Рішення

від 01.10.2019 по справі 160/7062/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Справа № 160/7062/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рігель-Вік до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

26.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рігель-Вік звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2019 року №0013131406, №0013141406.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу не направлялось листа з вимогою про надання копій документів та пояснень, на який би позивач несвоєчасно відповів, таким чином, на думку позивача, право на проведення позапланової виїзної перевірки у ГУ ДФС у Дніпропетровській області взагалі відсутнє; позивачем було подано позовну заяву до Економічного суду м. Мінська щодо стягнення заборгованості по договору з ООО СэйлСтрой (Білорусь), у зв`язку із чим, позивач вважає, що розрахунок пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД повинен здійснюватись після розгляду справи судом; зазначено, що штрафні санкції були застосовані спірним рішенням у зв`язку із встановленням порушення з боку позивача пункту 1 статті 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93, який скасовано, таким чином, станом на 09.02.2019 року обов`язок декларування валютних цінностей відсутній; тому, застосування санкцій з боку органів ДФС є неправомірним, у тому числі із застосуванням скасованих нормативно-правових актів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

22.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, зазначив наступне: акт про результати позапланової виїзної перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів, а доводи, наведені у позові, не можуть бути підставою для його скасування; відповідач вважає, що факт подання заяви до іноземного суду не зупиняє строки нарахування пені, доказів прийняття такої заяви до розгляду судом позивачем не надано; за порушення законодавства, вчинені до 07.02.2019 року відповідальність встановлюється тим законодавством, яке діяло на час вчинення такого порушення.

06.09.2019 року підприємством подано до суду відповідь на відзив, у якому позивач також зазначив, що позитивну курсову різницю до бюджету повинні сплачувати тільки банки і фінансові установи, підприємство не є суб`єктом ринку, у якого виникає обов`язок перераховувати позитивну курсову різницю до бюджету.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 25.03.2019 року №1820-п та направлення від 27.03.2019 року №2218, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Филинюк Л.М., згідно пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 и.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у зв`язку з надходженням на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомлення у ПАТ КБ Приватбанк від 04.01.2019 року №Г-31.0.0.0/1-551 щодо виявлених фактів порушень валютного законодавства України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Рігель-Вік (код ЄДРПОУ 35862877) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 17.04.2018 року №СС170418 за період з 17.04.2018 року по 22.03.2019 року, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України.

За результатами перевірки складений акт від 09.04.2019 року №20223/04-36-14-06/35862877, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ Рігель-Вік :

- ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , п.3 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції при виконанні імпортного контракту від 17.04.2018 року №СС170418, укладеного з ООО СэйлСтрой (Білорусь), в частині неодержання товару в сумі 30417,57 дол.США, за що на підставі ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , п.5 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції ТОВ Рігель-Вік нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД;

- п.1 ст.9 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року №15-93, за що у відповідності із п.2.7 Постанови Правління НБУ Про затвердження Положення про валютний контроль від 08.02.2000 року №49 та п.2 ст.16 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року №15-93, підприємству нараховується штрафна санкція за порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.01.2019 року в сумі 170 грн. по контракту від 17.04.2018 року №СС170418, укладеному з ООО СэйлСтрой (Білорусь);

- ст.5 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та п.7 р.ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року №281, щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 23369,75 грн., що виникла внаслідок здійснення операцій повернення та продажу на УМВБ раніше передплачених коштів за контрактом від 17.04.2018 року №СС170418, укладеним з ООО СэйлСтрой (Білорусь).

На підставі акту від 09.04.2019 року №20223/04-36-14-06/35862877 контролюючим органом 03.05.2019 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0013131406, яким за порушення ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , п.3 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції позивачу нараховано до сплати суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 192524,19 грн.;

- №0013141406, яким за порушення п.1 ст.9 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року №15-93 позивачу нараховано до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 170 грн.

Не погоджуючись із висновками акту та оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року №185/94-ВР, Декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року №15-93. А також, положеннями Закону України Про валюту і валютні операції 21.06.2018 року №2473-VIII, який набрав чинності 07.07.2018 року та введений в дію 07.02.2019 року. Із введенням в дію цього Закону, Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та Декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю втратили чинність.

Суд звертає увагу на положення ч.8 ст.16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про валюту та валютні операції , відповідно до якої уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Указу президента України від 27 червня 1999 року №734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Згідно з абз.5 ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року №185/94-ВР органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою дотримання вимог ТОВ Рігель-Вік валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 17.04.2018 року по 22.03.2019 року встановлено наступне.

Згідно Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями , затвердженої Постановою НБУ від 24.03.1999 року №136, на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області надійшов лист-повідомлення ПАТ КБ Приватбанк від 04.01.2019 року №Г-31.0.0.0/1-551 про порушення ТОВ Рігель-Вік валютного законодавства під час виконання зовнішньоекономічного контракту від 17.04.2018 року №СС170418.

Контракт від 17.04.2018 року №СС170418 укладено між ТОВ Рігель-Вік (покупець) та ООО СэйлСтрой (Білорусь) (постачальник), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити будівельні матеріали в асортименті, в т.ч. для тепло-, звуко- та гідроізоляції, а також інші матеріали по узгодженню сторін, а покупець в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару узгоджується сторонами на кожну поставку окремо і зазначається в інвойсах/рахунках-фактурах. Умови поставки - FСА. Умови оплати - якщо інше не передбачено у додатку, товар оплачується в повному обсязі в строк не пізніше 30 банківських днів з моменту відвантаження товару. Сторони домовились, що оплата покупцем за товар може здійснюватись шляхом передплати згідно інвойсу/рахунку-фактури. Термін дії контракту - з моменту підписання по 31.12.2018 року.

Також, між сторонами укладено додаткову угоду від 15.02.2019 року №б/н до контракту від 17.04.2018 року №СС170418, в якій визначено, що спори та протиріччя, які можуть виникнути при виконанні контракту вирішуються по взаємній згоді сторін, а при недосяжності такої згоди спори розглядаються в Економічному суді м. Мінська.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 17.04.2018 року №СС170418 за період з 17.04.2018 року по 22.03.2019 року ТОВ Рігель-Вік перераховано на адресу ООО СэйлСтрой (Білорусь) передплату в сумі 218945,32 дол.США (еквівалент 5734600,60 грн.), отримано товару на загальну суму 170052,75 дол.США (еквівалент 4452857,36 грн.), передплату в сумі 18475,00 дол.США (еквівалент 512501,03 грн.) нерезидентом повернуто.

На 22.03.2019 року по контракту від 17.04.2018 року №СС170418 рахується дебіторська заборгованість в сумі 30417,57 дол.США, що відповідає даним бухгалтерського обліку - рахунок 632 Розрахунки з іноземними постачальниками по якій граничним термін розрахунків: 3591,63 дол.США - 02.12.2018 року, 11825,94 дол.США - 05.12.2018 року, 15000,00 дол.США - 17.12.2018 року.

Перевіркою встановлено, що станом на 22.03.2019 року на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 17.04.2018 року №СС170418 нерезидентом - ООО СэйлСтрой (Білорусь) недопоставлено товар (або неповернуто передплату) на суму 30417,57 дол.США, чим порушено граничний термін розрахунків, передбачений ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , п.3 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції .

ТОВ Рігель-Вік щодо продовження строків розрахунків за імпортною операцією до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не зверталось.

На підтвердження претензійної роботи у відповідності абз.2-4 ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , п.7 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції , ТОВ Рігель-Вік надано до перевірки позовну заяву від 18.02.2019 року №18/02 до Економічного суду м.Мінська про стягнення з ООО СэйлСтрой (Білорусь) заборгованості в сумі 30417,57 дол.США по контракту від 17.04.2018 року №СС170418 та відшкодування сплаченого держмита в сумі 1520,88 дол.США. Також, підприємством до перевірки надано повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою, що 25.02.2019 року Економічним судом м.Мінська отримано вказану позовну заяву ТОВ Рігель-Вік .

У відповідності до ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року №185/94-ВР, п.5 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції 21.06.2018 року №2473-VIII порушення резидентами строків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно положень абз.2-3 ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року №185/94-ВР, п.7 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції 21.06.2018 року №2473-VІІІ у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому)примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Суд зазначає, що позивач не надав доказів прийняття судом позовної заяви до розгляду, та/або рішення за результатами розгляду такої позовної заяви. Сам факт надходження позовної заяви до Економічного суду м. Мінська не зупиняє строки для нарахування пені.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про правомірність висновків контролюючого органу щодо нарахування суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 192524,19 грн.

Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 170 грн., суд зазначає наступне.

Станом на 01.01.2019 року ТОВ Рігель-Вік по контракту від 17.04.2018 року №СС170418, укладеному з ООО СэйлСтрой (Білорусь), не отримано в установлені законодавством терміни валютні цінності (повернення передплати) в сумі 30417,57 дол.США, тобто прострочена дебіторська заборгованість станом на 01.01.2019 року по вказаному контракту склала 30417,57 дол.США.

Перевіркою встановлено, що 11.02.2019 року ТОВ Рігель-Вік до податкового органу надано декларацію №9310371068 про валютні цінності, доходи та майно, яке належить резиденту України і знаходиться за її межами, станом на 01.01.2019 року.

У розділі ІІ Фінансові вкладення рядку 13 Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів декларації №9310371068, підприємством у звітному періоді станом на 01.01.2019 року не відображено прострочену дебіторську заборгованість по контракту від 17.04.2018 року №СС170418 в сумі 30417,57 дол.США.

Встановлено, що до територіального управління НБУ декларацію про валютні цінності, доходи та майно, яке належить резиденту України і знаходиться за її межами, станом на 01.01.2019 року підприємством не надано, чим порушено строки декларування валютних цінностей, тобто декларування вважається не проведеним належним чином у визначені законодавством строки.

У відповідності до п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року №15-93, валютні цінності та інше майно резидентів, яке знаходиться за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню в Національному банку України.

Наказом Міністерства фінансів України Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 25.12.1995 року №207, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.01.1996 року за №18/1043, яким затверджена за погодженням з НБУ, Мінстатом та МЗЕЗ торгом України форма декларації, також встановлено, що обов`язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється СПД щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.

Пунктом 2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207 Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб`єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб`єктів підприємницької діяльності.

Отже, валютні цінності, які знаходяться за межами України, підлягають декларуванню у відповідності з п.1 ст. 9 Декрету №15-93 у порядку, який встановлений спільним листом НБУ та ДПА України 17.04.2003 року №28-311/1929-2823 та №3368/5/23-5316 відповідно.

Згідно статті 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами , суб`єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, щоквартально повинні здійснювати декларування наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

У відповідності з п.2 ст. 16 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року №15-93, п.2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 року №49, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 року за №209/4430, встановлено:

- за порушення термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність - накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- за невиконання резидентами вимог щодо порядку декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Згідно п.3 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 27.06.1999 року №734/99, зазначені санкції в сумі 170 грн. за порушення термінів декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.01.2019 року до ТОВ Рігель-Вік застосовані податковою інспекцією правомірно, та у відповідності до норм чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову та відсутність підстав для його задоволення.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати, сплачені позивачем, не стягується за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Рігель-Вік до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник