно нарахував індекс інфляції, оскільки врахував до загальної суми місяць в якому виникла заборгованість та місяць, в якому було здійснено її виплату, а також показники індексу інфляції враховано лише ті, що становлять понад 100 %, що суперечить законодавству. Окрім того, фактичний розрахунок з позивачем проведено 01.08.2016 року, а тому підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки з заробітної плати відсутні. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

19.09.2017 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог за позовом про стягнення суми індексації та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. У заяві зазначає, що оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2015 року, яка набрала законної сили з моменту її проголошення, провадження у справі про банкрутство ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА було припинено, тому відповідач після 22.09.2015 року повинен був провести повний розрахунок із позивачем по заборгованості із заробітної плати. Тому, вважає, що з відповідача слід стягнути 22840,07 грн за період з 22.09.2015 року по 15.09.2016 року середнього заробітку позивача 11 міс. х 2076,37 грн (середньомісячна заробітна плата) та 8303, 80 грн індексації за цей період.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади, згідно розпорядження керівника апарату суду від 21.12.2017 року № 675 справа передана судді Кондратьєвій Н.А.

Ухвалою від 21.12.2017 року суддею Кондратьєвою Н.А. прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював менеджером зі збуту і відпуску готової продукції ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА .

Згідно із записом в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 07.06.2012 року він прийнятий в комерційну службу ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА менеджером із збуту і відпуску готової продукції, відповідно до наказу № 58 від 07.06.2012 року.

Згідно із записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 27.05.2014 року ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв`язку із ліквідацією підприємства (п.1 ст.40 КЗпП України) відповідно до наказу № 7 від 27.05.2014 року.

Відповідно до довідки № 07/11-16 від 07.11.2016 року ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА ОСОБА_1 працював в ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА з 07.06.2012 року по 27.05.2014 року на посаді менеджера зі збуту і відпуску готової продукції, його середня місячна заробітна плата за останні шість місяців до звільнення становила 2076, 37 грн. На час звільнення заборгованість по заробітній платі становила 16212,03 грн. Повний розрахунок був проведений 15.09.2016 року.

Відповідно до відомості на виплату грошей № ВЗП-000004 від 01.08.2016 року, ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА ОСОБА_1 виплачено 14553,49 грн.

Суд критично оцінює покликання відповідача у запереченні до позову на те, що фактичний розрахунок з позивачем було проведено 01.08.2016 року. Оскільки, це не підтверджено належними доказами. Зокрема представником відповідача долучено відомість про виплату заборгованості на суму 14553,49. Заборгованість підприємства перед позивачем становила 16212,03 грн, що підтверджується представником позивача у запереченні. Окрім того, представником позивача не долучено жодних доказів на підтвердження того, що 23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було виплачено 1658,54 грн. Таким чином, відомість про виплату грошей 01.08.2016 року не підтверджує повний розрахунок з позивачем саме 01.08.2016 року. Окрім того, згідно довідки виданої ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА для пред`явлення в Управління соціального захисту населення Яворівської РДА повний розрахунок по заборгованості з заробітної плати був проведений 15.09.2019 року.

Судом встановлено, що 16.09.2013 року Господарським судом Львівської області було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2015 року у зв`язку з затвердженням мирової угоди, яка була укладена між боржником ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА та кредиторами, провадження у справі про банкрутство ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА було припинено.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, непроведення з вини відповідача розрахунку з позивачем у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати позивачеві його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Посилання ж представника відповідача на те, що стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати є санкцією, яка не повинна застосовуватись до відповідача в період визнання його банкрутом чи відкриття ліквідаційної процедури, а затримка з виплати заробітної плати була виправданою, оскільки вина ТОВ ЛІАС-УКРАЇНА - не свідчить про відсутність вини відповідача у невиплаті належних коштів позивачу при звільненні виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-76цс14 від 02 липня 2014 року, порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.

Ст. 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII Оплата праці . За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

При розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд керується п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

Як вбачається з матеріалів справи позивач був звільнений 27.05.2014 року, фактичний ж розрахунок з ним проведено 15.09.2016 року.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 22.09.2015 року (після набрання законної сили ухвали Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2015 року про припинення банкрутства ТОВ "ЛІАС-УКРАЇНА") до 15.09.2016 року (день фактичного розрахунку з позивачем) в сумі 22840,07 грн та індексацію за час затримки виплати заробітної плати в сумі 8303,80 грн.

Відповідно до довідки № 07/11-6 від 07.11.2016 року, виданої ТОВ "ЛІАС-УКРАЇНА" середньомісячний заробіток позивача ОСОБА_1 за останні шість місяців становив 2076, 37 грн.

Для визначення розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, а відтак суд бере виплати заробітної плати позивача за останні два відпрацьовані ним календарні місяці його роботи, що передували його звільненню з роботи.

Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становила 101,29 грн (2076,37*2/(20 робочих днів у березні 2014 року+21 робочий день у квітні 2014 року).

Період несвоєчасного розрахунку при звільненні позивача за 2015 рік становить 72 дні (з 22.09.2015 по 31.12.2015), за 2016 рік - 175 дні (з 01.01.2016 по 14.09.2016).

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 22.09.2015 року по 15.09.2016 року становить 25018,63 грн (247 днів х 101, 29 грн).

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому, суд враховуючи позовні вимоги позивача щодо виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 22840,07 грн, суд вважає за необхідне стягнути в межах заявлених вимог саме цю суму.

Щодо стягнення з відповідача суми індексації за час затримки із виплати заробітної плати в сумі 8303, 80 грн. суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати , компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованим громадянам за період з дня набрання чинності цим законом. Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно п. 3 постанови КМУ від 21.02.2001р. Про затвердження Порядку компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням терміну їх виплати , компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

У статтях 1-3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно калькуляції індексу інфляції з вересня 2015 по вересень 2016 року індекс інфляції становив 107,9%. Таким чином, розмір проіндексованої заборгованості становить 24644,43 грн (22840, 07 х 107,9), розмір інфляційних втрат - 1804,36 грн (24840,07-22840,07).

Отже, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення індексації за час затримки виплати заробітної плати підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 1804,36 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 22840,07 грн, та суми індексації за час затримки виплати заробітної плати - 1804,36 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11,60, 88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233 КЗпП України, суд -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІАС-УКРАЇНА 22840 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок) грн 07 коп. середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні та індексацію заробітної плати в розмірі 1804 (тисяча вісімсот чотири) грн 36 коп., всього - 24 644 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн, 43 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІАС-УКРАЇНА на користь держави 640 грн судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу проголошення рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІАС-УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 36031363, адреса місцезнаходження: Львівська область, Яворівський район, смт. Шкло, вул. Промислова, 2.

Суддя Кондратьєва Н.А.