Рішення

від 24.10.2019 по справі 580/2387/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року справа № 580/2387/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ковтун Л.Б.,

представника позивача фермерського господарства ОСОБА_2 - адвоката Сизька Б.Б. (за ордером),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фермерського господарства ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось фермерське господарства ОСОБА_2 (19734, Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка, вул. Талаліхіна, 77, далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у підтвердженні фермерському господарству ОСОБА_2 статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2019 році, оформлене повідомленням від 12.06.2019р. № 2759/23-00-054-12-010;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Черкаській області підтвердити фермерському господарству ОСОБА_2 статус платника єдиного податку четвертої групи у 2019 році, починаючи з 01.01.2019 року, про що видати відповідне рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на виконання вимог підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України позивачем своєчасно направлено контролюючому органу засобами електронного зв`язку відповідну податкову звітність для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік. Однак, листом від 12.06.2019 № 2759/23-00-54-12-010 Золотоніське управління ГУ ДФС у Черкаській області повідомило про непідтвердження статусу фермерського господарства ОСОБА_2 як платника єдиного податку 4 групи у зв`язку з порушенням встановленого підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України строку для подачі документів щодо підтвердження вказаного статусу. З такими діями контролюючого органу позивач не погоджується, оскільки податковим законодавством не передбачено підстав анулювання статусу платника єдиного податку 4 групи у разі пропуску строку подання документів, передбачених підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача до зали судового засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві. У відзиві вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки позивач загальну податкову звітність з єдиного податку подав до контролюючого органу після 20 лютого 2019 року, то йому відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивачем засобами електронного зв`язку направлено до контролюючого органу звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 16.02.2019, звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 20.02.2019, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік від 20.02.2019, звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 20.02.2019.

Відповідно до квитанції № 1 податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 20.02.2019 в 22:02:28.

21 лютого 2019 року позивач отримав квитанцію № 2, в якій зазначено документ доставлено до ГУ ДФС у Черкаській області (Золотоніський район). Прийнято пакет 20.02.2019 22:02:28. Відправник: Державна фіскальна служба України.

Після отримання квитанції № 2 позивач з`ясував, що у звітній податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 20.02.2019 допущено механічну описку, в графі 9 зазначив код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за КОАТУУ 0000000000 замість НОМЕР_1 .

У зв`язку з виявленою помилкою позивач для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, 21.02.2019 направив загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 21.02.2019.

22 лютого 2019 року позивач отримав квитанцію № 2, в якій зазначено документ доставлено до ГУ ДФС у Черкаській області (Золотоніський район). Прийнято пакет 21.02.2019 17:46:22. Відправник: Державна фіскальна служба України.

Листом начальника Золотоніського управління ГУ ДФС у Черкаській області від 12.06.2019 № 2759/23-00-54-12-010 повідомлено позивача, що оскільки загальну податкову декларацію з податку на поточний рік № 9027625926 від 21.02.2019 товариством подано після 20.02.2019, позивачу відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік. Враховуючи наведене зазначено, що відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України товариству необхідно подати уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік на зменшення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Вважаючи такі дії відповідача, щодо відмови у наданні (підтвердженні) статусу платника єдиного податку 4 групи на 2019 рік протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року №71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (набрав чинності з 01 січня 2015 року) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України врегульовано, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

З аналізу наведених норм слідує, що до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Водночас підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 7.3, 7.4 Інструкції після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з пунктами 7.5, 7.6 Інструкції, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

За змістом, внесених з 01 січня 2015 року у Податковий кодекс України змін, окрему четверту групу єдиного податку створено замість фіксованого сільськогосподарського податку, і основною умовою для набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %, а не необхідність встигнути до 20 лютого подати пакет документів.

Відповідно до пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу), але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №814/1394/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, суд зазначає, що наслідки неподання або несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначені ст.120 Податкового кодексу України та тягнуть за собою накладення штрафу у визначених Законом розмірах.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.6 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 Податкового кодексу України. Зокрема, це відсутність обов`язкових реквізитів: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо.

У даному випадку податковим органом не було встановлено невідповідності поданих податкових декларацій вимогам статті 48 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями не визнавати звітність, у зв`язку з пропущенням платником податку строку на подачу декларації, встановленого підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України (пропущення встановлених цією нормою строків).

При вирішенні даного спору, суд бере до уваги, що в матеріалах справи наявна квитанція № 2 (а.с.27), яка підтверджує направлення позивачем 20.02.2019 звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік, реєстраційний № 9027561244 та прийняття її контролюючим органом.

Відтак, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що платником податку були вчинені дії з метою відправлення контролюючому органу пакету документів, передбаченого підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України в межах строку, встановленою цією нормою.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що дії відповідача є протиправними, оскільки фактично позбавляють позивача права на реєстрацію платником єдиного податку 4 групи як сільськогосподарського товаровиробника.

Суд також зазначає, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/543/17, та в постанові від 29.03.2018 у справі №804/2321/17.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 3 842 грн 00 коп.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 842 грн 00 коп. належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Черкаській області про відмову у підтвердженні фермерському господарству ОСОБА_2 статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2019 році, оформлене повідомленням від 12.06.2019р. № 2759/23-00-054-12-010.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) підтвердити фермерському господарству ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код 14210511) статус платника єдиного податку четвертої групи у 2019 році, починаючи з 01.01.2019 року, про що видати відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39392109) на користь фермерського господарства ОСОБА_2 (ідентифікаційний код 14210511) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст рішення виготовлено 04.11.2019.