Постанова

від 04.11.2019 по справі 915/1288/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1288/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2019, прийняте суддею Олейняш Е.М., м. Миколаїв, повний текст складено 09.07.2019,

у справі №915/1288/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль"

про стягнення 25 915,05 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 р. Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій у розмірі 25915,05 грн, з яких: 18552,82 грн пені та 7362,23 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 07.05.2019 відкрито провадження у справі №915/1288/19.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2019 у справі №915/1288/19 (суддя Олейняш Е.М.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 18552,82 грн пені, 7362,23 грн штрафу та 1921 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність факту невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018, а відтак на правомірність заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу та пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2019 у справі №915/1288/19 скасувати та ухвалити нове рішення, в якому зменшити суму штрафних санкцій, а саме: стягнути 5000 грн пені, 2000 грн штрафу та 1921 грн витрат по сплаті судового збору.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань за договором підряду №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018, при цьому, з огляду на ціну вказаного договору, нараховані Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" суми пені та штрафу, на думку апелянта, є надмірними та несправедливими, а тому повинні бути зменшені судом.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 1921 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (25915,05 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу №52-16/714 від 06.09.2019 (вх.№3102/19/Д2 від 13.09.2019) Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що сторони, укладаючи договір підряду №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018, конкретно узгодили всі його умови, тому відповідач, прийнявши на себе зобов`язання щодо виконання робіт у визначений договором строк, погодився із передбаченими вказаним договором заходами відповідальності, які підлягають застосуванню у разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань, а також з розміром штрафних санкцій. Водночас позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді не зверталося з клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а також зауважує, що скаржником не доведено існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені і штрафу.

23.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" надійшла відповідь на відзив б/н від 17.09.2019 (вх.№3102/19/Д3 від 23.09.2019), в якій останнє стверджує, що сторони, продовживши строк дії договору підряду №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 шляхом укладення додаткової угоди №2 від 28.12.2018, одночасно узгодили збільшення строку виконання відповідачем робіт за вказаним договором, між тим у зв`язку із необізнаністю останнього в питаннях оформлення договірних відносин сторонами не було внесено зміни у графік виконання робіт, який є додатком до вищезазначеного договору. Крім того, апелянт наголошує на тому, що прийняті на себе зобов`язання за договором підряду №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 виконі ним у червні місяці 2019 року, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт.

В силу частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" ("Підрядник") укладено договір підряду №2018/д/ОГЕ/1711 (далі - договір №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018), відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконати згідно з калькуляцією, що додається до цього договору (додаток №1), нижченаведені види робіт: "Поточний ремонт сигнального освітлення димової труби залізобетонної, інв.№2000135 аглофабрики №1", а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані за цим договором роботи.

Згідно з пунктом 2.1 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 вартість робіт, доручених до виконання Підряднику, визначена на підставі калькуляції, що є невід`ємною частиною цього договору, та складає: 40901,28 грн, при цьому 20% ПДВ - 8180,26 грн. Всього за договором з ПДВ - 49081,54 грн. Тариф відповідно до калькуляції - 47,62 грн/люд.-год. Вартість робіт, доручених до виконання Підряднику, є твердою і не підлягає перегляду в сторону підвищення протягом всього строку дії цього договору.

За умовами пунктів 2.2, 2.3 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 оплата за виконані роботи проводиться Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника за фактично виконані роботи протягом 35 календарних днів після підписання актів виконаних робіт, виставлення рахунку-фактури і надання податкових накладних за фактично виконані роботи. Зобов`язання Замовника з оплати вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з поточного рахунку останнього.

Пунктом 3.1 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 передбачено, що Підрядник зобов`язується, зокрема, на свій ризик та за встановленою ціною виконати повний обсяг робіт і після завершення робіт передати об`єкт Замовнику з оформленням акту виконаних робіт в строк, встановлений пунктом 4.1 цього договору.

Строк виконання робіт, передбачених цим договором, узгоджується сторонами у графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток №2). Початок робіт фіксується сторонами актом, який надає Підрядник (пункт 4.1 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018).

У пункті 4.2 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 сторони визначили, що при виникненні обставин, які не залежать від Підрядника і перешкоджають виконанню його зобов`язань у встановлені строки, Підрядник має право ставити перед Замовником питання про перенесення строків завершення робіт. При цьому підписуються відповідні додаткові угоди про перенесення зазначених строків.

