Рішення

від 07.10.2019 по справі 160/5012/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року Справа № 160/5012/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Ткач Л.А.

за участю:

представника позивача Пітюренка Є.В.

представника відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛАД-ЕКСПЕРТ" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» (далі - ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» , позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0006891411, що прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, в якому зазначено про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість в сумі 665 716,00 грн. та 166 429,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0006881411, що прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, про завищення від`ємного значення податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» на суму 13 951,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0006891411 та № 0006881411 є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та такими, що підлягають скасуванню, оскільки складені на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки № 3890/04-36-14-11/38677746 від 29.01.2019 року. Вказує, що висновки перевірки про порушення п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок не підтвердження реальності здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Акта Компані» (код ЄДРПОУ 39533163) за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016 року, ТОВ «Іфштамп» (код ЄДРПОУ 37952548) за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ПП «Веретено» (код ЄДРПОУ 35915787) за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ТОВ «Трейд Сістем» (код ЄДРПОУ 41807651) за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року, є помилковим, оскільки, вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які відбувались між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту. З урахуванням вищевикладених обставин, позивач вважає, що ним не було допущено порушення вимог податкового законодавства при веденні бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій з ТОВ «Акта Компані» за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016 року, ТОВ «Іфштамп» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ПП «Веретено» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ТОВ «Трейд Сістем» за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірності та є підставою для скасування.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Відповідачем 24.06.2019 року надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Акта Компані» за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016 року, ТОВ «Іфштамп» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ПП «Веретено» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ТОВ «Трейд Сістем» за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року не підтверджено реальність господарських операцій по придбанню товарів та послуг. Вказує, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, транспортних засобів (власних чи орендованих) для здійснення господарської діяльності та виконання робіт за умовами договорів, укладених між підприємствами. Вказано, що в результаті аналізу ланцюгу постачання ТМЦ до ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» не встановлено ланцюга постачання ТМЦ від виробника, тобто не можливо дослідити походження товару, зважаючи на те, що контрагенти-постачальники не є виробниками товару, який реалізовано на адресу позивача, а також такий товар не придбавали.

27.06.2019 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, згідно якої відзив є дублюванням акту перевірки № 3890/04-36-14-11/38677746 від 29.01.2019 року, доводи якого позивачем спростовано як у запереченнях на акт, так і у позові; до відзиву не надано жодного доказу на обґрунтування доводів; висновки акта планової перевірки від 06.05.2019 року спростовують висновки акта позапланової перевірки № 3890/04-36-14-11/38677746 від 29.01.2019 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Іфштамп» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року та ТОВ «Трейд Сістем» за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року.

09.09.2019 року відповідачем надано додаткові письмові пояснення, згідно яких взаємовідносини позивача з ТОВ «Іфштамп» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року та ТОВ «Трейд Сістем» за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року в рамках планової перевірки не дослідувались, а в акті перевірки лише відображено перелік контрагентів, за господарськими операціями з якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, в тому числі ТОВ «Іфштамп» та ТОВ «Трейд Сістем» .

В судовому засіданні 23.09.2019 року усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання здійснено заміну первісного відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2019 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові.

Представник відповідача у судове засідання 07.10.2019 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 07.10.2019 року надано до суду клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ 38677746) зареєстровано 23.04.2013 року у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача, є: виробництво дерев`яної тари; оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього (основний); ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.01.2019 р. № 196-П та направлення на перевірку № 139 від 14.01.2019 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Акта Компані» (код ЄДРПОУ 39533163) за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016 року, ТОВ «Іфштамп» (код ЄДРПОУ 37952548) за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ПП «Веретено» (код ЄДРПОУ 35915787) за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ТОВ «Трейд Сістем» (код ЄДРПОУ 41807651) за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року, за результатами якої складено акт № 3890/04-36-14-11/38677746 від 29.01.2019 року.

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» :

1) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.1 п.4 розділ Vп.п.1, п.п.2, п.п.5 п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 13951 грн., у тому числі за липень 2018 року - 13951 грн., та до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 777383 грн., в тому числі за січень 2016 року 111667 грн., за квітень 2018 року - 428079 грн., за липень 2018 року - 237637 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області заперечення на акт № 3890/04-36-14-11/38677746 від 29.01.2019 року, за результатами розгляду яких листом № 22004/10/04-36-14-11 від 27.02.2019 року повідомлено, що висновки за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» є обґрунтованими і відповідають чинному законодавству та залишаються без змін.

На підставі акта перевірки 3890/04-36-14-11/38677746 від 29.01.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0006891411 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на 665716,00 грн.- податкове зобов`язання з податку на додану вартість та 166429,00 грн.-штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0006881411, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 13951,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України № 23358/6/99-99-11-04-01-25 від 21.05.2019 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0006891411 та № 0006881411, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та взаємовідносини ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» із контрагентами-постачальниками ТОВ «Акта Компані» за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016 року, ТОВ «Іфштамп» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ПП «Веретено» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ТОВ «Трейд Сістем» за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року, які мали вплив на формування податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до суми податкового кредиту наступного звітного періоду, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Акта Компані» за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016 року, ТОВ «Іфштамп» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ПП «Веретено» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ТОВ «Трейд Сістем» за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року.

Судом встановлено, що 01.01.2015 року між ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» (покупець) та ТОВ «Акта Компані» було укладено договір поставки №05/0216, відповідно до якого постачальник ТОВ «Акта Компані» має поставити покупцю пластини компенсаційні 6 мм., номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість яких визначаються столронами у специфікаціях.

Сторонами погоджено специфікацію № 1 від 25.01.2016 р., згідно якої мало бути поставлено 1800 шт. пластин компенсаційних 6мм. загальною вартістю 270000 грн. (з ПДВ).

25.01.2016 року ТОВ «Акта Компані» було виписано відповідний рахунок-фактуру №СФ- 65 на товар - пластини компенсаційні у кількості 1800 шт. на загальну суму 270 000.00 гри.

В рамках вказаного договору позивачем отримано зазначені пластини у кількості 1800 шт. (1000 шт. за видатковою накладною №РН-67 та 800 шт. за видатковою накладною РН-65), що підтверджено відповідними видатковими накладними та податковими накладними від 29.01.2016 року № 65 та № 67.

Грошові кошти у сумі 270 000,00 гри. за вищезазначені компенсаційні пластини було перераховано, що підтверджується платіжним дорученням № 488 від 11.02.2016 року.

Представником позивача в ході судового розгляду справи пояснювалось, що в подальшому дані компенсаційні платини було використано як одну із складових частин для створення гравітаційних стелажів для палетного зберігання. Зазначені гравітаційні стелажі було реалізовано ПАТ «Миронівський хлібопродукт» за договором поставки та монтажу №0211/15 від 02.11.2015 року на загальну суму 6 904 547.90 грн. Отримання гравітаційних стелажів ПАТ «Миронівський хлібопродукт» підтверджується відповідною видатковою накладною №РН-0000015 від 28.01.2016 року, довіреністю №0155 від 25.01.2016 року, актом прийому-передачі елементів №1 від 26.01.2016 року, актом прийому-передачі елементів №2 від 26.01.2016 року, актом прийому-передачі елементів №3 від 26.01.2016 року, актом прийому-передачі елементів №4 від 26.01.2016 року, актом прийому-передачі елементів №5 від 26.01.2016 року, податковою накладною від 27.01.2016 року № 20. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» повністю розрахувався з позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №262744002 від 04.02.2016 року та платіжним дорученням №266418001 від 11.02.2016 року.

Також 25.01.2016 року між позивачем та ТОВ «Акта Компані» (виконавець) було укладено договір підряду №46, відповідно до якого ТОВ «Акта Компані» бере на себе зобов`язання з монтажу гравітаційних стелажів та інших ТМЦ, а позивач зобов`язується оплатити роботи.

Виконання договірних зобов`язань підтверджено рахунком-фактурою №СФ-66 від 25.01.2016 року на загальну суму 400 000.00 грн., актом від 29.01.2016 року №ОУ-00066 здачі-прийняття робіт (наданні послуг) на підтвердження виконання монтажних робіт та податковою накладною № 66 від 29.01.2016 року.

11.06.2016 року здійснено розрахунок за послуги з монтажу, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №489 від 11.02.2016 року.

Також додатково на підтвердження реальності існування зазначених вище гравітаційних стелажів позивачем надано копії листування між ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» та ПАТ «Миронівський хлібопродукти» щодо експлуатації гравітаційних стелажів у 2016 та 2017 роках.

02.03.2018 року між позивачем та ТОВ «Іфштамп» було укладено договір про надання послуг №03/002-2018, згідно якого ТОВ «Іфштамп» мало виконати: монтаж стелажної системи, монтаж стелажних систем типу Drive-in виробництва КНР, додаткові роботи з монтажу стелажних систем типу Drive-in в приміщеннях 101, 102, випробування стелажних систем.

Послуги з монтажу стелажної системи виконано, що підтверджено актом №ОУ-000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.04.2018 року, рахунком-фактурою №СФ-00003 від 02.04.2018 року, актом від 10.04.2018 року №ОУ-000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №СФ-00004 від 10.04.2018 року, актом від 16.04.2018 року №ОУ-000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №СФ-000011 від 16.04.2018 року, актом від 16.04.2018 року №ОУ-000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №СФ-0000010 від 16.04.2018 року.

Представником позивача в ході судового розгляду справи пояснювалось, що вказані роботи обумовлені необхідністю виконання вище гравітаційних стелажів позивачем надано копії листування між ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» як виконавцем монтажних робіт за договорами, укладеними з ТОВ «Нові продукти» : укладено договір монтажу обладнання №15/03/18-00 від 15.03.2018 року, відповідно до якого позивач зобов`язується здійснити монтаж стелажних систем типу Drive-in виробництва КНР та випробовування монтажних систем, укладено договір поставки і монтажу обладнання №1 8/05/17-СО (монтаж стелажних систем типу Drive-in), додаткова угода №1 від 05.03.2018 року до зазначеного договору, якою продовжено строк виконання та додаткові роботи, а саме, роботи з монтажу стелажних систем типу Drive-in в приміщеннях 101, 102, та п. 1.2 надано право виконавцю залучати до виконання робіт третіх осіб. Виконання обумовлених договором робіт підтверджено актом № ОУ-000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2018 року та рахунком-фактурою №СФ-0000057 від 28.03.2018 року, актом від 23.04.2018 року №ОУ-0000012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунком-фактурою №СФ-00004 від 10.04.2018 року.

Також пояснено, що 29.11.2017 року між позивачем та ТОВ «УКРСТАНДАРТ» було укладено договір підряду №М-29/11-2017, відповідно до якого позивач має здійснити монтаж стелажних систем, та п. 1.2 договору передбачено, що виконавець вправі залучати до виконання робіт третіх осіб. Виконання обумовлених договором робіт підтверджено актом №ОУ-0000009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2018 року.

Також, 23.03.2018 року між позивачем та ТОВ «Іфштамп» було укладено договір про надання послуг №23/03-18, відповідно до якого ТОВ «Іфштамп» зобов`язувалось за завданням позивача виконувати розробку проектно-планувальних рішень по встановленню стелажних систем.

Факт надання зазначених вище послуг підтверджується відповідними актами здачі- прийняття робіт (надання послуг) та розробленими проектно-планувальними рішеннями по встановленню стелажних систем, копії яких залучені до матеріалів справи.

ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» здійснено розрахунок з ТОВ «Іфштамп» , що підтверджується платіжними дорученнями №574 від 23.05.2018 року, №573 від 23.05.2018 року, №572 від 23.05.2018 року, №561 від 16.05.2018 року, №560 від 16.05.2018 року, №494 від 18.04.2018 року, №493 від 18.04.2018 року. Частину заборгованості перед ТОВ «Іфштамп» позивач сплатив на рахунок ТОВ «Компанія Мідленд» на виконання умов договору переуступки прав вимоги №БП-1 від 15.02.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №902 від 18.10.2018 року.

Судом встановлено, що 02.04.2018 року між ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» та ПП «Веретено» було укладено договір поставки №02/04-3, відповідно до умов якого ПП «Веретено» має поставити позивачу піддони дерев`яні 800x1200 мм та комплекти захисту.

ПП «Веретено» було поставлено позивачу комплекти захисту, що підтверджується видатковою накладною №РН-17043 від 17.04.2018 року та рахунком фактурою №СФ-17043 від 17.04.2018 року, видатковою накладною №РН-18041 від 18.04.2018 року та рахунком фактурою №СФ-18041 від 18.04.2018 року, видатковою накладною №РН-23045 від 23.04.2018 року та рахунком фактурою №СФ-23045 від 23.04.2018 року, видатковою накладною №РН-23044 від 24.04.2018 року та рахунком фактурою №СФ-23044 від 24.04.2018 року та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За поясненням представника позивача, наданим у ході судового розгляду, зазначені вище піддони позивач реалізував ТОВ «Вінницька птахофабрика» за договором поставки №02/06/2018 від 01 червня 2017 року, специфікацією №5 від 30.01.2018 року, яка передбачає обов`язок позивача поставити ТОВ «Вінницька птахофабрика» дерев`яні піддони у кількості 16800 шт. На підтвердження виконання зазначених договірних зобов`язань позивачем надано видаткові накладні №РН-0000б7 від 24.04.2018 року та №РН-000078 від 05.05.2018 року.

Також пояснено, що придбані у ПП «Веретено» комплекти захисту реалізовані ПрАТ «Український бекон» на виконання умов договору поставки та монтажу №00007 від 27.02.2018 року, на підтвердження чого надано: видаткові накладні №РН-000104 від 11.06.2018 року, №РН-000105 від 13.06.2018 року, №РН-000106 від 11.06.2018 року та товарно-транспортну накладну №104 від 11.06.2018 року.

02.04.2018 року між позивачем та ПП «Веретено» було укладено договір про надання послуг від 02.04.2018 року, згідно якого ПП «Веретено» зобов`язується здійснити монтаж стелажної системи.

ПП «Веретено» здійснило монтаж стелажної системи, що підтверджується: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-20041 від 20.04.2018 року, рахунком-фактурою №СФ-020041 від 20.04.2018 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-26041 від 26.04.2018 року, рахунком-фактурою №СФ-026041 від 26.04.2018 року.

Представником позивача в ході судового розгляду справи пояснювалось, що необхідність виконання робіт з монтажу за зазначеним вище договором укладеним 27.02.2018 року між позивачем та ПрАТ «Український бекон» обумовлена договором поставки і монтажу № 00007.

На підтвердження виконання договірних взаємовідносин за договором поставки і монтажу №00007 від 27.02.2018 року надано: платіжні доручення №8575 від 04.07.2018 року, №8576 від 04.07.2018 року. №8276 від 26.06.2018 року. №4128 від 04.04.2018 року. №4129 від 04.04.2018 року, №4127 від 04.04.2018 року, журнал-ордер і відомості по рахунку 361, податкові накладні.

Також судом встановлено, що 15.01.2018 року між позивачем та ПП «Веретено» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На виконання умов даного договору ПП «Веретено» надано транспортні послуги, що підтверджено актом №ОУ-016041 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.04.2018 року, рахунком-фактурою №СФ-016041 від 16.04.2018 року, актом № ОУ-017041 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.04.2018 року, рахунком-фактурою №СФ-017044 від 17.04.2018 року та актами №1 та №2 до договору.

Між позивачем та ТОВ «Трейд Сістем» (постачальник) було укладено договір поставки №25 від 28.05.2018 року, відповідно до якого ТОВ «Трейд Сістем» зобов`язується поставити позивачу піддони дерев`яні 800х 1200 мм.

Постачання ТОВ «Трейд Сістем» товару за вказаним договором підтверджено наступними документами: видаткова накладна №261 від 16.07.2018 року, рахунок на оплату №253 від 16.07.2018 року, платіжне доручення №765 від 14.08.2018 року); видаткова накладна №262 від 19.07.2018 року, рахунок на оплату №254 від 19.07.2018 року, платіжне доручення №766 від 14.08.2018 року, видаткова накладна №263 від 21.07.2018 року, рахунок на оплату №255 від 21.07.2018 року, платіжне доручення №767 від 14.08.2018 року, видаткова накладна №264 від 23.07.2018 року, рахунок на оплату №256 від 23.07.2018 року, платіжне доручення №768 від 14.08.2018 року, видаткова накладна №265 від 26.07.2018 року, рахунок на оплату №257 від 26.07.2018 року, платіжне доручення №769 від 14.08.2018 року.

За поясненням представника позивача, наданим у ході судового розгляду, зазначені вище піддони позивач реалізував ТОВ «Вінницька птахофабрика» за договором поставки №02/06/2018 від 01.06.2017 року, специфікація № 5 від 30.01.2018 року, яка передбачає обов`язок позивача поставити ТОВ «Вінницька птахофабрика» дерев`яні піддони у кількості 16800 шт. На підтвердження виконання зазначених договірних зобов`язань позивачем надано: видаткові накладні №РН-000129 від 24.07.2018 року, №РН- 000126 від 18.07.2018 року, №РН-000149 від 09.08.2018 року, №РН-000139 від 10.08.2018 року, №РН-000138 від 07.08.2018 року, платіжні доручення №5546000037 від 01.08.2018 року, №5565750220 від 08.08.2018 року, №5546000225 від 01.08.2018 року, №5598750033 від 15.08.2018 року, №5618940133 від 22.08.2018 року; №5618940066 від 22.08.2018 року, журнал-ордер і відомості по рахунку №361, податкові накладні.

04.06.2018 року між позивачем та ТОВ «Трейд Сістем» було укладено договір про надання послуг №26. Згідно умов даного договору ТОВ «Трейд Сістем» зобов`язувалось за завданням позивача виконувати розробку проектно-планувальних рішень по встановленню стелажних систем на загальну кількість 50000 палето-місць.

Надання зазначених вище послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №266 від 16.07.2018 року, №267 від 18.07.2018 року. №268 від 20.07.2018 року, №269 від 23.07.2018 року; №270 від 25.07.2018 року; №271 від 27.07.2018 року, відповідними рахунками на оплату та розробленими проектно-планувальними рішеннями по встановленню стелажних систем, платіжними дорученнями №1026 від 05.12.2018 року; №904 від 18.10.2018 року; №770 від 14.08.2018 року, №771 від 14.08.2018 року, №772 від 14.08.2018 року; №905 від 18.10.2018 року.

Судом встановлено, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Суд зазначає, що відповідачем ані в ході судового розгляду, ані при складанні акта перевірки не заперечувалось проти належного документального оформлення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Акта Компані» за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016 року, ТОВ «Іфштамп» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ПП «Веретено» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ТОВ «Трейд Сістем» за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Акта Компані» за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016 року, ТОВ «Іфштамп» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ПП «Веретено» за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018 року, ТОВ «Трейд Сістем» за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 року у перевіряємий період, а також подальшої реалізації послуг.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаними контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагенти позивача ТОВ «Акта Компані» , ТОВ «Іфштамп» , ПП «Веретено» та ТОВ «Трейд Сістем» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Податкові накладні, виписані контрагентами ТОВ «Акта Компані» , ТОВ «Іфштамп» , ПП «Веретено» та ТОВ «Трейд Сістем» на адресу ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» , надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів та послуг, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Щодо відсутності факту реєстрації податкових накладних з відповідною номенклатурою, складених на адресу постачальників ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» : ТОВ «Акта Компані» , ТОВ «Іфштамп» , ПП «Веретено» та ТОВ «Трейд Сістем» , з огляду на що неможливо встановити походження товару, суд вказує, що взаємовідносини між постачальниками наведених контрагентів та контрагентами ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» не можуть бути впливом на взаємовідносини останніх, оскільки чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по придбанню товарів (виконанню робіт, послуг), а також за поданням до податкового органу будь-яких документів первинного обліку, зокрема, відповідної реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність у контрагента-постачальника матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Суд також зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, наявність в них усіх обов`язкових реквізитів є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність чи їх недоліки товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами. Але, в кожному конкретному випадку слід дослідити господарську операцію у повному обсязі, перевірити, чи всі етапи підтверджено належними первинними документами.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі №814/1561/14.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ТОВ «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи судом було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат, з чого прямо випливає правомірність визначення суми податку на прибуток, та податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Суд зазначає, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 822/787/18.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації -заявника ( Бізнес Суппорт Центр ) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом» , є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом» , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Акта Компані» , ТОВ «Іфштамп» , ПП «Веретено» та ТОВ «Трейд Сістем» , а також право на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів поставки, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Акта Компані» , ТОВ «Іфштамп» , ПП «Веретено» та ТОВ «Трейд Сістем» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки № 3890/04-36-14-11/38677746 від 29.01.2019 року не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2019 року № 0006891411 та № 0006881411 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 12696,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1403 від 29.05.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 12696,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0006891411 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість в сумі 665716,00 грн. та 166429,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0006881411 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, про завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 13951,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-ЕКСПЕРТ» (адреса: 49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5; код ЄДРПОУ 38677746) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 12 692,00 грн. (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто дві гривні 00 копiйок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (адреса: м. Дніпро, 49000, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2019 року.

Суддя І.О. Лозицька