Рішення

від 04.11.2019 по справі 910/11793/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/11793/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Комунального підприємства Житній ринок

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл Замовлень

про стягнення 84 028,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Житній ринок (надалі - КП Житній ринок ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл Замовлень (надалі - ТОВ Стіл Замовлень ) про стягнення 84 028,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором №1тт1а8-О/2017 від 01.02.2017, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 57 081,57 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 961,90 грн., 3% річних у розмірі 4 102,00 грн. та інфляційних у розмірі 12 882,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Ухвала від 03.09.2019 направлена на адресу місцезнаходження ТОВ Стіл Замовлень поштовим відправленням за №0103052043542, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, адресат відсутній .

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 03.09.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.02.2017 між КП Житній ринок (орендодавець) та ТОВ Стіл Замовлень (орендар) був укладений договір №1тт1а8-О/2017 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, яке розташоване на 1-му поверсі за адресою: вул. Верхній Вал , буд. 16, для кафе, яке здійснює продаж товарів підакцизної групи.

31.03.2017 між сторонами укладена додаткова угода №1 до Договору, якою внесено зміни, зокрема, до п. 3.1 Договору, згідно з яким сторони дійшли згоди про те, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року №34/6250 та на дату підписання договору становить 301 грн. 13 коп. без ПДВ за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 50 951,67 грн./ п`ятдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна грн. 67 коп./ без ПДВ, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору. Орендна плата з урахуванням ПДВ складає 61 142,00 грн. (шістдесят одна тисяча ст. о сорок дві гривні 00 коп.).

Згідно з п. 3.7 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.8 Договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонт будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що орендодавець зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об`єкт оренди.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2017.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості з орендної плати у розмірі 43 727,55 грн. та заборгованості з експлуатаційних витрат у розмірі 13 354,02 грн.

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі від 01.02.2017) підтверджується факт передачі майна в оренду та користування ним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.7 Договору у відповідача наявна заборгованість із сплати позивачу орендних платежів у розмірі 43 727,55 грн. на підставі Договору, а строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 43 727,55 грн. за фактичне користування об`єктом оренди на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача експлуатаційних витрат на загальну суму 13 354,02 грн. суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 3.8 Договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонт будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо.

При цьому, Договір не визначає певного порядку здійснення розрахунку витрат, про які йдеться в пункту 3.8 договору, та покладає відповідальність за правильність нарахувань на позивача. Підставою для сплати таких платежів є виставлений підприємством-балансоутримувачем рахунок на оплату.

На переконання суду, заявлені позовні вимоги про стягнення експлуатаційних витрат повинні ґрунтуватись на відповідних розрахунках позивача, які підтверджуються належними та допустимими доказами (первинними документами).

В той же час, розрахунки, складені позивачем, не узгоджуються з фактичними обставинами справи та наявними у справі письмовими доказами. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували правильність здійснених позивачем нарахувань. Позивачем не обґрунтовано, з яких саме сум складається спірна заборгованість (наприклад, витрат на послуги з водопостачання та водовідведення, постачання електричної енергії, витрат на утримання прибудинкової території тощо), та не надано суду первинних документів (рахунків на оплату, актів наданих послуг, договорів з постачальниками послуг), які б підтверджували факт надання таких послуг відповідачу, їх обсяг, тариф та загальну вартість.

Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, позивачем не було дотримано свого процесуального обов`язку доказування при зверненні з позовними вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 13 354,02 грн., у зв`язку з чим такі вимоги залишені судом без задоволення як документально непідтверджені.

За таких обставин, позовні вимоги КП Житній ринок про стягнення з ТОВ Стіл Замовлень заборгованості є правомірними та обґрунтованими у розмірі 43 727,55 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 961,90 грн., 3% річних у розмірі 4 102,00 грн. та інфляційних у розмірі 12 882,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Позивач нараховує пеню за період з 19.02.2019 до 19.08.2019, в той час як заборгованість з орендної плати виникла за період з лютого по квітень 2017 року, а за приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Тобто, пеня у розмірі 9 961,90 грн. за період з 19.02.2019 до 19.08.2019 нарахована безпідставно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок виходячи із встановленої судом суми заборгованості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 129,12 грн. та інфляційні у розмірі 10 658,36 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Стіл Замовлень на користь КП Житній ринок заборгованості у розмірі 43 727,55 грн., 3% річних у розмірі 3 129,12 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 10 658,36 грн. В іншій частині (заборгованість у розмірі 13 354,02 грн., пеня у розмірі 9 961,90 грн., 3% річних у розмір 972,88 грн. та інфляційні у розмірі 2 224,32 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства Житній ринок задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл Замовлень (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7, офіс 10; ідентифікаційний код 40656458) на користь Комунального підприємства Житній ринок (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 16; ідентифікаційний код 05587843) заборгованість з орендної плати у розмірі 43 727 (сорок три тисячі сімсот двадцять сім) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 3 129 (три тисячі сто двадцять дев`ять) грн. 12 коп., інфляційні у розмір 10 658 (десять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 1 314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн. 87 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий