Рішення

від 05.11.2019 по справі 925/1088/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м. Черкаси справа № 925/1088/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхим" до товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Сервіс" про стягнення 20210 грн. 52 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхим" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Сервіс" (далі-відповідач) про стягнення 20210 грн. 52 коп. заборгованості за недопоставлений товар та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язання з поставки товару оплаченого позивачем.

Ухвалою суду від 10.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1088/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи у судовому засіданні, письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін не заперечував, у судове засідання явку представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Позивач в особі свого представника подав 10.10.2019 року заяву (вх. № 30784/19), у якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

У позовній заяві позивач зазначив, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки у спрощений спосіб, на виконання якого 08.11.2017 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000014 на поставку сульфату амонію коксохімічного у кількості 192 т по ціні 3916,67 грн. за 1 т баз ПДВ на загальну суму 902400 грн. 77 коп. з ПДВ (а.с. 22).

Із платіжного доручення № 598 від 10.11.2017 року, виписки ПАТ Банк Восток по рахунку позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхим" (а.с. 23-25) вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхим", як платник, перерахувало відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю Азот-Сервіс , як отримувачу, грошові кошти на суму 902400 грн. 77 коп. з призначенням платежу: оплата сульфат амонію коксохімічного згідно рахунку № СФ-0000014 від 08.11.2017 року.

Відповідачем на підставі видаткових накладних: № РН-0000016 від 28.11.2017 року на суму 314900грн. з ПДВ, №РН- 0000017 від 02.12.2017 року на суму 277300 грн. з ПДВ, № РН-0000082 від 26.03.2018 року на суму 235 грн. з ПДВ, № РН-0000103 від 27.04.2018 року на суму 150400 грн. 13 коп. з ПДВ, № РН-0000104 від 03.05.2018 року на суму 139355 грн. 12 коп. з ПДВ, поставлено, а позивачем прийнято без зауважень товар - сульфат амонію коксохімічний у загальній кількості 187,7 тон на загальну суму 882190 грн. 25 коп. з ПДВ. Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками (а.с. 26-30).

09.08.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхим" надіслало товариству з обмеженою відповідальністю Азот-Сервіс вимогу вих. № 1446 від 08.08.2019 року (а.с. 31-32, докази відправлення на а.с. 33) про допоставлення товару або повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 20210 грн. 52 коп., мотивуючи тим, що поставка оплаченого товару та відповідні послуги відповідачем не здійснено повністю. Надіслана вимога була повернута поштою з довідкою: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 34).

За розрахунком позивача, станом на дату подання позовної заяви, відповідач поставку оплаченого товару на суму 20210 грн. 52 коп. не здійснив, кошти попередньої оплати не повернув.

Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення грошових коштів попередньої оплати в розмірі 20210 грн. 52 коп.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки, який сторонами у формі єдиного документа не укладався. Доказами його укладення є виставлений рахунок-фактура на оплату товару, платіжне доручення про його оплату та видаткові накладні на часткову поставку товару. Вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до викладених обставин справи суд вбачає, що на підставі рахунку-фактури №СФ-0000014 від 08.11.2017 року позивач здійснив 100% попередню оплату товару - сульфату амонію коксохімічного на суму 902400 грн. 77 коп. платіжним дорученням № 598 від 10.11.2017 року. Відповідач, як постачальник, поставив, а позивач, як покупець, прийняв товар, а саме: сульфат амонію коксохімічний у кількості 187, 7 т на загальну суму 882190 грн. 25 коп. відповідно до видаткових накладних: № РН-0000016 від 28.11.2017 року, №РН- 0000017 від 02.12.2017 року, № РН-0000082 від 26.03.2018 року, № РН-0000103 від 27.04.2018 року, № РН-0000104 від 03.05.2018 року.

Відповідачем недопоставлено позивачу товар у кількості 4,3 т на суму 20210 грн. 52 коп.

Наявність і розмір заборгованості у сумі 20210 грн. 52 коп. відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано, вимогу позивача про їх примусове стягнення суд вважає обґрунтованою, доказаною та такою, що підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Сервіс", код ЄДРПОУ 41523039, місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, оф. 413 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхим", код ЄДРПОУ 14013532, місцезнаходження: 40020, м. Суми, вул. Ковпака, буд. 4 - 20120 грн. 52 коп. боргу, 1921 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.11.2019 року.

Суддя В.М. Грачов