Рішення

від 29.10.2019 по справі 922/2210/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2210/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна металургійна компанія", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Маркет", м. Харків , Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця", м. Одеса про стягнення 1494848,19 грн. за участю :

представник позивача - не з`явився;

представник відповідача 1 - не з`явився;

представник відповідача 2 - Нікогосян О.С., на підставі ордеру від 28.10.2019 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.01.2012 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна металургійна компанія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Маркет" та ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "Одеська залізниця" про стягнення заборгованості за договором позики № 07/02-17 від 07.02.2017 року у розмірі 1494848,19 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2019 року позовну заяву ТОВ "Східна металургійна компанія" залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення даної ухвали.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 25.07.2019 року представник позивача надав заяву (вх. № 18016) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 19.08.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 року підготовче засідання у справі було відкладено на 09.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2019 року підготовче засідання у справі було відкладено на 16.09.2019 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.09.2019 року представник позивача надав уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором займу № 07/02-17 від 07.02.2017 року у розмірі 1000000,00 грн., пеню у розмірі 176602,75 грн., втрати від інфляції в розмірі 250437,44 грн. та 3% річних у сумі 67808,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду та зазначено, що подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання було відкладено на 25.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.09.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 27.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 28.10.2019 року.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 28.10.2019 року проти позову заперечував, зазначив про те, що по-перше Залізниця не є стороною договору, за яким позивач заявляє до стягнення кошти, по-друге відповідач вказує на те, що між ТОВ "Метал-Маркет" та АТ "Укрзалізниця" було укладено договір поставки від 10.03.2017 року та ТОВ "Метал-Маркет" було подано до суду позов про стягнення за вказаним договором заборгованості з АТ "Укрзалізниця", проте рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/1384/17 в задоволенні позову відмовлено.

Представник позивача в судове засідання 28.10.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про наступні дату, час та місце розгляду справи від 27.09.2019 року.

Представник відповідача 1 в судове засідання 28.10.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення на юридичну адресу ухвали про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи від 27.09.2019 року, яка повернулась на адресу суду з відміткою пошти "інші причини, що не дали змогу вручити поштове відправлення".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення позивача та відповідача 1 про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку позивача та відповідача 1 в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника відповідача 2, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

07.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Східна металургійна компанія (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метал-Маркет (відповідач 1) було укладено договір позики № 07/02-17, у відповідності до умов якого позивач передає відповідачу 1 у користування грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн.

Відповідно до п. 2 договору позики передається позивачем відповідачу 1 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача 1 протягом 10 днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 3 договору, позики є безпроцентний.

Згідно п. 4 договору цільове призначення позики - придбання товару БАБИТ Б-16 .

Пунктом 5 договору передбачено, що відповідач 1 зобов`язується повернути позику у строк до 30 квітня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором позики та перерахував відповідачу 1 грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 554 на суму 300000,00 грн., платіжним дорученням № 555 від 08.02.2017 року на суму 300000,00 грн., платіжним дорученням № 557 від 10.02.2017 року на суму 200000,00 грн., платіжним дорученням № 559 від 10.02.2017 року на суму 150000,00 грн., платіжним дорученням № 562 від 13.02.2017 року на суму 50000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач у позовні відповідач 1 позику у строки, визначені договором не повернув.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджується заборгованість відповідача 1, який підписаний з боку позивача та відповідача 1.

30.05.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача 1 претензію про сплату боргу за вих. № 17.

13.06.2017 року відповідачем 1 було надано позивачу відповідь на претензію за вих. № 21, в якій відповідач 1 зазначав про те, що грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн., які були предметом договору позики від 07.02.2017 року були використані останнім відповідно до їх цільового призначення, а саме на придбання товару БАБИТ-Б16 . Крім того, відповідач 1 у відповіді на претензію вказує на те, що останнім було укладено договір поставки з регіональною філією Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця від 10.03.2017 року, предметом якого є придбання товару БАБИТ Б-16 у кількості 7 тон на загальну суму 980028,00 грн. строк оплати за вказаним договором було визначено до 21.04.2017 року, проте регіональною філією Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця не здійснено, у зв`язку з чим відповідачем 1 було подано до господарського суду Одеської області позов про стягнення заборгованості та відкрито провадження у справі.

Проте, як стверджує позивач, на даний час кошти за договором позики у розмірі 1000000,00 грн. не повернуті, що й стало підставою для звернення останнього до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів основного боргу, 3% річних, пені та інфляційних втрат.

Відповідач 1 у відзиві на позов зазначає про те, що підставою для не повернення коштів за договором позики слугувало не виконання відповідачем 2 своїх зобов`язань перед відповідачем 1 за договором від 10.03.2017 року.

Відповідач 2 в своїх запереченнях вказує на те, що по-перше Залізниця не є стороною договору, за яким позивач заявляє до стягнення кошти, по-друге відповідач вказує на те, що між ТОВ "Метал-Маркет" та АТ "Укрзалізниця" було укладено договір поставки від 10.03.2017 року та ТОВ "Метал-Маркет" було подано до суду позов про стягнення за вказаним договором заборгованості з АТ "Укрзалізниця", проте рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/1384/17 в задоволенні позову відмовлено.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з умов, укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору, останній за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було зазначено вище, позивач на виконання умов договору позики від 07.02.2017 року перерахував відповідачу 1 грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (а.с. 18-22).

У позовній заяві позивач просить суд стягнути заборгованість солідарно з відповідача 1 та відповідача 2.

Відповідач 1 у відзиві на позов підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за договором позики, та зазначив, що відповідний борг виник через не виконання своїх зобов`язань відповідачем 2 за договором поставки від 10.03.2017 року.

Так, як зазначає відповідач 1, останнім було укладено договір поставки від 10.03.2017 року з відповідачем 2 щодо поставки товару БАБІТ Б-16 . Вартість товару становить 980028,00 грн. Проте як стверджує відповідач 1, відповідач 2 у строки, визначені договором поставки не здійснив оплату за товар, у зв`язку з чим у відповідача 1 відсутня можливість повернути позику позивачу.

Щодо вищезазначених посилань відповідача 1, суд зазначає наступне.

В даному випадку, предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за договором позики № 07/02-17 від 07.02.2017 року, відповідно до умов якого позивач надав позику відповідачу 1 зі строком повернення до 30.04.2017 року.

Крім того, позивач, як на підставу позову також посилається на ст. 224 ГК України.

Проте в даному випадку, як вже було зазначено предметом договору є стягнення коштів за договором позики, тобто між сторонами наявні договірні відносини, що виключає застосування до спірних правовідносин ст. 224 ГК України.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що особа звертається за захистом свого порушеного права.

Як вже було зазначено, відповідач 2 не є стороною договору позики та будь-які посилання на договір, укладений між відповідачами щодо продажу товару відповідачем 1 відповідачу 2 у договорі позики відсутні.

Таким чином, зобов`язання щодо повернення позики виникли саме у відповідача 1 перед позивачем.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір поставки від 10.03.2017 року, на який посилається відповідач 1.

Відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Обов`язок відповідача 2 у даному спорі щодо повернення коштів за договором позики, який укладений між позивачем та відповідачем 1, відсутній.

Крім того в матеріалах справи відсутні будь-яки докази, що свідчили про солідарний обов`язок відповідача 2 за договором позики.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач 2 (Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця") має невиконані зобов`язання перед позивачем за договором позики № 07/02-17 від 07.02.2017 року, оскільки відповідач 2 не є стороною спірного договору позики, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума боргу у розмірі 1000000,00 грн. та нараховані на цю суму боргу похідні вимоги пеня 176602,75 грн., інфляційні втрати 250437,44 грн. та 3% річних 67808,00 грн., які заявлені до стягнення з відповідача 2, як солідарного боржника не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 1000000,00 грн. за договором позики з відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Маркет"), суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, на підставі укладеного договору позики, позивачем було перераховано відповідачу 1 грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 18-22).

Пунктом 5 договору сторони передбачили повернення суми позики у строк до 30.04.2017 року.

Проте відповідач 1 позику у розмірі 1000000,00 грн. у строки, визначені договором не повернув, доказів їх сплати позивачу не надав.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем 1 умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 заборгованості за договором позики № 07/02-17 від 07.02.2017 року у розмірі 1000000,00 грн. грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 1 3% річних в розмірі 67808,00 та інфляційних втрат в розмірі 250437,44 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, здійснений позивачем та встановлено, що останнім допущено помилки у періоді та сумі нарахування.

Так позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з квітня 2017 року по липень 2019 року, в той час, як відповідно до п. 5 договору передбачено, що відповідач 1 зобов`язується повернути позику у строк до 30 квітня 2017 року.

Тобто нарахування інфляційних втрат та 3% річних має здійснюватись з травня 2017 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою системи ЛІГА судом встановлено, що за період з травня 2017 року по червень 2019 року сума інфляційних втрат становить 233087,46 грн. та за період з 02.05.2017 року (з урахуванням того, що день прострочки оплати припадає на 01 травня, який є офіційним вихідним днем, у зв`язку зі святом) по 05.07.2019 року розмір 3% річних становить 65342,47 грн.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги прострочення відповідачем 1 основного зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з ТОВ Метал-Маркет 3% річних у сумі 65342,47 грн. та інфляційних втрат у сумі 233087,46 грн., які є похідними від основного зобов`язання, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 17349,98грн. інфляційних втрат та 2465,53 грн. 3% річних суд відмовляє в їх стягненні, як безпідставно нарахованих.

Щодо стягнення пені в розмірі 176602,75 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 договору, у разі несвоєчасного повернення позики, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутої позики за кожен день прострочення до моменту повного погашення позики.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК) з першого дня прострочення.

Таким чином, приймаючи до уваги п. 5 договору позики, відповідно до якого відповідач 1 зобов`язується повернути позику у строк до 30 квітня 2017 року, прострочення виконання зобов`язання останнім починається з 01.05.2017 року.

Також, суд зауважує, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду: від 22.11.2018 по справі №903/962/17 (№ в ЄДРСР 78182024); від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17 (№ в ЄДРСР 74670453); від 23.05.2018 по справі № 910/15492/17 (№ в ЄДРСР 74221196).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, та приймаючи до уваги, що прострочення виконання зобов`язання відповідачем 1 за договором позики відбулось з 01.05.2017 року, нарахування пені за порушення вказаного договору припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (строк виконання по 30.04.2017 року).

В той час, як позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 01.02.2019 року по 05.07.2019 року, тобто після спливу шестимісячного терміну з моменту прострочення зобов`язання, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, умовами договору позики сторонами не було визначеного іншого порядку чи строку нарахування пені.

Враховуючи вищенаведені обставини, та приймаючи до уваги те, що позивачем було невірно визначено період нарахування пені з 01.02.2019 року, а не з моменту прострочення виконання зобов`язання відповідачем 1, як то передбачено ст. 232 ГК України - з 01.05.2017 року та оскільки за вказаний період не було заявлено до стягнення пеню, у суду відсутня можливість здійснити перерахунок суми пені за вірний період, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 176602,75 грн. за період з 01.02.2019 року по 05.07.2019 року відсутні та позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача 1 підлягає до стягнення 19476,45 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Метал-Маркет (61038, м. Харків, вул.. Халтуріна, б. 17, код ЄДРПОУ 40978854, р/р НОМЕР_1 в АТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Східна металургійна компанія (61107, м. Харків, провулок Прохолодний, б. 37, код ЄДРПОУ 39920649, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" , МФО 380805) 1000000,00 грн. основної заборгованості, 65342,47 грн. 3% річних, 233087,46 грн. інфляційних втрат та 19476,45 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 176602,75 грн. пені, 2465,53 грн., 3% річних та 17349,98грн. інфляційних втрат в задоволенні позову відмовити.

В частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця в особі філії Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, б. 19, код ЄДРПОУ 40081200) в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Східна металургійна компанія (61107, м. Харків, провулок Прохолодний, б. 37, код ЄДРПОУ 39920649);

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Метал-Маркет (61038, м. Харків, вул.. Халтуріна, б. 17, код ЄДРПОУ 40978854);

Відповідач - Публічне акціонерне товариство Укрзалізниця в особі філії Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, б. 19, код ЄДРПОУ 40081200);

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "05" листопада 2019 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/2210/19