Рішення

від 01.11.2019 по справі 912/2198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 рокуСправа № 912/2198/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/2198/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр", 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, офіс 340

до відповідача Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)", 28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське

про стягнення 1 561 858,05 грн

Представники сторін:

від позивача - Чала О.Д., довіреність № довіреність № б/н від 22.08.19 ордер серія ПТ № 120761 від 17.07.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1686 від 04.04.2017;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" про стягнення суми основного боргу у розмірі 848 144,87 грн, пені у розмірі 491 040,52 грн, 3% річних в розмірі 43 290,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 179 382,46 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем Договору поставки №070402 від 07.04.2017 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 02.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2198/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.08.2019 о 10:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

22.08.2019 позивачем через канцелярію суду подано остаточний розрахунок судових витрат.

В підготовчому засіданні 22.08.2019 представником позивача подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого останній просить витребувати у відповідача докази, які свідчать про отримання ТМЦ згідно видаткової накладної №5590001 від 09.06.2017, а саме: підписану відповідачем видаткову накладну №5590001 від 09.06.2017 та документи в підтвердження відображення в бухгалтерському обліку надходжень ТМЦ згідно вищезазначеної видаткової накладної, а також документи в підтвердження відображення в податковій звітності, а саме: декларації з податку на прибуток та декларації з податку на додану вартість за період в якому відбулося відповідне включення.

Ухвалою від 22.08.2019 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, зобов`язано Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" подати суду у строк до 10.09.2019р. докази, визначені у пункті 2 резолютивної частини ухвали та оголошено перерву до 17.09.2019 до 11:00 год.

06.09.2019 позивачем надано до суду докази направлення остаточного рахунку судових витрат на адресу відповідача.

12.09.2019, на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2019, Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" надані до суду пояснення, відповідно до яких відповідач повідомляє, що підписаної видаткової накладної №559001 від 09.06.2017 на суму 284 523,30 у його розпорядженні не має, оскільки дана накладна не підписувалась та перелічений товар Державним підприємством не було отримано. В наявних в розпорядженні відповідача документах відомості про відображення в бухгалтерському та податковому обліку операції по вищевказаній видатковій накладній відсутні.

Крім того, 12.09.2019 Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" надано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач повідомляє, що дійсно між ним та позивачем було укладено договір поставки №070402 від 07.04.2017 та було узгоджено постачання товарів на суму 578 414,08 грн. Постачання інших товарів не планувалось. Всього позивачем було здійснено поставку товарів на загальну суму 563 621,57 грн. У наданій позивачем видатковій накладній №559001 від 09.06.2017 на суму 284 523,30 грн відсутній підпис відповідальної особи, який би свідчив, що товар був отриманий відповідачем. Доказів узгодження поставки товару на суму 284 523,30 грн позивачем не надано, а отже включення суми товарів за цією видатковою накладною до загальної суми заборгованості за договором є необґрунтованим. Крім того відповідач у відзиві зазначає, що всі розрахунки позивач мав здійснювати виходячи із суми заборгованості в розмірі 563 621,57 грн, тобто суми поставки товарів, яка підтверджена первинними документами. У зв`язку з чим у відзиві відповідач наводить власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат. Враховуючи вищевказане відповідач просить позов задовольнити частково.

Ухвалою від 17.09.2019 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив позивача, закрито підготовче провадження у справі № 912/2198/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2019 о 10:00 год.

24.09.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що за результатами господарської операції по отриманню ТМЦ згідно видаткової накладної №5590001 від 09.06.2017 направлено на реєстрацію та зареєстровано податкову накладну №40 від 09.06.2017 на загальну суму 284 523,30 грн в тому числі ПДВ 47 420,55 грн, яку отримано контролюючим органом 29.06.2017, про що свідчить квитанція від 29.06.2017. Крім того, позивач зазначає, що з боку відповідача неодноразово направлялися листи на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" про наявність заборгованості в розмірі 848 144,87 грн, що підтверджується листами №162/кпрс від 06.05.2019 та №312/крс від 29.08.2018.

07.10.2019 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю прибуття представника позивача Чалої О.Д у засідання суду у зв`язку з відпусткою.

Ухвалою від 07.10.2019 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відкладено судове засідання по справі №912/2198/19 до 01.11.2019 до 10:00 год.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 01.11.2019 не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 01.11.2019 за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 01.11.2019 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень свідка.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Протокольною ухвалою від 01.11.2019 клопотання представника позивача про долучення пояснень свідка залишено без розгляду.

В судовому засіданні 01.11.2019 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" (надалі - Постачальник) та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" (надалі - Покупець) укладено Договір поставки №070402 (далі - Договір) (а.с. 20-24), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві у його власність Товар, асортимент, кількість, ціна і вартість якого визначені у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною цього договору. Покупець зобов`язується оплатити вартість Товару на умовах, визначених цим Договором та прийняти його у визначений строк.

Згідно пункту 3.1. Договору протягом строку дії цього Договору, грошові зобов`язання Покупця перед Постачальником існують та підлягають виконанню в повному обсязі, згідно умов даного Договору.

Покупець оплачує Товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній Специфікації (Додатку) до цього Договору. У разі розбіжностей стосовно строків та порядку оплати Товару між Договором та Специфікацією пріоритет має Специфікація (пункт 3.5. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється Постачальником до адреси Покупця окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у Специфікаціях (Додатках) до цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше повної оплати Товару, якщо інше не передбачено Специфікаціями (Додатками).

Відповідно до пункту 4.8. Договору прийняття Товару здійснюється уповноваженими представниками сторін:

- щодо кількості - відповідно до видаткової накладної;

- щодо якості - відповідно до технічних характеристик, сертифікату якості/відповідності Товару, а також інших нормативних документів, які регламентують якість Товару, та умов Договору.

Право власності, а також пов`язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) Товару, переходить від Постачальника до Покупця, з моменту, визначеного у специфікації згідно з правилами Інкотермс-2010 (пункт 4.9. Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії договору не є підставою для невиконання зобов`язань, що виникли до припинення договору, і в тому числі у зв`язку із закінченням строку його дії.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Специфікацією №1 від 07.04.2017 до Договору поставки №070402 від 07.04.2017 (а.с. 25) сторони визначили, що позивач зобов`язується передати, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити в повному обсязі та в строки зазначені в п.1.3. даного Додатку Товар визначений даною Специфікацією , загальною вартістю 578 414,08 грн, в т.ч. ПДВ 96 402,35 грн.

Згідно пункту 1.3. Специфікації Товар поставляється в термін до 31.05.2017 при умові виконання п. 1.4. даної Специфікації. Допускається поставка Товару окремими партіями.

Оплата за Товар здійснюється до 01.11.2017 шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 100% загальної вартості Товару, що вказана в п.1.2. даної Специфікації (пункт 1.4. Специфікації).

Пунктом 1.6. Специфікації передбачено, що товар поставляється на умовах DDP-склад Покупця (с. Інгульське, Устинівський р-н, Кіровоградська обл.) згідно з Правилами Інкотермс-2010, на підставі письмової заявки Покупця із зазначенням адреси складу поставки Товару, направленої на адресу Постачальника, на умовах та у строки, що визначені у п.1.3. даної Специфікації (Додатку). Доставка Товару здійснюється власним автотранспортом Постачальника.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 848 144,87 грн, на підтвердження чого надав до матеріалів справи наступні документи: видаткову накладну №278 від 26.04.2017 на загальну суму 473 503,51 грн, з товарно-транспортними накладними від 26.04.2017 №278-1 та №278-2; видаткову накладну №278002 від 12.05.2017 на загальну суму 90 118,06 грн, товарно-транспортну накладну №278002 від 12.05.2017; видаткову накладну №559001 від 09.06.2017 на загальну суму 284 523,30 грн ( а.с. 26-29).

Проте, у порушення взятих на себе зобов`язань та умов договору відповідач отриманий товар за спірними накладними не сплатив.

Листом від 29.08.2018 №312/Крс Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №37" гарантувало позивачу оплату за отримані товари у 2017 році на суму 848 144,87 грн до 25 грудня 2018 року (а.с. 34).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією вх.№56 від 28.05.2019 (а.с. 36-40), відповідно до якої вимагав від відповідача виконати свої зобов`язання за договором поставки №070402 від 07.04.2017 та перерахувати на його рахунок заборгованість.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, у зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справа підтверджена поставка товару на суму 563 621,57 грн згідно видаткових накладних №№278 від 26.04.2017 на суму 473 503,51 грн та №278002 від 12.05.2017 на суму 90 118,06 грн. Товар прийнято відповідачем без будь-яких заперечень щодо якості, кількості, вартості товару, що підтверджується підписами представників та печаткою підприємств позивача та відповідача.

Разом з тим, видаткова накладна №559001 від 09.06.2017 на суму 284 523,30 грн не містить підпису повноважного представника відповідача, а також відбитку печатки одержувача товару.

Господарський суд враховує, що відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт отримання товару від продавця до покупця повинен підтверджуватися первинним документом. Це може бути специфікація, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вищевказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене Наказом №88 від 24.05.1995 р. Міністерства фінансів України (надалі - Положення) визначає, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (пункт 2.4. Положення).

Відповідно до пункту 2.5. Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно - матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно пункту 2.15. Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

В свою чергу накладна №559001 від 09.06.2017 на суму 284 523,30 грн не містить відмітки про отримання товару Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)", тобто не містить підпису повноважного представника відповідача, а також відбитку печатки одержувача товару.

Таким чином, видаткова накладна №559001 від 09.06.2017р. на суму 284 523,30 грн не є належними доказами поставки позивачем товару відповідачу.

Реєстрація позивачем податкової накладної на користь відповідача на загальну суму 284 523,30 грн також не свідчить про факт поставки товару і виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки податкова накладна за складом, змістом і метою складання не є первинним документом, який підтверджує господарську операцію, а є документом податкового обліку відповідно до Податкового Кодексу України.

Згідно ст. 200-1.1. Податкового Кодексу України "Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних...".

Таким чином, реєстрація податкових накладних здійснюється постачальником (позивачем) та не залежить від покупця (відповідача).

Крім того, у спірному договорі сторони погодили, що право власності, а також пов`язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) Товару, переходить від Постачальника до Покупця, з моменту, визначеного у Специфікації згідно з Правилами Інкотермс-2010 (пункт 4.9. Договору).

Пунктом 1.7. Специфікації передбачено, що документом, який підтверджує факт отримання товару Покупцем є видаткова накладна, в якій вказується найменування, кількість, ціна, загальна вартість Товару, що поставляється.

За вказаних обставин, позивачем не доведено факт виникнення між сторонами зобов`язань поставки за не підписаною з боку відповідача видатковою накладною, а тому й порушення з боку відповідача зобов`язання з їх оплати, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 284 523,30 грн.

Разом з тим, з урахуванням умов п. 1.4 Специфікації №1 від 07.04.2017 до Договору поставки №070402 від 07.04.2017 строк оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними №278 від 26.04.2017 на загальну суму 473 503,51 грн та №278002 від 12.05.2017 на загальну суму 90 118,06 грн є таким, що настав.

Докази сплати заборгованості у розмірі 563 621,57 грн в матеріалах справи відсутні.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем підтверджено наявність основної заборгованості за Договором поставки №070402 від 07.04.2017 у розмірі 563 621,57 грн.

За встановлених обставин, з урахуванням відсутності в матеріалах справи належних доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару за видатковими накладними №278 від 26.04.2017 та №278002 від 12.05.2017, строк оплати якого настав, а також доказів на спростування існування у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаними поставками, господарський суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" основного боргу в сумі 563 621, 57 грн. В іншій частині стягнення основного боргу господарський суд відмовляє.

Позивачем також заявлено до стягнення з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" 491 040,52 грн пені за період з 01.11.2017 по 15.07.2019.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст.549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно змісту статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Сторонами в пункті 9.2. Договору передбачено, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 9.6. Договору сторони погодили, що нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку, але не більше 3-х років.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого позивачем товару, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 9.2 Договору неустойки.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені (а.с. 41) останній просить стягнути 491 040,52 грн пені розрахованої на суму заборгованості у розмірі 848 144,00 грн за період з 02.11.2017 по 15.07.2019.

Проте, за розрахунком суду, з урахуванням встановленої суми основної заборгованості відповідача у розмірі 563 621,57 грн, розмір пені нарахованої відповідно до пункту 9.2. Договору за період з 02.11.2017 по 15.07.2019 складає 326 313,73 грн.

Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 326 313,73 грн пені. В іншій частині стягнення пені господарський суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 02.11.2017 по 15.07.2019 в розмірі 43 290,20 грн та інфляційні втрати за період з 02.11.2017 по 15.07.2019 у розмірі 179 382,46 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником, зокрема, процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Господарський суд враховує, що позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 848 144,87 грн за період з 02.11.2017 по 15.07.2019.

Проте, з урахуванням встановленої суми основної заборгованості за Договором у розмірі 563 621,57 грн стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 28 767,86 грн 3% річних за період з 02.11.2017 по 15.07.2019 та 89 906,79 грн інфляційних втрат за період з 02.11.2017 по 15.07.2019. В іншій частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних господарський суд відмовляє, оскільки такі вимоги позивачем пред`явлені безпідставно.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінальної виконавчої служби України (№37)" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 18 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як визначено ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, як визначено ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони с плачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Водночас слід зазначити, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надані наступні документи, які свідчать про наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2019 між Адвокатським бюро "Чалої Мітра" (надалі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" (надалі - Замовник) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати правову допомогу (послуги) Замовнику, у відповідності до умов даного Договору, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх.

Згідно пункту 4.1. Замовник сплачує Виконавцю винагороду, яка обраховується виходячи з обсягу та вартості наданої правової допомоги, що визначається за домовленістю Сторін.

Замовник оплачує Виконавцю вартість наданих послуг на підставі виставленого рахунку протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 5.1. Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (пункт 6.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що послуги надаються Замовнику в письмовій або в усній формі. Здача-приймання наданих послуг, в разі їх надання в письмовій формі, здійснюється сторонами за актом здачі-приймання в місці знаходження Виконавця.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

На підтвердження факту надання послуг з правової допомоги підписано Акт наданих послуг №1 від 15.08.2019 до Договору про надання правової допомоги від 06.05.2019р., відповідно до якого вбачається, що Бюро надало, а Клієнт прийняв юридичні послуги на загальну суму 18 000,00 грн (а.с. 62-63).

Адвокатським бюро було виставлено позивачеві рахунок на оплату № 1 від 15.08.2019 на суму 18 000,00 грн (а.с. 64).

Позивачем оплачено надані послуги у повному обсязі на суму 18 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №588 від 19.08.2019 випискою по рахунку (а.с. 65-66).

Враховуючи надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає підтвердженими понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

Разом з цим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі № 912/2198/19, наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, для покладення на сторін судових витрат понесених на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 11 624,40 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби (№37)" (28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське, ідентифікаційний код 08680264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, офіс 340, ідентифікаційний код 39374646) суму основного боргу в розмірі 563 621,57 грн, пеню у розмірі 326 313,73 грн, 3% річних в розмірі 28 767,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 89 906,79 грн, а також 15 129,15 грн судового збору та 11 624,40 грн витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Агро Центр" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, офіс 340 та Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Геологічна, 14, 1-й поверх) та Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" (28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське).

Повне рішення складено 05.11.2019.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.