Рішення

від 17.10.2019 по справі 600/395/18

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/395/18

Справа № 2/600/194/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Липної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності , -

в с т а н о в и в:

представник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив: визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: на житловий будинок (А), загальною площею 61,4 м.кв., житловою площею 31,7 м.кв., сарай (Б) площею 67,7 м.кв., сарай (В) площею 65,7 м.кв., огорожу (№1), ворота № НОМЕР_1 , що знаходяться на АДРЕСА_1 . (а.с.6).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що будинок АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_2 , а членом: ОСОБА_3 .. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщину, що відкрилась після її смерті прийняв її чоловік - ОСОБА_2 .. При цьому, на переконання позивача, останній прийняв на підставі ст.549 ЦК України 1963 року, серед іншого, і Ѕ частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке відноситься до колгоспного двору, оскільки він на момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав з нею, а після її смерті вступив в управління зазначеним майном. На випадок своєї смерті ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_1 усе належне йому на день смерті майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, належну ОСОБА_2 та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний вище будинок, оскільки такий відноситься до колгоспного двору, а така категорія не передбачена чинним законодавством. На підставі вказаного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 18.05.2018 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у ній.

08.11.2018 року від відповідача надійшла заява про визнання позову, у якій представник відповідача також просив здійснювати розгляд справи у його відсутності (а.с.30).

16.10.2019 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області постановлено закрити підготовче провадження у цій справі та призначити її до судового розгляду по суті.

Позивач до судового засідання, 17.10.2019 року подав заяву про здійснення розгляду справи у його відсутності, у якій зазначив, що заявлену позовну вимогу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити (а.с.45).

Учасники процесу у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, подавши, при цьому, заяви про здійснення розгляду справи у їхній відсутності, а тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.6 ст.263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою:АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, який складається з двох членів, головою якого був ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 30.11.1990 року та копією довідки Козівського РБТІ від 13.12.2017 року №121 (а.с.17, 15).

Як вбачається із виписки з погосподарської книги від 27.10.2017 року станом на 15.04.1991 року членами зазначеного колгоспного двору були: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.18).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були дружиною та чоловіком, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 21.11.1974 року (а.с.13).

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 14.06.1999 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_3 її чоловік - ОСОБА_2 вступив в управління спадковим майном та отримав свідоцтво про право на спадщину на вклади в банку, що підтверджується довідкою Потіцької сільської ради від 07.11.2017 року №447/2-19 та постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №649/02-31 від 01.11.2017 року (а.с.13, 14).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК України 1963 року (в редакції, яка діяла на момент смерті ОСОБА_3 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином, суд вважає ОСОБА_2 таким, що прийняв спадщину після смерті своєї дружини - ОСОБА_3 ..

ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповів усе належне йому майно ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту останнього від 30.10.2010 року (а.с.10, 44).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 19.04.2013 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

На момент смерті ОСОБА_2 , згідно з довідкою Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області №437/2-19 від 27.10.2017 року, з ним ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.9).

Позивач після смерті ОСОБА_2 , звертався до Козівської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка розташована на території Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №649/02-31 від 01.11.2017 року (а.с.14).

Згідно з цією ж постановою позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що власність колгоспного двору, як правова категорія та форма власності відсутня у чинному законодавстві (а.с.14).

У відповідності до ст. 17 Закону України Про власність майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Крім того, ч.1 ст.392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, на підставі вищевказаного, враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 померли і ОСОБА_2 усе своє майно на випадок смерті заповів позивачу, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.392 ЦК України, суд вважає, що слід визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 , задовольнивши при цьому позов.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Потіцької сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок (А), загальною площею 61,4 м.кв., житловою площею 31,7 м.кв., сарай (Б) площею 67,7 м.кв., сарай (В) площею 65,7 м.кв., огорожу (№1), ворота №2, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 Тернопільської АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 07.04.1999 року.

Відповідач - Потіцька сільська рада Козівського району Тернопільської області; місце знаходження: вул. Нижня Перия, 8, с. Потік, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 22607151.

Суддя О.Б.Гриновець