Рішення

від 04.11.2019 по справі 540/640/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/640/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про поновлення порушеного права на пенсійне забезпечення,

встановив:

29.03.2019 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), у якому позивач просить суд зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 року.

Обґрунтовуючи позивні вимоги, позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. Відповідно до постанов КМУ від 21.02.2018 року № 103, від 30.08.2017 року № 704, відповідач у січні 2018 року здійснив позивачу перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії з суми грошового забезпечення, вказаного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.11.2018 року № ТХ25545. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, після здійснення перерахунку, позивачу виплачується пенсія в розмірі 70% суми грошового забезпечення, замість 90% грошового забезпечення. На письмове звернення позивача до територіального органу ПФУ, що направлялось з метою встановлення підстав для зменшення розміру пенсійного забезпечення позивача, ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило, що відповідно до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, у зв`язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду із позовом за захистом своїх прав на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до приписів частини 1 статті 263 КАС України.

10.04.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач позовні вимоги не визнає з таких підстав. Стосовно перерахунку позивачу пенсії в розмірі 90% суми грошового забезпечення відповідач зазначає, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Також відповідач звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. З урахуванням норм, що діяли на час виникнення спірних відносин, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабміну від 21.02.2018 року № 103, від 30.08.2017 року № 704 та з урахуванням розміру грошового забезпечення за довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.11.2018 року № ТХ25545. Це, на думку відповідача, є підставою для повної відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 02.05.2019 року провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18.

05.11.2019 року провадження у справі поновлено у зв`язку із набранням чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18.

Дослідивши письмові докази по справі та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 02.07.2000 року ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», призначено пенсію в розмірі 85% грошового забезпечення (з 01.01.2003 року в розмірі 90% грошового забезпечення), однак з 01.01.2018 року пенсія позивачу виплачувалась в розмірі 70% відповідного грошового забезпечення.

У зв`язку зі змінами діючого законодавства, 07.11.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_2 була виготовлена довідка про розмір грошового забезпечення позивача за № ТХ25545 та направлена до ГУ ПФУ в Херсонській області.

На підставі даних наведеної довідки та відповідно до приписів постанов КМУ від 21.02.2018 року № 103, від 30.08.2017 року № 704, відповідач здійснив перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2018 року. Однак, у подальшому, позивач отримав пенсію у розмірі 70% від суми грошового забезпечення, замість раніше призначених 90% суми грошового забезпечення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до керівництва Головного управління із заявою, в якій просив повідомити правові підстави виплати позивачу пенсії в розмірі 70% від суми грошового забезпечення.

Листом ГУ ПФУ в Херсонській області від 07.02.2019 року № 18/Г-ВППФУ, позивача повідомлено, що розмір пенсії визначається відповідно до норм Закону, які діють на дату, з якої переглядається їх розмір. З посиланням на ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідач зазначив, що максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті та не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262).

Згідно ст. 1 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу - грудень 1992 року) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтею 2 вказаного закону передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до положень ст. 10 Закону № 2262 в редакції актуальній станом на момент перерахунку позивачу пенсії на підставі довідки Херсонського обласного військового комісаріату від 07.11.2018 року № ТХ25545 з 01.01.2018 року, призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Пунктом а) статті 12 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Згідно п. а) ч.1 ст.13 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Частиною 2 статті 13 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби за пп. "в" п. 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого указом Президента України «Про тимчасові положення про проходження військової служби громадянами України» від 13.05.1993 року № 174/93, тобто в запас за станом здоров`я в званні "підполковник старший штурман Військової частини НОМЕР_1 " з вислугою у календарному обчисленні 21 рік 06 місяців, у пільговому 36 років 02 місяці. З 02.07.2000 року позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 85 % грошового забезпечення, з 01.01.2003 року в розмірі 90% грошового забезпечення.

Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії у розмірі 90 % до її перерахунку, здійсненого відповідачем у листопаді 2018 року, сторонами не заперечується, що вбачається з відзиву на позов, протоколів - розрахунків за пенсійною справою № ТХ25545, що містяться в матеріалах справи.

А тому, спірним залишається лише питання правомірності застосування відповідачем обмеження граничного розміру зазначеного відсотка, встановленого ч. 2 ст. 13 Закону №2262 у редакції чинній станом на момент перерахунку пенсії позивача.

Пунктом 8 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.

Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 2 ст. 22 Основного Закону встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина.

Таким чином, зміна розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Внесені Законами № 3668-VІ та № 1166-VІІ зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення.

Тому зменшення пенсії відповідача до 70 % грошового забезпечення, на думку суду, є протиправним, та таким що в порушення ст. ст. 22, 58 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 08 липня 2015 року у справі № 732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі № 642/3284/17.

Додатково, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року по справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Ухвалюючи таке рішення суди дійшли висновку про те, що пункти 1 та 2 спірної Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 щодо складових грошового забезпечення для перерахунку пенсій, звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, з огляду на те, що скасовують надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримував військовий пенсіонер під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій. Отже, новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, не враховував всі види грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом №2011-XII, і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Перерахунок пенсії позивачу проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова). При цьому, при здійсненні такого відповідачем застосовано не тільки новий розмір грошового забезпечення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 (як передбачено Постановою), але й змінено розмір відсоткового співвідношення до грошового забезпечення, встановленого ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Суд вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправними з огляду на те, що ані Постанова № 704, ані Постанова № 103, жодним чином не регламентують відсоткове співвідношення розміру пенсії та грошового забезпечення. Розмір пенсії військовослужбовцям визначається виключно нормами Закону.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців орган Пенсійного фонду України має застосовувати норму, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки її призначення та перерахунок є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Зазначеного висновку дійшов також Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 року у справі №240/5401/18.

Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Постанови КМУ № 704 відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103.

Суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, зокрема військовослужбовців, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу про неможливість посилання на відсутність фінансування на проведення виплат внаслідок перерахунку пенсії, оскільки Закон № 2262 не передбачає такої підстави для відмови у приведенні розміру пенсії у відповідність до вимог Закону. Право на перерахунок пенсії гарантоване ч. ч. 3, 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції від 23.12.2015 року № 900-VІІІ.

Положеннями ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії".

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та, як наслідок, до необхідності їх задоволення шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення та шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Також, відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог наведеної статті слід присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про поновлення порушеного права на пенсійне забезпечення, задовольнити повністю.

Зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах, визначених постановою Кабміну від 21.02.2018 року № 103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 112010200