Рішення

від 05.11.2019 по справі 560/2809/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2809/19

РІШЕННЯ

іменем України

05 листопада 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправною, скасування вимоги та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області в якій просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області від 16.08.2019 №Ф-3023-53 зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31 липня 2019 року в сумі 21 673,08 грн.

2. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області скасувати нараховану ОСОБА_1 недоїмку з ЄСВ у розмірі 21 673,08 грн, про що внести відповідну інформацію до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що підставою для нарахування зазначеної заборгованості стала несплата єдиного соціального внеску як самозайнятою особою - адвокатом. Зазначає, що дійсно має свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, однак відомості про нього, як адвоката, не були внесені до Єдиного реєстру адвокатів України. Адвокатську діяльність він не здійснював та не отримував доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску як самозайнятої особи. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17. Також в період, за який податковий орган стягує єдиний соціальний внесок, він працював у Київському фінансово-економічному коледжі (Кам`янецьке відділення) та у Дочірньому підприємстві Тепловода Комунального підприємства Міськтепловоденергія Кам`янець-Подільської міської ради, і єдиний соціальний внесок за нього сплачувався роботодавцем.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.10.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, однак сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. ОСОБА_1 за 2017 рік нараховано 6336 грн, в 2018 році сума внеску за календарний квартал складає 2457,18 грн, за рік в цілому нараховано 9828,72 грн, в 2019 році за 6 місяців 2019 року сума нарахування становить - 5508,36 грн (за календарний квартал сума єдиного внеску складає 2754,18 грн).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з посвідченням адвоката, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №572 від 03.11.2011.

Відповідно до ідентифікаційних даних ОСОБА_1 , 24.11.2011 контролюючим органом йому встановлена ознака незалежної професійної діяльності (адвокат).

Згідно з довідкою КП "Міськтепловоденергія" Кам`янець-Подільської міської ради №52 від 20.03.2019, ОСОБА_1 працює на посаді юрисконсульта з 14 вересня 2017 року з повним робочим днем.

Відповідно до листа Ради адвокатів Хмельницької області від 15.03.2019 за №111/0/2-19, відомості про адвоката ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі адвокатів відсутні.

За обліковими даними інтегрованої картки платника податків, станом на 31.07.2019 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по єдиному внеску становила 21673,08 грн., тому на вказану суму було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3023-53 від 16.08.2019.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2464, виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, а також порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 1 Закону № 2464, страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п.1, 5 ч.1 ст. 4 Закону №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є:

- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (пункт 1);

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-УІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, незалежно від отримання доходу (прибутку). При цьому особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони одночасно були найманими працівниками у роботодавців, визначених пунктом 1 ч.1 ст. 4 Закону №2464.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

У статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3200 грн. Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3723 грн. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 4173 гривні.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, мінімальний розмір єдиного внеску в місяць з мінімальної заробітної плати в 2017 році становив 704 грн. (3200 х 22%), у 2018 році - 819,06 грн. (3723 х 22%), у 2019 році 918,06 (4173 х 22%).

Згідно з п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464-УІ платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем як платником, який здійснює незалежну професійну діяльність, не подавались, та, відповідно, єдиний внесок з провадженням такої діяльності у 2017-2018 роках, всупереч Закону №2464, не сплачувався.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За обліковими даними інтегрованої картки платника податків, станом на 31.07.2019 року загальна сума заборгованості позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становила 21673,08 грн., тому на вказану суму було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2019 №Ф-3023-53.

Отже, контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу у відповідності до чинного законодавства.

Стосовно доводів позивача про те, що він адвокатську діяльність він не здійснював та не отримував доходу від такої діяльності, працював в інших роботодавців, а відомості про нього, як адвоката, не були внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076 ) встановлено, що адвокатською діяльністю є незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Згідно з ч.3 ст.4 Закону №5076 адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до ст.13 Закону №5076 адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно з пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб

Отже, особа здійснює незалежну професійну діяльність за умови, якщо вона не є працівником в межах такої діяльності.

Позивач набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, тому має гарантоване Законом №5076 право на здійснення такої діяльності. Працевлаштування позивача в інших роботодавців (зокрема, юрисконсультом) не є працею в межах такої незалежної професійної діяльності.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №5076 Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Закон №5076 не містить положень про те, що відсутність відомостей у Єдиному реєстрі адвокатів України є підставою для позбавлення адвоката права на заняття ним адвокатською діяльністю.

Водночас, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 31 Закону №5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31 Закону №5076). Згідно з ч.5 ст.31 Закону №5076 протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати.

Положеннями ст. 32 Закону №5076 встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Право на зайняття адвокатською діяльністю позивачем зупинено чи припинено не було, тому він не був позбавлений всіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про наявність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17 є помилковими, оскільки у вказаному рішенні зроблено висновок про те, що адвокат, який зупинив право на заняття адвокатською діяльністю, не повинен сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, відповідач діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваної вимоги, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу - відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя О.О. Михайлов