В силу пункту 6.1 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 здача-приймання робіт після їх завершення на об`єкті проводиться згідно з чинними нормами і правилами та оформлюється актом (актами) виконаних робіт. Оформлення сторонами актів виконаних робіт здійснюється після виконання етапів робіт відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 9.2 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 у разі порушення строків виконання робіт з вини Підрядника останній зобов`язаний сплатити Замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за цим договором, а у випадку відставання від строків виконання робіт більш, ніж на 10 календарних днів, також сплачує на користь Замовника штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних у строк робіт.

Відповідно до пункту 9.7 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 розрахунки за штрафними санкціями Підрядник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Замовника. Крім того, проведення розрахунків за штрафними санкціями допускається шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 13.1 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 передбачено, що будь-які зміни та доповнення до договору дійсні лише за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані сторонами.

Всі додатки та протоколи до договору є його невід`ємними частинами (пункт 13.2 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018).

За умовами пункту 13.3 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 (в редакції додаткової угоди №2 від 28.12.2018) строк дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 06.06.2019. У разі якщо на момент закінчення договору зобов`язання сторін залишаться невиконаними, договір продовжує свою дію до їх повного виконання.

З підписаного сторонами графіку виконання робіт (в редакції додатку №2 до додаткової угоди №1 від 29.10.2018) вбачається, що передбачені договором №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 роботи мають бути виконані Підрядником в строк з 05.10.2018 до 25.11.2018.

У листах №52-12/10848 від 16.11.2018, №52-12/11461 від 07.12.2018 та №52-12/11691 від 13.12.2018 Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" терміново розпочати виконання робіт, передбачених договором №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018, та попереджало про можливість нарахування штрафних санкцій у зв`язку з простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором.

У відповідь на звернення №52-12/11691 від 13.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" направило позивачу лист №540 від 17.12.2018, в якому зазначило про те, що погодні умови зумовлюють неможливість безпечного виконання робіт на висоті, що, в свою чергу, унеможливлює завершення робіт за укладеним між сторонами договором №2018/д/ОГЭ/702 від 20.06.2018 та, як наслідок, початок виконання зобов`язань за договором №2018/д/ОГЭ/1711 від 05.10.2018. Крім того, у даному листі відповідач просив позивача продовжити строк дії вищевказаних договорів.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією №52-16/05 від 22.01.2019, в якій вимагав в найкоротший термін у повному обсязі виконати зобов`язання за договором №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 та в добровільному порядку перерахувати на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" суму штрафних санкцій.

Вказану претензією позивачем було надіслано на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" засобами поштового зв`язку, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія опису вкладення у цінний лист б/н від 22.01.2019.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за договором №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 у розмірі 25915,05 грн, з яких: 18552,82 грн пені та 7362,23 грн штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018, а відтак із правомірності заявлення вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 є договором підряду.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 є належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

В силу частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до пункту 3.1 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 Підрядник зобов`язується, зокрема, на свій ризик та за встановленою ціною виконати повний обсяг робіт і після завершення робіт передати об`єкт Замовнику з оформленням акту виконаних робіт в строк, встановлений пунктом 4.1 цього договору.

Строк виконання робіт, передбачених цим договором, узгоджується сторонами у графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною даного договору (Додаток №2). Початок робіт фіксується сторонами актом, який надає Підрядник (пункт 4.1 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018).

З підписаного сторонами графіку виконання робіт (в редакції додатку №2 до додаткової угоди №1 від 29.10.2018) вбачається, що передбачені договором №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 роботи мають бути виконані Підрядником в строк з 05.10.2018 до 25.11.2018 .

В силу пункту 6.1 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 здача-приймання робіт після їх завершення на об`єкті проводиться згідно з чинними нормами і правилами та оформлюється актом (актами) виконаних робіт. Оформлення сторонами актів виконаних робіт здійснюється після виконання етапів робіт відповідно до умов цього договору.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведені норми права, узгоджені сторонами умови договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018, а також відсутність у матеріалах справи доказів своєчасного виконання відповідачем передбачених вказаним договором робіт, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського зазначає про те, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" зобов`язання правильно кваліфіковане судом першої інстанції як його порушення у розумінні Цивільного кодексу України, а самого відповідача визначено таким, що прострочив виконання зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

За умовами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів зауважує, що на основі норм господарського законодавства пеня, яка відноситься до штрафних санкцій, може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, в тому числі і негрошового.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.04.2019 у справі №904/3565/18.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, до боржника, який порушив господарське зобов`язання, можливе застосування штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18 та від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що у випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України- видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Водночас у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Згідно з пунктом 9.2 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 у разі порушення строків виконання робіт з вини Підрядника останній зобов`язаний сплатити Замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за цим договором, а у випадку відставання від строків виконання робіт більш, ніж на 10 календарних днів, також сплачує на користь Замовника штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних у строк робіт.

Як зазначалося вище, передбачені договором №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 роботи відповідач повинен був виконати у строк до 25.11.2018, між тим останній порушив зазначене зобов`язання, оскільки прострочив його виконання більше, ніж на 10 календарних днів, що є підставою для нарахування позивачем на підставі пункту 9.2 вищевказаного договору не лише пені, а також і штрафу.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, апеляційний господарський суд встановив, що вказаний розрахунок є правильним, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 18552,82 грн пені, нарахованої за період з 26.11.2018 по 31.03.2019, та 7362,23 грн штрафу у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" прийнятих на себе зобов`язань за договором №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апеляційної скарги стосовно того, що під час розгляду позовних вимог щодо стягнення сум нарахованих штрафу та пені суд першої інстанції безпідставно не застосував положення статті 233 Господарського кодексу України, яким передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки є правом суду, а не його обов`язком , тому за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення нарахованих відповідачу штрафних санкцій.

Отже, з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, місцевим господарським судом підставно стягнуто штрафні санкції у визначеному позивачем розмірі, тим більше, що протягом розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідачем не порушувалось питання щодо необхідності їх зменшення, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи відповідного клопотання.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність необхідності доведення позивачем факту понесення ним збитків у зв`язку з простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018.

Посилання апелянта на те, що сторони, продовживши строк дії договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 шляхом укладення додаткової угоди №2 від 28.12.2018, одночасно узгодили збільшення строку виконання відповідачем робіт за вказаним договором, Південно-західним апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки скаржником безпідставно ототожнюються різні за змістом поняття "строк виконання зобов`язання" та "строк дії договору".

Водночас в силу пункту 4.2 договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 при виникненні обставин, які не залежать від Підрядника і перешкоджають виконанню його зобов`язань у встановлені строки, Підрядник має право ставити перед Замовником питання про перенесення строків завершення робіт, при цьому підписуються відповідні додаткові угоди про перенесення зазначених строків , а за умовами пункту 13.1 вказаного договору будь-які зміни та доповнення до договору дійсні лише за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що в адресованому позивачу листі №540 від 17.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" зазначило про те, що погодні умови зумовлюють неможливість безпечного виконання робіт на висоті, що, в свою чергу, унеможливлює завершення робіт за укладеним між сторонами договором №2018/д/ОГЭ/702 від 20.06.2018 та, як наслідок, початок виконання зобов`язань за договором №2018/д/ОГЭ/1711 від 05.10.2018. Крім того, у даному листі відповідач просив позивача продовжити строк дії вищевказаних договорів.

Між тим, апеляційний господарський суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження підписання сторонами додаткової угоди до договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018, якою було би узгоджено зміну строків виконання робіт, передбачених графіком (в редакції додатку №2 до додаткової угоди №1 від 29.10.2018), відповідно до якого вказані роботи мають бути виконані Підрядником в строк з 05.10.2018 до 25.11.2018.

Суд апеляційної інстанції також зазначає про те, що підписання сторонами акту виконаних робіт у червні місяці 2019 року, тобто після спливу строку, в який зобов`язання мало бути виконане, не свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачем неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов договору №2018/д/ОГЕ/1711 від 05.10.2018 та вимог законодавства за період з 26.11.2018 по 31.03.2019, а також не є підставою для звільнення відповідача від юридичної відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 04.07.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2019 у справі №915/1288/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомагістраль".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук