Рішення

від 05.11.2019 по справі 910/9427/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/9427/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Заяць Олександра Васильовича АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіссей Плюс" вул. Шепелева Миколи, б. 6, м. Київ, 03061

про стягнення 32 197,45 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Заяць Олександр Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіссей Плюс" про стягнення 32197,45 грн., а саме 26180,00 грн. основного боргу, 1383,59 грн. процентів річних, 4633,86 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 03-10/17 на виконання агрохімічних робіт з обробки посівів 03.10.2017 року в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 року, за результатами розгляду заяви позивача № 01/08/Ю від 01.08.2019 року про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9427/19 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/9427/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Про відкриття провадження у справі № 910/9427/19 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050886186, та з урахуванням строків, встановлених частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (15.08.2019 року), які також визначені судом в ухвалі від 09.08.2019, мав подати відзив на позовну заяву до 30.08.2019 включно.

Натомість як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Одіссей Плюс" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Судом повідомлено, що 02.09.2019 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання № 03/08/Ю від 29.08.2019 року про здійснення розподілу понесених судових витрат з урахуванням наданих доказів, які, зокрема, долучені до даного клопотання. Клопотання разом з доданими до нього доказами судом долучено до матеріалів справи.

Також 05.09.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання № 01/09/Ю від 02.09.2019 року, в якому позивач повідомляє про відсутність станом на 02.09.2019 року відзиву відповідача та просить суд здійснювати на підставі наявних в матеріалах справи документів. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 03 жовтня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем Заяць Олександром Васильовичем (позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Одіссей Плюс (відповідач у справі, замовник за договором) було укладено Договір № 03-10/17 на виконання агрохімічних робіт по обробці посівів (далі - Договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання своїми силами і за власний рахунок виконати агрохімічні роботи по обробці посівів відповідача - десекація посівів соняшника площею 238 га. смт. Кам`яний Брід Баранівського району Житомирської області (далі - роботи) з розрахунку 110 грн. за один гектар в порядку і строки, передбачені Договором.

Розділами 2 - 4 Договору сторони узгодили умови та строки виконання робіт, вартість та порядок оплати робіт, порядок приймання виконаних робіт, зобов`язання сторін, їх відповідальність тощо.

Згідно п. 5.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторін своїх обов`язків.

Вказаний Договір підписаний представниками виконавця та замовника і скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який регулюється нормами §1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 1.6 Договору фактичний обсяг робіт може коригуватись сторонами в процесі виконання даного Договору .

Виконавець приймає на себе виконання захисних робіт за видами та об`ємами згідно замовлення (п.1.7 Договору).

Згідно п.2.1 Договору виконавець зобов`язується виконати роботи власними силами та з використанням власних механізмів, приладів, обладнання та матеріалів. При цьому виконавець відповідає за якість механізмів, приладів, обладнання та матеріалів, які використовуються їм при виконанні робіт.

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 2.2 Договору виконавець зобов`язується виконати передбачені умовами Договору роботи та передати їх результати замовнику (за Актом приймання - передачі виконаних робіт) в наступні узгоджені строки: початок виконання робіт - 03.10.2017, закінчення виконання робіт - 05.10.2017.

Зокрема, згідно наявної в матеріалах справи копії Завдання на виконання робіт у сільському та лісовому господарстві від 03.10.2017, сторонами узгоджено вид робіт - десекація соняшника, обсяг робіт - 238 га, термін виконання робіт - 03.10.2017 - 05.10.2017.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.1 Договору вартість робіт з обробки одного гектару землі з паливом встановлюється за згодою сторін та складає 110,00 грн. Дана вартість розрахована на відділення 5 км від ділянки, що обробляється. У випадку більшого відділення вартість може перераховувались на витрати палива.

Загальна вартість робіт, що підлягають виконанню за даним Договором, складає 26180,00 грн., без ПДВ (п.3.3 Договору).

Остаточна вартість робіт відображається сторонами в Акті здачі - приймання виконаних робіт, який є невід`ємною частиною даного Договору.

За умовами п. 4.1 Договору приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання Акту здачі - приймання виконаних робіт, який передається виконавцем замовнику в день виконання робіт. Зазначений в даному пункті Акт після його підписання уповноваженими представниками сторін є невід`ємною частиною даного Договору та є підставою для здійснення замовником остаточного розрахунку за виконані виконавцем роботи.

Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи (десекація соняшника на площі 238 га в період 03-04.10.2017) на суму 26180,00 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками замовника та виконавця Актом від 04.10.2017, копія якого наявна в матеріалах справи.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як вбачається із наданої позивачем копії акту від 04.10.2017, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаним актом відсутні, зокрема оцінка виконаних робіт зазначена замовником як добра, з дотриманням встановленої технології.

Доказів пред`явлення відповідачем претензій щодо виявлення відхилень при виконанні робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, а також термінів виконання робіт, як і приписів про їх усунення до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови від приймання виконаних робіт та підписання акту приймання останніх від 04.10.2017, а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню робіт з обробки посівів (дефекації соняшника), обумовлених Договором та в обсягах, зазначених в Акті від 04.10.2019, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 3.6 Договору підписаний уповноваженими представниками сторін Акт здачі- приймання виконаних робіт є підставою для проведення замовником остаточного розрахунку за виконані виконавцем роботи.

Згідно з умовами п.3.7 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 3 (трьох) днів з дня підписання сторонами Акту здачі- приймання виконаних робіт.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, за твердженнями позивача, в порушення умов Договору відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одіссей Плюс" свого грошового зобов`язання в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт з обробки посівів належним чином не виконав та у визначений п. 3.7 Договору строк грошові кошти не перерахував, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 26180,00 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання щодо перерахування коштів за виконані позивачем роботи в розмірі 26180,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у встановленому судом вище розмірі, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Окрім того, оскільки, на думку позивача, відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати виконаних за Договором робіт, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 1383,59 грн. процентів річних за період з 10.10.2017 по 15.07.2019 та 4633,86 гр. втрат від інфляції за період жовтень 2017 - червень 2019, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості за поставлене обладнання за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 03-10/17 на виконання агрохімічних робіт з обробки посівів 03.10.2017 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати виконаних відповідачем робіт у добровільному порядку, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 26180,00 грн. заборгованості за поставлене за спірним Договором обладнання підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

З урахуванням приписів ст.549, ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати виконаних робіт у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано на підставі ст. 625 ЦК України та пред`явлено до стягнення 1383,59 грн. процентів річних за період з 10.10.2017 по 15.07.2019 та 4633,86 грн. втрат від інфляції за період жовтень 2017 - червень 2019, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір процентів річних та втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду, є більшим, ніж заявлено позивачем, і становить 1 385,75 грн. процентів річних та 4 756.91 грн. втрат від інфляції. Проте, приймаючи до уваги пред`явлення позивачем до стягнення процентів річних в сумі 1383,59 грн. та інфляційних втрат в сумі 4633,86 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних нарахувань, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних втрат за несвоєчасну оплату виконаних робіт підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем, а саме 1383,59 грн. процентів річних, 4633,86 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному правона справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "ГарсіяРуїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_1 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача судових витрат в сумі 4007,00 грн. суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3. ст. 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Суд зазначає, що згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Окрім цього відповідно до ч. 8, 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Як встановлено судом за матеріалами справи, в якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду разом з позовною заявою: оригінал ордеру на надання правової допомоги серії ВН № 111304 від 14.07.2019; разом із заявою № 01/08/Ю від 01.08.2019 про усунення недоліків позовної заяви: копії свідоцтва № 662 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.09.2009 на ім`я ОСОБА_1 , договору про надання правової допомоги № 02/06 від 18.06.2019. Докази надсилання копій позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими до них документами на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Окрім цього разом із клопотанням № 03/08/Ю від 29.08.2019 року про здійснення розподілу понесених судових витрат з урахуванням наданих доказів позивачем подано до суду: копії рахунку № 8 від 29.07.2019 на підставі даного договору на суму 4000,00 грн., платіжного доручення № 72 від 29.07.2019 на підтвердження здійснення відповідачем оплати наданих правничих послуг в розмірі 4000,00 грн., акту від 29.08.2019 прийому - передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених фактичних витрат за договором про надання правової допомоги № 02/06 від 18.06.2019 на суму 4007,00 грн., з яких 3920,00 грн. гонорару, виходячи з кількості витраченого часу 5,6 годин вартістю 700,00 грн. за годину, та 87,00 грн. поштових витрат, а також розрахунок судових витрат у зв`язку з розглядом справи № 910/9427/19.

Натомість в порушення вищезазначених приписів чинного процесуального законодавства позивачем не надано суду належних і допустимих доказів надсилання або надання відповідачу копій документів, долучених до клопотання № 03/08/Ю від 29.08.2019 року на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат (витрат на правову допомогу).

При цьому обов`язковість направлення копій зазначеного клопотання та доданих до нього доказів на адресу інших учасників справи зумовлена дотриманням принципу рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій.

Таким чином, у зв`язку з ненаправленням на адресу відповідача клопотання № 03/08/Ю від 29.08.2019 року відповідач був необізнаний про розмір та обґрунтування заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, а тому позбавлений права надати свої пояснення та/або клопотання з приводу поданої позивачем заяви в порядку ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.

За викладених обставин та враховуючи положення ч. 9 ст. 80 ГПК України, суд не бере до уваги докази понесення витрат на правничу допомогу, подані позивачем разом із клопотанням № 03/08/Ю від 29.08.2019 року.

На підставі вищезазначеного, клопотання позивача про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи № 910/9427/19 підлягає частковому задоволенню в частині витрат зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн., які відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіссей Плюс" (вул. Шепелева Миколи, б. 6, м. Київ, 03061, код ЄДРПОУ 41153569) на користь Фізичної особи-підприємця Заяць Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 26180,00 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімдесят грн. 00 коп.) боргу, 1383,59 грн. (одну тисячу триста вісімдесят три грн. 59 коп.) процентів річних, 4633,86 грн. (чотири тисячі тридцять три грн. 86 коп.) втрат від інфляції та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2019 року.

Суддя А.М. Селівон