Рішення

від 31.10.2019 по справі 902/562/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2019 р. Cправа № 902/562/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Дніпропостач" (вул. Гоголя, 1, кв. 4, м. Дніпро, 49000)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджетал інвест" (пр-т Коцюбинського, 56, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 116 105, 20 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.10.2019 р.), -

За участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

Представники сторін

позивача: Грек С.К. - керівник згідно наказу № 1/к від 09.04.2004 р. (в режимі ВКЗ з Господарським судом Дніпропетровської області);

позивача: Воробйова Яна Ігорівна - згідно ордеру серії ДП № 2801/010 від 31.10.2019 р., свідоцтва № 4241 від 22 квітня 2019 р.;

відповідача: не з"явився.

ВС Т А Н О В И В:

15.07.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 27.06.2019 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Дніпропостач" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджетал інвест" заборгованості за договором поставки № 13/03 від 13.03.2018 р. в розмірі 104 906, 24 грн., з яких: 93 855 грн. - борг; 7 508, 40 грн. - пеня; 2 177, 44 грн. - втрати від інфляції; 1365, 40 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджетал інвест" порушило умови договору поставки № 13/03 від 13.03.2018 р., а саме - недопоставило позивачу товару на суму 93855,00 грн.

Ухвалою від 17.07.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/562/19, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі суд призначив на 01.08.2019 р.

30.07.2019 р. на електронну адресу суду надійшла заява від 29.07.2019 р. за підписом представника позивача - Грека С.К. про забезпечення проведення судового засідання по справі № 902/562/19 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 31.07.2019 р. вказану заяву суд повернув заявнику без розгляду, у зв"язку з тим, що остання не містила електронного цифрового підпису.

31.07.2019 р. на електронну адресу суду надійшла заява від 30.07.2019 р. за підписом директора позивача - Грека С.К. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою від 01.08.2019 р. суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 902/562/19 на 30 днів та відклав підготовче засідання до 17.09.2019 р.

09.08.2019 р. на адресу суду надійшла заява від 30.07.2019 р. за підписом директора позивача - Грека С.К. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

13.08.2019 р. на адресу суду надійшла заява від 06.08.2019 р. за підписом представника позивача - Грека С.К. про забезпечення проведення судового засідання по справі № 902/562/19 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 14.08.2019 р. суд задоволив вказану заяву та доручив Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення відеоконференції 17.09.2019 р. з Господарським судом Вінницької області за участю представників сторін.

Ухвалою від 17.09.2019 р. відкладено підготовче засідання до 15.10.2019 р.

09.10.2019 р. від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява від 08.10.2019 р., в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 116 105, 20 грн., з яких: 93 855, 00 грн. - борг, 17653,10 грн. - пеня, 2552, 86 грн. - інфляційні втрати та 2044, 24 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2019 р. зазначив, що уточнена позовна заява від 08.10.2019 р. є заявою про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 15.10.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 902/562/19 для судового розгляду по суті на 31 жовтня 2019 р.

28.10.2019 р. від директора позивача до суду надійшла заява від 23.10.2019 р., в якій останній зазначив, що сума штрафних санкцій за період 16.01.2019 р. - 07.10.2019 р. складає 17653, 10 грн. (з урахуванням п. 4.2. договору № 13/03 від 13.03.2018 р.).

На визначену судом дату - 31.10.2019 р. в судове засідання з"явилися представники позивача. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задоволити позов.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 15.10.2019 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті, яка надсилалася за місцезнаходженням юридичної особи, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованою кореспонденцією.

Направлений відповідачу конверт із ухвалою від 15.10.2019 р. повернувся на адресу суду 28.10.2019 р. з відміткою органу поштового зв"язку: "Не розшуканий".

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Пунктами 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того суд наголошує, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відзиву на позовну заяву чи будь - яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Окрім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 15.10.2019 р. про закриття підготовчого провадження та призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, № 16652/04, від 02.12.2010).

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви від 08.10.2019 р. про збільшення розміру позовних вимог, в сукупності зі змістом позовної заяви, суд приймає до розгляду останню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

За вказаних обставин, подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, спір вирішується з урахуванням вказаної заяви, нова ціна позову складає 116 105, 20 грн. , з яких: 93 855, 00 грн. - борг, 17653,10 грн. - пеня, 2552, 86 грн. - інфляційні втрати та 2044, 24 грн. - 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши представників позивача, керуючись законом, судом встановлено наступне.

13.03.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромінвест" (наразі ТОВ "Діджетал інвест", в договорі - "Постачальник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Дніпропостач" (в договорі - "Замовник") укладено договір поставки № 13/03.

Як вбачається із договору останній укладався між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромінвест" (код ЄДРПОУ 41625064).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на час подання позовної заяви за ідентифікаційним кодом юридичної особи 41625064 значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджетал інвест".

Із матеріалів справи вбачається, що організаційно - правова форма товариства залишилася незмінною, а відбулася лише зміна його найменування.

Згідно п.1.1. Договору Постачальник взяв на себе зобов"язання з поставки Замовнику товару згідно Специфікації.

Відповідно до п.1.2. Договору Замовник зобов"язався прийняти товар і здійснити оплату на умовах і в строки, передбачені даним Договором.

Сума Договору складає - 1000 000, 00 грн. Форма оплати - підставою для оплати є рахунок - фактура. Умови оплати - 50 % передоплата, 50 % по факту виготовлення труби або 100 % передоплата, якщо труба в наявності на складі Постачальника (п.п. 2.1.-2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, умови поставки товару визначаються згідно із Специфікацією.

Згідно п. 4.2. Договору, при невиконанні взятих на себе обов"язків, Постачальник зобов"язується відшкодувати Замовнику збитки і сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на даний період, за кожний день прострочки, але не більше 8 % від суми недопоставленого товару.

Сторони підписали Специфікацію № 2 від 15.11.2018 р., яка є невід"ємною частиною Договору поставки № 13/03 від 13.03.2018 р., згідно якої загальна вартість товару складає 416808, 86 грн.; умови сплати за товар: 70 % передплата, 30 % по факту виготовлення труби; строк виготовлення - до 15.12.2018 р.

Постачальник виставив позивачу рахунок - фактуру № 97, згідно якого, сума до сплати складала 416 808, 86 грн.

Позивач, на виконання умов Договору і на підставі рахунку - фактури № 97 від 15.11.2018 р. здійснив передплату у розмірі 290000,00 грн., що підтверджується звітом про дебетові і кредитові операції, журналом - ордером і відомістю по рахунку.

Відповідач на виконання взятих на себе зобов"язань поставив позивачу труби Ф530х12 ГОСТ 10706 ст3сп5 лише у кількості 7,432 тн на суму 196145, 34 грн., що стверджується видатковою накладною № 8 від 20.02.2019 р. Розбіжність із зазначеною кількістю у рахунку - фактурі № 97 складає - 8, 361 тн.

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу товару на суму 220 663,86 грн. (із них на суму попередньої оплати - 93855,00 грн.), тобто решта товару, а саме: 8,361 тн. від загальної кількості 15, 793 тн. не була поставлена позивачу, як передбачено в Специфікації 2 від 15.11.2018 р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких просив відповідача виконати умови договору.

Зокрема, в листі № 096 від 07.12.2018 р., позивач звернувся до відповідача, у зв"язку з порушенням строків поставки труби, з проханням надіслати гарантійний лист з графіком виготовлення та строків поставки труби.

В листі № 001 від 08.01.2019 р. позивач звернувся до відповідача з проханням організувати його представнику 09.01.2019 р. показ виготовлення труби із попередженням, що, якщо до 11.01.2019 р. зобов"язання відповідача не будуть виконанні позивач розпочне судову процедуру.

В листі № 002 від 11.01.2019 р. адресованому відповідачу після відвідування заводу його представником, позивач зазначив, що на території заводу є в наявності заготовки на 8 труб Ф530х12 та просив в найкоротші строки доробити 8 штук труби Ф530х12, в кількості 7,432 тн і до 15 січня 2019 р. доставити в Кривий Ріг. Також у вказаному листі позивач просив відповідача повернути решту коштів в сумі 93854, 68 грн.

В претензії № 03 Б від 28.01.2019 р. на суму 290000, 00 грн. позивач запропонував відповідачеві перерахувати йому кошти в сумі 290000, 00 грн.

В листі № 082 від 27.02.2019 р. позивач просив відповідача в найкоротший термін погасити заборгованість в розмірі 93854, 66 грн.

Недопоставка відповідачем позивачу товару, неповернення суми попередньої оплати відповідачем позивачу і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статтей 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов"язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 17653,10 грн. - пені за період прострочення 16.01.2019 р. - 07.10.2019 р., 2552, 86 грн. - інфляційних втрат та 2044, 24 грн. - 3% річних за період прострочення 16.01.2019 р. - 07.10.2019 р.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

В п. 4.2. Договору сторони передбачили, що при невиконанні взятих на себе обов"язків, Постачальник зобов"язується відшкодувати Замовнику збитки і сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на даний період, за кожний день прострочки, але не більше 8 % від суми недопоставленого товару.

Перевіркою, за допомогою програми "ЛІГА ЗАКОН", правильності наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних за визначені в розрахунку періоди, судом встановлено наступне.

За період прострочення 16.01.2019 р. - 07.10.2019 р. пеня становить 17653,10 грн. (з урахуванням п.4.2. Договору), інфляційні втрати - 2261,86 грн. та 3% річних - 2044, 24 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 17653,10 грн. - пені за період прострочення 16.01.2019 р. - 07.10.2019 р., 2044, 24 грн. - 3% річних за період прострочення 16.01.2019 р. - 07.10.2019 р. є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі .

Вимоги про стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню частково, на суму 2261, 86 грн. У стягненні 291 грн. - втрат від інфляції позивачу слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76 - 80, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджетал інвест" (пр-т Коцюбинського, 56, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 41625064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Дніпропостач" (вул. Гоголя, 1, кв. 4, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 23357348) 93855,00 грн. - боргу, 17653,10 грн. - пені, 2044,24 грн. - 3 % річних, 2261,86 грн. - інфляційних втрат та 1921 грн. - на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в стягненні 291,00 грн. втрат від інфляції.

5. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту судового рішення.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 листопада 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , кв.4, м. Дніпро, 49000)

3 - відповідачу (пр-т Коцюбинського, 56, м. Вінниця, 21000)