Постанова

від 31.10.2019 по справі 562/3049/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 562/3049/16-ц

провадження № 61-26092св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Здолбунівська міська рада Рівненської області, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року у складі судді Чорного І. А. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Григоренка М. П., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Здолбунівської міської ради Рівненської області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Здолбунівської міської ради народних депутатів Рівненської області від 25 грудня 1991 року № 278/6 кооперативом Ремонтник , головою якого він був, було розпочато будівництво двох автогаражів, шляхом прибудови їх до уже існуючого приміщення лазні на АДРЕСА_1 . Будівництво гаражів не було завершено у зв`язку з ліквідацією кооперативу.

У подальшому ним була створена приватна фірма Топас , правонаступник кооперативу Ремонтник , яка завершила будівництво гаража. Оскільки гараж заблокований з приміщенням лазні, то його будівництво погоджувалося з власником лазні і землі відкритого акціонерного товариства Волинь .

Зазначав, що вказаний гараж не був прийнятий в експлуатацію, право власності на нього не зареєстроване, хоча позивач неодноразово звертався до Здолбунівської міської ради з заявами про здійснення державної реєстрації права власності на останній.

Проект землеустрою, затверджений рішенням Здолбунівської міської ради від 12 серпня 2008 року № 894, щодо відведення ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,04 га в оренду терміном на 5 років для обслуговування будівлі лазні на АДРЕСА_1 межах м. Здолбуніва складений з грубим порушенням частини першої статті 120 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), оскільки останнім в оренду передана земельна ділянка і під гаражем, право на який він заявляє. Вважав, що гараж має належати йому, так як не існує інших осіб окрім нього, які можуть заявити свої права на нього, а вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними доказами приналежність йому гаража на будь-якій правові підставі, який знаходиться на земельній ділянці, щодо якої було ухвалено рішення Здолбунівської міської ради Рівненської області від 12 серпня 2008 року № 894, укладено договір купівлі-продажу, видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 080388 від 02 лютого 2009 року та здійснено державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою та просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не були враховані докази позивача; нежитлове приміщення заблоковане з будівлею лазні не є безхазяйним, оскільки права на нього заявляє позивач та право власності на нього у позивача виникло за набувальною давністю ; суди не з`ясували, чи міг орган місцевого самоврядування прийняти спірне рішення, не з`ясувавши, чи не порушить таке рішення права інших осіб.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Здолбунівської міської ради народних депутатів Рівненської області від 25 грудня 1991 року № 278/6 надано дозвіл кооперативу Ремонтник на будівництво двох автогаражів, комори, зблокованих з існуючим приміщенням лазні. Пунктом 2 вказаного рішення зазначено виготовити технічну документацію в установленому порядку (а. с. 10).

У листі Здолбунівського акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу Волинь від 13 листопада 1995 року № 1258-ВТВ, адресованого фірмі Топас , останнє не заперечувало в будівництві підсобного приміщення, зблокованого з існуючою лазнею в м. Здолбунів -2 згідно з кресленням 169 при виконанні вимог ЖКГ (а. с. 9).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 грудня 2007 року власниками нежитлової будівлі, будівлі лазні, розташованої у АДРЕСА_1 , загальною площею 182,9 кв. м є в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 8).

Рішенням Здолбунівської міської ради Рівненської області від 12 серпня 2008 року № 894 затверджено проект землеустрою та передано ТОВ ОСОБА_2 і гр. ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,0400 га (400 кв. м) в оренду терміном на 5 років для обслуговування будівлі лазні на АДРЕСА_1 межах міста Здолбунів за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (а. с.7).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 02 лютого 2009 року, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 24 грудня 2008 року, реєстр № 2560, кадастровий номер 5622610100:00:001:0168, власниками земельної ділянки площею 0,0400 га, розташованої на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , цільове призначення і використання земельної ділянки для обслуговування будівлі лазні (а. с. 61).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності тощо у галузі земельних відносин на території міст належить до повноважень міських рад.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічне положення закріплене статтею 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Будь-яких належних та допустимих документів на підтвердження своїх прав на автогараж чи земельну ділянку позивач не надав, рішення органу місцевого самоврядування жодним чином не порушує права позивача, а тому суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутні правові підстави оспорювати правомірність його прийняття, посилаючись на статтю 120 ЗК України.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не були враховані докази позивача; нежитлове приміщення зблоковане з будівлею лазні не є безхазяйним, оскільки права на нього заявляє позивач та право власності на нього у позивача виникло за набувальною давністю; суди не з`ясували чи міг орган місцевого самоврядування прийняти спірне рішення не з`ясувавши чи не порушить таке рішення права інших осіб висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко