Рішення
від 22.10.2019 по справі 910/11209/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2019Справа № 910/11209/19

За позовом Акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Білдінг Груп"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи: не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

19 серпня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" (позивач) надійшла позовна заява № 335 від 15.08.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Київ Білдінг Груп" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки товарного бетону та залізобетонних виробів № 531 від 16.08.2018 року в розмірі 519 599,64 грн., з них: основного боргу - 341 038,38 грн. (триста сорок одна тисяча тридцять вісім гривень 38 копійок), 20% річних - 68 207,67 грн. (шістдесят вісім тисяч двісті сім гривень 67 копійок), 3% річних - 8587,92 грн. (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 92 копійки) та пені - 101 765,67 грн. (сто одна тисяча сімсот шістдесят п`ять гривень 67 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки товарного бетону та залізобетонних виробів № 531 від 16.08.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 року у справі № 910/11209/19 позовну заяву № 335 від 15.08.2019 року Акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Київ Білдінг Груп" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Акціонерному товариству "Дарницький завод ЗБК" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Акціонерному товариству "Дарницький завод ЗБК" за адресою: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103052019960 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 21.08.2019 року у справі № 910/11209/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 27.08.2019 року.

28 серпня 2019 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" надійшли пояснення № 382 від 27.08.2019 року, в яких позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 511 682,12 грн., з них: основного боргу - 341 038,38 грн., 20% штрафу - 68 207,67 грн., 3% річних - 7978,88 грн. та пені - 94 457,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/11209/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 24.09.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/11209/19 до судового розгляду по суті на 22.10.2019 року.

09.10.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання № 433 від 07.10.2019 року, в якому позивач просить розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представники учасників справи в судове засідання 22.10.2019 року не з`явилися.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Білдінг Груп" за адресою: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052021522 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 року у справі № 910/11209/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 09.09.2019 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 24.09.2019 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2018 року між Акціонерним товариством "Дарницький завод ЗБК" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Білдінг Груп" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки товарного бетону та залізобетонних виробів № 531 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується у встановлений строк передати у власність покупця товарний бетон та залізобетонні вироби (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти.

Відповідно до п. 1.2. договору, ціна та загальна кількість поставленого покупцю товару визначається у видатковій накладній (товарно-транспортній накладній) постачальника.

За умовами п. 6.10. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця під час отримання товару на складі постачальника (поставка на умовах ЕХW), або на місці призначення доставки товару (поставка на умовах FCA). Під час отримання товару уповноважена особа покупця зобов`язана засвідчити розписом факт отримання товару у видатковій накладній (товарно-транспортній накладній) та поставити штамп свого підприємства.

В п. 7.3. договору визначено, що постачальник має право поставити товар покупцю на умовах відстрочення платежу. Під час поставки товару з відстроченням платежу покупець зобов`язується повністю розрахуватись з постачальником за отриманий товар у термін до 30 (тридцяти) календарних днів. Першим днем розрахунку покупця є день, наступний за днем отримання товару. Постачальник зараховує сплачені покупцем кошти в порядку, що визначено ст. 534 ЦК України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору поставки товарного бетону та залізобетонних виробів № 531 від 16.08.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 526 038,38 грн., що підтверджується накладними: № 7/18607 від 07.09.2018 року на суму 78 667,20 грн., № 7/18671 від 10.09.2018 року на суму 131 016,68 грн., № 7/19452 від 14.09.2018 року на суму 269 742,37 грн., № 7/24321 від 24.10.2018 року на суму 46 612,13 грн. Товар за вказаними вище накладними за якістю та кількістю прийнятий уповноваженою особою відповідача (довіреності на отримання товару № 10 від 06.09.2018 року та № 13/10 від 22.10.2018 року) без заперечень, що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки спірні накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 185 000,00 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 341 038,38 грн.

При цьому, позивач вказав, що товар поставлений за видатковою накладною № 7/18607 від 07.09.2018 року повністю оплачений відповідачем 30.10.2018 року згідно платіжного доручення № 280 на суму 100 000,00 грн., залишок коштів за цим платіжним дорученням після сплати становить 21 332,00 грн. (100 000,00 грн. - 78 667,20 грн.).

Залишок коштів за платіжним дорученням № 280 від 30.10.2018 року в сумі 21 332,00 грн., відповідно до п. 7.3. договору зараховано в оплату товару за наступною видатковою накладною № 7/18671 від 10.09.2018 року.

Також в оплату товару за видатковою накладною № 7/18671 від 10.09.2018 року зараховані кошти за платіжними дорученнями № 347 від 08.02.2019 року на суму 50 000,00 грн. та № 382 від 12.04.2019 року на суму 35 000,00грн., відтак заборгованість за поставлений за видатковою накладною № 7/18671 від 10.09.2018 року товар становить 24 683,88 грн. (131 016,68 грн. - 21 332,80 грн. - 50 000,00 грн. - 35 000,00 грн.).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання щодо оплати товару по видатковим накладним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 7.3. договору строк оплати поставленого товару за спірними накладними є таким, що настав.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 341 038,38 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення в повному обсязі оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки товарного бетону та залізобетонних виробів № 531 від 16.08.2018 року в розмірі 341 038,38 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 20% штрафу - 68 207,67 грн., 3% річних - 7978,88 грн. та пеню - 94 457,19 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені .

В п. 8.3. договору визначено, що за прострочення оплати товару поставленого відповідно до п. 7.3. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання за кожен день прострочки, інфляційні та штраф у вигляді двадцяти процентів від простроченої суми.

Відповідно до роз`яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по видатковій накладній, з урахуванням п. 7.3. договору, днів часткової оплати заборгованості, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду та враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за шість місяців), суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 59 941,09 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 34 516,10 грн. позивачу належить відмовити.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% штрафу, суд дійшов висновку про правомірність його нарахування, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20% штрафу у розмірі 68 207,67 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних окремо по кожній накладній, з урахуванням п. 7.3. договору, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 7976,85 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 611,07 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 477 163,99 грн. з них: : основного боргу - 341 038,38 грн. (триста сорок одна тисяча тридцять вісім гривень 38 копійок), 20% штрафу - 68 207,67 грн. (шістдесят вісім тисяч двісті сім гривень 67 копійок), 3% річних - 7976,85 грн. (сім тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень 85 копійок) та пені - 59 941,09 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня 09 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 7157,46 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Білдінг Груп" (ідентифікаційний код 40722216, адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2) на користь Акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" (ідентифікаційний код 01373298, адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11) грошові кошти: основного боргу - 341 038,38 грн. (триста сорок одна тисяча тридцять вісім гривень 38 копійок), 20% штрафу - 68 207,67 грн. (шістдесят вісім тисяч двісті сім гривень 67 копійок), 3% річних - 7976,85 грн. (сім тисяч дев`ятсот сімдесят шість гривень 85 копійок), пені - 59 941,09 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня 09 копійок) та судовий збір - 7157,46 грн. (сім тисяч сто п`ятдесят сім гривень 46 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.11.2019р.

Суддя О.В. Котков

Дата ухвалення рішення22.10.2019
Оприлюднено06.11.2019

Судовий реєстр по справі —910/11209/19

Постанова від 03.03.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 02.03.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 20.02.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 04.02.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 27.12.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 02.12.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Рішення від 22.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Котков О.В.

Ухвала від 24.09.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Котков О.В.

Ухвала від 30.08.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Котков О.В.

Ухвала від 21.08.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Котков О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні