Постанова

від 28.10.2019 по справі 904/1768/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1768/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 року, ухвалене суддею Новіковою Р.Г., повний текст якого складений 07.08.2019, у справі №904/1768/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №2016117 від 04.01.2016 у запропонованій позивачем редакції,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" звернулось з позовом до Криворізької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №2016117 від 04.01.2016р. у запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги мотивовані необхідністю внесення змін до договору оренди земельної ділянки №2016117 від 04.01.2016 шляхом укладення додаткової угоди, у зв`язку з набранням з 01.01.2018 чинності змін до Податкового кодексу України щодо плати за землю за земельні ділянки. З 01.01.2019, відповідно до п.284.4. Податкового кодексу України, плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копали, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 року у справі №904/1768/19 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2016118 від 04.01.2016 державна реєстрація права оренди від 30.04.2016 №14419400 у запропонованій позивачем редакції.

Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Криворізька міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач (Криворізька міська рада) вказує на те, що оскаржуване рішення ухвалено без повного з`ясування обставин, які мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Скаржник наголошує на тому, що укладенню договору оренди земельної ділянки між Криворізькою міською радою та ПрАТ "Суха Балка" передувала процедура погодження сторонами на підставі норм діючого законодавства України та з дотриманням принципу свободи договору, його умов, у тому числі й тих, що стосуються орендної плати із визначенням її розміру, індексації, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. А тому умови, запропоновані позивачем у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, є неприйнятними для відповідача, оскільки не узгоджуються з рішеннями Криворізької міської ради, суперечать вимогам законодавства й принципу свободи договору та порушують інтереси територіальної громади міста Кривого Рогу в частині недоотримання коштів до місцевого бюджету від сплати орендної плати. Однак, на думку скаржника, судом першої інстанції не надано належної оцінки викладеним обставинам, котрі підтверджують протиправність вимог позивача про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки в частині розрахунку орендної плати, що призвело до неправильного вирішення існуючого спору між сторонами.

Також вважає, що оскільки позивач не є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки комунальної власності, а є її орендарем, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, то на нього, як на платника саме орендної плати, не розповсюджуються особливості оподаткування плати за землю, встановлені для платників земельного податку пунктом 284.4. статті 284 ПК України. Натомість, суд першої інстанцій без наведення відповідного обґрунтування своїх висновків, посилаючись лише на імперативність приписів Податкового кодексу України, вказує на наявність достатніх підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, тим самим порушуючи імперативну норму ст. 288 ПК України, що в свою чергу обумовило невідповідність оскаржуваного судового рішення принципам законності та обґрунтованості.

При цьому, за твердженням апелянта, судом жодним чином не мотивовано, з яких підстав він дійшов висновку про можливість застосування до орендних правовідносин Криворізької міської ради та ПрАТ "Суха Балка", які регулюються імперативними приписами ст. 288 ПК України, положень п.284.4. ст. 284 ПК України, якими визначаються саме особливості оподаткування платою за землю у виді земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Звертає увагу на те, що, як вбачається з договору, позивачу було надано в оренду земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення електропідстанції "Батьківщина", що є відмінним від виду використання земельних ділянок, передбаченого п. 284.4. ст. 284 ПК України, оскільки не пов`язане з видобуванням корисних копалин та розробкою родовищ корисних копалин.

Скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючі використання позивачем спірної земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів нерухомості саме для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, що є обов`язковою умовою для застосування п. 284.4 ст. 284 ПК України.

За твердженням відповідача, позивачем не доведено, що орендована ним земельна ділянка площею 1,1536 га, земельна ділянка, зазначена у спеціальному дозволі, площею 420,1 га, та земельна ділянка, зазначена в акті про надання гірничого відводу, площею 469,95 га, якимось чином співвідносяться між собою. А також не доведено, що орендована земельна ділянка знаходиться в межах гірничого відводу. Отже, висновки суду першої інстанції про використання спірної земельної ділянки позивачем саме з метою видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, обґрунтовані наданими в якості доказів спеціальним дозволом на користування надрами та актом про надання гірничого відводу, не можна вважати такими, що зроблені на підставі належних засобів доказування в розумінні процесуального закону.

Позивач (ПрАТ "Суха Балка") у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Правильно застосував норми матеріального права, з дотримання норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до умов спірного договору оренди земельної ділянки, позивач посилається на зміни в законодавстві, а саме, - доповнення ст. 284 ПК України пунктом 284.4, який визначає розмір орендної плати за користування землею для гірничодобувних підприємств, зокрема, встановлює спеціальну ставку сплати за земельні ділянки, надані для видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копалин.

Позивач зазначає, що основною його діяльністю є видобування багатих залізистих руд підземним способом. З цією метою позивач орендує земельні ділянки, на яких розміщені як об`єкти нерухомості, які безпосередньо задіяні в процесу видобування корисних копалин у вигляді залізної руди, так і земельних ділянок порушених внаслідок видобування залізної руди та які задіяні в єдиному технологічному циклі.

Позивач не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що приписи п. 284.4. ст. 284 ПК України, які встановлюють пільги щодо плати за землю відповідної категорії, не розповсюджуються на орендарів земель комунальної власності, оскільки останні є платниками плати за землю у формі орендної плати, а зазначені норми Податкового кодексу України встановлені для платників земельного податку, якими є власники або постійні користувачі земельних ділянок. Посилаючись на підпункт 147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, зазначає, що поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком. Таким чином, положення п. 284.4. ст. 284 ПК України встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій.

Позивач вважає безпідставними доводи Криворізької міської ради про відсутність належних і допустимих доказів використання спірної земельної ділянки саме для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин. Так, ПрАТ "Суха Балка" - є гірничодобувним підприємством, основним видом господарської діяльності (КВЕД-07.10) якого є добування багатих залізних руд підземним способом, зокрема в полі шахти. ім. Фрунзе. 06.08.1996 позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами №599 з метою видобування багатих залізних руд в полі шахти ім. Фрунзе (строк дії дозволу продовжено до 06.08.2036 року. Згідно дозволу площа ділянки надр складає 420,1 га).

Позивач зазначає, що в акті про надання гірничого відводу з метою розробки родовища багатих залізних руд (як виду корисних копалин) в межах поля шахти ім. Фрунзе визначена площа ділянки надр 469,95 га. Тобто, площа земельної ділянки наданої для видобування корисних копалин та площа ділянки надр, є пов`язаними між собою, проте не є тотожними, і тому не можуть співпадати між собою, оскільки землі, надані для користування надрами, не утворюють єдиного земельного масиву, а розташовані в різних частинах земельного фонду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Іванов О.Г, судді - Дармін М.О., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 у справі №904/1768/19; розгляд апеляційної скарги призначений на 30.09.2019.

Ухвалою від 30.09.2019 через неявку заявника апеляційної скарги розгляд справи відкладено на 28.10.2019.

Представник Позивача в судове засідання, призначене на 28.10.2019, не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник Відповідача в судове засідання, призначене на 28.10.2019, повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення останньому 04.10.2019 поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 4900075543013.

Згідно з частиною 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме Відповідач не забезпечив участі свого представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення останнього, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на належне повідомлення Відповідача про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

В судовому засіданні 28.10.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

04.01.2016 між Криворізькою міською радою (далі - орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Євраз Суха Балка" (далі - орендар) підписаний договір №2016117 оренди земельної ділянки (далі - договір).

Відповідно до статуту Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", підприємство є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка".

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішень Криворізької міської ради №3264 від 30.12.2014 та №3557 від 31.01.2015 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення електропідстанції "Батьківщина", яка знаходиться у Жовтневому районі міста Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка площею 1,1536 га. (пункту 2 договору). Кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:027:0020 (пункту 4 договору).

Згідно пункту 6 договору, його укладено терміном на 5 (п`ять) років.

Пунктом 7 договору визначено, що річна орендна плата за 2015 рік вноситься виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 №2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" зі змінами та відповідно до розрахунку наданого до договору оренди земельної ділянки.

Річна орендна плата з 1 січня 2016 року вноситься орендарем в розмірі 91768 грн. 86 коп. виключно у грошовій формі.

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати здійснюється на підставі ст. 289 Податкового кодексу України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документацій (або довідки), виконаний управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області та рішень міської ради від 24.06.2015 №3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", №3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу".

Пунктом 11 Договору оренди земельної ділянки передбачено, що розмір та сума орендної плати переглядається з внесенням змін до цього договору у разі:

- затвердження базової вартості 1 кв.м. земель міста та зміни даної базової вартості;

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів річної орендної плати за землю, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в разі зміни або скасування понижувального коефіцієнту;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

Законом України від 07.12.2017 №2245-YІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4. наступного змісту - плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

У зв`язку з набранням чинності цього Закону, 05 лютого 2019 року за вих. №69.1/281 Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" звернулось до Криворізької міської ради з пропозицією щодо внесення змін до договорів оренди землі. Додатком до цього листа, який направлено на адресу відповідача є, зокрема, і проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №2016117 від 04.01.2016.

У запропонованій редакції додаткової угоди до договору оренди зазначалось про необхідність внесення змін до договору в частині розрахунку річної орендної плати, а саме:

1. Доповнити пункт 5 Розділу "Об`єкт оренди" абзацом наступного змісту: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.02.2017 №75 становить 10808309,12 грн.".

2. Пункти 7 Розділу "Орендна плата" змінити та викласти в наступній редакції:

"7. Починаючи з 01.01.2019 річна орендна плата за землю вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі та на момент укладання цієї додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №2016117 від 04.01.2016 (державна реєстрація права оренди від 30.04. 2016 №14416482), становить 67551 грн. 93 коп. (шістдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна грн. 93 коп.). Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2019 здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України та Рішення Криворізької міської ради "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році" від 27.06.2018 №2816, відповідно до розрахунку, наведеного у додатку №1 до цієї угоди, який є її невід`ємною частиною.

Плата вноситься "Орендарем" на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №33212812004022 у банку Казначейства України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 38031627.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Лист - пропозиція щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки отримано відповідачем 06.02.2019, що підтверджується відповідною відміткою на листі за вих. №69.1/281 від 05.02.2019.

12.03.2019 Криворізька міська рада відмовила позивачу у підписанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Криворізька міська рада посилалася на те, що положеннями статті 288 Податкового кодексу України не передбачено жодних спеціальних ставок орендної плати за земельні ділянки, що орендуються позивачем, у тому числі й спірної земельної ділянки. Відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки позивач не є постійним землекористувачем земельної ділянки, а є орендарем, тобто платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, і на нього, як на платника саме орендної плати, не поширюються пільги щодо плати за землю, встановлені для платників земельного податку.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із доведеності позивачем тих обставин, що спірна земельна ділянка використовується саме з метою видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, позивач має право на застосування ставки у розмірі 25% до орендної плати за земельні ділянки гірничодобувного підприємства, умови додаткової угоди, запропонованої позивачем, до договору оренди земельної ділянки №2016118 від 04.01.2016 повністю відповідають положенням пунктів 274.1. статті 274, 284.4. статті 284 та 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про внесення змін в укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки №2016117 від 04.01.2016 шляхом укладення додаткової угоди, у зв`язку з набранням з 01.01.2018 чинності Податкового кодексу України щодо плати за землю за земельні ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно за статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (частина друга статті 181 Господарського кодексу України). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України).

Статтею 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у передбачені законодавством України строки сторони не досягли згоди стосовно істотних умов договору через ухилення відповідача від виконання обов`язків щодо вирішення питання земельних відносин. Такі дії Криворізької міської ради порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішення спорів про внесення змін до договору пов`язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов`язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов`язання відповідача внести такі зміни до договору.

За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України установлено, що якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З 01.01.2018 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме статтю 284, яка регулює особливості оподаткування плати за землю, доповнено пунктом 284.4., яким визначено, що плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу, а з 01.01.2019 цим пунктом встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Поняття "плати за землю" наведено у підпункті 147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком.

Таким чином, положення пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій. Імперативні приписи Податкового кодексу України мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2019 у справі №904/3714/18 (а.с. 28-29).

Про необхідність застосування ставки у розмірі 25% до орендної плати за земельні ділянки гірничодобувного підприємства, яка є складовою плати за землю, зазначено і в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі №160/7717/18 (а.с.25-27).

Отже, умови додаткової угоди, запропоновані позивачем, до договору оренди земельної ділянки №2016117 від 04.01.2016 повністю відповідають положенням пунктів 274.1. статті 274, 284.4. статті 284 та 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

Аргументи апеляційної скарги в частині неможливості застосування до спірних відносин зазначених вище положень Податкового кодексу України відхиляються колегією суддів як такі, що ґрунтуються на їх помилковому тлумаченні відповідачем.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення свободи договору є такими, що носять декларативний характер, а тому відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

ПрАТ "Суха Балка" є гірничодобувним підприємством, що здійснює видобування багатих залізних руд підземним способом (код КВЕД 07.10), на підставі спеціального дозволу на користування надрами №599 від 06.08.1996 в полі шахти ім. Фрунзе (а.с.23).

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Гірничого закону України, гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення; гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Пунктом 14.1.37. статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність гірничого підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу IX цього Кодексу - діяльність гірничого підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Частиною першою статті 17 Кодексу України про надра визначено, що гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Відповідно до статті 18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Згідно зі статтею 14 Кодексу України про надра, надра надаються у користування для:

- геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

- видобування корисних копалин;

- будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

- створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

- виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;

- задоволення інших потреб.

Отже, гірничодобувне підприємство має включати в себе комплекс засобів і ресурсів, які б забезпечували виконання зазначених вимог законодавства. Саме комплекс таких засобів дозволяє здійснювати видобуток корисних копалин.

Підпункт 14.1.51. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України передбачає, що добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини.

Судом встановлено, що земельна ділянка за договором оренди №2016117 від 04.01.2016 надана для розміщення електропідстанції "Батьківщина", яка знаходяться у Жовтневому районі м. Кривого Рогу.

В матеріали справи позивачем надана Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в якій також зазначено, що земельна ділянка надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (електропідстанція "Батьківщина") (а.с. 62).

Як зазначено в Пояснювальній записці до Технічної документації, категорія земель, до якої віднесено земельну ділянку - "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення". Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель код цільового призначення земель код КВЦПЗ: 11.01 (Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами). Відповідно до класифікації видів земельних угідь (КВЗУ) код видів земельних угідь (КВЗУ): 011.02 (землі під відкритими розробками, шахтами, кар`єрами, торфорозробками та відповідними спорудами) (а.с.63).

Наявна в Технічній документації експлікація земельних угідь свідчить про повне розташування орендованої земельної ділянки в межах гірничого відводу шахти ім. Фрунзе.

Основною діяльністю позивача є добування залізної руди (код КВЕД 07.10), з цією метою позивач орендує земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомості, які безпосередньо задіяні в процесі видобування корисних копалин у вигляді залізної руди.

Технологічний комплекс поверхні шахти включає комплекс будов, гірничо-технічних споруд та устаткування, розташованих на поверхні шахти біля шахтних стволів і призначених для спуску в шахту та підйому людей, підйому, приймання, складування, переробки та відправки споживачам корисних копалин, прийому та складування породи, подачі в шахту свіжого повітря для провітрювання гірничих виробок, забезпечення гірничих робіт пневмо- та електроенергією, очищення шахтних вод, ремонту гірничого устаткування, побутового обслуговування робітників, роботи адміністративно-управлінських та інженерно-технічних служб.

Як вже зазначалося вище, земельна ділянка за договором оренди №2016117 від 04.01.2016 надана із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення електропідстанції "Батьківщина", що за своєю суттю призначена для експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, пов`язаних із користуванням надрами.

Тобто, електропідстанція "Батьківщина" призначена для забезпечення електричною енергією шахти ім. Фрунзе та шахти Південна, тому безпосередньо приймає участь в єдиній технологічній схемі гірничого підприємства, отже, пов`язана з видобуванням корисних копалин.

Таким чином, електропідстанція "Батьківщина" є гірничо-технічною будівлею поверхі шахти і входить до технологічного комплексу поверхні шахти, безпосередньо задіяна в процесі видобування корисних копалин (забезпечення шахт електроенергією), а надана в оренду земельна ділянка відповідно до Договору оренди №2016117 від 04.01.2016 використовується ПрАТ "Суха Балка" для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, про що й зазначено у п. 284.4 ст. 284 ПК України.

Таким чином, місцевим господарським судом правильно встановлено, доведеність позивачем, що спірна земельна ділянка, яка надана товариству в оренду, використовується саме з метою видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, що підтверджується наданим Спеціальним дозволом на користування надрами Державної служби Геології та Надр України №599 від 06.08.1996, виданим ПАТ "Суха Балка" з метою продовження видобування залізних руд в районі поля шахти ім. Фрунзе, актом про надання позивачу гірничого відводу шахти ім. Фрунзе від 02.04.2018 №3317 (а.с.24).

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача про ненадання суду доказів того, що використання позивачем спірної земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів здійснюється саме для видобування та розробки корисних копалин.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перевірці рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 у справі №904/1768/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 у справі №904/1768/19 - залишити без змін.

Судові витрати Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.11.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік