Постанова

від 31.10.2019 по справі 572/1134/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року

м. Рівне

Справа № 572/1134/19

Провадження № 22-ц/4815/1345/19

Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Ведяніна Т.О.

Рішення ухвалене в м. Сарни

Дата ухвалення повного тексту рішення не зазначена

Рівненський апеляційний суд:

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий : Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого професійного училища №22 м. Сарни Рівненської області про визнання незаконним наказу,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ по Вищому професійному училищу № 22 м. Сарни № 9 від 25.01.2019 року за яким її переведено на іншу посаду в частині обумовлення у ньому погодинної оплати праці та зобов`язати відповідача вилучити із наказу словосполучення з погодинною оплатою праці .

Позов мотивує тим, що 25.01.2019 року була переведена з посади керівника хореографічного гуртка на посаду викладача іноземної мови безстроково з погодинною оплатою праці згідно із Наказом № 9-к ВПУ № 22, з яким частково незгідна, вважаючи, що Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти передбачає погодинну оплату праці лише для працівників, які заміщали тимчасово відсутніх по хворобі або з інших причин викладачів. Оскільки переведення її на посаду викладача іноземних мов не обумовлювало частку ставки, то роботодавець був зобов`язаний забезпечити її до кінця 2018 - 2019 навчального року годинами іноземних мов з розрахунку 720 годин на ставку з врахуванням залишку кількості місяців до завершення навчального 2018-2019 року і в подальшому в наступні навчальні роки забезпечувати її повною ставкою.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що в даному випадку погіршення істотних умов праці зокрема в частині її оплати погодинно та переведення її всупереч її згоди суд не вбачає, оскільки це відповідало обставинам, вказаним нею у її заяві від 02.09.2013. Також, судом першої інстанції не взято до уваги заяву позивача про забезпечення її навчальним навантаженням 360 годин до кінця навчального року та її твердження про порушення трудових прав у цій частині, оскільки як вбачається із Статуту ВПУ №22 м. Сарни, вказаний навчальний заклад підпорядкований Міністерству освіти і науки, у своїй діяльності керується ЗУ "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про загальну середню освіту", відповідним положенням про навчальний заклад.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вказує, що суд першої інстанції, покликаючись на те, що ВПУ №22 м. Сарни підпорядкований Міністерству освіти і науки, не вивчив порядок оплати праці штатних педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти, зробивши висновок в питаннях істотних умов праці, лише на підставі загального трудового законодавства, без врахування відомчих нормативно-правових актів, які регулюють порядок оплати праці в системі освіти та професійно-технічної освіти зокрема.

Зазначає, що із доданих до позовної заяви витягів із тарифних списків, її оплата праці, як викладача іноземної мови, здійснювалася не погодинно, а з урахуванням всіх вимог по оплаті праці штатних працівників, які працювали в закладі професійної освіти не на заміні тимчасово-відсутніх працівників до двох місяців, а працювали на постійній основі, з врахуванням кваліфікаційної категорії, перевірки письмових робіт, престижності праці, вислуги років, роботи в ВПУ, оплатою відпускних, тоді як погодинна оплата праці визначена наказом МОН №557 від 26 вересня 2005 року "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" встановлюється для оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять і визначається ставками погодинної оплати у відсотках до окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду, а відсотки до окладу працівника 1 тарифного розряду залежать від вченого звання, вченого ступеня особи, яка проводить заняття та контингенту осіб з якими проводиться заняття.

Із долучених до позовної заяви наданих ПФУ Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , видно що з вересня 2007 року по даний час вона є основним штатним працівником на постійній основі. Попередні накази та її заяви, на підставі яких видавалися накази, що стосуються переведення її тимчасово з однієї посади на іншу посаду, також не містили в собі приставки словосполучення "з погодинною оплатою праці" (накази по ВПУ №22 с. Сарни №52-к від 09.09.2014, №45-к від 01.09.2015).

Крім того зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідач не вірно трактує поняття погодинна оплата праці, вважаючи, що погодинна оплата праці означає довільне її педагогічне навантаження в годинах в конкретному навчальному році, не дивлячись на те, що вона прийнята на 1,0 ставку.

З цих міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві , представник Вищого професійного училища №22 м. Сарни Рівненської області вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що наказом ВПУ №22 м. Сарни №9-к від 25.01.2019 позивачці лише збережено колишні істотні умови праці на яких вона працювала протягом 2013-2014 навчального року. З наказом ВПУ №22 м. Сарни №40-к від 02.09.2013, про перевід у зв`язку з виробничою необхідністю з посади керівника гуртка з хореографії на посаду викладача іноземної мови з погодинною оплатою праці, позивач була згідна і в судовому порядку не оспорювала. Більше того, умови трудових відносин, а саме "з погодинною оплатою праці" позивач вказала у своїй заяві.

Враховуючи, що позивачем не було використано право на припинення трудового договору на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України, оскільки 4 лютого 2019 року позивач приступила до роботи на посаді викладача іноземної мови, у зв`язку із цим відповідач вважає, що позивач погодилась продовжувати трудові відносини на колишніх істотних умовах праці на яких позивач працювала на посаді викладача іноземної мови протягом 2013-2014 навчального року.

Вважає покликання позивачки, що відповідач невірно трактує поняття погодинна оплата праці та вважає, що погодинна оплата праці означає довільне забезпечення позивачки педагогічним навантаженням в годинах в конкретному році, не дивлячись на те, що позивач прийнята на 1,0 ставку не відповідає дійсності. Оскільки, згідно із тарифікаційного списку викладачів ВПУ №22 м. Сарни на 2013 -2014 навчальні роки позивачку було прийнято на посаду викладача іноземної мови з педагогічним навантаженням 389 годин, тобто це 0,5 ставки.

За наведеного, вважає, що відповідачем щодо позивачки не було вчинено жодних дій, які б свідчили про погіршення істотних умов праці, зокрема і в часині оплати праці.

З урахуванням наведеного просили, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник ВПУ №22 м. Сарни Солодкий ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щов даному випадку погіршення істотних умов праці зокрема в частині її оплати погодинно та переведення її всупереч її згоди не вбачає, оскільки це відповідало обставинам, вказаним нею у її заяві від 02.09.2013. Також, судом першої інстанції не взято до уваги заяву позивача про забезпечення її навчальним навантаженням 360 годин до кінця навчального року та її твердження про порушення трудових прав у цій частині, оскільки як вбачається із Статуту ВПУ №22 м. Сарни, вказаний навчальний заклад підпорядкований Міністерству освіти і науки, у своїй діяльності керується ЗУ "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про загальну середню освіту", відповідним положенням про навчальний заклад.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами установлено, що факт трудових відносин між сторонами підтверджується наказом № 32-к від 03.09.2007 року Про прийом на роботу (а.с.7), за яким ОСОБА_1 (спеціаліст 1 категорії) з 03 вересня 2007 року прийнято керівником хореографічного гуртка та надано дозвіл читати години англійської мови на підставі поданої нею заяви від 03.09.2007 року (а.с.64).

Тобто, як випливає зі змісту ст.ст.21,22 КЗпП України, при прийнятті на роботу ОСОБА_1 , з нею було укладено безстроковий трудовий договір.

Згідно з наказом № 40 від 02.09.2013 року Про перевід на іншу посаду (а.с.8) ОСОБА_1 переведено у зв`язку з виробничою необхідністю з керівника гуртка з хореографії на посаду викладача іноземної мови з погодинною оплатою праці з 02.09.2013 року. Вказаний наказ видано дирекцією ВПУ № 22 на підставі заяви позивача про таке переведення; в заяві міститься посилання ОСОБА_1 на переведення на іншу посаду - викладача іноземної мови з 02.09.2013 року з погодинною оплатою праці (а.с.65).

Як пояснила позивачка ОСОБА_1 вона писала заяви так як диктували в відділі кадрів, оскільки сам на тому не розуміється.

На підставі заяви позивача від 09.09.2014 року (а.с.66) мало місце її переведення з посади викладача іноземних мов на посаду художнього керівника з оплатою праці згідно штатного розпису на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника , про що видано наказ № 52-к від 09.09.2014 року Про перевід на іншу посаду (а.с.9).

В подальшому, з 01.09.2015 року керівника хореографічного гуртка ОСОБА_1 переведено на посаду викладача іноземних мов на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника з оплатою згідно штатного розпису . Переведення відбулось за наказом № 45-к від 01.09.2015 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.09.2015 року.

Згідно з наказу № 39-к від 01.09.2016 року Про перевід на іншу посаду позивача з 01.09.2016 року переведено з посади викладача на посаду керівника хореографічного гуртка на період відпустки до догляду за дитиною основного працівника, з оплатою згідно штатного розпису (а.с. 11) на підставі заяви ОСОБА_1 про таке переведення від 01.09.2016 року (а.с. 68).

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що із наданих суду доказів вбачається, що в кожному випадку переведення позивача було її вільне волевиявлення у формі письмових заяв від 02.09.2013 року, 09.09.2014 року, 01.09.2015 року, 01.09.2016 року (а.с.65-68).

Відповідно до ст.32 КЗпП та роз`яснень, що містяться в п.31 Постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів за № 9 від 06.11.1992 року, переведення на іншу роботу допускається за згодою працівника, є зміною істотних умов праці, про що працівник попереджається за два місяці.

В матеріалах справи відсутнє попередження адміністрацією ВПУ працівника ОСОБА_1 за 2 місці до переведення її на іншу роботу з 28 січня 2019 року, як і відсутня її письмова заява з цього приводу, тобто згода на саме такі умови праці з погіршенням істотних умов праці зокрема в частині її оплати погодинно.

Як вбачається з вищенаведених наказів про переведення ОСОБА_1 її адміністрація ВПУ з основного місця роботи, як штатного працівника, постійно переводила на тимчасові посади, які вивільнялись в зв`язку з перебуванням основного працівника у відпустці по догляду за дитиною. Зокрема ОСОБА_1 навіть було тимчасово переведено на посаду на яку вона була прийнята без обмежень щодо строку дії трудового договору та оплати праці (тобто на постійній основі та на повну ставку) (а.с.9).

Відповідно до ст.22 Закону України Про оплату праці , суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з п.14 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН України за № 102 від 15 квітня 1993 року, погодинна оплата праці застосовується до працівників, які не є штатними.

Наведене свідчить про нехтування роботодавця правами працівника та про їх порушення.

Запропоновані роботодавцем умови праці в зв`язку з переведенням ОСОБА_1 безстроково на посаду викладача іноземної мови та зокрема в частині погодинної оплати праці, не влаштовують працівника і вона на них не погоджувалась, а тому в цій частині оскаржений наказ підлягає скасуванню, як незаконний.

Заперечення роботодавця проти доводів заявника є необґрунтованими, не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеними висновками.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення відповідно до заявлених позовних вимог.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України - якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На користь ОСОБА_1 підлягає з ВПУ-22 до стягнення сплачений нею судовий збір за подачу позову в сумі 768,40 грн та за подачу апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн..

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 37 6, 381 , 382 , 383 , 384 , 390 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Вищого професійного училища №22 м. Сарни №9-к від 25.01.2019 "Про перевід на іншу посаду" в частині обумовлення трудового договору "з погодинною оплатою праці" та вилучити із вказаного наказу зазначене словосполучення.

Стягнути з Вищого професійного училища №22 м. Сарни на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору за подачу позову в сумі 768,40 грн та за подачу апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 листопада 2019 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

С.В. Хилевич