Рішення

від 04.11.2019 по справі 556/952/19

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/952/19

Номер провадження 2/556/297/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

04.11.2019 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді- Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Полюхович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 23.02.2001 року, вони уклали шлюб з відповідачем. За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26.06.2016 року шлюб між сторонами розірвано.

За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побудовано житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Вказане житло побудовано за рахунок спільних трудових та грошових затрат, однак право власності зареєстровано на відповідача.

6 квітня 2016 року ОСОБА_2 , з власної ініціативи, подарував позивачці 1/3 частку вказаного житлового будинку.

Згідно ст.ст. 69-70 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Частки майна дружини та чоловіка є рівними. А тому позивачка просить визнати за нею право власності на 1/6 частку в спірному будинку з господарськими будівлями. А також визнати земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку в такій земельній ділянці.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

03.07.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Належним чином повідомлений відповідач, повторно в судове засідання не з"явився без повідомлення причин неявки. Відзив на позов не подано. Позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи. А тому судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги і надала пояснення в межах пред`явленого позову. Сторони в шлюбі побудували спірний житловий будинок, на протязі 2005-2010 років, що стверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації. Спору про поділ майна, в натурі немає. Позивачка з жовтня 2005 року по даний час працює у Вараській міській публічній бібліотеці. У 2007 році сторони продали належну їм квартиру в м. Кузнецовську. Гроші вкладали у будівництво спірного житлового будинку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, всебічно, повно, об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Як встановлено судом сторони одружилися 23.02.2001 року. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей.

Рішенням Кузнецовського міського суду від 29.06.2016 року шлюб між сторонами розірвано.

За час шлюбу ОСОБА_1 , ОСОБА_5 набули у свою власність, шляхом спільного будівництва, за спільні кошти подружжя, житловий будинок АДРЕСА_1 .

Будівництво даного будинку здійснювалось ними протягом 2005-2010 років, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, а також технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, реєстровий № 797710556208.

Право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_5 , згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.12.2015 року, індексний номер: 49269809.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , мати і брат позивачки, ствердили, що сторони побудували хату в с. Бабка, Володимирецького району під час шлюбу, за спільні кошти. Крім того вони продали квартиру в м. Кузнецовську, допомагали батьки. Всі гроші вкладали в будівництво житлового будинку.

Вище вказані обставини підтверджуються також Договором купівлі - продажу квартири від 10.10.2007 року, згідно якого ОСОБА_5 , ОСОБА_1 продали квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно довідки, виданої Вараською міською публічною бібліотекою, від 13.05.2019 року №29/4.1-10, ОСОБА_1 працює на посаді завідувача відділу обслуговування мікрорайону Будівельників Вараської публічної бібліотеки відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради, з 19.10.2005 року по даний час, отримує заробітну плату.

6 квітня 2016 року ОСОБА_5 подарував - передав безоплатно у власність ОСОБА_1 1/3 частку з житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , що стверджується Договором дарування житлового будинку від 06.04.2016 року, НАІ 627644, посвідченого приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Сусь Л.У.

З вище вказаного слідує, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки побудований під час шлюбу, за спільні гроші сторін.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України,майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. (ст.63 СК України)

І як зазначено в ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною першою ст.69 СК України передбачено, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ч.1 ст.70 СК України)

Відповідно до ст..71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

В п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу . Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Примусове припинення права власності можливе лише згідно зі статтею 365 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 464/7011/16-ц.

Судом також встановлено, що спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5620889300:02:002:0004, яка була оформлена на ім`я відповідача ОСОБА_5 на підставі рішення Старорафалівської сільської ради від 22.01.2018 року №284, що підтверджується відповідним Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №251632. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Даний факт підтверджується і Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, № витягу НВ -5605146982019

Як зазначено у ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. (ч.4 ст.120 ЗК України)

З роз`яснень п.18.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вбачається, що відповідно до положень статей 81,116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівлі, споруди, що є спільною сумісною власністю, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК,377 ЦК України.

Відповідно, якщо збудований сторонами будинок розташований на земельній ділянці, яка призначена для його обслуговування, то при набутті права власності на частку в такому будинку, до позивачки переходить право на частку в праві власності на таку земельну ділянку , виходячи з принципу рівності прав власників на майно.

Таким чином, на даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя належить 2/3 частки в спільному житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, з яких Ѕ частка належить відповідачу.

А як зазначено в ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. (ч.2 ст.372 ЦК України)

Системний аналіз вище зазначених норм матеріального права та встановлених обставин справи дозволяє дійти висновку про підставність позовних вимог в частині визнання спірного житлового будинку та земельної ділянки для обслуговування цього будинку спільною сумісною власністю подружжя, поділу в рівних частках цього майна, та визнання за позивачем права особистої приватної власності на 1/6 частку житлового будинку та на 1/2 частку земельної ділянки для обслуговування даного жилого будинку.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог. А тому на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 858 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст..ст.60, 63, ст..ст. 68-71 СК України, ст.ст. 364, 365, 368, 372, 377 ЦК України, суд,-

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя, задовольнити.

Здійснити поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 132.6 кв.м., житловою площею 79.4 кв.м., який складається з житлового будинку (літ А-2), тераси (літ.А), гаража (літ-Б), погріба (літ. Пг/Б), вбиральні (лат В), огорожі (№1) та воріт з хвірткою (№2).

Визнати земельну ділянку з кадастровим номером 5620889300:02:002:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,1798 га, кадастровим номером 5620889300:02:002:0004, для будівництва та обслуговування жилового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Котик Л.О.