Рішення

від 31.10.2019 по справі 540/1737/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1737/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

секретар: Рябчич А.М.,

за участю:

представника позивача Чумаченко М.М.,

представників відповідача Козлова А.О. Даніч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство "Зерно Таврії" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

ТОВ Зернопереробне підприємство Зерно Таврії (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь (далі відповідач) щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 10.05.2019 р. № 0001481422, № 0001471422, якими позивачеві зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на 258213,0 грн. та збільшено зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 295021,0 грн. та за штрафними санкціями на 73755,25 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у зв`язку із дефектними актами № 14 від 08.10.2017р., № 2 від 12.02.2018р., № 16 від 16.07.2018р. ТОВ ЗПП Зерно Таврії проведено ремонтні роботи по усуненню виявлених дефектів у зерноскладах № 4 та № 15. Для проведення ремонтних робіт використано матеріали та запчастини, обладнання, які були в наявності на матеріальному складі Товариства та додатково придбані у ТОВ Елеваторпромсервіс . Після закінчення ремонтних робіт складено Акти приймання - здачі відремонтованих об`єктів, саме складів № 4 та № 15. Відповідно до п. 15 ст. 1 ЗУ Про зерно та ринок зерна в Україні визначено, що Зерносховище - це спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо). Зерносклади № 4 та № 15 було побудовано та оснащено необхідним для їх функціонування обладнанням ще в 1931 та 1950 роках. ТОВ ЗПП Зерно Таврії як єдиний комплекс будівель та споруд для зберігання зерна використовує з 2006 року. Проведені ремонтні роботи складів № 4 та № 15 включали в себе усунення дефектів конвеєрно-норійних механізмів із заміною зношених та зламаних запчастин, штукатурка стін, ремонт вимощення. Вказані дії були необхідними для відновлення у зерноскладах їх основної функції по зберіганню зерна. Вся система зернового складу, в тому числі зерносклади із встановленим в них механізмами, являє собою єдиний комплекс, а конвеєрно-норійні механізми виконують покладені на них функції тільки в складі комплексу (зерноскладу), а не самостійно.

В результаті проведення ремонтних робіт зерноскладів № 4 та № 15 не збільшилась кількість зерна, яке може зберігатись у вказаних складах, не збільшились майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання об`єкта - зерноскладів, а лише відновилось нормальне функціонування єдиного комплексу по зберіганню зерна - зерноскладів. При визначенні характеру проведених робіт підприємство правомірно керувалося п. 15 Положення № 7, яким вказано, що витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві та акті документальної перевірки.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Спірні податкові повідомлення рішення складені на підставі висновків акту документальної планової перевірки позивача від 25.03.2019 року №45/21-22-14-01/34136953 ( далі акт № 45), яким виявлені порушення податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності позивача з 01.01.2015 року по 30.09.2018року.

За актом перевірки збільшено зобов`язання з податку на прибуток та зменшене від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток у зв`язку із виявленими порушеннями під час формування витрат позивача за 2017-2018 роки. За наслідками перевірки позивачеві зменшено задекларовані витрати 2017 року на 8021 грн. та за 9 місяців 2018 року на 1888196 грн. Зменшення задекларованих витрат дозволило позивачеві за спірними податковими повідомленнями рішеннями збільшити зобов`язання з податку на прибуток за 2017 рік на 1444 грн. за 9 місяців 2018 року на 293577 грн., при цьому повністю зменшивши задеклароване від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 258213грн.

Під час перевірки достовірності декларування витрат позивача за 2017 рік відповідач встановив що платник податку задекларував занижені показники собівартості реалізованих товарів ( робіт, послуг) на 1659,5 грн. та завищені показники інших операційних витрат на 9681,0 грн. що спричинило завищення задекларованих витрат на 8021,5 грн. Висновки про таку невідповідність задекларованих витрат контролюючим органом зроблені на підставі співставлення даних регістрів бухгалтерського обліку з показниками податкової звітності платника податку.

На думку відповідача, позивач не підтвердивши задекларованих показників витрат на 8021,5 грн. первинними бухгалтерськими документами порушив вимоги п 44.1 с.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі ПКУ) та п. 5, 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, (далі Положення (стандарту)) Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов`язань господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291. (далі Інструкція № 291)

Під час перевірки формування витрат позивача за 2018 рік відповідачем було встановлено, що у порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та п. 5, 6, 8, 14 Положення (стандарту) 7 Основні засоби , п. 5,6,8,11 Положення (стандарту) 16 "Витрати", Інструкції № 291, позивач неправомірно включив до складу витрат вартість придбаного обладнання та матеріалів загальною вартістю 1889196 грн.

Вказане обладнання було віднесено до складу витрат на підставі актів списання від 30.06.2018р. № 101, від 30.04.2018р. № 56, від 31.07.2018р. № 130, від 31.07.2018р. № 125, від 30.04.2018р. № 56. Віднесені до складу витрат обладнання (норії НЦК-60/11, конвеєри стрічкові та ланцюгові), та матеріали (болти, цвяхи дошки, цемент, фарба тощо) були придбані позивачем у 2017-2018 роках та до їх монтажу обліковувались як запчастини та матеріали.

Позивач проти таких висновків податкового органу заперечував стверджуючи, що придбане обладнання загальною вартістю 1812250 грн.. було використано для ремонту цілісного майнового комплексу Зерносховища , а матеріали у сумі 76946грн. використані для обслуговування (завершення) загаданого вище ремонту. Позивач, посилаючись на Закон України Про ринок зерна в Україні від 04.07.2002р. № 37-ІУ стверджує, що цим Законом визначено, що зерносховище це спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо). Законом № 37 та іншими нормативними документами передбачалось, що для надання послуг по зберіганню зерна, які є основною діяльністю позивача, зерносклад (зерносховище) повинно мати необхідне обладнання для забезпечення якісного зберігання зерна на основі використання сучасних технологій. Позивач зазначає, що ніякого окремого придбання (спорудження) основних засобів у вигляді конвеєрів, бункерів до та після ремонту не відбулось, а вказані цінності використанні для обслуговування ремонту зерносховища є поточною діяльністю платника податку.

Позивач звертає увагу, що у разі коли витрати на ремонт будуть визнані витратами на придбання основних засобів, він має право на вартість цих основних фондів нарахувати амортизацію та включити її до складу витрат. Але податковий орган прийшовши до такого висновку не здійснив такого нарахування та не включив амортизацію до складу витрат.

Всебічно розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, враховуючи приписи діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до п. 44 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПКУ для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПКУ об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно Положення (стандарту) 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Відповідно до п. 6, 7, 8 Положення (стандарту) 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Враховуючи приписи ПК України та Положень (стандартів) 1, 7 та 16 суд вважає, що при формуванні витрат для обчислення прибутку вирішальним є наявність документально підтвердженого зв`язку включених до складу витрат операцій з активами платника податку з отриманням доходу, використаного для обчислення фінансового результату.

Виходячи з цього суд вважає, що відповідач правомірно із складу витрат виключив документально не підтверджені витрати позивача за 2017 рік у сумі 8021,5 грн. та обрахував зобов`язання з податку на прибуток за цей період у сумі 1444 грн.

Хибною вважає суд думку позивача стосовно правомірного включення до складу витрат 2018 року вартості придбаних обладнання та матеріалів загальною вартістю 1889196 грн.

Суд не погоджується з позицією позивача, що оскільки під час ремонту зерноскладів позивач не створив нових основних засобів, то понесені витрати на їх ремонт є його поточною діяльністю і мають бути покриті доходами (прибутком) поточного періоду.

На думку суду, при реалізації права на формування витрат для визначення фінансового результату платник податку має виходити із економічного змісту цих витрат, їх вплив на отримання підприємством поточних чи майбутніх економічних вигод, пов`язаних із здійсненням цих витрат, як того вимагають приписи Положення (стандарту) 16 Витрати . У разі коли понесені витрати можуть бути використані для отримання економічної вигоди протягом більше ніж поточний період (рік) такі витрати мають бути розподілені пропорційно періодам їх корисного використання.

Виходячи із документів та пояснень, наданих сторонами під час слухання справи, за актами списання від 30.06.2018р. № 101; від 30.04.2018р. № 56; від 31.07.2018р. № 130; від 31.07.2018р. № 125, позивач у 2018 році задокументував використання придбаних запчастин та матеріалів для ремонту та реконструкції зерноскладів № 4 та № 15.

Вказані витрати є частиною господарської діяльності платника податку, що дозволяють йому покращити якість надання послуг по зберіганню зерна та значно подовжити термін використання зерноскладів № 4 та № 15 для отримання майбутніх економічних вигод після повного завершення ремонту (реконструкції) зерноскладів та після введення в експлуатацію капітально відновлених основних засобів.

З цих підстав суд вважає, що позивач неправомірно відніс витрати на ремонт зерноскладів № 4 та № 15 до складу витрат перевіреного періоду 2018 року, оскільки після завершення ремонту матиме право на амортизаційні нарахування протягом корисного використання зерноскладів, що є покриттям понесених витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність повністю відмовити позивачеві у задоволені його позовних вимог по даній справі.

Керуючись ст. 242-248 КАС України, суд

вирішив :

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство "Зерно Таврії" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001471422, № 0001481422 від 10.05.2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 листопада 2019 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 111030100