Рішення

від 23.10.2019 по справі 620/2474/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

23 жовтня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2474/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

представника позивача Станчуляка Ю.В.,

та представника відповідача Черевка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Хутір Прогони до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство Хутір Прогони (далі - ФГ Хутір Прогони , позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 28.02.2019 № 25-21-007/0096/64, винесеної першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком Олександром Олександровичем про накладення на позивача штрафу у розмірі 375 570,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття. Позивач зазначає, що з особами вказаними в акті інспекційного відвідування, на підставі якого була прийнята оскаржувана постанова трудових відносин не мав. Відносини між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали характеру трудових, останні не зараховувалися до штату працівників господарства, не підпорядковувалися правилам внутрішнього розпорядку, а самостійно організовували свою роботу і виконували її на власний ризик. Відносини між позивачем та вказаними фізичними особами виникли на підставі волевиявлення сторін за цивільно-правовим договором і не порушили ані прав останніх, ані інтересів держави, як наслідок відсутні підстави для нарахування штрафу.

21.08.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

10.09.2019 Управлінням, в межах встановленого судом строку, подано відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатом проведення інспекційного відвідування позивача встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю. 28.02.2019 першим заступником начальника Управління винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 375 570,00 грн за вище вказане порушення, оскільки працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Представник відповідача зазначає, що умовами наданих позивачем договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, за що отримають винагороду, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Таким чином, відносини позивача з вищевказаними фізичними особами носять характер трудових, а тому позовні вимоги є такими, що не відповідають обставинам справи, не спростовують матеріалів інспекційного відвідування. Крім того, позивачем на виконання оскаржуваної постанови 27.03.2019 добровільно сплачено кошти в розмірі 299 000,00 грн (а.с.104-110).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 забезпечено позов по даній справі шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 28.02.2019 № 25-21-007/0096/64, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком Олександром Олександровичем про накладення на ФГ Хутір Прогони штрафу у розмірі 375 570,00 грн. до набрання законної сили рішенням у даній справі.

25.09.2019 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано про обставини, зазначені в позові (а.с.157-160).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, з підстав зазначених у відзиві.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що є одним із засновників ФГ Хутір Прогони , яке займається, у тому числі, розведенням великої рогатої худоби молочних порід. Вказав, що з громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правові договори щодо надання послуг - дойка корів. Також цивільно-правовий договір укладено з ОСОБА_3 щодо надання послуг різноробочого. Вказані особи не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку ФГ Хутір Прогони , а самостійно організовували процес виконання послуг/робіт. Також вказав, що повідомлень щодо проведення інспекційного відвідування не отримував.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є однією з засновників ФГ Хутір Прогони , яке займається, у тому числі, розведенням великої рогатої худоби молочних порід. Вказала, що з громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правові договори щодо надання послуг - дойка корів. Також цивільно-правовий договір укладено з ОСОБА_3 щодо надання послуг різноробочого. Вказані особи не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку ФГ Хутір Прогони , а самостійно організовували процес виконання послуг/робіт. Зазначила, що повідомлень щодо проведення інспекційного відвідування не отримувала.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.11.2017 здійснено державну реєстрацію позивача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37-41).

Як слідує зі змісту службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління В. Луцишиної від 21.01.2019 на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області запропоновано провести інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин ФГ Хутір Прогони (а.с.112-113).

Відповідачем прийнято наказ від 22.01.2019 № 22 Про проведення контрольних заходів , який передбачав проведення інспекційних відвідувань, в тому числі і позивача щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с.111).

На підставі даного наказу та направлення на проведення контрольного заходу від 22.01.2019 № 69 (а.с.25) посадовим особам доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с.25).

24.01.2019 Управлінням складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № 25-21-007/0020 та винесено вимогу про надання/поновлення документів № 25-21-007/0020 від 24.01.2019, якою позивача зобов`язано в строк до 11.00 год. 07.02.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування (а.с.26-27, 114-115).

У зв`язку з виявленим під час інспекційного відвідування порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 25-21-007/0096 від 07.02.2019 (а.с.28-33).

В подальшому, Управлінням винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 42 від 14.02.2019, яким вирішено прийняти до розгляду акт інспекційного відвідування від 07.02.2019 № 25-21-007/0096, розгляд справи призначити на 11 год. 10 хв. 28.02.2019 за адресою відповідача, про що повідомити суб`єкт господарювання (а.с.117).

18.02.2019 Управлінням на адресу позивача направлено відповідне повідомлення № 10-04/1005 (а.с.118).

Відповідно до протоколу № 64 від 28.02.2019 про розгляд справи щодо накладення штрафів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відносно ФГ Хутір Прогони вирішено винести постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами з накладенням на ФГ Хутір Прогони штрафу у розмірі 375 570 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (а.с.119).

28.02.2019 Управлінням прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-21-007/0096/64, якою вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 375 570 грн (а.с.24), оригінал якої 01.03.2019 направлено позивачу (а.с.23).

Як слідує з матеріалів справи між позивачем (замовник) та фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (виконавець) укладено ряд цивільно-правових договорів (а.с.44, 49, 52), відповідно до яких виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи). Згідно п. 1.2 договору виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця засвідчується актом прийому наданих послуг (виконаної роботи).

Виконання цивільно-правового договору між позивачем та вказаними фізичними особами підтверджується актами прийому наданих послуг, згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надавали послуги по доїнню корів, а ОСОБА_3 - різноробочого та відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (а.с.45-48, 50, 53, 59-66, 68-69, 71-72, 74).

Також позивачем надані податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку щодо осіб працюючих за цивільно-правовими договорами (а.с.75-79).

Необхідно зазначити, що 01.10.2018 між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 укладено угоду про розірвання цивільно-правового договору № 01/09-18 від 01.09.2018 та 09.01.2019 укладено трудовій договір з ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи (а.с.51, 54-58, 67, 70, 73).

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в тому числі, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 ( далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Насамперед, суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 375 570 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

За обставинами цієї справи, повідомлення від 18.02.2019 № 10-04/1005 про розгляд справи за фактом порушення ФГ Хутір Прогони трудового законодавства 28.02.2019 о 11:10 год, за адресою вул. П`ятницька, буд 39, кабінет 803, м. Чернігів було скеровано позивачу 19.02.2019. Доказів отримання вказаного повідомлення відповідачем не надано Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення судом не встановлено.

Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином.

Вказана правова позиція щодо вищезазначеного питання викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 813/3415/18.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору про надання послуг порушення чинного законодавства України.

Згідно даних договорів факт надання послуг з боку виконавця засвідчується актами прийому наданих послуг, які підписуються сторонами після надання послуг та є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник та виконавець встановлюють ціну та порядок оплати послуг по даному договору та фіксують її у актах прийому наданих послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правовий договір надання послуг, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідному договорі.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів надання послуг ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті № 25-21-007/0096 від 07.02.2019 твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ФГ Хутір Прогони та вказаними вище фізичними особами згідно договору про надання послуг не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даного договору не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Судом встановлено, що 28.02.2019 першим заступником начальника Управління у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №25-21-007/0096/64.

Вказаною постановою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на позивача розмірі у розмірі 375 570,00 гривень.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановивши під час розгляду справи факт відсутності в діях позивача порушень ч. 3 ст. 24 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 375 570,00 грн. не може вважатись правомірним.

У межах даних правовідносин спірним є питання укладання саме цивільно-правових договорів (договорів надання послуг), їх тлумачення посадовими органами Держпраці.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження фізичної особи з укладенням договору про надання послуг в акті інспекційного відвідування не було зазначено. На підставі чого суд робить висновок, що вказаний договів укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України Про охорону праці передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно ст. 1 Закону України Про охорону праці працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Оскільки фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залучалась ФГ Хутір Прогони до виконання робіт на підставі цивільно-правового, а не трудового договору чи контракту, вони відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону праці не вважалися працівниками, а тому на них не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ФГ Хутір Прогони підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись статтями 168, 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фермерського господарства Хутір Прогони до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 28.02.2019 № 25-21-007/0096/64, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком Олександром Олександровичем про накладення на Фермерське господарство Хутір Прогони штрафу у розмірі 375 570,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Фермерського господарства Хутір Прогони судові витрати в розмірі 1 921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Фермерське господарство Хутір Прогони (вул. Михайлівська, буд. 33, с. Прогони, Сосницький район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 41736460).

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Повний текст рішення суду складено 05.11.2019.

Суддя О.М. Тихоненко